"олігархічний" характер національного капіталу



Сторінка7/9
Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

У Керівних принципах з регулювання прямих іноземних інвестицій передбачається, що «кожна держава зберігає за собою право регулювати допуск іноземних інвестицій» у національну економіку. Відкритою за характером визнається інвестиційна політика, що передбачає відкритий допуск іноземних інвестицій в економіку при «існуванні списку обмеженого числа галузей, закритих для іноземних інвестицій або тих, що вимагають оцінки умов допуску, ліцензування».

  • При цьому Керівні принципи виходять з основного положення, що «рівний режим для інвесторів, що діють у рівних обставинах, а також вільна конкуренція між ними є умовами для створення сприятливого інвестиційного клімату».

  • Такий спосіб регулювання іноземних інвестицій визнано «найефективнішим вирішенням проблеми правового регулювання іноземних інвестицій». Керівні принципи рекомендують уникати невиправдано складної процедури регулювання допуску іноземних інвесторів, законодавство не повинне містити умови, виконання яких необхідне для дозволу допуску іноземних інвесторів у країну, яка їх приймає.



  • Забезпечення економічної свободи в перетіканні капіталу згідно з документами СОТ, ОЕСР, МБРР та ін. передбачає використання для іноземних інвесторів національного режиму інвестування та господарювання.

    • Забезпечення економічної свободи в перетіканні капіталу згідно з документами СОТ, ОЕСР, МБРР та ін. передбачає використання для іноземних інвесторів національного режиму інвестування та господарювання.

    • Це означає:

    • по-перше, ліквідацію усіх видів дискримінації стосовно інвесторів за ознакою іноземного капіталу і,

    • по-друге, відмову від політики протекціонізму стосовно національного капіталу.

    • Регулювання «входу» іноземних інвесторів у національну економіку допускається винятково за мотивами національних інтересів / безпеки



    Історично склалося так, що в Україні відсутнє системне регулювання допуску іноземного капіталу в національну економіку.

    • Історично склалося так, що в Україні відсутнє системне регулювання допуску іноземного капіталу в національну економіку.

    • Це, з одного боку, відкриває можливість застосування «ручного» регулювання процесу в корпоративних інтересах наближеного до влади великого українського капіталу, з другого – створює реальні ризики для забезпечення національних інтересів / безпеки.

    • У зв’язку з цим, невідкладним завданням для України є розробка стратегічної політики держави та формування необхідної інституціональної бази (закони й органи) в інвестиційній сфері у частині регулювання присутності іноземного капіталу.

    • Регулювання допуску іноземних інвесторів в українську економіку має базуватися на суспільно визнаній концепції системи національних інтересів / безпеки.



    В Україні рівень визначення національних інтересів / безпеки буде дещо завищеним порівняно з розвиненими країнами, що мають значну практику лібералізації економіки.

    • В Україні рівень визначення національних інтересів / безпеки буде дещо завищеним порівняно з розвиненими країнами, що мають значну практику лібералізації економіки.

    • Певну роль у цьому відіграють існуючий менталітет населення та наявні політичні переваги. Крім того, необхідно враховувати й ризики, пов’язані зі слабкістю української держави, її регуляторної системи.

    • Функціонування продуктивнішого іноземного капіталу може супроводжуватися негативними наслідками, з якими держава буде неспроможною впоратися (або держава не зможе примусити нейтралізувати їх).

    • Ідеться про можливі дії інвесторів з міркувань конкурентної боротьби на світовому ринку:

    • закриття окремих виробництв, що може завдати шкоди внутрішньому ринку або призвести до масового безробіття на окремій території;

    • зниження технологічного рівня національного виробництва або розміщення в країні екологічно «брудних» видів виробництв тощо.



    Стосовно країн, що розвиваються (країн з перехідною економікою), світова практика припускає наявність перехідного періоду.

    • Стосовно країн, що розвиваються (країн з перехідною економікою), світова практика припускає наявність перехідного періоду.

    • З урахуванням підвищених ризиків, такий перехідний період у формуванні ліберальної інвестиційної політики, безумовно, необхідний для України.

    • Головна вимога – чітке публічне визначення підходів і тривалості перехідного періоду, публічність і прозорість у застосуванні регуляторів у цій сфері.

    • При цьому має бути цілковите розуміння того, що слід прагнути мінімізувати обмеження вільної конкуренції між капіталом різних країн, оскільки будь-які перешкоди в його русі завдають шкоди економічній ефективності.



    Україна історично вже пройшла той етап, коли залучення іноземного капіталу було життєво важливою складовою відродження національної економіки. В країні на цей час нагромаджено вітчизняний капітал, що починає активно експортуватися.

    • Україна історично вже пройшла той етап, коли залучення іноземного капіталу було життєво важливою складовою відродження національної економіки. В країні на цей час нагромаджено вітчизняний капітал, що починає активно експортуватися.

    • Тому розвиток систем преференцій для масового залучення іноземного капіталу не є актуальним для України.

    • Преференції доцільно застосовувати тільки вибірково й адресно відповідно до обраної стратегії економічного зростання країни.



    1   2   3   4   5   6   7   8   9


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка