Особливості розвитку географії як науки. Особливості розвитку географії як науки



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.



Особливості розвитку географії як науки.

  • Особливості розвитку географії як науки.

  • Етапи формування суспільної географії (на прикладі України).

  • Генетичні джерела і напрямки розвитку науки.







Географія зароджувалась в античний час з практичних запитів людства як землеопис, як землезнавство.

  • Географія зароджувалась в античний час з практичних запитів людства як землеопис, як землезнавство.

  • Це одна з найдавніших наук, що мала на меті накопичення та систематизацію знань про країни і народи, що їх населяють, про природу і господарство таких країн.

  • У цей час географія була унітарною – цілісною, недиференційованою наукою.



Протягом XVI – XVII століть географія диференціюється, в ній виділяються кілька галузевих напрямків. Впродовж ХІХ – ХХ століть і на даний час система географічних наук охоплює десятки, а в деталізованому переліку – сотні галузево-географічних дисциплін.

  • Протягом XVI – XVII століть географія диференціюється, в ній виділяються кілька галузевих напрямків. Впродовж ХІХ – ХХ століть і на даний час система географічних наук охоплює десятки, а в деталізованому переліку – сотні галузево-географічних дисциплін.

  • Так, слід зазначити, що існує економічна і соціальна географія, соціально-економічна географія, суспільна географія, антропогеографія, географія людини.

  • Кожна з цих галузей має свою історію, свої плюси та мінуси. Вважається, що найліпшим, всеохоплюючим поняттям є "суспільна географія".







старі часи (до XVIII ст.);

  • старі часи (до XVIII ст.);

  • нові часи (від XVIII ст.).



рабовласницький устрій;

  • рабовласницький устрій;

  • середньовіччя;

  • епоха Великих географічних відкриттів і початку нового часу (XV - остання чверть XVII ст.);

  • новий час (остання чверть XVIII - кінець XIX ст.);

  • зародження сучасної географії (кінець XІX - початок XX ст.);

  • найновіший час (1918-1945);

  • сучасний період (з 1945 р.).



класичний період (від древніх греків до кінця XVIII – початку XIX ст., тобто до О. Гумбольдта і К. Ріттера);

  • класичний період (від древніх греків до кінця XVIII – початку XIX ст., тобто до О. Гумбольдта і К. Ріттера);

  • новий період (від початку XIX до 60-х років XX ст.);

  • сучасний період (починаючи з 60-х років XX ст.).



класичний (від стародавніх часів до кінця XVII ст.);

  • класичний (від стародавніх часів до кінця XVII ст.);

  • новий (XVIII – перша половина XIX ст.);

  • новітній (від другої половини XIX ст).





стихійно-описовий етап (від античних часів і до кінця XV ст.);

  • стихійно-описовий етап (від античних часів і до кінця XV ст.);

  • цілеспрямовано-описовий етап (XVI - XVII ст.);

  • господарсько-статистичний етап (XVIII - кінець XIX ст.);

  • економіко-географічний етап (кінець XIX ст. - 60-і роки XX ст.);

  • етап економічної і соціальної географії (70-80-і pp. XX ст.);

  • суспільно-географічний етап (90-і роки).



Даний етап був представлений географічними описами українських земель іноземними вченими та мандрівниками, першими з яких були греки та араби (Геродот, Гіпократ, Страбон, Птоломей та ін.). В їх працях було описано історію і географію окремих частин території України (в основному її південного регіону), зокрема, їхні природні особливості та господарська діяльність населення.

  • Даний етап був представлений географічними описами українських земель іноземними вченими та мандрівниками, першими з яких були греки та араби (Геродот, Гіпократ, Страбон, Птоломей та ін.). В їх працях було описано історію і географію окремих частин території України (в основному її південного регіону), зокрема, їхні природні особливості та господарська діяльність населення.

  • Важливим методологічним моментом цього періоду була наявність тісного зв'язку між історією, географією , філософією та медициною, що в сукупності стало значним поштовхом для зародження економічної географії.



Відзначався нагромадженням первинної інформації на основі проведених реєстрів (переписів) та ревізій населення у зв’язку з оподаткуванням (поголовним, а згодом подимним) у селах та дією магдебурзького права у містах. В цей період появилася велика кількість картографічного матеріалу про Україну, який поряд з матеріалами переписів слугував джерельною базою перших описів про населення та його заняття в Україні (С.Величко, Я.Маркевич, О.Шафонський), галузі господарства (С.Подолинський, В.Ляскоронський та ін.). Серед представників інших країн ці питання підняли З.Герберштейн, Е.Лясота, Г.Л. де Боплан та ін. Позитивну роль відіграло заснування в 1632 році Києво-Могилянської колегії, (згодом - академії), де викладалася географія.

  • Відзначався нагромадженням первинної інформації на основі проведених реєстрів (переписів) та ревізій населення у зв’язку з оподаткуванням (поголовним, а згодом подимним) у селах та дією магдебурзького права у містах. В цей період появилася велика кількість картографічного матеріалу про Україну, який поряд з матеріалами переписів слугував джерельною базою перших описів про населення та його заняття в Україні (С.Величко, Я.Маркевич, О.Шафонський), галузі господарства (С.Подолинський, В.Ляскоронський та ін.). Серед представників інших країн ці питання підняли З.Герберштейн, Е.Лясота, Г.Л. де Боплан та ін. Позитивну роль відіграло заснування в 1632 році Києво-Могилянської колегії, (згодом - академії), де викладалася географія.



Саме на цьому етапі, в середині 60-х років XVIII ст., вперше в історії науки російський вчений М.В. Ломоносов запропонував термін "економічна географія", розуміючи під ним науку, яка вивчає господарську діяльність населення. Проте в науковий обіг цей термін увійшов лише на початку XX ст., через півтора сторіччя після смерті вченого.

  • Саме на цьому етапі, в середині 60-х років XVIII ст., вперше в історії науки російський вчений М.В. Ломоносов запропонував термін "економічна географія", розуміючи під ним науку, яка вивчає господарську діяльність населення. Проте в науковий обіг цей термін увійшов лише на початку XX ст., через півтора сторіччя після смерті вченого.

  •    І надалі на формування української географії взагалі і економічної зокрема, значний вплив мали праці зарубіжних вчених, в першу чергу німецьких, російських і французьких. Одним з перших теоретиків у галузі статистики був К.Г. Герман, автор першого підручника з теорії статистики, а також схеми економічного районування. Праці K.I. Арсеньєва становили основу загальногеографічного і економічного районування Росії, в межах якої розглядалася й Україна. М.П. Огарьов виклав у своїх працях методологічні основи економічного районування та політичної економії. Першу концепцію розміщення виробництва висунув Й. Тюнен.



Українська економіко-географічна наука бере початок від господарсько-статистичних описів окремих регіонів, серед яких одним з перших був "Топографічний опис Малої Росії" (1770-1780 pp.).

  • Українська економіко-географічна наука бере початок від господарсько-статистичних описів окремих регіонів, серед яких одним з перших був "Топографічний опис Малої Росії" (1770-1780 pp.).

  • У XIX ст. з'явилася ціла низка таких ґрунтовних статистико-економічних описів, виконаних українськими науковцями М. Арандаренком, Д. Журавським, В. Марчинським, А. Скальковським, П. Чубинським та ін. Їх проведенню сприяло утворення в 1858 p. Центрального статистичного кабінету, а в 1873 p. – Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та Південно-Західного відділу Імператорського географічного товариства у Києві.



Це був етап появи і розвитку великої кількості різноманітних теоретичних концепцій економічної географії, творчого наукового пошуку.

  • Це був етап появи і розвитку великої кількості різноманітних теоретичних концепцій економічної географії, творчого наукового пошуку.

  • Було виділено наступні напрямки :

    • 1) комерційно-географічний;
    • 2) етногеографічний;
    • 3) антропогеографічний;
    • 4) галузево-статистичний
    • 5) районний


Економіко-географічні дослідження в Україні весь час тематично і територіально розширювались. Економічна географія у 1970-80-і роки за своїм змістом переросла в економічну і соціальну, а в 1990-х роках трансформувалась у суспільну географію.

  • Економіко-географічні дослідження в Україні весь час тематично і територіально розширювались. Економічна географія у 1970-80-і роки за своїм змістом переросла в економічну і соціальну, а в 1990-х роках трансформувалась у суспільну географію.



Представлений в працях Г.В. Балабанова, І.О. Горленко, М.Д. Пістуна, О.Т. Ващенка, Я.І. Жупанського, О.І. Шаблія та інших

  • Представлений в працях Г.В. Балабанова, І.О. Горленко, М.Д. Пістуна, О.Т. Ващенка, Я.І. Жупанського, О.І. Шаблія та інших



3. Генетичні джерела і напрямки розвитку науки.

  • 3. Генетичні джерела і напрямки розвитку науки.



Представники — В. Петті, К. Маркс, А. Сміт.

  • Представники — В. Петті, К. Маркс, А. Сміт.

  • Напрям сформувався на засадах політекономії, географії торгівлі.

  • Головний об’єкт дослідження – господарство країни чи світу, їх сфери — виробнича чи послуг, розміщення і геопросторова організація).



Представники — Ш. Л. Монтеск’є, Ф. Ратцель, С. Рудницький.

  • Представники — Ш. Л. Монтеск’є, Ф. Ратцель, С. Рудницький.

  • Походження напряму відбулося із розвитком філософії суспільства (особливості культури, традицій, духовного життя населення).

  • У демосоціальному напрямі в суспільній географії окремо виділяють соціальну географію та географію населення; вони становлять ядро того напряму, що тривалий час мав назву антропогеографії, тобто географії людини.



Витоки з праць Птолемея: географія – просторова (хорологічна) точна наука, головною є земна поверхня, територія.

  • Витоки з праць Птолемея: географія – просторова (хорологічна) точна наука, головною є земна поверхня, територія.

  • Представники — А. Геттнер, В. Бунге.

  • Предметом дослідження даного напряму виступають відношення простору земної поверхні.

  • Виникнення теорії переміщень, теорії центральних місць.



1. Існує значна кількість підходів та схем періодизації розвитку суспільної географії, в основу яких покладено різні фактори та чинники, зокрема, історичні події, географічні надбання чи відкриття, виявлення нових закономірностей, законів тощо.

  • 1. Існує значна кількість підходів та схем періодизації розвитку суспільної географії, в основу яких покладено різні фактори та чинники, зокрема, історичні події, географічні надбання чи відкриття, виявлення нових закономірностей, законів тощо.

  • 2. У розвитку суспільної географії можна виділити наступні етапи: стихійно-описовий; цілеспрямовано-описовий; господарсько-статистичний; економіко-географічний; етап економічної і соціальної географії; суспільно-географічний етап.

  • 3. У суспільній географії виділяється економічний, демосоціальний та формально-теоретичний напрямки.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка