Основним компонентом періодонта є впорядковані пучки щільної фіброзної сполучної тканини, що складається з тісно переплетених між собою колагенових волокон



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.













Основним компонентом періодонта є впорядковані пучки щільної фіброзної сполучної тканини, що складається з тісно переплетених між собою колагенових волокон. Вони у великій кількості натягнуті між альвеолярним від­ростком і цементом кореня і мають звивистий (S-подібний) напрямок. У різних відділах періодонтальної щілини пучки волокон мають різне розміщення. Біля країв зуб­ної альвеоли вони натягнуті майже в горизонтальному на­прямку, утворюючи циркулярну зв'язку зуба (ligamentum circulare dentis).

  • Основним компонентом періодонта є впорядковані пучки щільної фіброзної сполучної тканини, що складається з тісно переплетених між собою колагенових волокон. Вони у великій кількості натягнуті між альвеолярним від­ростком і цементом кореня і мають звивистий (S-подібний) напрямок. У різних відділах періодонтальної щілини пучки волокон мають різне розміщення. Біля країв зуб­ної альвеоли вони натягнуті майже в горизонтальному на­прямку, утворюючи циркулярну зв'язку зуба (ligamentum circulare dentis).













Інфекційний фактор

  • Інфекційний фактор

  • Одна з головних причин виникнення періодонтиту – мікрофлора, коли мікроби, їх токсини, біогенні аміни, що поступають із запаленої некротизованої пульпи, розповсюджуються на періодонт.

  • Періодонт у дитини представлений більш рихлою сполучною тканиною, містить велику кількість клітинних елементів і кровоносних судин, що робить його більш реактивним при дії несприятливих чинників. Запалення періодонту розвивається, в першу чергу, в результаті порушення кровообігу пульпи.





Травма (гостра або хронічна)

  • Травма (гостра або хронічна)

  • Окрім інфекційного фактора, немаловажне значення відіграє травма, особливо в постійних зубах: травма фронтальних зубів, неадекватне ортодонтичне лікування, травматична екстирпація пульпи при лікуванні пульпіту, ін.



Періодонтити розподіляють за слідуючими ознаками:

  • Періодонтити розподіляють за слідуючими ознаками:

  • - локалізацією,

  • - етіологією,

  • - клінічним перебігом,

  • - патоморфологічними змінами.

  • Існує кілька класифікацій періодонтитів у дітей.

  • Всі вони передбачають Rtg-характеристику патологічного процесу.



І.За локалізацією:

  • І.За локалізацією:

  • - апікальний;

  • - маргінальний.

  • ІІ. За етіологією:

  • - травматичний;

  • - інфекційний;

  • - токсичний;

  • - медикаментозний.



ІІІ. За клінічним перебігом:

  • ІІІ. За клінічним перебігом:

  • гострий –

  • * серозний;

  • * гнійний;

  • хронічний –

  • * гранулюючий;

  • * гранулематозний;

  • * фіброзний.

  • загострений хронічний періодонтит.

  • ІV. За патоморфологічними змінами:

  • гостре запалення:

  • *серозне;

  • * гнійне;

  • хронічне запалення:

  • * проліферативне;

  • * гангренозне;

  • * фіброзне.



В практиці дитячого стоматолога періодонтити тимчасових зубів зустрічаються частіше, ніж постійних.

  • В практиці дитячого стоматолога періодонтити тимчасових зубів зустрічаються частіше, ніж постійних.

  • Частота виникнення періодонтитів тимчасових зубів пов’язана з їх анатомо-фізіологічними особливостями.

  • Хронічний пульпіт, який передує періодонтиту, не причиняє гострого болю і діти, як правило, не звертаються до стоматолога за допомогою.

  • Настає некроз пульпи і розвивається періодонтит.

  • У зв’язку з анатомо-фізіологічними

  • особливостями пульпи тимчасових зубів

  • (низькі регенеративні можливості пульпи

  • в процесі резорбції коренів зубів)

  • пульпіт часто супроводжується періодонтитом.



а) необґрунтоване застосування біологічних методів лікування пульпітів та інших неадекватних методів лікування патологічного процесу пульпи;

  • а) необґрунтоване застосування біологічних методів лікування пульпітів та інших неадекватних методів лікування патологічного процесу пульпи;

  • б) передозування або подовжена експозиція дії девіталізуючих засобів при лікуванні пульпiту;

  • в) травма періодонту при екстирпації пульпи і обробці кореневого каналу;

  • г) необґрунтована відмова від застосування класичних муміфікуючих засобів після девіталізації пульпи (резорцин-формалінова суміш) і заміна їх медикаментами, що не мають муміфікуючих властивостей (антибіотики, сульфаніламіди, ферменти);



д) проштовхування інфікованого вмісту кореневого каналу за верхівку кореня;

  • д) проштовхування інфікованого вмісту кореневого каналу за верхівку кореня;

  • е) алергічна реакція періодонту на продукти бактеріального походження та медикаменти;

  • є) механічне перевантаження зуба через ортодонтичне втручання, підвищення прикусу внаслідок неправильно накладеної пломби чи коронки.



широкі кореневі канали в результаті несформованих та незакритих верхівок коренів;

  • широкі кореневі канали в результаті несформованих та незакритих верхівок коренів;

  • товстий шар предентину, насиченого мікрофлорою;

  • багата васкуляризація;

  • велика кількість клітинних елементів у тканині періодонту;

  • пориста будова лунки;

  • слабка кальцинація кістки;

  • широкі кісткові перфоруючі канали.



В тимчасових зубах періодонтит розвивається дуже швидко, набуває розлитий характер, що приводить до періоститу (частіше вестибулярної локалізації), абсцесів.

  • В тимчасових зубах періодонтит розвивається дуже швидко, набуває розлитий характер, що приводить до періоститу (частіше вестибулярної локалізації), абсцесів.

  • Це пов’язано з особливостями

  • будови щелепових кісток у

  • дітей:



Хронічні періодонтити зубів у дітей зустрічаються часто. Вони виникають в результаті гострого пульпіту; інколи розвиваються самостійно, як первинно хронічні процеси, яким не передувало попереднє запалення.

  • Хронічні періодонтити зубів у дітей зустрічаються часто. Вони виникають в результаті гострого пульпіту; інколи розвиваються самостійно, як первинно хронічні процеси, яким не передувало попереднє запалення.

  • Хронічний періодонтит тимчасових зубів відрізняється малосимптоматичністю. Частіше виявляються під час профілактичних оглядів ротової порожнини дитини.

  • Зустрічаються в тимчасових зубах всі форми хронічного періодонтиту, за виключенням фіброзного.

  • Частіше – гранулюючі періодонтити, які у несформованих зубах клінічно характеризується більш агресивним перебігом, інтенсивними загостреннями.



1) в тимчасових і несформованих зубах періодонтити часто перебігають із закритою порожниною зуба і при неглибокій каріозній порожнині;

  • 1) в тимчасових і несформованих зубах періодонтити часто перебігають із закритою порожниною зуба і при неглибокій каріозній порожнині;

  • особливостями зуба, кістки альвеолярного паростка. Для нього типовим є розростання молодої грануляційної тканини, багатої капілярами та клітинними елементами, помірна інфільтрація періодонту лейкоцитами;



3) при періодонтиті можуть утворюватись нориці не тільки в порожнині рота, але й на обличчі. У маленьких дітей вони утворюються частіше, ніж у підлітків та дорослих;

  • 3) при періодонтиті можуть утворюватись нориці не тільки в порожнині рота, але й на обличчі. У маленьких дітей вони утворюються частіше, ніж у підлітків та дорослих;



  • Слід пам’ятати, що будь-який різновид хронічного періодонтиту, як правило, приводить до припинення формування кореня в результаті загибелі пульпи і росткової зони. У тих випадках, коли росткова зона збережена при щадячому лікуванні періодонтиту, може спостерігатись формування верхівки кореня.



загибелі зачатка постійного зуба, який перетворюється в інфіковане інородне тіло;

  • загибелі зачатка постійного зуба, який перетворюється в інфіковане інородне тіло;

  • місцевої гіпоплазії, при якій відсутній емалевий покрив, зуби мають коричневий колір, діжкоподібну форму коронки;

  • секвестрації фолікула;

  • раннього прорізування постійних зубів, у яких понижена стійкість в лунці і в силу перевантаження неповноцінного періодонту розвивається запалення в пульпі;



зміни положення зачатка постійного зуба;

  • зміни положення зачатка постійного зуба;

  • ретенції постійного зуба внаслідок дегенеративних змін та резорбції тканин з послідуючим заміщенням дефекту кісткоподібною тканиною;

  • утворення радикулярних кист молочних та фолікулярних кист постійних зубів;

  • поширенням патологічного процесу на тканини поряд стоячих зубів;

  • порушенні розвитку кістки – процеси кісткоутворення при патологічній резорбції мінімальні і відстають від резорбції.



Одним з основних методів діагностики періодонтитів, практично ведучою діагностичною ознакою хронічного запалення в періодонті, є рентгенологічний метод.

  • Одним з основних методів діагностики періодонтитів, практично ведучою діагностичною ознакою хронічного запалення в періодонті, є рентгенологічний метод.

  • Достовірність його досить висока, однак часто виникають труднощі в інтерпретації знімків. Rtg-діагностика запальних процесів у періодонті у віковому аспекті при тимчасовому чи змінному прикусі поточнює взаємовідношення коренів молочних зубів до фолікула відповідного постійного зуба.

  • На ранніх стадіях розвитку постійного зуба його фолікул розміщений між коренями або під коренем тимчасового зуба. Він добре контурується, має округлу форму і відділений від коренів тимчасового зуба шаром кістки ячеїстої будови.









В тимчасових зубах з хронічним гранулюючим періодонтитом розсмоктування коренів завжди випереджає терміни фізіологічної резорбції, у зв’язку з чим для вирішення питання про доцільність лікування необхідне рентгенологічне дослідження.

  • В тимчасових зубах з хронічним гранулюючим періодонтитом розсмоктування коренів завжди випереджає терміни фізіологічної резорбції, у зв’язку з чим для вирішення питання про доцільність лікування необхідне рентгенологічне дослідження.

  • Загострення хронічного періодонтиту зустрічаються значно частіше, ніж гострі форми захворювання, і переважно у дітей з пониженою реактивністю організму.



На перебіг періодонтитів значний вплив мають загальний стан дитини, вік, стан її імунної системи, і, навпаки, періодонтити викликають зміни в загальному стані організму дитини, знижують його резистентність, сенсибілізують організм, підвищують сприйнятливість до інфекційних захворювань.

  • На перебіг періодонтитів значний вплив мають загальний стан дитини, вік, стан її імунної системи, і, навпаки, періодонтити викликають зміни в загальному стані організму дитини, знижують його резистентність, сенсибілізують організм, підвищують сприйнятливість до інфекційних захворювань.



  • Відомо, що різна реактивність організму обумовлює характер запалення: з переважанням альтерації, ексудації або проліферації. Це в свою чергу визначає клінічну картину запалення.

  • Так, при пониженій реактивності організму дитини запалення в періодонті може перебігати без сильної реакції з переважанням альтеративних, проліферативних явищ, тобто розвивається хронічний періодонтит, минаючи гостру стадію.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка