Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка; повістю «Інститутка» як визначним твором української антикріпосницької прози, показати суть протиставлення добра і зла



Дата конвертації27.12.2016
Розмір445 b.



- ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка; повістю «Інститутка» як визначним твором української антикріпосницької прози, показати суть протиставлення добра і зла;

  • - ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка; повістю «Інститутка» як визначним твором української антикріпосницької прози, показати суть протиставлення добра і зла;

  • - розвивати вміння коментувати зміст твору, висловлювати власні судження про ідейно-художні особливості повісті; формувати кругозір, світогляд учнів;

  • - виховувати повагу до творчої особистості письменниці, зневажливе ставлення до насильства над людиною; прищеплювати риси доброти, чуйності, порядності.





22 грудня 1833 року в селі Єкатерининське Євецького повіту народилася Марія Олександрівна Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок.

  • 22 грудня 1833 року в селі Єкатерининське Євецького повіту народилася Марія Олександрівна Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок.

  • Перші роки дитинства Марія провела в умовах поміщицького маєтку. Її батько, капітан у відставці Віленський, був, як і мати, завжди лагідним, привітним, веселим.

  • Раннє дитинство майбутньої письменниці проходило в селі Єкатерининське на Орловщині. Коли Марії минав усього сьомий рочок, а двоє менших братиків були ще зовсім маленькі — помер батько. Мати одружилася з поміщиком-гультяєм, який, граючи в карти, промарнував маєток, брутально ставився до кріпаків, за що ті хотіли його вбити. Звідси йдуть перші зародки критичного ставлення майбутньої письменниці до сваволі поміщиків.



Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відвозила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Маша заприятелювала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки.

  • Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відвозила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Маша заприятелювала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки.

  • У харківському пансіоні викладалися різні науки, але найбільше уваги приділялося французькій мові, музиці, танцям, вихованню світських манер і вмінню поводитися в шляхетному товаристві.

  • Вілінська ставилася до науки серйозно, вчилася старанно, багато читала. Закінчила вона пансіон 1848 року, після чого поселилася в Орлі у тітки Мордовіної.



Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлопчика шести й дівчинки п’яти років.

  • Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлопчика шести й дівчинки п’яти років.

  • У будинку Мордовіної проводилися літературні вечори, де були представники прогресивної інтелігенції. Серед учасників цього гуртка був і засланий в Орел за діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві студент Київського університету Панас Маркович. Одружившись із ним 1851 року, Марія Олександрівна виїхала на Україну.

  • Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Панас Маркович співробітничав у редакції місцевої газети та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомагала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій А. Метлицьким у 1854 році, вміщені деякі пісні, записані Марком Вовчком.

  • Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення у творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись із українською літературою, життям народу.



Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці.

  • Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці.

  • Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марко Вовчок і пізніше, переїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немирова. У повсякденних розмовах з народом, у його піснях і казках вона знайшла багатющий матеріал для своєї літературної творчості, унаслідок чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок.



Між Марком Вовчком і Тарасом Шевченком були приятельські відносини.

  • Між Марком Вовчком і Тарасом Шевченком були приятельські відносини.

  • І. Тургенєв: «…він (Шевченко) уже зустрічався з нею (Вовчком), був щиро їй відданий і високо цінив її талант».

  • На спогад про цю зворушливу зустріч Т. Шевченко присвятив молодій письменниці вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих» (панів), висловив найніжніші, найтепліші почуття до неї. («Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!»)

  • Ще раніше, 13 липня 1858 року, до особистого знайомства, Т. Шевченко пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), який присвячує теж Марку Вовчку.

  • Знаючи, що Марковичі збираються їхати за кордон, Т. Шевченко, хоч був цим і невдоволений, не відмовляв їх від цього, 3 квітня 1858 р. дарує Марку Вовчку свій портрет (напис: «Марії Олександрівні») і поему «Неофіти» з теплим написом: «Любій моїй доні Марії Маркович на пам’ять 3 квітня 1859. Т. Шевченко»).

  • Коли письменниця була вже за кордоном, вийшов з друку «Кобзар» (1860); Т. Шевченко надіслав примірник його Марку Вовчку з дарчим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Марковичевій — і рідний, і хрещений батько Т. Шевченко».

  • У 1902 року, через сорок один рік по смерті Кобзаря, у журналі «Киевская старина» була опублікована казка Марка Вовчка «Чортова пригода» з посвятою незабутньому другові, вчителю і порадникові Т. Г. Шевченкові, а також письменниця присвятила видатному митцю свою повість «Інститутка».



Наприкінці березня 1859 р. Марія Олександрівна з сином Богданом (так вона назвала його на честь Хмельницького) виїхала за кордон. Вона мала намір підлікуватися і ознайомитися з життям людей, які не знали кріпацтва.

  • Наприкінці березня 1859 р. Марія Олександрівна з сином Богданом (так вона назвала його на честь Хмельницького) виїхала за кордон. Вона мала намір підлікуватися і ознайомитися з життям людей, які не знали кріпацтва.

  • За кордоном письменниця жила до 1867 року. Побувала вона в Німеччині, Англії, Італії, Франції.

  • Живучи за кордоном, письменниця співробітничала в журналі «Современник».

  • У цей час були написані української мовою «Ледащиця», «Лимерівна», «Три долі», російською «Глухой городок», «Червонный король», «Тюлевая баба» тощо; багато перекладено зарубіжних авторів — Жуля Верна, В. Гюго, Г. К. Андерсена, Дж. Грінвуда й ін. Деякі твори Марка Вовчка, перекладені нею на французьку, були надруковані в Парижі. Особливим успіхом користувалася повість «Маруся».

  • За кордоном Марія Олександрівна вивчила кілька мов. Маючи рідкісну пам’ять і тонке чуття фонетичних особливостей кожної мови, в Німеччині вона говорила як німкеня, у Франції — як француженка, в Італії — як італійка, без акценту, вільно розмовляла польською та англійською.

  • Перебуваючи за кордоном, Марко Вовчок не поривала з батьківщиною: пильно стежила за розвитком антикріпосницького руху, ходом підготовки реформи, літературним життям, листувалася з друзями,— зокрема з письменниками, тримала постійний зв’язок з видавництвами та журналами.



У лютому 1867 року письменниця повертається в Петербург. Усією душею рветься в Україну, але обставини складалися так, що ця мрія не могла здійснитися. Смерть чоловіка дуже вразила Марію Вілінську.

  • У лютому 1867 року письменниця повертається в Петербург. Усією душею рветься в Україну, але обставини складалися так, що ця мрія не могла здійснитися. Смерть чоловіка дуже вразила Марію Вілінську.

  • За десять наступних років Марко Вовчок переклала кілька десятків творів зарубіжних письменників і вважалася одним із кращих російських перекладачів ХІХ ст.

  • Письменниця усе своє свідоме життя була одним із активних і мужніх борців за емансипацію жінок, за рівність їх з чоловіками. Вона гостро виступала проти забобону про жінку як істоту нібито нижчу в розумовому і фізичному відношеннях, створену тільки для домашнього вогнища.

  • Вважаючи письменницю «політично неблагонадійною», чиновники Третього відділу імператорської канцелярії завели на неї

  • справу, куди записувалося все, що в її діях і творах царським сатрапам здавалося підозрілим, не обминали й приватного життя письменниці.



На своєму віку Марко Вовчок зазнала багато доброго і злого, радості й смутку, відданості й зрад, успіхів і поразок, захоплень і розчарувань. На її долю випали люті напади, мстиві наклепи, незаслужені образи заздрісників та недоброзичливців, зокрема тих «братів і сестер по перу», які вважали, що вона «вкрала» їхню славу. Як і кожній людині, їй були притаманні болючі переживання, обурення й ненависть, скорбота й туга, але вона цього ніколи не показувала, не вступала в суперечки, не намагалася захистити себе, ні за яких обставин не поступалася своїми принципами. «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом»,— писала вона синові Богдану.

  • На своєму віку Марко Вовчок зазнала багато доброго і злого, радості й смутку, відданості й зрад, успіхів і поразок, захоплень і розчарувань. На її долю випали люті напади, мстиві наклепи, незаслужені образи заздрісників та недоброзичливців, зокрема тих «братів і сестер по перу», які вважали, що вона «вкрала» їхню славу. Як і кожній людині, їй були притаманні болючі переживання, обурення й ненависть, скорбота й туга, але вона цього ніколи не показувала, не вступала в суперечки, не намагалася захистити себе, ні за яких обставин не поступалася своїми принципами. «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом»,— писала вона синові Богдану.

  • Живучи в Україні (на Київщині в Богуславі та селі Хохітві), вона збирає фольклорні матеріали. У ній прокинулася колишня Марко Вовчок — вона знову береться за перо.

  • Але з переїздом до Нальчика веде замкнений спосіб життя. Тяжких переживань їй завдає Богданова недоля. Активний діяч політичної організації «Земля і воля», він зазнає постійних переслідувань.

  • Серцева хвороба дедалі загострювалася, з’явилася задишка. 10 серпня 1907 року письменниця померла в Нальчику; похована в саду на власній садибі, яка пізніше стала легендарним музеєм-заповідником.



Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних оповідань», романи й повісті: «Інститутка», «Кармелюк» (казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», твори російською мовою, переклади творів французької, німецької, англійської, польської літератур, критична стаття «Мрачные картины».

  • Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних оповідань», романи й повісті: «Інститутка», «Кармелюк» (казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», твори російською мовою, переклади творів французької, німецької, англійської, польської літератур, критична стаття «Мрачные картины».

  • За тематикою творчість письменниці різноманітна, але провідною темою є життя селян — непримиренність між кріпосниками та поневоленим народом, трагізм його становища, непереборне прагнення до визволення.

  • Ось такою була Марко Вовчок — видатна письменниця, авторка високоталановитих, правдивих творів із життя трудового люду, зокрема покріпаченого селянства, виразниця їхніх дум і прагнень, борець за волю і людські права.



Реалізм — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Найвідоміші зразки реалізму в українській літературі другої половини ХІХ ст. – повісті “Інститутка” Марка Вовчка, “Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного, п’єса “Хазяїн” І. Карпенка-Карого.

  • Реалізм — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Найвідоміші зразки реалізму в українській літературі другої половини ХІХ ст. – повісті “Інститутка” Марка Вовчка, “Микола Джеря” І. Нечуя-Левицького. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного, п’єса “Хазяїн” І. Карпенка-Карого.

  • Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість — «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка).



Повість Марко Вовчок "Інститутка" - це твір, який розповідає не лише про гіркоту існування закріпачених селян, але й про початок наростання їхнього протесту проти існуючого ладу та соціальної несправедливості.

  • Повість Марко Вовчок "Інститутка" - це твір, який розповідає не лише про гіркоту існування закріпачених селян, але й про початок наростання їхнього протесту проти існуючого ладу та соціальної несправедливості.



Марко Вовчок завершила повість в Немирові, назвала його «Панночка», але пізніше дала назву «Інститутка», щоб звучало саркастичніше.

  • Марко Вовчок завершила повість в Немирові, назвала його «Панночка», але пізніше дала назву «Інститутка», щоб звучало саркастичніше.

  • У 1860 р. твір було надруковано в журналі «Отечественные записки» в авторизованому перекладі І. Тургенєва, а через рік – в «Основі» мовою оригіналу з присвятою Т. Шевченкові.









1. Прочитати біографію Марка Вовчка на стор.471 – 476 підручника.

  • 1. Прочитати біографію Марка Вовчка на стор.471 – 476 підручника.

  • 2. Прочитати повість “Інститутка”, дати характеристику героям твору.





Література:

  • Література:

  • 1.Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів – Київ.: Грамота, 2008. – с.437 – 465.

  • 2.Бочарник У. Українська література. 9 клас. Плани-конспекти уроків. – Харків.: Веста, 2005. – с.191 - 197.

  • 3.Марко Вовчок. Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях. – К., 1981.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка