Основне соціальне завдання керівника (менеджера)



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



Основне соціальне завдання керівника (менеджера)

  • Основне соціальне завдання керівника (менеджера)

  • необхідність генерувати людську енергію й надавати їй спрямованості, тобто практично створювати умови, за яких спостерігався би особистісний і професійний ріст працівників, з’являлися б мотиви до самовизначення, самоактуалізації та самореалізації у професійній діяльності.



Люди в основному мотивуються соціальними потребами.

  • Люди в основному мотивуються соціальними потребами.

  • В результаті НТР робота сама по собі втратила свою привабливість, тому людина шукає задоволення в соціальних відносинах.

  • Люди більш чуйні до соціального впливу груп рівних їм людей, ніж до заходів впливу та контролю, що виходить від керівника.

  • Працівник відгукується на розпорядження керівника, якщо керівник приділяє увагу його соціальним потребам і розуміє його.

  • Необхідно відмовлятися від авторитарності управління і переходити до «менеджменту участі».



Люди не люблять працювати і при першій можливості уникають роботи;

  • Люди не люблять працювати і при першій можливості уникають роботи;

  • Середня людина воліє, щоб нею керували, прагне уникати відповідальності;

  • Найбільше, чого хочуть люди, особистої захищеності.

  • Постійний контроль за працівниками з боку керівництва є необхідний.



як правило, одноосібно приймає і скасовує рішення;

  • як правило, одноосібно приймає і скасовує рішення;

  • не дає можливості проявити ініціативу підлеглим, категоричний, часто різкий з людьми;

  • завжди наказує, розпоряджається, наставляє, але ніколи не просить;

  • основний зміст його управлінської діяльності складається з наказів і команд;

  • все нове сприймається таким керівником з обережністю, або взагалі не сприймається, в управлінській роботі, він практично користується одними і тими ж методами.

  • Таким чином, вся влада зосереджується в руках керівника, який отримав назву автократа.



Праця - процес природний. Якщо умови сприятливі, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, а й будуть прагнути до неї.

  • Праця - процес природний. Якщо умови сприятливі, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, а й будуть прагнути до неї.

  • Якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть використовувати самоврядування і самоконтроль.



використовує переважно демократичний стиль;

  • використовує переважно демократичний стиль;

  • прагне вирішувати питання колегіально;

  • в спілкуванні з підлеглими ввічливий і доброзичливий, знаходиться у постійному контакті;

  • вимогливий, але справедливий.



Робітники в основному працелюбні та відповідальні, їх необхідно тільки заохочувати.

  • Робітники в основному працелюбні та відповідальні, їх необхідно тільки заохочувати.

  • Робота містить щось більше, ніж праця. Вона пов'язана з усім життям людини.

  • Творчі умови роботи збільшують продуктивність праці, а також підвищують престиж робітника у власних очах працівника.

  • Менеджер має довіряти тим, з кім працює і враховувати особливості характеру людей, з якими працює.

  • Успіх організації забезпечується сумісними зусиллями.

  • Кожен працівник має працювати автономно, без формального контролю.

  • В організації треба створювати атмосферу взаєморозуміння та співпраці.

  • Індивідуальна система стимулів – ключ до кожного співпрацівника.



«Людиноцентризм – це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від раціоналізованих прагматичних імперативів».

  • «Людиноцентризм – це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від раціоналізованих прагматичних імперативів».

  • «Людиновимірність – найважливіший параметр буття. Все у світі акцентується на людині, її цілеспрямованій активності».

  • «Філософія людиноцентризму –перетворення філософування із гуманістичних міркувань як таких на новий тип мети філософії і світогляду, безпосередньо дотичних до вищих смислів буття, які діють через життя і живе мислення»



«Терміном «людиноцентризм» позначаються різноманітні й водночас концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина. Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, моральність, егоїзм, розумність, цілеспрямованість – усе це є фрагментами постійно змінюваної картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченого змісту».

  • «Терміном «людиноцентризм» позначаються різноманітні й водночас концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина. Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, моральність, егоїзм, розумність, цілеспрямованість – усе це є фрагментами постійно змінюваної картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченого змісту».



внутрішня несвобода

  • внутрішня несвобода

  • боязливість

  • безініціативність

  • боязнь ризику

  • ірраціональність свідомості псевдорелігійного типу (культ тих, хто вище за посадою, віра у систему, виконання наказів начальства будь-якою ціною)

  • недемократичність

  • невміння вести діалог або дискусії з підлеглими

  • незорієнтованість на особистість підлеглого

  • негнучкість

  • невміння працювати в умовах свободи вибору.



комплекс знань, що дозволяють розпізнавати проблеми та знаходити засоби їхнього рішення;

  • комплекс знань, що дозволяють розпізнавати проблеми та знаходити засоби їхнього рішення;

  • досвід управлінської діяльності, як комплекс знань та навичок, придбаних у процесах практичної діяльності, методом проб і помилок, оцінок та усвідомлення успіху, аналізу промахів і недоліків.

  • мистецтво управління, тому що управління – це завжди роботи з людьми, це проблеми узгодження діяльності людей. Уміння налагоджувати комунікативні зв’язки і формувати позитивні стосунки в колективі – це справжнє мистецтво управління, яке спирається на індивідуальні здібності та якості керівника;

  • середовище, як оточення, що розкриває потенціал професіоналізму всієї системи управління: це і персонал управління, і професійні якості працівників системи управління, організація управління – розподіл функцій, ставлення до роботи, технологія рішення проблем, взаємодія ланок, інформаційне забезпечення



знання, необхідні для педагогічної спеціальності або посади

  • знання, необхідні для педагогічної спеціальності або посади

  • уміння і навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов'язків

  • професійні, ділові та особистісно значущі якості, що сприяють найповнішій реалізації власних сил, здібностей і можливостей у процесі виконання функціонально-посадових обов'язків

  • загальна культура, необхідна для формування гуманістичного світогляду, визначення духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості

  • мотивація професійної діяльності



функціональна компетенція, яка полягає у відтворенні традиційного управлінського циклу та володіння вміннями здійснювати управлінські функції;

  • функціональна компетенція, яка полягає у відтворенні традиційного управлінського циклу та володіння вміннями здійснювати управлінські функції;

  • соціально-педагогічна компетенція полягає в управлінні освітою як соціальною системою;

  • соціально-економічна компетенція полягає в управлінні системою освіти в умовах ринкових відносин, оволодінні менеджментом і маркетингом в освіті;

  • інноваційна компетенціяспрямованість на розвиток педагогічної і виховної підсистем системи освіти шляхом опанування інновацій;

  • фасилітативна компетенціяспрямування творчої діяльності педагогів на створення оригінальної освітньої практики.



ефективне спілкування

  • ефективне спілкування

  • уміння делегувати функції

  • здатність раціонально використовувати час

  • уміння вести переговори

  • уміння управляти конфліктами

  • уміння діяти у відповідності зі своїми словами



Розуміння компетентності у відповідності з Національною рамкою кваліфікацій

  • Розуміння компетентності у відповідності з Національною рамкою кваліфікацій

    • здатність особи до виконання певного виду діяльності, що виражається через знання, уміння, комунікації, автономність і відповідальність
    • Компетентність є результатом
    • набуття компетенцій


Компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

  • Компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

  • (Закон «Про вищу освіту», 2014)

  • Компетентність/компетентності  динамічна комбінація знань, розумінь, поглядів, цінностей, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та/або подальшу навчальну діяльність і є навчальним результатом на певному рівні освіти

  • (Проект Закону «Про освіту» 2016)



Відповідно до Національної рамки кваліфікацій

  • Відповідно до Національної рамки кваліфікацій

  • у системі підвищення кваліфікації виділяють такі компетентності керівника:

  • нормативно-правова компетентність

  • управлінська компетентність

  • психологічна компетентність

  • комунікативна компетентність

  • інформаційна компетентність

  • лідерська компетентність



ставка на людину, яка самореалізується (на відміну від людини, яка залежить від економічних і соціальних умов);

  • ставка на людину, яка самореалізується (на відміну від людини, яка залежить від економічних і соціальних умов);

  • розуміння організації як живого організму, основну життєву силу якої складають люди;

  • об’єднання людей в організації спільними цінностями;

  • постійне оновлення, прагнення людини і організації до удосконалення.



Дякую за увагу!

  • Дякую за увагу!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка