Педагогічні ідеї та освіта східних слов’ян. Виховання, навчання І педагогічна думка в Київській Україні –Русі (до ХIV ст.)



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.



Педагогічні ідеї та освіта східних слов’ян. Виховання, навчання і педагогічна думка в Київській Україні –Русі (до ХIV ст.)

  • Педагогічні ідеї та освіта східних слов’ян. Виховання, навчання і педагогічна думка в Київській Україні –Русі (до ХIV ст.)

  • 1.Виникнення слов’янських племен: історичний екскурс.

  • 2.Освіта і виховання у східних слов’ян.

  • 3.Становлення освіти в Київській Русі.

  • 4.Перші паростки педагогічної думки.

  • 5.Формування освітньої політики у козацьку добу (ХІІІ - перша половина ХVІІІ ст.)



Література:

  • 1. Медвідь М.А. “Історія національної освіти і педагогічної думки України”: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2003. – 335 с.

  • 2. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч..ХХ ст.): Нариси/ Редколегія: М.Д.Ярмаченко, Н.Калініченко. – К.: Рад. шк., 1991. – 384 с.

  • 3. Левківський М.В., Микитюк О.М. “Історія педагогіки: Навчальний посібник”. – Харків: “ОВС”, 2002. – 240 с.



Водночас з арабським вторгненням з Півночі в 7 ст. в Візантійську імперію проникають слов’янські народи Балканського півострова.

  • Водночас з арабським вторгненням з Півночі в 7 ст. в Візантійську імперію проникають слов’янські народи Балканського півострова.

  • У 9-12 ст. відбувається становлення слов'янської писемності, яка була створена на основі грецького уставного письма візантійцями Кирилом і Мефодієм.

  • У 863 році ними була заснована слов'янська церква і при ній перша школа з викладанням слов'янською мовою. В 865 році після прийняття християнства в Болгарії послідовники Кирила і Мефодія створили мережу слов'янських шкіл. Найпопулярніші з них: Охрідська і Преславська.

  • У 1018-1185 рр. за часів Візантійської імперії, коли в болгарських школах нав'язувалась грецька мова, вчителі слов'янської книжності переселились до Київської Русі.



Історичне та генетичне формування давньоруської народності пов'язане з характером виховання у давніх слов'ян.

  • Історичне та генетичне формування давньоруської народності пов'язане з характером виховання у давніх слов'ян.

  • Мета і завдання виховання східних слов'ян:

  • прищепити практичні вміння та навички;

  • прищепити риси характеру, які б робили їх спроможними до трудової діяльності (навчали землеробській справі, володіти зброєю, полюванню на звіра, риболовству, пізніше – ремеслам).

  • Засоби виховання східних слов'ян:

  • залучення дітей до посильної участі в праці;

  • приклад;

  • показ;

  • усні повчання;

  • покарання, навіть і тілесні (за лінощі, непокору, брехню).



Ази народної педагогіки:

  • Ази народної педагогіки:

  • Виховання дітей - життєво важлива функція батьків.

  • Мета виховання - підготовка дітей до практичної участі в суспільному житті.

  • Своє відображення народна педагогіка отримала в усній народній творчості: прислів'я, приказки, билини, казки, пісні.

  • “Вчити – розум точити”.

  • Педагогіка народу була трудовою.

  • У 6-9 ст. у східних слов'ян сформувались 4 соціальні верстви:

  • общинники – землероби;

  • ремісники;

  • племенна феодалізуюча знать;

  • язичеські жреці.



Від народження і до 3-4 років дитина знаходилась під опікунством матері. Історично значення слова “дите”- означає “кормити груддю”.

  • Від народження і до 3-4 років дитина знаходилась під опікунством матері. Історично значення слова “дите”- означає “кормити груддю”.

  • З 7 років переходили в групу “отроків”.

  • З 14 років – дитина – рівноправний член сім’ї.

  • Для дітей знаті характерним було виховання поза сім'єю – “аталичество



Прокопій Кесарійський (6 ст.) виділив такі риси слов'ян, які відображали особливості виховання:

  • Прокопій Кесарійський (6 ст.) виділив такі риси слов'ян, які відображали особливості виховання:

  • загострене почуття общинності та справедливості;

  • релігійність;

  • стійка віра у Верховного Бога;

  • віра в магію;

  • моральність;

  • військова підготовка;

  • Візантієць Маврикій відмітив такі якості:

  • свободолюбство;

  • мужність;

  • загартованість;

  • легко переносять спеку, холод, дощ, недостачу їжі.



З'являються слова, на позначення вікових груп:

  • З'являються слова, на позначення вікових груп:

  • “дитя” – той, що годується груддю;

  • “молодий” – дитина 3-6 років;

  • “чадо” – дитина 7-12 років, що починає навчатися;

  • “отрок” – підліток 12-15 років, що проходить навчання перед посвятою у дорослі члени роду.

  • Велика роль приділялася матері, звідси і значення слова “материй”- вихований матір'ю.

  • Отже, педагогіка східних слов'ян зародилася на стику двох культур - язичеської та християнської.



У ІХ ст. н.е. стародавні племена слов'ян об'єднались і утворили державу – Київську Русь.

  • У ІХ ст. н.е. стародавні племена слов'ян об'єднались і утворили державу – Київську Русь.

  • Існує чимало теорії походження слов’ян. Дослідженням давніх часів в Україні займався М.Грушевський

  • Слов’яни увійшли в історію як народ енергійний, мудрий, мужній.

  • Назви племен:

  • Анти (lll-Vlll ст. н.е.). Держава – Оратанія, столиця – Київ. Поєднувались автократія та демократія. Писемність: буквиця, старогрецька та латинь.

  • Венеди (Геродот,Поділля).

  • Сармати (кочові скотарські племена). У родині головувала жінка. Головне – фізичне виховання.

  • Скіфи (Маврікій, Свідомість). Племена схожі за способом життя, мораллю, любов’ю до свободи.



Періоди виховання:

  • Періоди виховання:

  • 1 період – баяння – вік (1,5 – 2 роки) – вихователь: мати, колискові, спілкування з немовлям.

  • 2 період – пестування – вік (3 – 7 років) – вихователь: мати, пестунки, усна народна творчість, забавлянки, знайомство з видами трудової діяльності, ігри.

  • 3 період – отрок – вік (7років) – хлопчики – пострижені. Дівчата – заплетена коса.

  • В епоху матріархату дітей 5-6 років виховувала мати.

  • Жінки з малолітніми жили в окремій частині, де іноді утримували домашніх тварин. Цю частину називали дитинець. У літописах Київської русі – це внутрішня фортеця.

  • Спочатку це місце громадського виховання, потім резиденція князів.

  • Методи виховання: пояснення, переконання, заохочення.

  • Жили в гармонії з природою. Починали навчання дітей з розуміння природознавства.

  • Міфи займали почесне місце у вихованні, відбивали ідеали українського народу, охоплювали всі сфери життя.



Ознайомлення дітей з:

  • Ознайомлення дітей з:

  • - уявленням про будову світу,

  • - звичаями, обрядами, ритуалами, реліквіями,

  • - вчили лікувати хвороби, замовляти рани, звертатися до персоніфікованих сил природи.

  • Поклонялися: сонцю, зорям, місяцю і вогню, деревам, воді.

  • Слов’яни мали мовну педагогічну термінологію:

  • Місце навчання – вчитель, научитель(ка).

  • Навчальні заклади навчали міфології, лічбі, сільськогосподарському календарю, ремеслу, мистецтву.

  • Виховання здійснювалося в процесі виробничої діяльності (дородове), потім у результаті вдосконалення знарядь праці і ускладнення трудової діяльності (родова громада) відокремилось від загального процесу трудової діяльності .



Утворення Київської Русі датується ІХ ст. і пов’язане з епохою становлення та розвитку феодального суспільства.

  • Утворення Київської Русі датується ІХ ст. і пов’язане з епохою становлення та розвитку феодального суспільства.

  • Київ був центром міжнародної торгівлі. Систематичний і поступовий розвиток пов’язують з іменами видатних діячів: Аскольда, Діра, Олега, Ігоря, Святослава, Володимира, Ярослава та інших, а також двох княгинь – Ольги та Анни Ярославни, королеви Франції.

  • Вважається, що писемність виникла після прийняття християнства, але існують свідчення існування писемності до 988 року у вигляді договорів з греками у 912, 945, 971 роках.

  • Перший паросток вищої школи в Україні - двірцеві школи. Досить популярними були школи грамоти, ремісницькі школи.



Перша двірцева школа була відкрита князем Володимиром у 988 р.

  • Перша двірцева школа була відкрита князем Володимиром у 988 р.

  • Основою змісту освіти були сім вільних мистецтв (наук): граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика.

  • У літописі ці школи мали назву школи книжкового вчення.

  • У стінах Софії Київської (1037 р.) було засновано велику бібліотеку, майстерню - скрипторій, де перекладали та переписували книжки.

  • Історію та географію вивчали на основі “Повісті минулих літ”, юриспруденцію – за “Правдою Руською”, посібником з граматики служила “Книга Осьмичастинна” (про частини мови).

  • За рівнем освіти двірцеві школи наближалися до освітніх установ Візантійської імперії.



Головну роль серед монастирів займала Києво–Печерська обитель.

  • Головну роль серед монастирів займала Києво–Печерська обитель.

  • Головне завдання монастирських шкіл - суворе аскетичне вихованні підростаючого покоління.

  • Основний зміст освіти: покора, терпіння, відмова від радощів земного життя .

  • Основні посібники :

  • - праця Іоана Дамаскіна “Джерела знань”,

  • - “Ізборник” (1073 р.), що вміщував невеликі перекладені трактати наукового змісту,

  • - “Бджола” з філософськими афоризмами від часів Сократа до матеріаліста Демокрита.

  • Учні вивчали уривки з творів Аристотеля, Платона, Епікура, Плутарха, Софокла, Геродота та інших античних авторів.



Елементарна освіта здобувалась в парафіяльних школах при діючих церквах або за допомогою майстрів грамоти, які викладанням заробляли собі на життя.

  • Елементарна освіта здобувалась в парафіяльних школах при діючих церквах або за допомогою майстрів грамоти, які викладанням заробляли собі на життя.

  • Школи грамоти відкриваються наприкінці ХІ – початку ХІІ ст. і в пам’ятках давньоруської писемності з’являється поняття “навчання грамоти” (навчання дітей читати, писати, лічити, хоровому співу).

  • Навчання починалося з вивчення Буквиці (так називали буквар), потім вивчали Часослов і Псалтир.

  • Знайдені також спеціально оброблені дощечки “цери” з вирізаними на зворотній стороні 36 літерами. Такою була азбука 13-14 століття.

  • На Русі з ХІІ ст. був відомий буквоскладальний метод навчання.



Процес викладу нового навчального матеріалу:

  • Процес викладу нового навчального матеріалу:

  • Учитель читав книгу та коментував окремі речення або цілі розділи. Значну увагу приділяли усному викладу у формі повчань, притч.

  • Навчання арифметики починалося з вивчення нумерації – числових символів – 27 букв грецького походження.

  • Слов’янські букви Б, Ж, Д, Ш, Щ, Ъ, Ь для позначення цифр не застосовували.

  • Методи навчання:

  • * Екзогенний метод - ґрунтувався на вірі в існування двох світів (небесного і земного).

  • * Художній метод - подавав художньо-образну характеристику видатних осіб, святих, героїв тощо. * Науковий метод - полягав в поясненні навчального матеріалу емпіричним шляхом.



Патріотичне виховання:

  • Патріотичне виховання:

  • - займало чільне місце в навчально-виховному процесі;

  • - образи билинних героїв сприймалися як моральний ідеал, модель громадської поведінки, билини описували події при дворі князя Володимира Красне Сонечко; - прикладами для наслідування були: Ілля Муромець, Микола Селянинович, Добриня Микитич, Альоша Попович.

  • Естетичне виховання мало особливе значення, насамперед хоровий спів.

  • Освіта за кордоном.

  • У ХІІ ст. поширилася тенденція здобувати освіту за кордоном. Вихідці з Русі вчилися в Константинополі, у монастирській школі в Афоні.



У Київській Русі була своєрідна система освіти для сиріт і дітей з відхиленнями у розвитку.

  • У Київській Русі була своєрідна система освіти для сиріт і дітей з відхиленнями у розвитку.

  • Існувало дві форми опіки дітей-сиріт: індивідуальна і громадська. Згідно з “Правдою Руською”, опікуном сиріт могли бути близькі родичі або вітчим. Опікун був зобов’язаний годувати, одягати сиріт і зберігати їхню спадщину до досягнення повноліття. Людину, яка повинна була турбуватися про сироту, як про рідну дитину, називали “печальником”. Були притулки для сиріт.

  • Народні педагогічні ідеї базувалися на усній народній творчості: обрядових піснях, легендах, загадках, прислів’ях, заклинаннях, епічних та ліричних піснях.

  • Народна педагогіка була представлена усною народною творчістю – фольклором, в якому відображалась народна ідеологія.



Головна мета народної педагогіки - возвеличення простої людини – патріота рідної землі.

  • Головна мета народної педагогіки - возвеличення простої людини – патріота рідної землі.

  • Основні риси педагогіки ХІ-ХІІІ ст.:

  • - пошук нових методів і прийомів виховання,

  • - збагачення засобів впливу;

  • - трансформації міфів в епос і науку, ілюзорних уявлень про природу – в загадках;

  • - заміна звичаю жертвоприношення дітей богам на покладання вінків.

  • Значних успіхів у київській Русі досягла книжна справа.

  • У 1037 р. була відкрита перша бібліотека.



Державна концепція виховання відображалась на сторінках наступних творів:

  • Державна концепція виховання відображалась на сторінках наступних творів:

  • - “Ізборнік” (1076 р.).

  • - “Повість минулих літ”.

  • - “Руська Правда”.

  • - “Повчання дітям ” Володимира Мономаха (1053-1125 рр.),

  • - “Слово о полку Ігоревім”.

  • Володимир Мономах уперше обґрунтував необхідність переходу від релігійно-аскетичного виховання до практичних завдань, пов’язаних із повсякденним життям.



Козацька доба найбільш хвилююча і яскрава сторінка в історії України.

  • Козацька доба найбільш хвилююча і яскрава сторінка в історії України.

  • Козацтво – це героїка українського народу, це джерело натхнення в боротьбі за свободу і незалежність, це вершина військової майстерності, це скарбниця високої духовності наших предків. Козацтво правомірно вважається святинею українського народу.

  • “Козацтво” – з ХV-ХVІ ст. збірна назва козаків в Україні, що входила до складу Росії, з ХVІІІ ст. до 1917 р. – частина населення Лівобережжя, а також окремий військовій стан у Росії.

  • Козацтво виникло як реакція на посилення соціально-економічних і національно-релігійних утисків населення України з боку української та польської шляхти, католицької церкви.



Трактування слова “Козак” в історичній літературі :

  • Трактування слова “Козак” в історичній літературі :

  • * за народною традицією слово козак проходить від слова “коза”. Козак – означає воїн, рухливий та енергійний, як ця прудка і граціозна тварина.

  • * Козак – легко озброєний вартовий воїн. Його сутність – український воїн, вільна людина, що бореться за волю, незалежність народу.

  • У межах сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей у ХVI-XVIIІ ст. було вісім січей.

  • Гордістю козацтва був демократичний і свободолюбивий дух.



Козацька система виховання має такі ступені:

  • Козацька система виховання має такі ступені:

  • - дошкільне родинне ;

  • - родинно-шкільне виховання;

  • - вища освіта.

  • Дошкільне родинне виховання базувалося на батьківській і материнській народній козацькій педагогіці. У сім’ях панував культ Батька і Матері, Бабусі і Дідуся, Роду і Народу.

  • Козацькій сім’ї властиві:

  • - глибокий демократизм,

  • - високі духовні традиції,

  • - рівноправність чоловіка та жінки.



Завдання для самоперевірки:

  • Завдання для самоперевірки:

  • 1. Поясніть назви та зміст понять:

  • гридниця –

  • аталичество –

  • ініціація –

  • 2. Де, коли і ким була створена слов’янська писемність?

  • 3. На стиці яких культур створена слов’янська педагогіка?

  • 4. Назвіть мету виховання східних слов’ян.

  • 5. Які риси слов’ян виділив Прокопій Кесарійський у VI ст. до н.е.?

  • 6. Де і коли з’явились перші школи? Хто був першими вчителями?

  • 7. Особливості початкового навчання в школах кінця ХІ – поч. ХІІ ст.



Список рекомендованої літератури для студентів:

  • Список рекомендованої літератури для студентів:

  • 1) Джуринский А.Н. История педагогики. - М.: Владос, 1999. - 432 с.

  • 2) История педагогики с XVII до середины XX ст. под ред. Академика РАО А.И. Пискунова.- К.:Творческий центр, 1998. - 296 с.

  • 3) Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В.А. Греченко, І.В. Чорний, В.А, Кушнерук, В.А. Режко. -К.: Літера ЛТД, 2002. - 464с.

  • 4) Левківський М.В. Історія педагогіки. - К.: Вища школа, 2006. - 320с.

  • 5) Левківський М.В. Історія педагогіки. Видання 2-е, доповнене. Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 376 с.

  • 6) Левківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки: Навчальний посібник / за ред. Левківського М.М. — Харків: «ОВС», - 2002. — 240с.

  • 7) Сбруєва А. А.. Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: Сум. ДПУ, 2000. - 208 с.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка