Основи психології навчання План Предмет і завдання педагогічної психології



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


Основи психології навчання

  • План

  • Предмет і завдання педагогічної психології.

  • Загальна характеристика процесу навчання.

  • Суть процесу учіння і його закономірності.

  • Психологічні питання управління процесом учіння.

  • Психологічна характеристика основних моделей навчання.

  • Психологічні основи індивідуального підходу у навчанні.


Навчання як суспільне явище



Загальна характеристика процесу учіння

  • Учіння відбувається тоді, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння, форми поведінки і діяльності. Близьким (проте не тотожним) до поняття "учіння" є поняття "навчальна діяльність".

  • На відміну від учіння, метою якою є засвоєння певних знань і вмінь, безпосереднім продуктом навчальної діяльності є насамперед розвиток учня.

  • Навчальна діяльність спрямована на засвоєння знань, опанування узагальнених способів дій, формування прийомів і способів дій, їх програм, алгоритмів, внаслідок чого розвивається власне суб'єкт навчальної діяльності. Саме це визначає її предмет

  • та основний зміст.



Засоби навчальної діяльності

  • По-перше, це інтелектуальні дії (операції мислення), лежать в основі пізнавальної та дослідницької функцій навчальної діяльності: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація та ін..

  • По-друге, це знакові та мовні засоби, у формі яких засвоюється досвід, відрефлексовується та відтворюється індивідуальний досвід.

  • По-третє, це так звані фонові знання, включення до яких нових знань структурує індивідуальний досвід суб'єкта.



Під способом навчальної діяльності розуміють форму отримання знання. Способи навчальної діяльності можуть бути, за В. Давидовим, такими: репродуктивними, проблемно-творчими, дослідницько-пошуковими.

  • Під способом навчальної діяльності розуміють форму отримання знання. Способи навчальної діяльності можуть бути, за В. Давидовим, такими: репродуктивними, проблемно-творчими, дослідницько-пошуковими.

  • Продуктом навчальної діяльності є структуроване та актуалі­зоване знання, на якому грунтується вміння розв'язувати завдання в різних сферах науки та практики, які потребують його застосування. Продуктом навчальної діяльності є також внутрішні новоутворення психіки і діяльності (у мотиваційному, ціннісному та смисловому аспектах).

  • Результатом навчальної діяльності завжди є поведінка суб'єкта. Це можуть бути його прагнення продовжувати цю діяльність, інтерес до неї, позитивні емоції або небажання, уникнення, негативне ставлен­ня до школи та навчання.



Основні компоненти структури навчальної діяльності

    • мотивація;
    • навчальні завдання у певних ситуаціях у різних формах;
    • навчальні дії; контроль, що переходить у самоконтроль;
    • оцінка, що переходить у самооцінку.


Навчальна діяльність має такі особливості

  • спрямована на володіння навчальним матеріалом та розв'язання навчальних завдань;

  • сприяє засвоєнню загальних способів дій і наукових понять, що передує розв'язанню завдань — у цьому полягає принципова відмінність навчальної діяльності від учіння методом спроб і по­милок, коли програма дій попередньо не засвоєна;

  • зумовлює зміни в суб'єкті (зміни психічних властивостей і пове­дінки людини залежать від результатів її дій).



Психологічний зміст навчальності



Гальперін Петро Якович (1902 – 1988)

  • Доктор психологічних наук, професор, активний учасник Харківської групи психологів.

  • Автор всесвітньо визнаної теорії поетапного формування розумових дій і понять



Поетапне формування розумових дій і понять (по П.Я.Гальперіну)



Типи учіння



Традиційна модель навчання

  • Характерні особливості:

  • В основі традиційної форми навчання лежить комунікативна модель навчання, у відповідності з якою процес навчання розглядається як обмін інформацією між учителем і школярем. Учитель доповнює знання учнів новою інформацією, яка є в його повідомленні; учні відповідають, повідомляючи про те, що їм зрозуміло із повідомлення вчителя. Розвиваючий ефект навчання в даному випадку пов’язаний з оволодінням мовою науки, її понятійним апаратом, методами доказу.



При використанні традиційної форми навчання слід звернути увагу на:

  • При використанні традиційної форми навчання слід звернути увагу на:

  • Мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу. Вона досягається перш за все постановкою чіткої мети навчання.

  • Внутрішнє ставлення вчителя до матеріалу, що повідомляється. Це виявляється в зацікавленому спілкуванні вчителя з учнями по матеріалу уроку.

  • Використання технічних засобів навчання.

  • Глибоко продуману логіку викладання.

  • Підбір в рамках програми матеріалу, якого немає в підручниках, посібниках





Модель проблемного навчання

  • Характерні особливості:

  • Суть проблемного навчання полягає в активізації творчої самостійності учня. Учитель ставить проблему, учні самостійно знаходять шляхи її вирішення. Психологічно проблемне навчання спрямоване на розвиток мислення і засноване на розумінні його як процесу вирішення задач.



Рівні проблемного навчання

  • Проблемний виклад матеріалу вчителем. Використовуються дані історії науки, порівнюються різні точки зору, показуються шляхи їх наукового вирішення.

  • Постановка проблеми: різні точки зору даються у викладі вчителя, проблема вирішується учнями під керівництвом вчителя.

  • Учитель ставить проблему, озброює учнів необхідним інструментарієм для її вирішення і керує пошуком розв’язання проблеми. Вчитель не дає знання, а тільки організовує, направляє і коректує пізнання учнів.



Переваги проблемного навчання

  • Воно вчить мислити логічно, науково, творчо.

  • Робить навчальний матеріал більш доказовим і переконливим для учнів, формує знання-переконання.

  • Сприяє формуванню логічних знань

  • Впливає на емоційну сферу школяра, формуючи почуття впевненості в своїх силах, радість і задоволення від напруженої розумової роботи.

  • Формує елементарні навички пошукової і дослідницької роботи.

  • Активно формує і розвиває інтерес до предмету, позитивне ставлення до навчання.



Модель програмованого навчання

  • Характерні особливості:

  • Навчальний матеріал розбивається на невеликі частини, порції.

  • Ці порції матеріалу подаються кожному учневі індивідуально.

  • За засвоєнням кожної порції матеріалу встановлюється покроковий зворотній зв'язок.

  • Переваги програмованого навчання

  • Учень працює в індивідуальному, властивому йому темпі розумової діяльності.

  • В програмованому навчанні максимально виключається нерозуміння інформації, оскільки помилкова відповідь на невелику порцію матеріалу зразу ж коректується.

  • Недоліки програмованого навчання

  • Учень спілкується з програмою чи комп’ютером і перестає спілкуватися в процесі набуття знань з учителем.

  • Знижується рівень мовного розвитку.

  • Учень привчається думати без варіантів, в рамках заданої програми.



Занков Леонід Володимирович (1901 – 1977)

  • Російський психолог, педагог, академік АПН, розробник теорії розвиваючого навчання.

  • “Розум, серце, руки – ось що потрібно розвивати у дітях як єдине ціле”



Система розвиваючого навчання Л.В.Занкова

  • Особливості :

  • В основі цієї експериментальної системи навчання лежить ідея пошуку таких шляхів і методів навчання, які виявилися б найбільш ефективними для загального розвитку дитини. Акцент в дидактичній системі ставиться на глибоке осмислення учнями навчального матеріалу, розуміння органічного зв’язку частин матеріалу, самостійний пошук відповідей на проблемні запитання учителя, оволодіння учнями методами самоконтролю і самоперевірки.

  • Цільові орієнтації

  • Високий загальний розвиток особистості.

  • Створення основи для всестороннього гармонійного розвитку (гармонізація змісту).



Гіпотези Л.В. Занкова

  • Гіпотези Л.В. Занкова

  • Розвиток розуміється як поява новоутворень в психіці дитини, які не викликані безпосередньо навчанням, а виникли в результаті внутрішніх інтеграційних процесів.

  • Загальний розвиток є появою таких новоутворень у всіх сферах психіки.

  • Знання самі по собі ще не забезпечують розвиток, хоч і є його передумовою.

  • Тільки загальний розвиток створює фундамент гармонійного розвитку людини.

  • В процесі навчання виникають не знання, вміння і навички, а їх психологічний еквівалент – когнітивні (пізнавальні структури). Когнітивні структури – це схеми, через які людина дивиться на світ, бачить і розуміє його.

  • Принципи системи

  • Цілеспрямований розвиток на основі комплексної розвиваючої системи.

  • Системність і цілісність змісту.

  • Ведуча роль теоретичних знань.

  • Навчання на високому рівні труднощів.

  • Навчання швидким темпом.

  • Усвідомлення школярами процесу учіння.

  • Включення в процес навчання не тільки раціональної, але і емоційної сфери.

  • Проблемність змісту.

  • Варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід.

  • Робота над розвитком всіх (сильних і слабких дітей).



Теорія навчальної діяльності Д.Б.Ельконіна і В.В.Давидова

  • Особливості:

  • В основі цієї системи навчання лежить точка зору про те, що у школярів є резерви розумового розвитку, які реалізуються, якщо навчати дітей по принципово нових, експериментальних програмах, провідною ланкою яких виступають знання теоретичного, узагальненого характеру.

  • Акцент цілей

  • Формувати теоретичну свідомість і мислення.

  • Передати дітям не тільки знання – ЗУНи, скільки способи розумових дій .

  • Відтворювати в навчальній діяльності дітей логіку наукового пізнання.



Автори теорії розвиваючого навчання



Гіпотези Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова

  • Дітям з дошкільного віку доступні багато загальних теоретичних понять; вони приймають і засвоюють їх раніше, ніж навчаються діяти з їх частковими емпіричними проявами.

  • Можливості дитини до навчання (і, відповідно, розвитку) великі, але не використовуються школою.

  • Можливості інтенсифікувати розумовий розвиток лежать перш за все в змісті навчального матеріалу, тому основою розвиваючого навчання служить його зміст, від якого залежні методи організації навчання.

  • Підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу в початковій школі стимулює ріст розумових здібностей дитини.



Особистісно-орієнтоване розвиваюче навчання (І.С.Якиманська)

  • Особливості

  • В технології особистісно-орієнтованого розвиваючого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку як суб’єктивний досвід життєдіяльності, який дитина набуває до школи в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, в процесі сприймання і розуміння ними світу людей і речей. Технологія особистісно-орієнтованого навчання полягає в поєднанні навчання, яке розуміється як нормативно-відповідна діяльність суспільства, і учіння, як індивідуально значимої діяльності окремої дитини. Її зміст, методи, прийоми спрямовані головним чином на те, щоб розкрити і використати суб’єктивний досвід кожного учня, допомогти у становленні особистісно значимих способів пізнання шляхом організації цілісної навчальної (пізнавальної ) діяльності.



Гіпотези

  • Гіпотези

  • Учень не стає суб’єктом навчання, а є ним з самого початку, як носій суб’єктивного досвіду.

  • Учіння не є пряма похідна від навчання, а самостійне, індивідуальне, особистісно значиме, а тому і дуже дієве джерело розвитку.

  • “Вектор розвитку “ будується від учня до визначення індивідуальних педагогічних впливів, що сприяють його розвитку.

  • Учень цінний відтворенням не стільки суспільного, скільки індивідуального досвіду і розвитку на його основі.



Психологічні основи індивідуального підходу у навчанні



Психологічний портрет учня із слабкою нервовою системою

  • Частіше всього такий учень є спокійний, тихий, обережний.

  • Не може тривалий час приймати участь в рухливих іграх, що пов”язано з невеликим запасом сил, підвищеною стомлюваністю.

  • Часто має схильність до акуратності, що доходить до педантизму; йому подобається сам процес наведення порядку, прибирання.

  • Виділяється підвищеною вразивістю.

  • Легко збудливий, болісно реагує на незадоволення дорослих, що оточують його.

  • Невпевненість в собі, боязнь невдачі, недовірливість, прихованість.



Психологічний портрет учня з сильною нервовою системою

  • Частіше всього такий учень впевнений в собі, життєрадісний, не відчуває якого-небудь напруження у навчанні, легко засвоює значний за обсягом матеріал.

  • Він завжди повний енергії, невтомний, постійно готовий до діяльності.

  • Майже не буває втомленим.

  • Включаючись в роботу, він майже не відчуває труднощів; йому не заважають додаткові навантаження, перехід до нової діяльності легкий.

  • Велика ефективність у використанні часу.

  • Витривалість, відсутність зупинок у роботі.



Психологічний портрет рухливого учня

  • Непосидючі, незібрані, не вміють зосередитись на уроці.

  • Їх постійно щось відволікає, вони вертяться, розмовляють, перекладають книги і т.д.

  • Їм сумно займатися якоюсь однією діяльністю, як звичайно, у них багато занять.

  • Рухливий учень не складає для себе якихось графіків, розкладів, всі свої справи він тримає в голові.

  • Такий учень здатний на ходу приймати рішення чи змінювати попередній намір, швидко і легко пристосовуватись до нових умов і обставин.

  • Нерідко висока рухливість нервової системи проявляється у високій руховій активності, в характерних особливостях мовлення.



Психологічний портрет учня з інертною нервовою системою

  • Набагато спокійніший на уроках.

  • Не схильний “розкидатися” на різноманітні заняття; частіше всього його вільний час зайнятий учінням, підготовкою до уроків.

  • Кожна непередбачена обставина вибиває його з робочої колії.

  • Багато часу і сил приділяє таким дрібницям, які інші діти не помічають.

  • Неприємності, невдачі, образи він не забуває зразу. Вони тривалий час залишаються у його свідомості, заважаючи рухатись вперед.

  • Мовлення частіше всього непоспішливе, уповільнене, міміка і жестикуляція практично відсутні.



Навчальні ситуації, що диференціюють учнів із сильною і слабкою нервовою системою

  • Ситуації, що вимагають тривалого розумового напруження (важкий урок, написання твору, підготовка домашнього завдання).

  • Тривалий шкільний день.

  • Екзамен, контрольна робота.

  • Урок, на якому потрібно працювати в швидкому темпі.

  • Ситуація після невдалої відповіді, після зауваження.

  • Урок, на якому постійно потрібно розподіляти увагу.

  • Робота в шумному, неспокійному оточенні.

  • Виконання монотонної роботи.

  • Виконання роботи за алгоритмом, а також роботи, яка вимагає систематизації і планування.

  • Самоконтроль.



Навчальні ситуації, що стимулюють прояви рухливості-інертності нервової системи

  • Завдання, різноманітні за змістом і способом вирішення.

  • Ситуації, які вимагають високого темпу роботи.

  • Ситуації, які вимагають швидкого переключення уваги.

  • Ситуації, коли час роботи дуже обмежений.

  • Одноманітна, монотонна робота.

  • Тривала робота, що вимагає високого розумового напруження.

  • Одночасне засвоєння нового і повторення старого матеріалу.



Педагогічно занедбані діти

  • Причини: В більшості випадків педагогічна занедбаність пов’язана з особливостями сімейного виховання, з нестачею турботи батьків про дитину, про її розвиток.

  • Характерні особливості:

  • відсутність мотивів учіння;

  • не сформованість готовності до школи;

  • відсутність елементарних вмінь та навичок;

  • неправильне ставлення до праці (неакуратність)



Психологічні рекомендації:

  • тримати тісний зв'язок з батьками, проводити з ними необхідну профілактичну роботу;

  • формувати у дитини позитивне ставлення до навчання;

  • використовувати можливості оцінки для підкреслення навіть найменших успіхів у навчанні;

  • розвивати елементарні вміння і навички: вміння планувати, швидко читати, аналізувати, робити певні висновки, абстрагувати і т.д.;

  • розвивати пізнавальні інтереси, інтереси до конкретних навчальних предметів;

  • контролювати діяльність таких дітей, виховувати в них посидючість, стриманість, бажання доводити роботу до кінця.



Ослаблені діти

  • Причини: перенесені захворювання, психічні переживання, непосильні емоційні психічні навантаження.

  • Характерні особливості:

  • такі діти неуважні, часто відволікаються, важко розподіляють і переключають увагу;

  • важко розуміють пояснення вчителя, сидять на уроці з відсутнім поглядом;

  • часто скаржаться на головні болі, запаморочення;

  • втома у них розвивається різко зниженою розумовою працездатністю, уповільненим темпом діяльності;

  • як правило, вони не встигають виконати завдання з усім класом;

  • такі діти не здатні до тривалого розумового напруження.



Психологічні рекомендації:

  • потрібно чітко виділити причину, що призвела до такого стану;

  • потрібно пам’ятати, що в основі порушень пізнавальної діяльності лежить послаблення розумової працездатності, а не розумова відсталість;

  • додаткові навчальні навантаження, психоемоційна напруга, пов’язана з конфліктною ситуацією у відносинах з вчителями, батьками, поглиблюють навчальні труднощі, погіршують психічний і функціональний стан дитини;

  • головною допомогою таким дітям є:

  • організація охоронного режиму;

  • повноцінний сон, відпочинок на свіжому повітрі;

  • зниження навчальних навантажень;

  • раціональна організація домашніх навчальних занять.

  • проводити роботу з батьками. Рекомендувати їм не карати дітей за низькі навчальні успіхи, не виражати свого незадоволення, а навпаки, підтримувати їх, турбуватися про їх здоровя.



Діти з тимчасовою затримкою психічного розвитку

  • Причини:

  • патологія вагітності і пологів у матері;

  • погана спадковість;

  • перенесені дитиною тяжкі захворювання, травми, особливо у ранньому віці;

  • дефіцит материнської ласки, людської уваги, тепла, недостатній догляд за дитиною, недоотримання інформації.

  • Характерні особливості:

  • на момент вступу в школу у таких дітей , як правило, не відбувається формування шкільно-значимих функцій;

  • у порівнянні з ровесниками, які поступають в перший клас, у них спостерігається надто недостатній запас знань, інформації, умінь;

  • вузький кругозір, бідна мова, слабо розвинуті моторні навички;

  • ці діти не усвідомлюють себе учнями;

  • в поведінці переважають дитячість, безпосередність, ігрові інтереси, прагнення тільки до отримання задоволення;

  • на уроках вони стають в’ялими, або навпаки, надто занепокоєними, зовсім не можуть зосередитись на завданні;

  • для таких учнів характерне стійке зниження працездатності з порушеннями уваги, пам’яті, здатності переключатися з одного виду діяльності на інший;

  • на фоні стійкого невстигання часто відмічаються труднощі навчання, пов’язані з недостатнім розвитком мови, моторної сфери.



Психологічні рекомендації:

  • Психологічні рекомендації:

  • діти, що мають затримку психічного, мовного, моторного розвитку, здатні засвоювати шкільну програму тільки при індивідуальному підході, своєчасній і правильній допомозі вчителя;

  • необхідно вияснити причину невстигання, поговорити з батьками, проаналізувати умови життя і розвитку дитини;

  • для ефективного вирішення питань частіше всього необхідно переконати батьків проконсультуватися у дитячого психоневролога;

  • звернути увагу, як працює дитина: чи встигає за темпом всього класу, чи швидко стомлюється; в усіх ситуаціях потрібно зберігати спокійний тон, не кричати, не ображати дитину перед усім класом, бути доброзичливим;

  • працюючи з таким учнем, потрібно не допускати утворення педагогічної занедбаності;

  • ні в якій мірі таку дитину не потрібно підганяти, а тим більше знижувати оцінку за те, що не встигла виконати завдання;

  • забезпечити такій дитині можливість працювати у властивому їй темпі;

  • не скупіться на похвалу навіть за незначні успіхи;

  • необхідно враховувати, що діти, які мають тимчасову затримку у розвитку, відрізняються від розумово відсталих саме тим, що добре сприймають допомогу, яку ї пропонують.



Нервові діти

  • Причини:

  • остаточні явища раннього органічного пошкодження нервової системи: патологія вагітності і пологів, часті хвороби, травми голови і інші несприятливі впливи в перші роки життя;

  • психогенні фактори: психічні травми, пов’язані з переляком, страхом, психотравмуючими ситуаціями, що виникли в результаті порушень міжособистісних відносин (сварки, розлучення, алкоголізм батьків, хвороби, смерть близьких, жорстке, несправедливе ставлення до дітей, конфлікт з учителем, порушення шкільної адаптації).

  • Характерні особливості:

  • частіше всього дають зриви ослаблені, хворі, інфантильні, тривожні діти, з підвищеною ранимістю нервової системи;

  • невротичні і неврозоподібні порушення нервово-психічної сфери зустрічаються не ізольовано, а в різних поєднаннях; найбільш часто вони проявляються у вигляді заїкання, нервового тику, нічного нетримання сечі, порушення сну і т.д.;

  • сприятливим грунтом їх виникнення є ослаблена нервова система;

  • такі діти бувають в’ялими, плаксивими, нервовими, часто з пониженим фоном настрою, поганим апетитом, схильністю до страхів;

  • як правило, у них порушується сон: він стає поверховим, тривожним, супроводжується сновидіннями, що викликають почуття страху, тривоги;

  • адаптація до умов школи протікає важко.



Психологічні рекомендації:

  • Психологічні рекомендації:

  • досвід показує, що яке б нервово-психічне порушення не спостерігалося в дитини, для неї воно саме є вже психотравмуючим фактором і веде до виникнення тяжких переживань і ряду вторинних нашарувань (нерішучості, соромливості, невпевненості);

  • вчителям, вихователям, батькам потрібно бути більш чутливими до таких дітей;

  • ні в якому випадку не можна їх ганити чи карати;

  • не допускати, щоб інші учні сміялися над ними, дражнили, давали їм образливі прізвища;

  • не потрібно забувати, що засудження, насмішки однокласників, докори і покарання дорослих, як правило, поглиблюють відчуття вини, створюють негативний фон настрою, приводять до наростання боязливості, плаксивості;

  • при невротичних порушеннях не можна акцентувати увагу дітей на їх недоліках: чим менше дитина про них думає, тим менше вони проявляються;

  • важливо навколо таких дітей в школі і дома створити урівноважене, спокійне оточення, забезпечити достатній за тривалістю сон, відпочинок на повітрі, правильний режим харчування, зменшити навчальне навантаження;

  • необхідно зрозуміти, що зовнішньо схожі невротичні і неврозоподібні порушення відрізняються за своєю природою і вимагають часто протилежних способів медичної і педагогічної корекції.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка