Педагогіка віку



Дата конвертації12.06.2016
Розмір445 b.


ПЕДАГОГІКА ВІКУ


Педагогіка віку.

  • Педагогіка віку.

  • Врахування вікових особливостей у навчально - виховному процесі та медсестринській діяльності.

  • Характеристика та проблеми різних періодів життя.

  • Спеціальна педагогіка.

  • Законодавче забезпечення захисту, навчання і виховання дітей з різними фізичними вадами в Україні.



Основу педагогічної періодизації розвитку складає:

  • Основу педагогічної періодизації розвитку складає:

  • -  фізичний розвиток;

  • -  психічний розвиток;

  • -  умови виховання;

  • - властивості нервової системи;

  • - соціальний досвід.



Фізичний розвиток включає: ріст, вагу, появу молочних зубів, зміну їх, статеве дозрівання, психічні, біологічні, духовні зміни. Розрізняють психологічну і педагогічну характеристику віку:

  • Фізичний розвиток включає: ріст, вагу, появу молочних зубів, зміну їх, статеве дозрівання, психічні, біологічні, духовні зміни. Розрізняють психологічну і педагогічну характеристику віку:



Психологічна характеристика віку:

  • Психологічна характеристика віку:

  • 1. Пренатальний період.

  • 2. Період новонародження (до 6-ти тижнів життя)

  • 3. Грудний період (до 1р.)

  • 4. Повзунковий період (1-3 р.)

  • 5. Дошкільний вік (3-6 р.)

  • 6. Шкільний вік (6-11р.)

  • 7. Пубертатний період (статева зрілість) (11-15 р.)

  • 8. Юнацький період (15-20 р.)



Педагогічна характеристика віку

  • 1. 1-ий рік життя - дитинство

  • 2. Передшкільний вік (від 1 до 3 р.)

  • 3. Дошкільний вік (від 3 - 6 р.):

  • Молодший дошкільний вік (3 - 4 р.) Середній дошкільний вік (4 - 5 р.)

  • Старший дошкільний вік (5 - 6 р.)

  • 4. Молодший шкільний вік (6-10 р.)

  • 5. Середній шкільний вік (10-15 р.)

  • 6. Старший шкільний вік (15-18 р.)



У педагогіці прийнято таку вікову періодизацію:

  • 1) вік немовляти - від народження до 1 року;

  • 2) переддошкільний вік - від 1 до 3-4 років;

  • 3) дошкільний вік - від 3-4 до 6-7 років;

  • 4) молодший шкільний вік - від 6-7 до 11-12 років;

  • 5) середній шкільний вік (підлітковий) - від 12 до 15 років;

  • 6) старший шкільний вік (юнацький) від 15 до 18 років.



Кожен віковий період становить свої педагогічні проблеми:

  • Новонародженість

  • -   виховання зводиться в основному до фізичного розвитку дитини і піклуванню про її здоров'я;

  • важливим завданням є створення умов для активного функціонування органів чуття.



Немовлячий період

  • - виховуючий, освітній, навчаючий вплив здійснюють на дитину дії з предметами, спілкування з дорослими;

  • завдання виховання полягає в забезпеченні можливості всіх пізнавальних процесів.



Раннє дитинство

  • - від виховання залежить засвоєння моральних норм, вимог, якими оволодіває дитина;

  • завдання - забезпечити різносторонню діяльність, різноманітні форми спілкування, що сприяє розвитку самостійності.



Дошкільний період

  • - фізичний розвиток передбачає охорону здоров'я, розвиток рухових вмінь;

  • - розумове виховання формує систему уявлень про оточуючий світ, інтелектуальні вміння;

  • - в моральному вихованні, спираючись на наслідування, формуються моральні норми, відношення до людей, до себе;

  • Завдання: естетичне виховання сприяє розвитку творчих сил дитини, формує естетичний смак.



Молодший шкільний вік

  • -цілеспрямоване виховання здійснюється в процесі учбової діяльності;

  • важливо формувати властивості особистості.



Підлітковий вік

  • найважливішими умовами результативності виховних впливів є їх відповідність думкам, переживаннями і почуттям підлітків.



Юнацький вік

  • - головною є проблема формування життєвої позиції, світогляду, переконань;

  • - проблема вираження своїх почуттів тощо.



Період зрілості



Період старіння

  • - прийняття свого життєвого шляху як єдино можливого;

  • -  переоцінка цінностей минулого;

  • виникнення цілісності особистості.



Можемо виділити ряд показників (критеріїв) соціальної зрілості людини:

  • Можемо виділити ряд показників (критеріїв) соціальної зрілості людини:

  • - рівень знань, вмінь, навичок;

  • - моральність особистості;

  • - активність особистості;

  • - культура особистості;

  • - рівень розвитку вищих почуттів (моральних, інтелектуальних,

  • естетичних тощо);

  • - розвиток вольових якостей особистості;

  • - рівень розвитку мислення;

  • - рівень розвитку здібностей;

  • - рівень ставлення до праці, навчання тощо.



Розрізняють такі види акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, астено-невротичний, психостенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний нестійкий, конформний, сензитивний, лабільний.

  • Розрізняють такі види акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, астено-невротичний, психостенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний нестійкий, конформний, сензитивний, лабільний.



  • Дефектологія – наука про психофізичні особливості розвитку та закономірності навчання і виховання дітей з психічними і фізичними аномаліями – глухих, поганочуючих, сліпих, слабозорих, сліпоглухонімих, розумово відсталих, дітей з вадами мовлення, з вадами рухів.



Залежно від вад у дефектології розрізняють такі розділи:

  • Залежно від вад у дефектології розрізняють такі розділи:

  • - сурдопедагогіка (працює з вадами слуху);

  • - тифлопедагогіка (працює з вадами зору);

  • - олігофренопедагогіка (вивчає розумову відсталість);

  • - логопедія (вивчає недоліки мови).



Аномальні діти – діти з тими чи іншими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку, які потребують спеціального навчання і виховання.

  • Аномальні діти – діти з тими чи іншими відхиленнями у фізичному або психічному розвитку, які потребують спеціального навчання і виховання.



Основні групи аномальних дітей:

  • Основні групи аномальних дітей:

  • - з недоліками слуху (глухі, слабочуючі, пізнооглухлі);

  • - з недоліками зору (сліпі, слабозорі);

  • - з важкими вадами мови;

  • - сліпоглухонімі;

  • - розумово відсталі;

  • - з порушеннями опорно-рухового апарату;

  • - з комбінованими дефектами (відсутність слуху або зору та порушення інтелектуального розвитку).



Складність структури аномального розвитку полягає в наявності первинного дефекту, викликаного біологічними факторами і вторинних порушень, які виникають під впливом первинного дефекту у процесі наступного розвитку.

  • Складність структури аномального розвитку полягає в наявності первинного дефекту, викликаного біологічними факторами і вторинних порушень, які виникають під впливом первинного дефекту у процесі наступного розвитку.

  • Вторинні дефекти можна лікувати.



Держава приділяє значну увагу навчанню, вихованню, захисту дітей з певними вадами. Прийняті державні акти захисту і виховання дітей:

  • Національна програма “Діти України”;

  • Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.)

  • Закон України “Про освіту”;

  • Закон України “Про соціальне становлення та розвиток молоді в Україні”;

  • Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності та багато інших.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка