Нові професійні орієнтири у роботі учителя: Нові професійні орієнтири у роботі учителя



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.



Нові професійні орієнтири у роботі учителя:

  • Нові професійні орієнтири у роботі учителя:

  • не педагог фахівець з предметної галузі, а

  • педагог - професіонал

  • На відміну від фахівця в предметній області

  • професіонал повинен вміти працювати з процесами

  • утворення і розвитку особистості.

  • Педагог-професіонал – це організатор навчальної роботи з розв'язання творчих завдань, проявлення ініціативи, самостійності.



сукупність взаємопов'язаних аспектів,

  • сукупність взаємопов'язаних аспектів,

  • що відображають особистісні, функціональні, предметні, технологічні та соціальні особливості професії педагога.



Під особистісним аспектом розуміють професіоналізм особистості (якості, необхідні для професії ).

  • Під особистісним аспектом розуміють професіоналізм особистості (якості, необхідні для професії ).

  • Під функціональним - професіоналізм діяльності (складність професійних функцій , їх суспільну значущість).

  • Під предметним п р о ф е с і й н у к о м п е т е н т н і с т ь (ступінь освоєння предмета своєї діяльності).

  • Під технологічним - професійну майстерність (оволодіння технологією).

  • Під соціальним - результат професійної діяльності, соціальний статус працівника (стратифікаційна категорія).



  • Компетентність здатність людини бути ефективним у межах певного виду професійної діяльності

  • Компетенціяякість особистості, що визначає і впливає на її здатність бути ефективним у певному виді професійної діяльності



Професійну компетентність

  • Професійну компетентність

  • у загальному розумінні розглядають як сукупність

  • теоретичних, методологічних, нормативних

  • положень,

  • спеціальних наукових знань,

  • організаційних і технологічних умінь,

  • відповідних моральних і психологічних якостей, які об'єктивно необхідні особистості для виконання посадових функціональних обов'язків.



 

  •  





У більш конкретизованих тлумаченнях

  • У більш конкретизованих тлумаченнях

  • професійний розвиток вчителя визначається як:

  • зростання його професійних досягнень в результаті накопичення практичного досвіду і систематичного перегляду власного викладання (А. Глеттхорн )



Професійний розвиток:

  • Професійний розвиток:

  • систематичний перегляд учителем змісту і процесу, а також контекстів його педагогічної діяльності

  • (Т. Гансер, Г. Філдінг);

  • моральні цілі у викладанні, політична обізнаність, гострота і досвідченість вчителів, відданість і відповідальність за свою працю (А. Харгрівс )

  • це – процес, у ході якого вчитель самостійно або разом із своїми колегами переглядає, оновлює, розширює свої зобов’язання щодо моральної мети викладання, а також критично розвиває знання, вміння, професійне мислення, планування і практику роботи з дітьми, молоддю й колегами на кожному етапі свого професійного життя (С. Дей).



професійний розвиток учителів базується на тому, що вони виступають суб’єктами активного навчання;

  • професійний розвиток учителів базується на тому, що вони виступають суб’єктами активного навчання;

  • професійний розвиток є пролонгованим процесом, тому що вчитель постійно навчається;

  • професійний розвиток це процес, який проходить у рамках певного світоглядного і культурного контексту.



Практика показує, що найбільш ефективною формою професійного розвитку педагога є

  • Практика показує, що найбільш ефективною формою професійного розвитку педагога є

  • його щоденна діяльність у школі.

  • Найбільші можливості для професійного розвитку вчителів надає їх

  • навчання на робочому місці

  • (“on-the job learning” activities), зокрема:

  • навчання в групах,

  • активне дослідження,

  • портфоліо,

  • професійна співпраця творчих об’єднань,

  • співпраця між учителями, адміністрацією, батьками,

  • рефлексія.



ЇЇ основні характеристики:

  • ЇЇ основні характеристики:

  • Неперервність професійної педагогічної освіти:

  • орієнтація на постійний особистісний розвиток;

  • збагачення творчого потенціалу педагогів;

  • єдність періодів навчальної і трудової зайнятості;

  • формування позитивної мотивації до педагогічної діяльності, розуміння її соціальної значущості;

  • формування сукупності знань і умінь, що складають “технологічну основу” компетентної дії.



2. Проектний і командний підходи до підвищення кваліфікації на рівні ЗНЗ:

  • 2. Проектний і командний підходи до підвищення кваліфікації на рівні ЗНЗ:

  • підвищення кваліфікації педагогів на основі модерації (роботу щодо підвищення кваліфікації проводять педагоги, які мають хорошу теоретичну підготовку, практичний досвід, результати власної діяльності й які здатні навчати своїх колег);

  • підвищення кваліфікації в межах певного методичного проекту (організація роботи в певному напрямі за результатами діагностування рівня професійної компетентності педагога і визначення кола проблем, з якими стикається учитель у практичній діяльності).



3. Врахування в організації внутрішньої системи підвищення кваліфікації:

  • 3. Врахування в організації внутрішньої системи підвищення кваліфікації:

  • соціального замовлення на підготовку педагога в системі внутрішньошкільного підвищення кваліфікації (запрошення спеціалістів, що реалізують таку підготовку, програмно-методичне забезпечення підготовки вчителів, нормативно-правове забезпечення : локальні акти школи, матеріально-технічне забезпечення, психологічне супроводження, управління процесом підвищення кваліфікації педагогів, мотивація на саморозвиток педагога);

  • потреб школи: погляд у майбутнє (“завтрашній день школи”) – ті освітні послуги,що будуть затребувані в завтрашньому дні; соціальні та ціннісні орієнтири в навчанні школярів; досягнення нового рівня організаційної культури тощо.



Серед форм і методів навчання на робочому місці найбільш поширеними є:

  • Серед форм і методів навчання на робочому місці найбільш поширеними є:

  • обговорення;

  • наставництво і учнівство (технологія коучингу);

  • тренінг;

  • делегування;

  • інструктаж;

  • навчання в рамках методичного проекту;

  • індивідуальна система консультування та ін.

  • Характерною рисою таких форм і методів навчання є те, що вони спрямовані на взаємодію у звичайній робочій ситуації.



Систему внутрішньошкільного моніторингу педагогів і учнів за допомогою тестування, анкетування, опитування, спостереження, есе тощо.

  • Систему внутрішньошкільного моніторингу педагогів і учнів за допомогою тестування, анкетування, опитування, спостереження, есе тощо.

  • Запровадження ефективного педагогічного досвіду з подальшим педагогічним аналізом та рефлексією.

  • Участь у загальношкільних дискусіях з розгляду загальнозначущих педагогічних проблем.

  • Розробку планів власної інноваційної діяльності.



Д я к у ю

  • Д я к у ю

  • з а у в а г у!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка