Образи на основі місцевих подій сприяють більш міцному закріпленню історичного матеріалу в пам'яті учнів



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.





Використання краєзнавчого матеріалу в процесі навчання історії в школі не тільки сприяє вирішенню освітніх завдань, але й допомагає зрозуміти сутність досліджуваної епохи, відчувати її колорит, специфіку історичних явищ, розширює кругозір учнів. А також вирішує і виховні завдання: картини минулого рідного краю викликають певні емоції, змушують переживати співчувати, захоплюватися, ненавидіти, формуються життєві ідеали учнів.

  • Використання краєзнавчого матеріалу в процесі навчання історії в школі не тільки сприяє вирішенню освітніх завдань, але й допомагає зрозуміти сутність досліджуваної епохи, відчувати її колорит, специфіку історичних явищ, розширює кругозір учнів. А також вирішує і виховні завдання: картини минулого рідного краю викликають певні емоції, змушують переживати співчувати, захоплюватися, ненавидіти, формуються життєві ідеали учнів.

  • Образи на основі місцевих подій сприяють більш міцному закріпленню історичного матеріалу в пам'яті учнів.

  • Історичне краєзнавство є найважливішим засобом пізнання суспільно історичних явищ, а також сприяє розвитку в учнів образного мислення, вміння аналізувати отриману інформацію, порівнювати, виділяти головне.





Вивчаючи питання " Вивчення життя людей на території України за найдавніших часів" , теми " Життя людей у первісні часи" , "Давня історія України", як правилу, проводжу уроки-екскурсії.в кімнату - музей села та краєзнавчий музей, Старовижівський районний історико-краєзнавний музей. Тут розповідаю учням про життя людей при первіснообщинному ладі, ознайомлюю їх із знаряддям праці» епохи полеоліту, мезоліту, неоліту.

  • Вивчаючи питання " Вивчення життя людей на території України за найдавніших часів" , теми " Життя людей у первісні часи" , "Давня історія України", як правилу, проводжу уроки-екскурсії.в кімнату - музей села та краєзнавчий музей, Старовижівський районний історико-краєзнавний музей. Тут розповідаю учням про життя людей при первіснообщинному ладі, ознайомлюю їх із знаряддям праці» епохи полеоліту, мезоліту, неоліту.

  • Учні з великим інтересом розглядають такі експонати; як ручні рубила, кам"яні сокири, кам"яні нако­нечники стріл та інше, знайдені в селі Сьомаки, біля села Галина Воля в урочищі Семенова гора, на північній стороні озера Луки біля с.Лютка. Тільки в музеї вони навчилися розрізняти знаряддя праці палеоліту і неоліту, дивуючись, що ЗО тис.рр. тому люди вже вміли полірувати камінь, робити в ньому гладенькі отвори для дерев"яних рукояток. Археологічні знахідки доповнили знання учнів, дали нову історичну інформацію, активізували пізнавальний процес до предмета.

  • З уст екскурсовода учні дізнались, що на території нашої сільської ради, роблизу згаданого с. Лютка під час проведення меліоративних робіт знайдені зуби мамонта. Оскільки цей експонат унікальний, то він в даний час знаходиться в сбласному краєзнавчому музеї.



Речові джерела



Перша згадка про с. Дубечне відноситься до 1500 року в описах Ратенського староства за 1500-1512 рр., що були опубліковані у 1901 році на сторінках 26-го тому Наукових записок Товариства ім. Шевченка, де дається характеристика економічних відносин у ХVІ ст. на Ратенщині. [3, c.35] Ці описи є історичним паспортом с. Дубечне.

  • Перша згадка про с. Дубечне відноситься до 1500 року в описах Ратенського староства за 1500-1512 рр., що були опубліковані у 1901 році на сторінках 26-го тому Наукових записок Товариства ім. Шевченка, де дається характеристика економічних відносин у ХVІ ст. на Ратенщині. [3, c.35] Ці описи є історичним паспортом с. Дубечне.

  • В Реєстрі прибутків і данин, зібраних в 1500-му році згадується між платниками данини з с. Дубечне і Жук-гончар, який платить фертона. Тому за цим історичним фактом можна стверджувати про існування і розвиток гончарства в селі Дубечне ще у ХVст., бо вже Люстрація 1565р. тільки в Дубечному нараховує аж 24 гончарі. Вони мали обов'язок давати до Ратенського замку великі горщики на молоко. .



Історичний документ Люстрація 1565 року засвідчує, що з навколишніх сіл утворились, фільварки один в Ратному, а другий в Дубечне. В Дубечні: жита кіп 404, яровиці 212 кіп, вівса 31 копа, гречки 173 копи, проса 20, гороху нав”язаного стогів два. З двох кіп жита намолочували півтори корці (центнери) зерна, урожай пшениці був такий же. Двадцять кіп проса давали десять корців зерна.

  • Історичний документ Люстрація 1565 року засвідчує, що з навколишніх сіл утворились, фільварки один в Ратному, а другий в Дубечне. В Дубечні: жита кіп 404, яровиці 212 кіп, вівса 31 копа, гречки 173 копи, проса 20, гороху нав”язаного стогів два. З двох кіп жита намолочували півтори корці (центнери) зерна, урожай пшениці був такий же. Двадцять кіп проса давали десять корців зерна.

  • У спеціальному підрозділі “Сіножаті” люстрація 1565 року відзначає найкращі луки. Під Дубечном в урочищі “Лучно” роблять 33 стоги сіна, а в самому Дубечні стогів великих буває 5. Великі стоги продавали по5 золотих, а малі стіжки по грошів 20.



Відгомін революцій 1848 р. в краї

  • В 1848р. селяни сіл Дубечне, Рокита, Текля, Глухи, Лютка відмовились виходити на панщину і відбувати закріплені за ними повинності. Для втихомирення селян в Дубечно де зібрались селяни з повітового містечка В-Волинського прибуло дві роти козаків на чолі з капітаном-справником.



В 1900 році Покровський храм було продано в село Поступель Ратнівського району. Дубечненці залишилися без храму. Але в цей же період для нової церкви освятили місце, поставили там хрест. А через два роки засобами святого Синоду збудовано новий храм. Він відзначається вишуканістю форм, неповторними пропорціями, оригінальністю і водночас простотою конструкційного вирішення, при якому всі зовнішні форми відповідають внутрішньому простору, нестримний лет верхів угору.

  • В 1900 році Покровський храм було продано в село Поступель Ратнівського району. Дубечненці залишилися без храму. Але в цей же період для нової церкви освятили місце, поставили там хрест. А через два роки засобами святого Синоду збудовано новий храм. Він відзначається вишуканістю форм, неповторними пропорціями, оригінальністю і водночас простотою конструкційного вирішення, при якому всі зовнішні форми відповідають внутрішньому простору, нестримний лет верхів угору.



У 1927 році дубечненський Свято-Покровський храм був захоплений уніатами. Село збаламутив місцевий дяк, якого за провини перевели до іншої парафії. Він не скорився наказу, бо був переконаний що Дубечне – вигідніша парафія. Підбурив прихильників до незадоволення. І дубечненський люд розділився на два табори. Ворожнеча до того затуманила людям голови, що частина з них прийняла унію. Туди ж передали церкву. Разом з нею уніати захопили церковну землю та будівлі. Ті, хто не зрадив вірі, збиралися на відправу в приватному будинку.

  • У 1927 році дубечненський Свято-Покровський храм був захоплений уніатами. Село збаламутив місцевий дяк, якого за провини перевели до іншої парафії. Він не скорився наказу, бо був переконаний що Дубечне – вигідніша парафія. Підбурив прихильників до незадоволення. І дубечненський люд розділився на два табори. Ворожнеча до того затуманила людям голови, що частина з них прийняла унію. Туди ж передали церкву. Разом з нею уніати захопили церковну землю та будівлі. Ті, хто не зрадив вірі, збиралися на відправу в приватному будинку.



За даними “Ведомості о церкві” в 1886 ролці була відкрита церковно-приходська школа де навчалось 38 учнів. В 90 роках була відкрита друга школа – однокласне народне училище. В церковно-приходській школі термін навачння І рік. З часу відкриття школи був тільки один вчитель Бачевський. Обов”язковим предметом був Закон Божий, в розкладі уроків він стояв у середу і п”ятницю.

  • За даними “Ведомості о церкві” в 1886 ролці була відкрита церковно-приходська школа де навчалось 38 учнів. В 90 роках була відкрита друга школа – однокласне народне училище. В церковно-приходській школі термін навачння І рік. З часу відкриття школи був тільки один вчитель Бачевський. Обов”язковим предметом був Закон Божий, в розкладі уроків він стояв у середу і п”ятницю.

  • Однокласне народне училище відображало інтереси жителів села. Навчання проводиллось сезонно – з грудня по березень. Навачлось 35 учнів, переважно діти заможних селян. Учні здавали екзамени, але тільки ті хто навчався на “4” і “5”. За навчальним планом були такі предмети: Закон Божий, російська і слов”янська мови, граматика, арифметика, церковні співи. Було три екзамени: з арифметики, російської і слов”янської мови. Після цього одержував свідоцтво, затверджене інспектором школи, вчителем і священником. В 1913 році всі школи були об”єднані в сільське народне училище. В 1918 році школа була спалена австрійцями.

  • При польській владі навчання було на польській мові і організовувалось в будинках селян. За навчанням слідкувала влада. Коли учень не відвідував школи то справа передавалась у поліцію і батьки були змушені платити штраф 10 злотих. В 1934 році була побудована нова школа в якій було 6 класів.



З 1983 року по 2007рік працювала директором школи Людмила Трохимівна Хомич. Завдяки великим зусиллям і наполегливій праці Людмили Трохимівни була відкрита у 1988 році нова школа. Школа розташована в центрі села. В новій школі 23 класи, є великий просторий актовий зал на 170 місць, їдальня - 150 місць, спортивний зал, ігро­ва кімната для початкових класів, кабінети хімії, фізики, лінгафонний, два комп'ютерних класи. Створено музей села, кімнату народного побу­ту, Шевченкову світлицю, зал народного календаря.

  • З 1983 року по 2007рік працювала директором школи Людмила Трохимівна Хомич. Завдяки великим зусиллям і наполегливій праці Людмили Трохимівни була відкрита у 1988 році нова школа. Школа розташована в центрі села. В новій школі 23 класи, є великий просторий актовий зал на 170 місць, їдальня - 150 місць, спортивний зал, ігро­ва кімната для початкових класів, кабінети хімії, фізики, лінгафонний, два комп'ютерних класи. Створено музей села, кімнату народного побу­ту, Шевченкову світлицю, зал народного календаря.



Директори школи з 1886р.

  • Директори школи з 1886р.

  • 1886 – 1918рр. вчитель Бачевський

  • 1924 – 1939рр. Балиш В.А.

  • 1939 – 1941рр. Гербар М.А.

  • 1944 – 1945рр. Орлова С.М.

  • 1945 – 1946рр. Мельник Ф.Г.

  • 1946 – 1948рр. Куренко Д.В.

  • 1948 – 1950рр. Кузьменко Т.І.

  • 1950 – 1952рр. Знайомський В.С.

  • 1953 – 1954рр. Гайдученко П.С.

  • 1955 – 1956рр. Тунчик М.Д.

  • 1956 – 1957рр. Романенко А.І.

  • 1957 – 1963рр. Юревич А.П.

  • 1963 – 1982рр. Грибовська І.М.

  • 1983 – 2007рр. Хомич Л.Т.

  • 2007 - … Андріюк Н.П.



В 1944 році було організовано Дубечненське лісництво, в яке входили всі навколишні села. Першим лісничим був Дмитрук Адам Лазарович.

  • В 1944 році було організовано Дубечненське лісництво, в яке входили всі навколишні села. Першим лісничим був Дмитрук Адам Лазарович.



Дубечнівське лісництво

  • Дубечнівське лісництво

  • Адреса: с. Дубечне, Старовижівський р-н, Волинська обл„ 44412. Телефон: 8 (03346) 2-31-21. Загальна площа - 8352,0 га.

  • Переважає шпилькове господарство.

  • Основні дачі: «Столярська», «Теклянська», «За-

  • лютська».

  • Площа природно-заповідного фонду - 3260 га.

  • Основні природно-заповідні об'єкти:

  • - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Дубечне»;

  • - лісові заказники «Смоляри-1», «Смоляри-2»;

  • - загальнозоологічний заказник «Дубечнів- ський» - місце розмноження занесеного до Чер­ воної книги України лелеки чорного;

  • - ботанічні пам'ятки природи «Дуб звичайний - велетень», «Модрина», «Сосна звичайна».





В селі Рокита, яке нині підпорядковане Дубечненській сільській раді, за статистичними архівними даними на початку XX ст. працювало 185 гончарів.

  • В селі Рокита, яке нині підпорядковане Дубечненській сільській раді, за статистичними архівними даними на початку XX ст. працювало 185 гончарів.

  • В.П. Курилюк керівник гуртка «Гончарик» Старовижівського будинку школяра, який діє при ЗОШ І-ІІІ ст.. с. Дубечне. Спочатку гурток діяв у приспособленому шкільному підвалі, де гуртківці займались виготовленням гончарних виробів, а випалювались вони в печах Дубечненського керамічного заводу. Із припиненням роботи керамзаводу ніде було випалювати вироби. Завдяки Всеукраїнському конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування було придбано піч для випалювання виробів, електричні гончарні круги, обладнано нове приміщення.



Пошукова робота з історії рідного краю



Мрочко Іван Аврамович

  • В 1916 році служив у царській армії в Персії в 114 запасному полку. З Персії 114 полк був переведений у Туреччину. Всі ці роки воював Іван Аврамович. Революційні події 1917 року в Росії сколихнули весь світ. Вісті про революцію долинули і до Туреччини. Розлад прокотився в солдатських лавах. Почала розпадатись стара армія.

  • Іван Аврамович демобілізувався і повернувся в Ставрополь до рідних. Тут, в Ставрополі, під керівництвом Романеска був організований таємний червоний загін. Червоний загін, в якому був Іван Аврамович, наступав на білогвардійські загони. Воював він в складі 11 армії під Царициним, під Саратовом, мав поранення, захищав Москву від нападу Ко/(у ака, воював з Денікіним. В 1921 році після розгрому білогвардійців повернувся в Ставрополь, а в 1923 році повернувся до своїх місць в село Дубечне. На Волині боровся за створення колективного господарства. В 1949 році І.А. Мрочко очолив колективне господарство.



Василь Пилипович Оксюк, сотник Армії УНР народився (за нинішнім територіальним поділом) у селі Черемшанці Старовижівського району Волинської області.

  • Василь Пилипович Оксюк, сотник Армії УНР народився (за нинішнім територіальним поділом) у селі Черемшанці Старовижівського району Волинської області.

  • Напередодні Першої світової війни учителював. Служив офіцером у російській армії, затим сотником в Армії УНР, зокрема перебував у штабі Юрка Тютюнника. Був учасником Першого і Другого Зимових походів.

  • В 20—30 роки минулого століття у Варшаві побачила світ книжка «Кровавий Базар», де згадувалося про бойові подвиги сотника Оксюка-Аксюка.



Навесні 1915 року Василя Пилиповича Оксюка, вчителя, народженого

  • Навесні 1915 року Василя Пилиповича Оксюка, вчителя, народженого

  • 8 січня 1894 року в селі Черемшанка Ковельського повіту Волинської губернії, було призвано до царського війська.

  • В листопаді 1915 року був відряджений в 1-шу Петергофську школу прапорщиків («1-я Петергофская Школа для ускоренной подготовки офицеровь»).

  • За «мазепинство» В. Оксюкові не хотіли присвоювати офіцерське звання. І тільки після того, як він написав рапорт по команді на ім'я Верховного головнокомандуючого до школи прибула спеціальна комісія, «мазепинцю» влаштували показовий іспит на військовому плацу.

  • Військовий хист волиняка був очевидний. Чіткі команди, віддані громовим голосом, бездоганне знання статутів, вміння орієнтуватися в складних ситуаціях, котрі моделювали для нього вищі офіцери, врешті-решт переконало комісію в конечній доцільності присвоєння бравому унтер-офіцерові чину прапорщика (Дело №56. Часть 1-я. Утвердженіе ВЬІСОЧАЙШИМЬ приказомь производства вь прапорщики 1 -й Петергофской школьї по приказу Петроградскаго военнаго округа оть 15-го февраля 1916 года №50). У цій же справі є припис («Вьісочайший приказ 20/У 1916 г.»), який з'явився вже після звіту комісії щодо необхідності «производства в прапорщики» В. П. Оксюка.



  • На прикладі долі волинянина Василя Оксюка простежте хід подій Української національно-визвольної революції поч. ХХ ст.

  • Визначте роль української військової еліти у розвитку національної культури.



Коли стало відомо, що красноармєйци у вересні 1939 року зайняли Ковель, Василь Оксюк подався до міста, щоб на власні очі побачити, що ж то за «армія-визволителька». Йому, колишньому поручникові російської армії, сотникові війська УНР, хотілося побачити, як виглядають «красниє камандіри». Отож подався до Ковеля. Вулицями вешталися голодні й погано вдягнені, в обмотках красноармєйци. Мерзлякувато тулилися попід стінами будинків, здивовано оглядаючи «пансько-польське» місто. Зайшов до знайомого шинкаря, примостився за столиком при вході і став спостерігати за поведінкою командного складу «рабочє-крєстьянской арміі». Пиячили кавалеристи. Один із них підійшов до шинквасу і став вимагати, аби господар дав ще дві пляшки горілки, а також кілька кілець ковбаси. Оскільки руки вже були зайняті пляшками, то наказав почепити ковбаси йому на шию. Після чого, похитуючись, повернувся до столу, де на нього нетерпляче чекали.

  • Коли стало відомо, що красноармєйци у вересні 1939 року зайняли Ковель, Василь Оксюк подався до міста, щоб на власні очі побачити, що ж то за «армія-визволителька». Йому, колишньому поручникові російської армії, сотникові війська УНР, хотілося побачити, як виглядають «красниє камандіри». Отож подався до Ковеля. Вулицями вешталися голодні й погано вдягнені, в обмотках красноармєйци. Мерзлякувато тулилися попід стінами будинків, здивовано оглядаючи «пансько-польське» місто. Зайшов до знайомого шинкаря, примостився за столиком при вході і став спостерігати за поведінкою командного складу «рабочє-крєстьянской арміі». Пиячили кавалеристи. Один із них підійшов до шинквасу і став вимагати, аби господар дав ще дві пляшки горілки, а також кілька кілець ковбаси. Оскільки руки вже були зайняті пляшками, то наказав почепити ковбаси йому на шию. Після чого, похитуючись, повернувся до столу, де на нього нетерпляче чекали.

  • — Ану ізбавь мєня ат етава буржуазнава польскава хамута, — звернувся до одного з компанії.

  • Його товариш блискавично, добре вивіреним рухом, перерізав шаблею ковбасні кільця й хвацько упіймавши їх, поклав на стіл.

  • — Вихаді, брат, із панскава ярма, — зареготав.

  • Річ у тім, що на стіні шинку хтось із «асвабадітєлєй» повісив агітаційний плакат, на якому український селянин, запряжений в ярмо, тягнув плуга. Під ним бовваніло гасло: «Освободим украинского брата от польского ярма».

  • Повернувшись додому, Василь Оксюк поділився своїми враженнями від побаченого. «Це не військо. Солдати босі й голодні, а командири їхні п'яні. Це навіть не колишня російська армія, про офіцерів годі й казати. Це не царські офіцери. Як вони думають воювати проти німців — не збагну».



12 травня 1944 року його арештували представники «особого отдєла», коли він орав своє поле і хотів посіяти овес. Дозволили попрощатися з рідними, взяти торбину з харчами і повели в село Сереховичі, де вже діяли відділи Седли-и [.енського райкому партії і райвиконкому. Там влаштували пер­ший допит, після чого під охороною доставили в Луцьк у «червоні казарми». Півроку мученицьких днів і ночей тривало слідство. Аж 10 жовтня 1944 року військовий трибунал військ НКВС Волинської області за ст. 54-1а КК УРСР засудив до вищої міри покарання (за зраду батьківщини — авт.) — розстрілу.

  • 12 травня 1944 року його арештували представники «особого отдєла», коли він орав своє поле і хотів посіяти овес. Дозволили попрощатися з рідними, взяти торбину з харчами і повели в село Сереховичі, де вже діяли відділи Седли-и [.енського райкому партії і райвиконкому. Там влаштували пер­ший допит, після чого під охороною доставили в Луцьк у «червоні казарми». Півроку мученицьких днів і ночей тривало слідство. Аж 10 жовтня 1944 року військовий трибунал військ НКВС Волинської області за ст. 54-1а КК УРСР засудив до вищої міри покарання (за зраду батьківщини — авт.) — розстрілу.

  • Потому понад тримісячна виснажлива боротьба життя із смертю...

  • Мов у якійсь безодні, рахував тижні, дні і ночі. «А хіба тільки я тут один такий?», — думав Василь. Почулись кроки, клацання камерних замків, відчинились двері.

  • - Смєртнік Оксюк Васілій.

  • - Так.

  • - Знаєш, какой сєгодня день?

  • - Різдво Христове, 8 січня 1945 року.

  • - Нєт.

  • - Мій день народження.

  • - Нєт, день твоєй смерті. Виході.

  • - Завели конвоїри в якийсь довгий гараж з маленькими вікнами, поставили біля стіни. Сира жалюгідна напівтемрява з запахни людської крові.

  • - Завязать єму глаза, — почувся хриплий від сп'яніння голос.

  • -Не треба зав'язувати, я не боюсь дивитись смерті в очі, — знесиленим голосом заявив Василь. — Всіх патріотів України не перестріляєте. Про нас колись згадають нащадки, а ваші іудські душі історія викине на смітник.

  • Спалахнуло світло прожектора, осліпило очі.

  • — Іменем Украінской Совєтской Соціалістічєской Рєспублікі... Роздався рушничний залп.

  • Василю Пилиповичу Оксюку виповнився тоді рівно п'ятдесят один рік.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка