"олігархічний" характер національного капіталу



Сторінка2/9
Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Корпорація «Інтерпайп»

  • Корпорація «Інтерпайп»

  • Датою народження групи можна вважати 1990 р., коли Віктором Пінчуком була зареєстрована приватна фірма «Інтерпайп»(розробка сучасних технологій). Першим високодохідним видом діяльності фірми стала торгівля трубами. У 1995 р. фірма була перереєстрована на Науково-виробничу корпорацію «Інтерпайп». Корпорація доповнила свої напрямки діяльності торгівлею газом.

  • Значне розширення «Інтерпайпу» відбулося в 2003—2004 роках за рахунок участі групи у приватизації стратегічних підприємств і неприватизаційного придбання прав власності на об’єкти шляхом викупу додаткової емісії акцій.

  • Втрати «Інтерпайпу» після «помаранчевої» революції виявилися найзначнішими. Крім ВАТ «Криворіжсталь», реприватизаційні домагання влада виявила щодо Нікопольського феросплавного заводу, Нікопольського південно-трубного заводу, страхової компанії «Оранта» та «Укрсоцбанку».



Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча

  • Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча

  • «ММК ім. Ілліча» у 2000 р. за спеціальним законом було викуплено у держави трудовим колективом. Частина активів група сформувала неприватизаційним шляхом (1999 р. – передано на баланс Донецький державний хіміко-металургійний завод, що не підлягає приватизації (сплави рідкоземельних металів, феросплави); оренда ВАТ «Комсомольське рудоуправління»).

  • На сьогодні експерти визнають наявність беззаперечного контролю над бізнес-групою з боку її директора, народного депутата Володимира Бойка.

  • Основою групи є Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, що за потужністю посідає друге місце в країні після «Криворіжсталі». Проте за минулі роки до нього приєдналася така кількість підприємств. Усередині групи переважає цехова побудова. Базовим бізнесом групи є чорна металургія. У цій сфері групою створена вертикально-інтегрована структура — від видобутку залізної руди, виробництва коксу до реалізації готової металургійної продукції. Проте власних сировинних ресурсів групі не вистачає.



Група Дмитра Фірташа

  • Група Дмитра Фірташа

  • Приєдналась до складу найбільших бізнес-груп у 2006 р.

  • Ім’я Дмитра Фірташа тривалий час було в тіні й вперше публічно пролунало при з’ясовуванні складу реальних власників газотрейдерської компанії «РосУкрЕнерго» («РУЕ»).

  • «РУЕ» відповідно до газового договору від 4 січня 2006 р. між Росією та Україною було надано монопольне право на постачання російського газу в Україну. Виявилося, що в її статутному фонді 45% належить українському бізнесмену Дмитрові Фірташу (російському «Газпрому» – 50%, іншому українському бізнесмену Іванові Фурсіну – 5% акцій). Окремі експерти стверджують, що Фірташ усе ж є номінальним власником і в «РУЕ» представляє інтереси великого російського капіталу.

  • Основним напрямком просування групи є паливно-енергетичний сектор

  • України. У ЗМІ з’явилася інформація про те, що Фірташ через німецьку RSJ Erste має контроль над такими стратегічними підприємствами країни, як «Кримський титан», «Кримсода» та «Рівнеазот».





Україна розпочала свій шлях постсоціалістичної трансформації, коли їй ще належало сформувати свою державність. Це зумовило слабкий контроль над економікою з боку держави. Стара адміністративна еліта, що залишилася від колишнього СРСР, була нездатною забезпечити проведення системних економічних реформ. У результаті трансформаційні процеси в країні переважно проходили спонтанно, стихійно. А це не могло не призвести до значних деформацій;

  • Україна розпочала свій шлях постсоціалістичної трансформації, коли їй ще належало сформувати свою державність. Це зумовило слабкий контроль над економікою з боку держави. Стара адміністративна еліта, що залишилася від колишнього СРСР, була нездатною забезпечити проведення системних економічних реформ. У результаті трансформаційні процеси в країні переважно проходили спонтанно, стихійно. А це не могло не призвести до значних деформацій;

  • Після розпаду СРСР Україна переживала шок, що супроводжувався глибокою структурною кризою та значними інвестиційними ризиками. Тому на відміну від більшості країн із перехідною економікою, Україна розпочала постсоціалістичну трансформацію та відродження економіки самостійно, без масового залучення іноземного капіталу, що міг би привнести в країну позитивний світовий досвід ведення бізнесу. Формування приватного українського капіталу відбувалося в умовах виживання, і він не вельми вибагливо підходив до вибору засобів одержання прибутку. Джерелами первісного нагромадження капіталу стали рента й тіньові доходи. Тільки з розширенням присутності на світових ринках розпочався процес його цивілізації.



Великий український приватний капітал національного рівня (перший ешелон) сформувався з тих нечисленних бізнес-груп, що спромоглися домогтися патронату вищої влади в країні;

  • Великий український приватний капітал національного рівня (перший ешелон) сформувався з тих нечисленних бізнес-груп, що спромоглися домогтися патронату вищої влади в країні;

  • У найближчі роки «велика шістка» продовжуватиме відігравати провідну роль в українській економіці та політиці. Бізнес-групи, що входять до другого ешелону, навряд чи поповнять її склад (надто великий розрив у розмірах активів; численні міжгрупові суперечності унеможливлюють їх об'єднання; обмежені можливості швидкого накопичення наддоходів за рахунок ренти і тіньових джерел, масової приватизації);

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка