Одним з концептуальних підходів у визначенні потенціалу підприємства є його розгляд як складової частини стратегічного потенціалу



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.



Одним з концептуальних підходів у визначенні потенціалу підприємства є його розгляд як складової частини стратегічного потенціалу. При цьому, стратегічний потенціал, як правило, представляється як система, що складається з підсистем – потенціалів різного порядку (рис. 1). Потенціал більш високого рівня складається з потенціалів більш низького рівня. Серед потенціалів вищого порядку варто особливо виділити таку категорію як соціально-економічний потенціал (СЕП) підприємства.

    • Одним з концептуальних підходів у визначенні потенціалу підприємства є його розгляд як складової частини стратегічного потенціалу. При цьому, стратегічний потенціал, як правило, представляється як система, що складається з підсистем – потенціалів різного порядку (рис. 1). Потенціал більш високого рівня складається з потенціалів більш низького рівня. Серед потенціалів вищого порядку варто особливо виділити таку категорію як соціально-економічний потенціал (СЕП) підприємства.
    • Складність поняття СЕП підприємства визначається різноманіттям його проявів. Так, основними характерними рисами прояву СЕП підприємства є те, що він: - має декілька сторін прояву – соціальний потенціал (можливості, які пов’язані з задоволенням потреб, інтересів працівників шляхом застосування різних форм та систем оплати праці, створення таких умов організації праці і відпочинку, які забезпечують зростання продуктивності праці паралельно з розвитком особистості); організаційно-управлінський потенціал (можливості, які залежать від рівня загального, фінансового, маркетингового управління підприємством, організації виробничого процесу, інформаційного забезпечення) і економічний потенціал (можливості, які пов’язані з використанням капіталу підприємства, фінансових і трудових ресурсів). У кожної складової свої особливості, свої можливості використання для досягнення найбільшої ефективності в діяльності підприємства; - являє собою динамічну систему, яка обумовлюється тісною залежністю від фактору часу; - існує на основі ресурсів підприємства (трудових, фінансових, природних і т.і.); є результатом високопрофесійної, компетентної та успішної управлінської діяльності; створює можливості щодо інноваційного розвитку; - направлений на отримання соціального, економічного та інших видів ефекту.


Рис. 1. ІЄРАРХІЯ РІВНІВ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Рис. 1. ІЄРАРХІЯ РІВНІВ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА



З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність СЕП підприємства, а і його структурну побудову.

  • З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність СЕП підприємства, а і його структурну побудову.

  • Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких зв’язків між елементами. Запропонована структура СЕП наведена на рис. 2.

  • Як видно, наведена модель структури СЕП потенціалу підприємства має ієрархічний принцип побудови. Соціальний, організаційно-управлінський та економічний потенціали – потенціали високого рівня, які складаються з локальних потенціалів (кадрового, виробничого, фінансового, інноваційно-інвестиційного, маркетингового, інформаційного, організаційного та управлінського).





Специфіку соціального потенціалу можна описати таким чином: це не просто сума засобів і ресурсів, а, насамперед, динамічна система, яка включає не тільки можливості колективу в цілому, а й можливості окремих його складових (керівників), що сприяли б ефективній роботі підприємства, реалізації його місії, досягненню стратегічних і тактичних цілей. Соціальний потенціал не виникає автономно, у відриві від інших сфер підприємства, а тісно взаємозалежний з ними. Сартаков В.В. у структурі соціального потенціалу виділяє декілька складових: трудовий, управлінський і виховний потенціали. Соціальний потенціал ґрунтується на досягнутому економічному стані підприємства, вмілої організації та управлінні, ефективної реалізації всіх функцій менеджменту.

  • Специфіку соціального потенціалу можна описати таким чином: це не просто сума засобів і ресурсів, а, насамперед, динамічна система, яка включає не тільки можливості колективу в цілому, а й можливості окремих його складових (керівників), що сприяли б ефективній роботі підприємства, реалізації його місії, досягненню стратегічних і тактичних цілей. Соціальний потенціал не виникає автономно, у відриві від інших сфер підприємства, а тісно взаємозалежний з ними. Сартаков В.В. у структурі соціального потенціалу виділяє декілька складових: трудовий, управлінський і виховний потенціали. Соціальний потенціал ґрунтується на досягнутому економічному стані підприємства, вмілої організації та управлінні, ефективної реалізації всіх функцій менеджменту.

    • Елементи соціального потенціалу підприємства:
  • 1. Кадровий (трудовий) потенціал. Трудові ресурси підприємства є найважливішими з усіх видів ресурсів, саме вони створюють продукцію, прибавочний продукт у вигляді прибутку. Вони багато в чому визначають соціальний потенціал підприємства - найважливішу характеристику персоналу, що являє собою його можливості з досягнення цілей підприємства і виконанню поставлених перед ними задач.

  • 2. Потенціал соціальної інфраструктури підприємства є ще одною складовою соціального потенціалу підприємства. Вона має велике значення, тому що жодне підприємство не може розвиватися й існувати без умов, що забезпечують його ефективне функціонування. Соціальна інфраструктура - це стійка сукупність речовинних елементів, з якими взаємодіє соціальний суб'єкт, і які створюють умови для раціональної організації його діяльності.



До соціальної інфраструктури підприємства належать: -система професійної підготовки (школи, ліцеї, технікуми, вищі навчальні заклади, система наставництва на підприємствах, інститути підвищення кваліфікації); -система медичного забезпечення (відомчі лікарні й поліклініки, медичні кабінети на підприємствах); -житлово-комунальне господарство; -рекреаційні об’єкти (санаторії, будинки відпочинку, кімнати відпочинку в цехах, т.і.).

  • До соціальної інфраструктури підприємства належать: -система професійної підготовки (школи, ліцеї, технікуми, вищі навчальні заклади, система наставництва на підприємствах, інститути підвищення кваліфікації); -система медичного забезпечення (відомчі лікарні й поліклініки, медичні кабінети на підприємствах); -житлово-комунальне господарство; -рекреаційні об’єкти (санаторії, будинки відпочинку, кімнати відпочинку в цехах, т.і.).

  • 3. Потенціал кадрової політики підприємства. Сьогодні кадрова політика представляє, у тому числі, розробку системи дослідження здібностей і схильностей працівників, їхньої професійної компетенції, цілеспрямовану підготовку необхідних працівників. У кадрову політику підприємства входять: програми підготовки кадрів, забезпечення цієї програми (кадрове, матеріальне, технічне, фінансове, юридичне) і матеріальне стимулювання працівників – учасників програми. Метою сучасної кадрової політики виступає створення такої системи управління кадрами, при якій будуть використовуватися не тільки адміністративні методи управління, але і система стимулювання і соціальних гарантій, спрямованих на поєднання інтересів працівників підприємства, а також керівників і власників підприємства в підвищенні ефективності виробництва, прибутку і розвитку підприємства.

  • 4. Потенціал соціальної політики підприємства. Соціальна спрямованість політики підприємства виявляється, насамперед, у турботі про збереження висококваліфікованих кадрів, забезпеченні умов праці і побуту працівників.



Виконання соціальної політики підприємства можливо за допомогою наступних методів: 1) Стимулювання – метод впливу на трудову поведінку працівників підприємства через його мотивацію, коли спонукання до праці працівників відбувається у формі компенсації за трудові зусилля, через задоволення різних потреб особистості. Стимули можуть бути матеріальні (заробітна плата, бонуси, премії, участь у прибутках, наявність додаткових виплат, участь в акціонерному капіталі, субсидії, оплата різних витрат, страхування і т.і.) і моральні ( нагородження, заохочення, подяка і т.і.). 2) Мотивація – спонукання до активної діяльності людини, пов'язане з прагненням задовольнити певні потреби для досягнення неї особистих, групових і суспільних цілей.

  • Виконання соціальної політики підприємства можливо за допомогою наступних методів: 1) Стимулювання – метод впливу на трудову поведінку працівників підприємства через його мотивацію, коли спонукання до праці працівників відбувається у формі компенсації за трудові зусилля, через задоволення різних потреб особистості. Стимули можуть бути матеріальні (заробітна плата, бонуси, премії, участь у прибутках, наявність додаткових виплат, участь в акціонерному капіталі, субсидії, оплата різних витрат, страхування і т.і.) і моральні ( нагородження, заохочення, подяка і т.і.). 2) Мотивація – спонукання до активної діяльності людини, пов'язане з прагненням задовольнити певні потреби для досягнення неї особистих, групових і суспільних цілей.

  • 3) Соціальні гарантії працівників також є частиною соціальної політики. Частково, їхнє існування визначається КЗоТом, частково – трудовими контрактами на самому підприємстві. Сьогодні використовуються, в основному, компенсаційні форми соціального захисту, спрямованої на рішення задач виживання працівників. Практично ігноруються довгострокові фактори соціального оздоровлення суспільства. 4) Демографічна ситуація на підприємстві впливає на темпи плинності кадрів. В останні роки намітилася тенденція старіння працівників. Це пов'язано і з переходом висококваліфікованої робочої сили на краще оплачувані місця. Склалася ситуація, коли на робочих місцях з несприятливими умовами праці зайняті, в основному, пенсіонери. Частка працівників старшого віку на підприємстві, також впливає і на продуктивність праці, тому що сучасне технологічне устаткування вимагає від працівників високого рівня кваліфікації, для навчання яких потрібні чималі кошти. Внаслідок таких кваліфікаційних бар'єрів попит на ринку праці підвищується на молодих і кваліфікованих кадрів. 5) Умови праці і побуту працівників. В умови праці входять наступні складові: санітарно-гігієнічні норми (освітленість, загазованість, температура, шум, пильність і т.і.), режим праці і відпочинку, безпека робочого місця, забезпеченість установами охорони здоров'я і дошкільними установами і т.і. Вони регулюються директивними документами: КЗоТом, санітарно-гігієнічними нормами, ДСТ, вимогами техніки безпеки й охорони праці. До факторів, що впливають на умови праці, відносять психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні, соціально-психологічні.



Структура економічного потенціалу підприємства являє собою визначену взаємозалежну сукупність його локальних потенціалів кожного виду ресурсів, що забезпечують максимально ефективну реалізацію інноваційного розвитку підприємства.

  • Структура економічного потенціалу підприємства являє собою визначену взаємозалежну сукупність його локальних потенціалів кожного виду ресурсів, що забезпечують максимально ефективну реалізацію інноваційного розвитку підприємства.

  • Зокрема можна виділити наступні інтегровані види локальних потенціалів:

  • 1. Виробничий потенціал, що являє собою сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, яка виражається в потенційних можливостях робити продукцію визначеної якості й у необхідному обсязі. Виробничий потенціал характеризується наявністю таких складових як наявні основні й оборотні фонди підприємства, і визначається рівнем використання даних складових.

  • 2. Фінансовий потенціал являє собою сукупність фінансових ресурсів, що беруть участь у господарській діяльності і характеризується можливістю їхнього залучення щодо фінансування виробничої діяльності підприємства. При оцінці фінансового потенціалу необхідно враховувати такі показники як обсяг власних засобів, можливість залучення кредитів, обсяг дебіторської заборгованості. Останній параметр враховується зі зворотним знаком, оскільки хоч наявність даного показника в процесі господарської діяльності може бути обгрунтована, однак нарощуванню потенціалу сприяє її зменшенню, а не збільшенню.

  • 3. Інноваційно-інвестиційний потенціал визначає ступінь можливості вкладення коштів в активи тривалого користування для розробки і реалізації інноваційних проектів з метою одержання прибутку або інших результатів.

  • 4. Маркетинговий потенціал є комплексною характеристикою, що відображає потенційні можливості підприємства щодо захоплення нових ринків збуту, здатності до адекватного реагування на зміни умов збуту й забезпечення управління й контролю за ринковими процесами. При його оцінці необхідно оцінювати частку ринку конкретного підприємства, оскільки висока частка ринку свідчить про набагато більший потенціал і дає можливість впливу на інших її суб'єктів, а низька - змушує підприємство адаптуватися. Важливим показником маркетингового потенціалу є характеристика збуту, зокрема, наявність у підприємства власної (або контрольованої) збутової мережі, обсяг продажів і потенційна пропускна здатність збутової структури.



Організаційно-управлінський потенціал необхідно виділити окремим блоком, тому що він є сполучною ланкою соціального й економічного потенціалів. Цей вид потенціалу є визначальним у процесі розробки і реалізації інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства.

  • Організаційно-управлінський потенціал необхідно виділити окремим блоком, тому що він є сполучною ланкою соціального й економічного потенціалів. Цей вид потенціалу є визначальним у процесі розробки і реалізації інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства.

  • Потенціал системи управління можна визначити як комплекс можливостей, наданих організаційною структурою, інноваційним потенціалом і інформаційним забезпеченням для прийняття адекватних рішень, що відповідають зовнішнім умовам, у яких функціонує підприємство, а також прийнятим цілям і стратегії розвитку. При аналізі організаційно-управлінського потенціалу необхідна комплексна оцінка швидкості й обґрунтованості прийняття рішень, рівня делегування повноважень, рівня планування, якості контролю, прохідності інформації, системи мотивації.

  • Інформаційний потенціал, який є локальним потенціалом організаційно-управлінського рівня, характеризується рівнем інформаційної забезпеченості усіх виробничо-господарських процесів на підприємстві, ефективністю аналізу й обробки інформаційних потоків, наявністю прогресивних інформаційних технологій.

  • Зазначимо, що згідно з проведеними розрахунками, елементна структура СЕП сучасних підприємств формується приблизно на 41 % за рахунок економічних ресурсів, на 31 % - соціальних та на 28% - організаційно-управлінських.



Таким чином, модель СЕП сучасного підприємства визначається:

  • Таким чином, модель СЕП сучасного підприємства визначається:

  • - обсягом та якістю наявних у нього ресурсів – кадрових, організаційних, управлінських, фінансових, виробничих, інноваційних, інвестиційних, інформаційних, маркетингових; - можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом; - можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства; - інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності; - інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-економічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами; - фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, зовнішньою та внутрішньою заборгованістю у сфері фінансів); - іншими можливостями.

  • Разом усі ці можливості створюють сукупний (соціально-економічний) потенціал підприємства, який складається з необхідних соціальних, організаційно-управлінських та економічних ресурсів, реалізовується в ефективній діяльності підприємства, що є необхідною умовою сталого інноваційного розвитку.



Без характеристики власного СЕП не можна сформувати систему перспективних цілей підприємства, а також розробити стратегію їх досягнення. Слід зазначити, що СЕП підприємства тісно пов’язаний з характером цілей. Для одних цілей існуючий СЕП може бути досить високим, для других – занадто низьким.

  • Без характеристики власного СЕП не можна сформувати систему перспективних цілей підприємства, а також розробити стратегію їх досягнення. Слід зазначити, що СЕП підприємства тісно пов’язаний з характером цілей. Для одних цілей існуючий СЕП може бути досить високим, для других – занадто низьким.

  • Тим самим, оцінка СЕП підприємства дозволяє визначити: - можливості ефективного функціонування підприємства в сучасних умовах; - напрямки стратегічного розвитку підприємства та пов’язані з ними цілі та задачі.

  • Об’єктивна оцінка СЕП фармацевтичного підприємства уявляє інтерес як з боку самого підприємства, так і з боку зовнішніх суб’єктів.

  • По-перше, вона необхідна самому підприємству, оскільки дозволяє реально оцінити конкурентні позиції і потенціал його подальшого інноваційного розвитку.

  • По-друге, вона уявляє інтерес для державних установ в процесі прийняття рішень щодо розміщення держзамовлень і контрактів на виготовлення лікарських препаратів.

  • По-третє, її потребують комерційні банки, інвестори в процесі визначення інвестиційної привабливості того чи іншого підприємства, оскільки наявність достатнього СЕП, в значній мірі, обумовлює спроможність підприємства до ефективної реалізації тих чи інших проектів.



Аналіз різних наукових джерел виявив, що для оцінки потенціалу підприємства використовують різноманітні методи – експертний бальний, рейтинговий, метод порівняння, факторний аналіз, економіко-математичне моделювання. Застосування певного методу залежить від виду потенціалу.

  • Аналіз різних наукових джерел виявив, що для оцінки потенціалу підприємства використовують різноманітні методи – експертний бальний, рейтинговий, метод порівняння, факторний аналіз, економіко-математичне моделювання. Застосування певного методу залежить від виду потенціалу.

  • Так, експертний метод діагностики застосовують для оцінки соціального потенціалу.

  • Бальний метод використовують для визначення кадрового, конкурентного та стратегічного потенціалу. При його використанні за визначеною системою (від 0 до 5 або 10 балів) оцінюється рівень необхідної потреби в різних матеріальних благах, витрати з підвищення загальноосвітнього, наукового, професійного рівня кадрового потенціалу.

  • Рейтинговий аналіз є ефективним щодо комплексної оцінки СЕП підприємства.

  • Факторний аналіз доцільно здійснювати при оцінці виробничого потенціалу, де аналізуються вся сукупність виробничих факторів.

  • Економіко-математичне моделювання доцільно провадити для оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу. Використання економіко-математичних моделей дозволяє розробляти сценарії з реалізації будь-якої інноваційної стратегії.

  • Таким чином, на сьогодні не існує загально визначених показників оцінки СЕП потенціалу підприємства.



Важливим і відповідним етапом розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства є вибір конкретних показників та їх кількості для кожної складової потенціалів (кадрового, виробничого, фінансового, маркетингового, інноваційно-інвестиційного, організаційного, управлінського, інформаційного, соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики).

  • Важливим і відповідним етапом розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства є вибір конкретних показників та їх кількості для кожної складової потенціалів (кадрового, виробничого, фінансового, маркетингового, інноваційно-інвестиційного, організаційного, управлінського, інформаційного, соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики).

  • Алгоритм розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства наведено на рис. 3.

  • Відбір показників, які характеризують соціально-економічний потенціал фармацевтичного підприємства, здійснюється за допомогою експертного підходу методом анкетування. Фрагмент матриці рангів для показників СЕП фармацевтичного підприємства наведено на рис. 4.

  • На рис. 5, 6 наведені показники оцінки СЕП підприємства, відібрані експертами, формули для розрахунку яких зображені в таблиці.

  • Гістограма розподілу потенціалів, які входять до складу СЕП фармацевтичного підприємства і впливають на його рівень, за рангами значущості наведено на рис.7.

  • Як видно з переліку, відібрані показники комплексно характеризують кадрову, виробничу, фінансову, маркетингову, організаційну, управлінську, інноваційно-інвестиційну та інформаційну складові, а також складові соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики СЕП фармацевтичного підприємства.





Анкета для спеціалістів Шановні колеги!

  • Анкета для спеціалістів Шановні колеги!

  • Просимо Вас сприяти проведенню досліджень щодо оцінки соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства і заповнити анкету, що надається. Заздалегідь Вам дякуємо. 1. Проранжуйте вагомість ресурсів з точки зору їх важливості у підвищенні ефективності діяльності фармацевтичних підприємств: кадрові ресурси; маркетингові ресурси; виробничі ресурси; інформаційні ресурси; інноваційно-інвестиційні ресурси; фінансові ресурси; управлінські ресурси; організаційні ресурси; ресурси соціальної інфраструктури; кадрова політика підприємства; соціальна політика підприємства. 2. Виділіть значком (V) ті показники, що доцільно використовувати для оцінки соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства: кадрові ресурси; маркетингові ресурси; виробничі ресурси; інформаційні ресурси; інноваційно-інвестиційні ресурси; фінансові ресурси; управлінські ресурси; організаційні ресурси; ресурси соціальної інфраструктури; кадрову політику підприємства; соціальну політику підприємства.











Гістограма розподілу складових потенціалів фармацевтичного підприємства за рангами їх значущості наведено на рис. 8. Гістограми розподілу показників, які входять до складу соціального, економічного та організаційно-управлінського потенціалів фармацевтичного підприємства, за рангами їх значущості наведено на рис. 9,10,11 відповідно. Розрахована величина коефіцієнта конкордації за даними проведеного анкетування дорівнює 0,79. Це свідчить про те, що висновки експертів щодо показників СЕП збігаються. Критерій Пірсона дорівнює 156,45. Таким чином, для кінцевої оцінки СЕП фармацевтичного підприємства були відібрані показники, перелік яких наведено у табл.1, табл.2 і табл. 3, відповідно соціального, економічного та організаційно-управлінського потенціалів. Формули розрахунку показників локальних потенціалів, які входять до складу соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства, наведено на слайді . Як видно з переліку, відібрані показники комплексно характеризують кадрову, виробничу, фінансову, маркетингову, організаційну, управлінську, інноваційно-інвестиційну та інформаційну складові, а також складові соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики СЕП фармацевтичного підприємства.

  • Гістограма розподілу складових потенціалів фармацевтичного підприємства за рангами їх значущості наведено на рис. 8. Гістограми розподілу показників, які входять до складу соціального, економічного та організаційно-управлінського потенціалів фармацевтичного підприємства, за рангами їх значущості наведено на рис. 9,10,11 відповідно. Розрахована величина коефіцієнта конкордації за даними проведеного анкетування дорівнює 0,79. Це свідчить про те, що висновки експертів щодо показників СЕП збігаються. Критерій Пірсона дорівнює 156,45. Таким чином, для кінцевої оцінки СЕП фармацевтичного підприємства були відібрані показники, перелік яких наведено у табл.1, табл.2 і табл. 3, відповідно соціального, економічного та організаційно-управлінського потенціалів. Формули розрахунку показників локальних потенціалів, які входять до складу соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства, наведено на слайді . Як видно з переліку, відібрані показники комплексно характеризують кадрову, виробничу, фінансову, маркетингову, організаційну, управлінську, інноваційно-інвестиційну та інформаційну складові, а також складові соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики СЕП фармацевтичного підприємства.











При формуванні СЕП фармацевтичного підприємства необхідно враховувати, що СЕП являє собою визначену взаємозв’язану сукупність його локальних потенціалів, тобто потенціалів кожного виду ресурсів (виробничих, кадрових, фінансових, маркетингових, інформаційних, організаційних, управлінських, інноваційно-інвестиційних, ресурсів соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики), які забезпечують максимально ефективну діяльність фармацевтичного підприємства:

  • При формуванні СЕП фармацевтичного підприємства необхідно враховувати, що СЕП являє собою визначену взаємозв’язану сукупність його локальних потенціалів, тобто потенціалів кожного виду ресурсів (виробничих, кадрових, фінансових, маркетингових, інформаційних, організаційних, управлінських, інноваційно-інвестиційних, ресурсів соціальної інфраструктури, кадрової політики та соціальної політики), які забезпечують максимально ефективну діяльність фармацевтичного підприємства:

  • де n – кількість видів локальних потенціалів;

  • i – вид локального потенціалу;

  • Пі – відповідний локальний потенціал.

  • У загальному виді СЕП фармацевтичного підприємства можна представити у вигляді функції, значення якої залежить від декількох змінних:

  • CЕП = f0{Пс, Пе, Поу},

  • де Пс – соціальний потенціал фармацевтичного підприємства;

  • Пе – економічний потенціал фармацевтичного підприємства;

  • Поу – організаційно-управлінський потенціал фармацевтичного підприємства.





Проведені дослідження показали, що для розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства найбільш доцільне використання таксономічного методу. Метод таксономії використовувався для розрахунку СЕП на основі локальних показників, тому що він відрізняється простотою математичного апарату, наочністю і відсутністю труднощів в економічній інтерпретації отриманих результатів.

  • Проведені дослідження показали, що для розрахунку СЕП фармацевтичного підприємства найбільш доцільне використання таксономічного методу. Метод таксономії використовувався для розрахунку СЕП на основі локальних показників, тому що він відрізняється простотою математичного апарату, наочністю і відсутністю труднощів в економічній інтерпретації отриманих результатів.

  • Побудова СЕП складається з трьох етапів: 1) формування матриці вихідних даних; 2) формування матриці стандартизованих ознак; 3) розрахунок СЕП фармацевтичного підприємства.

  • Результати розрахунку локальних складових соціально-економічного потенціалу фармацевтичного підприємства та його інтегральної величини наведені в таблиці.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка