Особистісно орієнтоване навчання світової літератури: наукові підходи і практична реалізація



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.


Особистісно орієнтоване навчання світової літератури: наукові підходи і практична реалізація


Розкрито питання науково-методичних аспектів особистісно орієнтованого навчання, проблем і перспектив впровадження особистісно орієнтованого навчання та виховання у процесі вивчення світової літератури, а також технології особистісно орієнтованого уроку літератури.

  • Ключові слова:

  • цілі особистісно орієнтованого навчання;

  • етапи особистісно орієнтованого навчання;

  • етапи оволодіння діяльнісними вміннями;

  • методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання.



Провідні держави світу приділяють суттєву увагу питанню розвитку компетентної особистості. Сучасній українській державі потрібні освічені, активні, творчі громадяни, що обумовлює актуальність впровадження особистісно орієнтованого підходу у систему загальної середньої освіти.

  • Особистісно орієнтоване навчання, на думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, є перспективним з таких причин:

  • - у центрі навчального процесу знаходиться дитина як суб’єкт пізнання (що відповідає світовій тенденції гуманізації освіти);

  • - особистісно орієнтоване навчання є здоров’язберігаючою технологією;

  • - останнім часом окреслилася тенденція, коли батьки обирають не тільки навчальні предмети, послуги, але й сприятливе, комфортне освітнє середовище для своєї дитини, в якому б збереглася і розвивалася її індивідуальність;

  • - необхідність переходу до особистісно орієнтованого навчання визначається суспільством.



«Освіта України – це освіта для людини, – визначено у Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. – Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити» .

  • В технології особистісно орієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховувався, ігнорувався – суб’єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до часу навчання у школі в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей та речей.



Метою особистісно орієнтованого навчання є поєднання виховання та освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості.

  • У сучасності існують різні підходи до визначення цілей особистісно орієнтованого навчання, а саме:

  • - визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчально-виховному процесі;

  • - формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів у межах соціокультурних і моральних цінностей нації;

  • - озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою.



Провідним принципом особистісно орієнтованого навчання визнано індивідуалізацію навчання, що передбачає вирішення двох завдань. По-перше, це сприяє дітям з перших років цілеспрямованої освіти засвоювати знання у тому темпі, який зумовлюється їх пізнавальними здібностями. По-друге, надає можливість здібним дітям максимально розвивати власні позитивні задатки, розкривати творчий інтелектуальний потенціал.

  • Наступним принципом є максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя. Реалізація цього підходу сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення.



Для вчителя, який працює над реалізацією проблеми ООН, ключовими словами повинні бути допомога і підтримка. Підтримка ґрунтується на любові до дітей, гуманізації навчального середовища. Актуальними для розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання є погляди В.О.Сухомлинського, який вважав, що педагог повинен відчувати в собі дитинство, розвивати здатність до розуміння дітей і, головне, не ламати дитячу індивідуальність, а виправляти і спрямовувати її розвиток, розуміючи, що дитина знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання.



Яким же чином можна підтримати дитину на уроці?

  • По-перше, цьому сприяє використання засобів, що забезпечують підтримку всім учням і створюють для них необхідний емоційний фон доброзичливості, взаєморозуміння, співпраці. Це уважне, привітне ставлення вчителя до учнів, залучення до планування занять, створення ситуацій взаємного навчання, позитивна оцінка досягнень, діалогічне спілкування.

  • По-друге, зазначене реалізується на основі застосування засобів, що забезпечують індивідуальну (особистісну) підтримку, припускають діагностику розвитку, навченості, вихованості, виявлення особистих проблем дітей. Це створення «ситуацій успіху», підвищення статусу учня, значення його власного внеску у вирішення загальних проблем.



Технологія особистісно орієнтованого уроку (за С.Подмазіним) передбачає, що учень, перетворюючись на суб’єкт навчальної діяльності, має оволодіти основними етапами діяльності: орієнтація → визначення мети → проектування → організація → реалізація → контроль → корекція → оцінка

  • В умовах особистісно орієнтованого навчання учень є суб’єктом навчання, а вчитель є не лише носієм певних знань, а й помічником становлення школяра як особистості. Тому, говорячи про урок літератури, можна сказати, що його мета полягає у відкритті неповторного «Я» кожної дитини, створення умов для її самореалізації. Успішному розв’язанню цих завдань сприяють, на нашу думку, нетрадиційні форми навчальної діяльності, інтерактивні технології навчання, оскільки «відчуття новизни – один з великих стимулів у навчанні учнів»



Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, в якому і учень, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, які розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

  • Коли учень є учасником лише пасивного навчання (лекція, читання), то при цьому спостерігається низький рівень засвоєння матеріалу. Значно вищий рівень буде за умов інтерактивного навчання, навчання інших та застосування знань. Недаремно ж Конфуцій сказав: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію”



Головне у викладанні літератури – навчити школярів глибоко особистісно сприймати художній твір. А для цього потрібно створити оптимальні умови для активізації творчої діяльності учнів у процесі роботи з художнім текстом.

  • Читаючи, кожен пізнає себе. Конструюючи (переосмислюючи) смисл прочитаного твору, читач вносить в інтерпретацію свої особисті якості: упередження, бачення та інші індивідуальні концепти.



Використання інтерактивних та особистісно орієнтованих методів і прийомів навчання заохочує учнів до активного пізнання, що допомагає осмисленому і більш глибокому засвоєнню матеріалу.

  • На кожному уроці, зазвичай, потрібно працювати над розвитком творчих здібностей учнів. Дуже важливо не подавати готові істини, а спонукати мислити, самостійно розв’язувати проблеми. Запитання проблемного характеру активізують мислення старшокласників, створюють інтелектуальну атмосферу, дух співтворчості. Цьому передусім сприяє робота у групах, де учні-лідери (координатори) визначають методи, прийнятні для виконання певного завдання, а інші представники груп виконують творче завдання.



У процесі викладання світової літератури активно застосовуємо такі методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання:

  • створення асоціативного куща;

  • · технологія "Мікрофон";

  • · технологія "Незакінчене речення";

  • · робота у групах "Діалог" або "Спільний проект";

  • · "Передай крейду";

  • · "Відгадай слово";

  • · "Відгадай літературного героя" (за одягом, портретом, вчинками тощо);

  • · "Істинне – хибне";

  • · "Лови помилку";

  • · "Режисерування тексту";



Особистісно орієнтоване навчання має такі ознаки:

  • Повідомлення учням цілей заняття, орієнтованих на конкретний результат.

  • . Стиль спілкування, стосунки « учитель – учень» базуються на педагогіці співробітництва.

  • . Створення позитивного настрою на уроці, відповідної мотивації, ситуації успіху, взаємопідтримки, переважання діалогічної форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

  • Заняття будується на діяльнісній основі: учень активно працює (самостійно, в парах, групах, кооперативно) на всіх етапах, навчаючись самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різних видах діяльності.

  • Учень постійно знаходиться в ситуації вибору (змісту освіти, темпу, виду завдань, способу опрацювання матеріалу).

  • Оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковою складовою заняття.

  • Особистісно орієнтоване заняття ґрунтується на врахуванні психофізіологічних особливостей школяра, його інтересів, ціннісних орієнтацій.



Література – предмет особливий. Нинішнє юне покоління мусить знайти шляхи переходу від жорстокого раціоналізму до духовності, подолати кризу духовності як найглибшу кризу людства, а тому його пріоритетами мають бути шляхетність почуттів, гуманність у стосунках, висока моральність. Саме на формування таких цінностей спрямоване особистісно орієнтоване навчання.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка