Основи етики. Етика просування лікарських препаратів на ринок



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


ОСНОВИ ЕТИКИ. ЕТИКА ПРОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ НА РИНОК


  • Уперше слово "етика" було використано давньогрецьким філософом Аристотелем для позначення науки, що вивчає добролюбителя людського характеру.

  • Етика (греч. ethos- звичка, звичай) - система норм морального поводження людини, якої-небудь суспільної або професійної групи.

  • Деонтологія – наука про професійну етику медичних і фармацевтичних працівників, принципах поводження медичного персоналу, спрямованих на максимальне підвищення корисності лікування і допомоги.



  • Міжнародний кодекс деонтології затверджений у 1949 році Міжнародним лікарським суспільством у Женеві.

  • Термін "деонтологія" введений у словниковий склад мови в 1839 році

  • Фармацевтична деонтологія вивчає норми звертання провізора, спрямовані на максимальне підвищення ефективності медикаментозної терапії і створення сприятливого клімату у взаєминах із хворим, лікарем, колегами по роботі. Вона розглядає вимоги і правила поведінки фармацевтичного працівника.



  • Важливими проблемами фармацевтичної етики і деонтології є розробка моральних основ керування аптечним колективом і удосконалювання морально-психологічного клімату в ньому.

  • Специфіка фармацевтичної етики полягає в тому, що аптечні працівники не лікують хворого, не роблять призначень, а лише прагнуть допомогти йому швидким і точним готуванням і реалізацією потрібних ліків, психотерапією, вселяючи в хворого віру у видуження.



  • Фармацевтична етика - це сукупність норм морального звертання фармацевтичних працівників при виконанні ними своїх обов'язків щодо суспільства, конкретному пацієнтові, один одному, контактним групам людей (медичні працівники, що контролюють органи й ін.)



  • Перші зведення про етичну сторону діяльності лікарів утримуються в письмових джерелах древньоіндійської , древньокитайскої культури.

  • У книгах Древньої Індії Аюр-Верди у утримуються чудові думки про обов'язок лікаря та провізора, його звертанні, відношенні до хворих.

  • Особливе місце в історії розвитку лікарської етики займає медицина періоду Гіппократа (рубіж V-IV в. до н.е.), він був першим, хто спробував систематизувати правила медичної етики



  • Фармацевтична етика виникла з відкриттям перших аптек і з появою перших фармацевтів. В Україні це відбулося наприкінці XVI в., а через два століття, у 1789 р., з метою регламентації аптечної діяльності був виданий Аптекарський статут, що ввійшов у звід законів, у положеннях якого визначалися й етичні норми звертання аптекаря і моральні вимоги до його особистості.



  • ДО XIX-XX ст. розвиток фармацевтичної науки і ріст народонаселення привели до різкого збільшення кількості аптек і номенклатури лікарських препаратів. Як наслідок, перед суспільством у цілому і перед фармацевтичним співтовариством зокрема встала проблема більш строгої регламентації фармацевтичної діяльності, що і було зроблено шляхом створення і постійного удосконалювання сучасної законодавчої бази в області фармації.



  • З метою створення сприятливих умов для виконання головної задачі будь-якого фармацевта, що полягає надання високоякісної і кваліфікованої долікарської допомоги максимально сприяти прагненню людей підтримати своє здоров'я, фармацевтичні співтовариства різних країн прийшли до розуміння того, що необхідно звести в одному документі усі вироблені багаторічною практикою правила професійного звертання й етичні норми, а також заявити про принципи і цінності, що визначають роль і відповідальність фармацевта перед суспільством. Так з'явилися перші етичні кодекси фармацевта.



  • Етичний зміст взаємин провізора і лікаря

  • Важливим елементом фармацевтичної етики і деонтології є моральні правила, що регулюють взаємини провізорів і лікарів, що повинні виходити з принципів гуманізму і високого усвідомлення кожним свого громадського обов'язку. Ці відносини повинні будуватися на основі взаєморозуміння і взаємоповаги, підтримки авторитету один одного в очах хворого.



  • Головним у взаєминах медичних і фармацевтичних працівників є загальна мета збереження здоров'я і благополуччя пацієнтів. Задачею провізора є допомога лікареві у виборі необхідного препарату, надання повної інформації про його властивості, синоніми й аналоги, сумісності з іншими ліками. Фармацевт повинний усіляко підтримувати авторитет лікаря для збереження віри пацієнта, в ефективність лікарського засобу.

  • У його присутності неприпустиме висловлення критичних зауважень на адресу лікаря або вираження сумнівів у доцільності призначення. Не слід також повідомляти клієнтові аптеки про помилку в рецепті: необхідно знайти спосіб виправити її.





  • Етика взаємин провізора і хворого

  • При першому відвідуванні аптеки хворий, насамперед, звертає увагу на зовнішній вигляд провізора. Оскільки це свого роду візитна картка аптеки, важлива скромність його одягу, акуратність і охайність, що підкреслюють естетичну помірність і виключають зловживання косметикою.

  • Нервозність провізора обов'язково передається хворому. Тому не слід метушитися, створювати поспішності, занепокоєння. Темп мови провізора повинний бути помірним. Говорячи про прийом лікарського засобу, краще тримати його в руці, щоб сконцентрувати на ньому увага хворого, особливо, коли відпускається кілька лікарських препаратів.





  • Провізор повинний уміти слухати хворого. Хворому треба дати можливість виговоритися. Бесіду найкраще вести у формі короткого діалогу, впливаючи на почуття хворого, при цьому повідомлення повинне містити тільки ті слова, що переконають хворого в ефективності лікування. Логічність думок досягається формулою: склад, застосування, ефект.  

  •   При реалізації лікарського засобу аптечний працівник повинний докладно пояснити, як його зберігати в домашніх умовах, як і коли приймати, чим запивати, який є режим прийому. Треба обережно, не вселяючи страху, попередити про можливі побічні дії препарату і пояснити, що при цьому робити: припинити прийом, звернутися до лікаря, зменшити дозу.





  • Етика і професійні відносини в аптечних колективах

  • Успіх роботи в будь-якій фармацевтичній установі залежить від взаємин між провізорами в колективі.

  • Взаємини в аптечних колективах будуються на принципах спільності інтересів у медикаментозному обслуговуванні населення і лікувально-профілактичних установ, боротьби за якість обслуговування та товарообіг.

  • У колективі формуються не тільки професійні звички, уміння і майстерність, але моральні якості провізора як особистості.



Колектив аптеки



  • Етичні аспекти взаємин провізорів і медичних представників

  • Медичні представники безпосередньо працюють з аптечними працівниками і є одним з основних джерел інформації про лікарські препарати конкретної компанії.

  • Ефективність взаємин між провізорами і медичними представниками визначається не тільки взаємною економічною зацікавленістю, але і складними відносинами етичної характеру.

  • Важливість цієї сторони спілкування підтверджується тим, що, наприклад, у програму навчання медичних представників входять крім професійних, питання етичного порядку: правила поведінки, як зробити належне враження і створити атмосферу взаємного комфорту, як одягатися, говорити.



  • Важливим у взаєминах провізорів і медичних представників є встановлення довірчих відносин, що не допускають помилкових обіцянок, надання недостовірної інформації.

  • Намагаючись сформувати позитивне відношення до фірми і її продукції, медичний представник не повинний використовувати не спільні з етикою прийоми, як зменшення достоїнств лікарських препаратів фірм-конкурентів, рекламування неефективних препаратів, надання подарунків, сувенірів. Провізори ж не повинні приймати презенти і заохочувати в такий спосіб медичних представників до їх використання при налагодженні партнерських відносин.



Ліки



  • Етика продажів та просування ЛЗ на фармацевтичному ринку

  • Термін «просування на ринок » використовують стосовно усіх видів інформаційно – рекламної діяльності, що проводять фірми постачальники.

  • Реклама – це платна неособистісна форма розповсюдження інформації про фірму та її ЛЗ.

  • Характеристика реклами

  • 1. Експресний характер – ефективно представити ЛЗ та фармацевтичну фірму.

  • 2. Масове охоплення аудиторії.

  • 3. Можливість багаторазового звернення.

  • 4.Знеособленість – здатність на монолог.



Реклама Мезим-форте



  • Головні цілі реклами.

  • 1.Формування попиту на ЛЗ

  • 2. Стимулювання його збуту.

  • Основні завдання реклами

  • 1.Інформування споживача про ЛЗ на етапі виведення його на ринок.

  • 2. Створення переконання споживачів у хороших властивостях ЛЗ.

  • 3. Нагадування про препарат.

  • 4. Формування іміджу фірми виробника.



  • Характеристика методів розповсюдження реклами

  • 1. Реклама на телебаченні

  • 2. Реклама на радіо

  • 3. Реклама у пресі

  • 4. Пряма адресна реклама ( листівки, буклети, каталоги, фірмові видання).

  • 5. Зовнішня реклама:

  • Рекламні щити, реклама на транспорті, світлова реклама, рекламно- подарункові видання.

  • 6. Реклама в інтернеті.



  • Механізм ідеального сприйняття рекламного звернення грунтується на алгоритмі

  • Увага → Зацікавленість → Імпульс→Бажання→

  • Вчинок.



  • Реклама має свою структуру:

  • 1. Заголовок – повинен привернути увагу читача правдивою обіцянкою і стимулювати бажання прочитати основний текст.

  • 2. Основний текст – несе головне навантаження у мотивації споживача й надання йому необхідної інформації.

  • 3. Довідкова інформація повинна містити адресу фірми – рекламодавця, її телефон, факс.



  • Для досягнення максимального результату від реклами потрібно подати:

  • Дані про новизну препарату

  • Виділення різних його асортиментних позицій

  • Мотиваційний взаємозв’язок між потребами, що їх покликаний задовільняти ЛЗ.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка