Передмова передмова



Дата конвертації29.12.2016
Розмір445 b.



ПЕРЕДМОВА

  • ПЕРЕДМОВА

  • 1.1. Рейтинг у Національному аграрному університеті – крок до відкритості та прозорості вищої освіти

  • Національний аграрний університет згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року № 208-р "Про схвалення Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання" проводить ранжування відокремлених структурних підрозділів ІІ-ІІІ рівнів акредитації, які входять у склад НАУ та власних структурних підрозділів (кафедр, факультетів, ННІ).

  • Система вищої освіти удосконалюється під впливом історичних, політичних, соціально-економічних, географічних, демографічних, міжнародних чинників, функціонування якої на загальнодержавному та регіональному рівнях регламентується законами України "Про освіту", "Про вищу освіту" та іншими нормативно-правовими актами і спрямовується на підвищення інтелектуального потенціалу держави та забезпечення права доступу громадянам до здобуття якісної вищої освіти в контексті інтеграції у європейський та світовий освітній простір.

  • Архітектура вищої освіти досить ускладнена і потребує за умов динамічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища радикальних, рекомбінаційних та модифікаційних інновацій, спрямованих на здобуття або утримання вищими навчальними закладами позицій лідера, досягнення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг, ефективності управління, задоволення потреб споживачів освітніх послуг.

  • З огляду на фонову інформацію, кожний вищий навчальний заклад має власне ресурсне забезпечення (фінансове, матеріальне, кадрове, інформаційне, організаційне тощо), яке є визначальним при оцінюванні якості освітньої діяльності та якості вищої освіти. За ринкових умов, коли функціонують ринок освітніх послуг та ринок праці, кожний причетний до них має певну мотивацію до якісної вищої освіти.

  • Абітурієнтів та студентів, які мають мотивацію до здобуття вищої освіти та здібності, в першу чергу, цікавлять якість освітньої діяльності вищого навчального закладу, його престиж в системі, сприяння працевлаштуванню після закінчення навчання, подальше просування по кар'єрі, соціальний захист на ринку праці.

  • Адміністрація вищого навчального закладу мотивує свою діяльність на забезпечення навчально-виховного процесу відповідними ресурсами для надання якісних освітніх послуг, соціальне партнерство з роботодавцями, сприяння працевлаштуванню випускників, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці.



Роботодавці теж не можуть бути осторонь проблем вищої освіти. Мотивація повинна бути спрямована на безпосередню участь у формуванні якісної робочої сили завдяки впливу на зміст вищої професійної освіти, проведення професійно-практичної підготовки студентів, сприяння працевлаштуванню випускників.

  • Роботодавці теж не можуть бути осторонь проблем вищої освіти. Мотивація повинна бути спрямована на безпосередню участь у формуванні якісної робочої сили завдяки впливу на зміст вищої професійної освіти, проведення професійно-практичної підготовки студентів, сприяння працевлаштуванню випускників.

  • Ось чому сьогодні виникає проблема моніторингу якості вищої освіти на національному рівні як системи постійного спостереження та контролю за процесами, що відбуваються у вищій освіті на загальнодержавному, регіональному рівнях та в кожному вищому навчальному закладі. Стратегічна ціль моніторингу полягає в забезпеченні громадянського суспільства достовірною, об'єктивною та точною інформацією про якість освітньої діяльності та якість вищої освіти, що надаються вищими навчальними закладами, які, безумовно, не завжди відповідають вимогам чинного законодавства.

  • Одночасно, низький потенціал регіональної мережі створює умови для відкриття на її території відокремлених структурних підрозділів (ВСП), які в силу обмежених ресурсів (фінансових, матеріальних, кадрових, організаційних, інформаційних) не спроможні забезпечити відповідно до сучасних вимог якість освітньої діяльність та якість вищої освіти.

  • Відкритість, прозорість вищої освіти сьогодні це виклик суспільства, репутація та необхідність. Кроком до вирішення цієї проблеми є впровадження зовнішнього і внутрішнього моніторингу якості вищої освіти та представлення результатів у форматі рейтингів вищих навчальних на шкалі оцінювання.

  • Модель ранжування системи вищої освіти є певним віддзеркаленням стану реальності, в якому на даний час вона перебуває. Аналіз показав, що варіація за цією ознакою має надзвичайно велике значення не тільки для оцінювання ситуації, яка склалася на даний час в системі, а, головне, для формування ефективної стратегії її розвитку через забезпечення виробничої сфери та сфери послуг якісною робочою силою, підготовка якої здійснюється у вищих навчальних закладах. Сфера застосування запропонованої методики дає можливість здійснити порівняння стану та розвитку ВСП та структурних підрозділів НАУ за галузевою ознакою, за системою МОНУ, а також за окремими тематичними напрямами. Ранжування дає можливість визначити місце вищого навчального закладу в системі та його внесок у формування позитивного вектора розвитку системи вищої освіти України.

  • Реалізована технологія рейтингового оцінювання університету за виміром інтегрального рейтингового індексу передбачає:

  • системний аналіз проблеми диференціації університетів за результатами освітньої та наукової діяльності, її структуризацію та представлення в ієрархічній формі;

  • формування первинної бази даних за тематичними напрямами;



кількісну оцінку рейтингових індикаторів, коефіцієнтів пріоритетності та індексів за тематичними напрямами;

  • кількісну оцінку рейтингових індикаторів, коефіцієнтів пріоритетності та індексів за тематичними напрямами;

  • визначення інтегральних рейтингових індексів університетів та їх ранжування.

  • Ієрархія рейтингової системи представляє собою трикутник, основою якого є абсолютні виміри показників первинної бази даних. Другий рівень - це тематичні напрями, які об'єднують певну групу рейтингових індикаторів, третій - це рейтингові індикатори в межах тематичних напрямів, четвертий рівень - це коефіцієнти пріоритетності та індекс тематичного напряму. Вершина трикутника - це інтегральний рейтинговий індекс (ІРІ) університету.

  • У моделі ранжування на підставі аналізу функціональних областей діяльності університету визначено десять узагальнюючих тематичних напрямів, кількість показників та рейтингових індикаторів:

  • Презентація здобутків на міжнародному рівні. Характеризує ініціативу університету у напряму інтеграції у європейський та світовий освітній простір. У якості категорій тематичного напряму визначено: міжнародні зв'язки, міжнародна виставкова діяльність, здобутки студентів на міжнародному рівні.

  • Презентація здобутків на національному рівні. Визначає результати діяльності університету та його визнання на загальнодержавному рівні за категоріями; визнання державою наукової та освітньої діяльності науково-педагогічних працівників, здобутки студентів на національному рівні, виставкова діяльність на національному рівні, участь науково-педагогічних працівників в експертній діяльності.

  • Доступ, організаційна структура та управління. Тематичний напрям включає категорії: доступ до вищої освіти, масштаби підготовки та ефективність організаційної структури.

  • Науково-педагогічний потенціал. Безперечно важливий тематичний напрям визначає кількісні та якісні характеристики науково-педагогічного персоналу за категоріями осіб з науковими ступенями та вченими званнями; доктори наук та професори, кандидати наук та доценти.

  • Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів. Тематичний напрям визначає активність університету у відтворенні кадрового потенціалу за категоріями: підтримка та потенціал та результативність захисту докторських та кандидатських дисертацій.

  • Інтеграція вищої освіти і науки. Тематичний напрям характеризує результати діяльності університету за категоріями: фінансове забезпечення наукової діяльності через диверсифікацію джерел, результативність наукової діяльності.

  • Результативність підготовки фахівців. Тематичний напрям характеризує кінцевий результат діяльності університету у форматі підготовки фахівців за категоріями: якість підготовки та працевлаштування випускників.



Фінансові ресурси. Тематичний напрям спрямований на результати діяльності університету на фінансове забезпечення підготовки фахівців. Оцінювання здійснюється за категоріями: ефективність використання коштів та фінансування бібліотеки.

  • Фінансові ресурси. Тематичний напрям спрямований на результати діяльності університету на фінансове забезпечення підготовки фахівців. Оцінювання здійснюється за категоріями: ефективність використання коштів та фінансування бібліотеки.

  • Інформаційні ресурси. Тематичний напрям характеризує забезпечення навчально-виховного процесу у форматі категорій: забезпечення обчислювальними ресурсами та видавнича діяльність.

  • Навчальна та соціальна інфраструктура. Тематичний напрям визначає можливість університету надавати якісні освітні послуги залежно від наявності загальної та навчально-лабораторної бази, соціальної інфраструктури за категоріями академічна підтримка студентів та неакадемічна підтримка студентів, які характеризують навчальну та навчально-лабораторну базу, читальні зали, криті спортивні споруди, санаторії-профілакторії та спортивно-оздоровчі табори, забезпеченість гуртожитками.

  • 1.2. Цілі і задачі запропонованої методики

  • Запроваджена з 1998 року у Національному аграрному університеті система оцінювання всіх суб’єктів діяльності університету ще потребує більш високої культури у відпрацюванні рейтингових показників та унеможливлення фальсифікації при підведенні підсумків. Система добре зарекомендувала себе у оцінюванні діяльності науково-педагогічних працівників за певний період. У той же час для більш повного оцінювання роботи кафедр, факультетів, навчально-наукових інститутів і подальшого стимулювання їх роботи доцільно ввести деякі додаткові критерії оцінювання, що і викладено у даному посібнику.

  • У цьому зв’язку рейтингова комісія НАУ, що здійснює аналіз діяльності університету, повинна максимально використовувати відкриті, статистично значимі, стандартизовані дані, а також іншу релевантну інформацію. Тим самим мінімізуватимуться проблеми, які зазвичай утруднюють порівняння структурних підрозділів між собою. Важливо використовувати вивірені бібліометричні методики і методології визначення рейтингів, які дозволяють отримати науково обґрунтовані й достовірні результати.

  • Можна, звичайно посперечатися щодо того, що показники створюють плоску й не дуже привабливу картину тієї багатопланової роботи, яка проводиться у стінах університету. Отримувані оцінки не охоплюють всього таїнства творчості в дослідницькій роботі, особливо гуманітарних науках. Але з огляду на потреби суспільства, ринок праці й причини, пов’язані з ухваленням рішень, є необхідність проводити формальну оцінку діяльності університету. При



цьому ні складні завдання, ні відчуття «взаємозв’язку» функціонування структурних підрозділів НАУ (кафедр, ННІ) не повинно підводити до висновку про неможливість вивчення і розуміння того, чим є той чи інший структурний підрозділ.

  • цьому ні складні завдання, ні відчуття «взаємозв’язку» функціонування структурних підрозділів НАУ (кафедр, ННІ) не повинно підводити до висновку про неможливість вивчення і розуміння того, чим є той чи інший структурний підрозділ.

  • А наукові школи? Складові і параметри їх визначення не менш важкодоступні, ніж ті, що можуть бути використані у загальному рейтингу, до якого додається ще й, так би мовити, коефіцієнт корисної дії самого процесу. Адже для того, щоб дати оцінку тій чи іншій науковій школі знадобиться, принаймні, не одне десятиліття. А для її визнання потрібен ще й нестандартний підхід.

  • Однією з основних проблем системи оцінювання є її об’єктивність. І як би щиро не бажали організатори цієї справи досягти цієї об’єктивності, її дуже важко досягти з тієї простої причини, що індикатори рейтингової системи не можуть повною мірою відобразити найголовнішу складову освіти – якість. А це і фінансування, і матеріально-технічна база, і кадрові, організаційні та інформаційні ресурси тощо. Вони мають бути спрямовані на те, аби всі навчально-наукові інститути НАУ працювали в триєдиному форматі: економічність, ефективність, результативність.

  • Економічність має на меті оптимізацію витрат у бік зменшення, але без зниження якості освіти.

  • Ефективність досягається координацією витрат, тобто оптимальним розрахунком коштів, виділених на утримання навчального закладу у перерахунку на одного студента.

  • Результативність досліджується на основі даних про випуск фахівців. Скажімо, чому із взятих на перший курс 100 студентів дипломи отримує лише дві третини? Великий «відсів» має стати об’єктом занепокоєння: що це – результат невдоволення якістю освітніх послуг у ВНЗ, незадовільна шкільна підготовка, завищені вимоги в університеті чи слабка матеріально-технічна база? До перелічених складових результативності потрібно додати ще одну – працевлаштування.

  • Студент, незалежно від обраної спеціальності, має знати, що його знання – це його інтелектуальна власність, а висловлюючись мовою ринку, – це його капітал. І чим більше він його накопичить під час навчання, тим престижніше місце роботи він отримає.

  • Що дає рейтингове місце самому структурному підрозділу (кафедрі, ННІ)? Насамперед те, що йому відомі індикатори, за якими він складає «іспит», і в підсумку він знатиме – які індикатори він пройшов на «відмінно», а які, можливо, ледь витяг на «задовільно».

  • Отож, стислим визначенням рейтингу може бути – сталий підхід з відповідною методологією і процедурою відображення порівняльного становища університету в цілому або певних галузей його діяльності.

  • Важлива роль внітрішньоуніверситетського рейтингу і та увага, яка йому приділяється з боку керівництва, зумовлюють необхідність вибору методів їх визначення. Тому ті, хто проводить і оприлюднює рейтинги, повинні усвідомлювати, що вони ризикують своєю репутацією, якщо таблиці рейтингів матимуть будь-які помилки. Важливо,



щоб ця робота проводилася постійно, мала довіру в колективі НАУ та представників ринку праці, сприяла неухильному розвиткові України як важливої частини європейського співтовариства.

  • щоб ця робота проводилася постійно, мала довіру в колективі НАУ та представників ринку праці, сприяла неухильному розвиткові України як важливої частини європейського співтовариства.

  • Безумовно, діюче у НАУ «Положення про планування і облік навантаження НПП» враховує, – безпосередньо чи опосередковано, у явному чи неявному вигляді, – практично всі необхідні для нормального функціонування університету види діяльності як структурних підрозділів, так і окремих НПП. Крім того, воно щороку змінюється і доповнюється за вимогами часу.

  • У той же час слід зазначити, що визначення рейтингу структурних підрозділів університету (кафедр, деканатів, навчально-наукових інститутів) лише за критеріями 1-5 (у відповідності з «Положенням про планування і облік навантаження НПП НАУ») буде не повним і не зовсім коректним. Звичайно, показник n – кількість видів виконаної роботи (однієї з 5-ти, якими керуються, як нормативними у ВЗО), може враховувати практично необмежену кількість робіт за одним із 5-ти блоків. Але в цьому випадку мова йде про часові нормативи за ту чи іншу виконану роботу протягом одного навчального року, причому в межах зазначеного Положення. Визначення ж рейтингу структурних підрозділів – це своєрідний зріз того чи іншого стану на даний момент.

  • Так, наприклад за «Положенням про планування і облік навантаження НПП НАУ» неможливо визначити коефіцієнт забезпеченості кафедри, факультету, інституту навчальними площами, площею для житла, лабораторною базою, методичною документацією і літературою тощо.

  • Це ж стосується і коефіцієнта адаптації першокурсників та багатьох інших показників, що характеризують багатогранну і багаторічну педагогічну діяльність кафедр, факультетів. Подані нижче додаткові критерії можуть бути використані, як вище було відмічено, для визначення рейтингу за іншими показниками педагогічної діяльності (крім вказаних 5-и), а також для самоаналізу, при перевірці чи порівнянні між собою інших ВЗО або їх акредитації. В залежності від поставленого завдання кількість критеріїв визначає ректор (директор ННІ) або відповідне Головне управління міністерства.

  • Рейтингові індикатори ВСП і структурних підрозділів НАУ є відносними, стимулюючими і визначаються на підставі абсолютних вимірів показників первинної бази даних університету.


































































































База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка