Окупація України військами Німеччини та її союзниками План Напад Німеччини на СРСР



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Окупація України військами Німеччини та її союзниками


План

  • 1.Напад Німеччини на СРСР

  • 2.Україна в планах окупантів

  • 3.Перші дні війни

  • 4.Евакуація в східні райони СРСР

  • 5.Нацистський новий порядок

  • Оприлюднення плану “Ост”

  • Розчленування України

  • Концтабори і масові розстріли

  • Вивіз працездатного населення

  • 6.Висновок



Напад Німеччини на СРСР

  • 22 червня 1941 року , вранці ,Гітлер виступив по радіо зі зверненням до народів Європи в якому заявив , що точно володіє відомостями про те що СРСР готується до нападу на Німеччину і наступної окупації всієї Європи і щоб цьому запобігти , він віддав наказ своїм військам про напад на СРСР і зараз німецька армія громить радянські війська по всьому відтинку кордону.



Україна в планах окупантів

  • На думку Розенберга в Україні треба розвинути деякий потяг до незалежності, дозволити певне культурне піклування, підняти історичну свідомість українців, відкрити у Києві університет і т. п.



Перші дні війни

  • 22 червня вранці без оголошення війни німецько-фашистські війська вдерлися на територію СРСР. Армія вторгнення налічувала 5.5 млн. солдатів і офіцерів, була озброєна найновішою технікою: 4.3 тис. танків, 4.9 тис. літаків, 47.2 тис. гармат і важких мінометів та ін. Союзники Німеччини – Італія, Угорщина, Румунія, Фінляндія, Словаччина – теж надали значну кількість військ і техніки для допомоги агресору. План „Барбаросса” передбачав „бліцкриг” – „блискавичну війну”, яка повинна була закінчитися оточенням та знищенням Червоної армії впродовж двох-двох с половиною місяців і виходом вермахту на оперативну лінію „Архангельськ-Астрахань”. Ще до зими 1941 р. Згідно з планом німецька армія наступала у трьох головних напрямках – на Ленінград, Москву і Київ.



Перші дні війни

  • Вже на початку війни виявилися стратегічні прорахунки радянського командування і Червона армія зазнала дуже тяжких поразок та страшних втрат. Так, у першій день війни було втрачено 1200 літаків. Незважаючи на героїчний опір прикордонних частин і застав, військ першої лінії оборони, досвідчений, загартований і вишколений вермахт із великою швидкістю просувався в глиб країни, знищуючи десятки дивізій і захоплюючи величезну кількість військовополонених. За перші три тижні війни німецькі війська просунулися на територію Союзу місцями від 300 до 600 км. Головний удар був націлений на Москву, тоді як Сталін помилково вважав, що саме з півдня, з України, німці поведуть вирішальний наступ.



Перші дні війни

  • Тяжкі втрати Південно-Західного фронту у перші тижні війни значно підірвали його боєздатність, але вермахту не вдалось знищити головні сили, які вже наприкінці червня, які вже наприкінці червня завдали противнику відчутного удару в районі м. Дубно. Але то був частковий успіх, досягнутий ціною втрат сотень танків, більшість яких довелось кинути за відсутністю пального. Німецькі війська наступали по всьому фронту. Між тим Москва все ще недооцінювала противника і переоцінювала можливості своїх військ. Неспроможне реально оцінити ситуацію на фронті верховне командування віддавало накази про перехід до наступу. В результаті цілі армії потрапляли у могутні танкові кліщі і безславно гинули. Моральний дух невдало керованих і часом погано озброєних частин Червоної армії падав, наслідком чого була величезна кількість військовополонених. Характерним прикладом стала трагічна загибель військ усього Південно-Західного фронту у ході Київської оборонної операції.



Евакуація в східні райони СРСР

  • 5 липня 1941 р. під загрозою окупації Раднарком і ЦК КП(б)У прийняли постанову про евакуацію промислових і сільськогосподарських об’єктів, населення України та про створення партизанських загонів і партійно-комсомольського підпілля. У ході евакуації в глибокий тил, переважно в Росію та Казахстан, було вивезено 550 великих заводів, близько 3.5 млн. населення. За суворим наказом Москви в Україні застосовувалась традиційна російська тактика „спаленої землі”. Знищувались промислові, транспортні об’єкти, зібраний як ніколи багатий врожай і запаси продовольства (що стало причиною голоду в Україні), затоплювалися шахти, були зруйновані усі 54 домни Донбасу. За наказом Берії в’язні в тюрмах України, яких не встигли вивезти, були розстріляні.



Нацистський новий порядок

  • Нацистський «новий порядок» означав фізичний і моральний терор проти так званих расово-неповноцінних народів: євреїв, циган, українців, росіян, а також представників радянської влади і комуністів.Найгіршим було становище євреїв і циган, яких чекало поголовне знищення.

  • Ще до початку війни з Радянським Союзом за наказом Гітлера та Гіммлера були створені спеціальні каральні підрозділи – айнзацгрупи СС, на які покладалося завдання масового фізичного знищення мирного населення. Із чотирьох айнзацгруп, «А», «В», «С» і «D», дві останні діяли в Україні.



План “Ост”

  • Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси». Протягом 30 років планувалося виселити 65% населення України, на «землі, що звільнилися», переселити німців, а тих місцевих жителів, які залишаться живими, поступово «онімечити».



План “Ост”



Розчленування України

  • Після загарбання фашистськими військами України, її територія була розділена на чотири частини. Влада в них перейшла до гітлерівської адміністрації.

  • 1) Землі Східної Галичини в складі Львівської, Дрогобицької, Станіславської, Тернопільської областей були приєднані до генерал-губернаторства (яке складалося з центральних і південних районів Польщі) під назвою дистрикт «Галичина».

  • 2) 3 більшої частини українських земель був утворений рейхскомісаріат «Україна» в складі Рівненської, Волинської, Кам'янець-Подільської. Житомирської областей, північних районів Тернопільської, Вінницької, східних районів Миколаївської, Київської, Полтавської, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської та Кримської областей, а також південних територій Білорусії та РРФСР. Рейхскомісаріат поділявся на шість генеральних округів з центрами в Рівному, Житомирі, Києві, Дніпропетровську, Миколаєві та Мелітополі.

  • 3) Райони Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Донбасу, як прифронтові, підпорядковувались безпосередньо військовому командуванню.

  • 4) Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до Румунії під назвою «Трансністрія».

  • Закарпаття з 1939 р. було окуповане угорськими військами.



Концтабори і масові розстріли

  • Ще в березні 1941 р. на одній з нарад вищого командування вермахту Гітлер заявив, що на окупованих землях необхідно впроваджувати найжорстокіший режим. Це був відвертий наказ про знищення населення більшовицької імперії, у тому числі України. У директивах вимагалося розстрілювати на місці військовополонених комісарів, комуністів та євреїв, а також захоплених працівників органів. Застосовувались усі можливі на окупованих землях заходи з метою знищити якнайбільше населення України. Вже у першу окупаційну зиму тисячі людей загинули від голоду та холоду, через відсутність будь-якої медичної допомоги, були замордовані у концтаборах або розстріляні за усіляке порушення режиму. Особливою жорстокістю відзначався рейхскомісар України Еріх Кох. Навіть німецькі фронтові генерали та експерти з українського питання звертали увагу Берліна на негативні наслідки його діяльності. З проханням відкликати Коха з України звертався до Гітлера голова Українського Центрального Комітету Володимир Кубійович. Митрополит Греко-католицької церкви А.Шептицький 1942 р. надіслав листа Герингу, в якому засудив терор окупаційних властей у краї. Але планове знищення населення України було частиною державної політики третього рейху. Геноцид у його найвідвертіших формах продовжувався.

  • Трагічною була доля 3.8 млн. військовополонених, з них близько 1.3 млн. українців, захоплених німецькими військами у перші місяці війни. Берлін вважав, що чим більше військовополонених помре, тим краще. Як правило, з них вилучали і негайно розстрілювали політ комісарів та євреїв. Решту кидали за колючі дроти наспіх побудованих, іноді лише огороджених, концтаборів у Києві, Львові, Володимирі-Волинському, Славуті, Кіровограді, Рава-Руській та інших містах. У них від голоду, холоду та хвороб загинули близько 1.3 млн. бійців мі командирів Червоної армії. Коли стало зрозуміло, що війна проти Радянського Союзу затягується на невизначений час, окупанти відмовились від практики масового знищення військовополонених і з 1942 р. стали широко використовувати їх на примусових роботах у Німеччині.



Концтабори і масові розстріли



Вивіз працездатного населення

  • На початку 1942 р. Берлін дав вказівку розгорнути вербування і вивіз українців до Німеччини, де використовувати їх на роботах у військовій промисловості, на шахтах, у сільському господарстві. На початку акції тисячі юнаків і дівчат їхали добровільно, рятуючись від голодної смерті та свавілля окупантів. Але вже з весни почався насильницький вивіз, який набув величезних масштабів. Геринг у березні розпорядився надіслати з України 527 тис. робітників. А у вересні Гітлер наказав спішно доставити до Німеччини 500 тис. українок віком від 15 до 35 років для роботи у домашньому господарстві. Керівник служби вербування іноземної робочої сили Фріц Заукель у жовтні дав розпорядження зібрати 500 тис. робітників у рейхскомісаріаті „Україна”. Людей ловили як звірів, масовими облавами, вивозили під конвоєм. Акції супроводжувались жорстокими репресіями. Пізніше історики підрахували, що з семи мільйонів іноземних робітників у Німеччині третину становили українці.



Вивіз працездатного населення



Висновок

  • Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер. Було введено примусову трудову повинність. Щоб забезпечити більш «ефективну» експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи. Людей силоміць вивозили на роботи до Німеччини. Почалося безсоромне пограбування матеріальних і культурних цінностей України: були розграбовані сотні музеїв, бібліотек, будинків творчості. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорноземи, а також робоча сила. Із України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн осіб.

  • Отже, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він не забезпечив покори українського народу, а, навпаки, викликав масовий рух Опору в Україні.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка