«Пересопницьке Євангеліє незрівнянний зразок українського живопису та рукописної книги»



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.



  • «Пересопницьке Євангеліє - незрівнянний зразок українського живопису та рукописної книги»



Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковно-слов’янської на староукраїнську мову: із “языка болъгарского на мову роускоую».

  • Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковно-слов’янської на староукраїнську мову: із “языка болъгарского на мову роускоую».

  • Нині Пересопницьке Євангеліє – один із найцінніших раритетів Національної біб- ліотеки України імені В.І. Вернадського.

  • Оригінал зберігають у спеціальному саркофазі. Періодично дезинфікують, але все одно виявили грибок.



Рукопис бере назву від назви села Пересопниця, яке в сиву давнину було великим укріпленим містом.

  • Рукопис бере назву від назви села Пересопниця, яке в сиву давнину було великим укріпленим містом.

  • Фундатори створення рукопису – княгиня Анастасія Гольшанська-Заславська та князі Чарторийські.



12 червня 1556 року княгиня та її син Януш Заславський складають дарчий акт, у якому говориться: «Я, князь Януш Іван Кузьминич Заславський, сповняючи волю небіжчика князя його милості отця мого, разом з її милостю маткою моєю княгинею Анастасією рівною Гольшанською-Заславською, віддаємо тії імінія, что отец мой небіжчик князь Козьма Іванович Жеславький-Заславський міг надати монастиру нашому Дворецькому к церков Святої Тройці».

  • 12 червня 1556 року княгиня та її син Януш Заславський складають дарчий акт, у якому говориться: «Я, князь Януш Іван Кузьминич Заславський, сповняючи волю небіжчика князя його милості отця мого, разом з її милостю маткою моєю княгинею Анастасією рівною Гольшанською-Заславською, віддаємо тії імінія, что отец мой небіжчик князь Козьма Іванович Жеславький-Заславський міг надати монастиру нашому Дворецькому к церков Святої Тройці».



Пересопницьке Євангеліє створене на Волині.

  • Пересопницьке Євангеліє створене на Волині.

  • Почало творитися Євангеліє в Троїцькому Дворецькому монастирі князів Жеславьких (с.Двірці, біля Ізяслава).

  • Завершилася ця благородна праця в Пересопницькому Пречистенському монастирі.

  • Творці Пересопницького рукопису – архімандрит Григорій і переписувач книжок Михайло Васильович (син протопопа) із Сянока.

  • Робота над Євангелієм тривала цілих п’ять років (1556 – 1561).



На початку рукопису зазначено: «А почалос єсть писати сіє Євангеліє року 1556-го місяця Августа 15, на день успенія Пресвятыя нашеа Богородица и присно Девы Маріа», а в заключній частині вказано, що книги чотирьох євангелістів «суть доконани в літо тисячнеє 561 на панят усікновення Святого и славного пророка, предтечі и хрестителя Господня Іоанна місяця Августа 29-го дня».

  • На початку рукопису зазначено: «А почалос єсть писати сіє Євангеліє року 1556-го місяця Августа 15, на день успенія Пресвятыя нашеа Богородица и присно Девы Маріа», а в заключній частині вказано, що книги чотирьох євангелістів «суть доконани в літо тисячнеє 561 на панят усікновення Святого и славного пророка, предтечі и хрестителя Господня Іоанна місяця Августа 29-го дня».



Пересопницьке Євангеліє – книга, переплетена в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом.

  • Пересопницьке Євангеліє – книга, переплетена в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом.

  • Книга складається із 63 зошитів і 960 сторінок.

  • Вага рукопису становить 9кг 300г.



У рукопису розміщено тексти чотирьох євангелістів у такій послідовності: Матвія, Марка, Луки, Іоанна.

  • У рукопису розміщено тексти чотирьох євангелістів у такій послідовності: Матвія, Марка, Луки, Іоанна.

  • Євангельським текстам передує передмова Феофілакта Болгарського.

  • Перед кожним з чотирьох євангелій вміщено покажчик його основних складових частин, післямова переписувача після кожного Євангелія, післямова в кінці рукопису.

  • Місяцеслов з покажчиком читань за місяцями.

  • Страхова вартість книги становить нині 6,5млн.доларів.



У Євангелії, окрім поділу на зачала, наявний ще поділ на глави.

  • У Євангелії, окрім поділу на зачала, наявний ще поділ на глави.

  • Кожну главу відкривають сумарії – короткий виклад змісту глави.



  • Пересопницьке Євангеліє написано на пергаменті різної товщини красивим письмом.



На кожній сторінці двадцять рядків основного тексту ,виконаного гарним прорізним письмом.

  • На кожній сторінці двадцять рядків основного тексту ,виконаного гарним прорізним письмом.

  • Письмо чисте й акуратне.



У рукопису багато кіноварі (червоної фарби), якою виписано нумерацію глав та зачала, початкові літери сумаріїв, зауваження на бічних полях, великі крапки і значки в тексті.

  • У рукопису багато кіноварі (червоної фарби), якою виписано нумерацію глав та зачала, початкові літери сумаріїв, зауваження на бічних полях, великі крапки і значки в тексті.



Під сторінками відмічені червоним чорнилом так звані зачала, які пояснюють, як потрібно читати тексти в церкві.

  • Під сторінками відмічені червоним чорнилом так звані зачала, які пояснюють, як потрібно читати тексти в церкві.



Приписки, вставки і післямови виконані, як висловилися автори, “дробнымъ письмомъ”.

  • Приписки, вставки і післямови виконані, як висловилися автори, “дробнымъ письмомъ”.



  • Заголовки початкових сторінок написані золотою в’яззю.



Підніс художню цінність рукопису і творчий доробок невідомих малярів (принаймні, їх було двоє) волинської малярської школи.

  • Підніс художню цінність рукопису і творчий доробок невідомих малярів (принаймні, їх було двоє) волинської малярської школи.

  • Відчувається вплив славетних італійських митців, зокрема Рафаеля, на їх творчість.

  • Книга ілюстрована портретами євангелістів, чудовими заставками та ініціалами, вишуканою орнаментацією.



Зображення орнаменту навколо євангеліста Матвія викликає особливий художній інтерес.

  • Зображення орнаменту навколо євангеліста Матвія викликає особливий художній інтерес.



Орнамент починається внизу, посередині нижньої сторони рамки. З корзини виростають дві довгі стеблини. Звідси ж виходять і два невеличкі акантові листочки.

  • Орнамент починається внизу, посередині нижньої сторони рамки. З корзини виростають дві довгі стеблини. Звідси ж виходять і два невеличкі акантові листочки.

  • Горішній край рамки прикрашений двома гілками хрест на хрест та гербовим щитом.

  • У горішніх кутах рамки є зображення двох крилатих амурів – один у профіль, другий в анфас.



Гілка аканта більшого розміру складає зміст орнаменту в рамці навколо зображення євангеліста Марка.

  • Гілка аканта більшого розміру складає зміст орнаменту в рамці навколо зображення євангеліста Марка.



Тут застосована система розгорнутих парних плетінь із акантових гілок.

  • Тут застосована система розгорнутих парних плетінь із акантових гілок.

  • Налічується шість пар.

  • Кінцівки і вегетативні паростки забарвлені в ніжні кольори, а гілки червоного і синього кольору з тінями.



Орнамент навколо зображення євангеліста Луки вважається най-оригінальнішим.

  • Орнамент навколо зображення євангеліста Луки вважається най-оригінальнішим.



Угорі і внизу посередині рамки розташовані квіткові заставки.

  • Угорі і внизу посередині рамки розташовані квіткові заставки.

  • Квіти аканта розгорнуті по площині рамки.

  • Внизу в заставці квітка синього кольору з чотирма пелюстками.

  • Угорі в заставці дві квітки у лицьовому вигляді.

  • Орнамент бічних сторін розташований колоною, по три частини одна над одною.

  • Кожна частина відокремлюється від іншої дугоподібною вигнутою перетинкою.



Орнамент навколо зображення євангеліста Іоанна вирізняється серед усіх інших орнаментів своєю канонічною причетністю до ренесансного стилю рафаелівських лож у Ватикані.

  • Орнамент навколо зображення євангеліста Іоанна вирізняється серед усіх інших орнаментів своєю канонічною причетністю до ренесансного стилю рафаелівських лож у Ватикані.



  • Завиток аканта встигає тут зробити подвійний оберт.

  • Вражає при цьому ритміка кольорів у завитках.







Непросто склалася доля рукопису. Відразу після завершення перекладу, Пересопницьке Євангеліє використо-вувалося у службах Заславського православного монастиря. А коли монастир передали єзуїтам, добрі люди вивезли книгу на схід, на лівий берег Дніпра.

  • Непросто склалася доля рукопису. Відразу після завершення перекладу, Пересопницьке Євангеліє використо-вувалося у службах Заславського православного монастиря. А коли монастир передали єзуїтам, добрі люди вивезли книгу на схід, на лівий берег Дніпра.



Понад століття тривала та мандрівка, аж поки Пересопницьке Євангеліє не потрапило до рук ясновельможного гетьмана Івана Мазепи.

  • Понад століття тривала та мандрівка, аж поки Пересопницьке Євангеліє не потрапило до рук ясновельможного гетьмана Івана Мазепи.

  • У 1701 році гетьман України Іван Мазепа подарував Пересопницьке Євангеліє Вознесенському собору в Переяславі.



Про це є припис на одній із сторінок Євангелія: Сіє Євангеліє прислано й дано єсть од ясновельможного Його Милости пана Іоанна Мазепи військ його царського пресвітлого величества запорозьких, обох сторін Дніпра Гетьмана, й славного чина святого Апостола Андрея Кавалера, до престола Переяславського Єпископського, Котрий од його ж Ктиторськой милости создан, одновлен і драгоцінними утвари церковними украшен при преосвященном Єпископі Захарії Корниловічи. Року 1701 Апреля 17 дня».

  • Про це є припис на одній із сторінок Євангелія: Сіє Євангеліє прислано й дано єсть од ясновельможного Його Милости пана Іоанна Мазепи військ його царського пресвітлого величества запорозьких, обох сторін Дніпра Гетьмана, й славного чина святого Апостола Андрея Кавалера, до престола Переяславського Єпископського, Котрий од його ж Ктиторськой милости создан, одновлен і драгоцінними утвари церковними украшен при преосвященном Єпископі Захарії Корниловічи. Року 1701 Апреля 17 дня».



  • У 30-х роках XIX століття Пересопницьке Євангеліє було відкрите для наукового вивчення Осипом Бодянським

  • О́сип Макси́мович Бодя́нський (1808, смт. Варва, тепер Чернігівської області — 1877, Москва) — український і російський філолог-славіст, історик, фольклорист, пере-кладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (1854).



Повертаючись у 1842 році із закордонного відрядження в слов’янських країнах, відвідав Переяславську духовну семінарію, яку свого часу закінчив. У семінарській бібліотеці вчений натрапив на Пересопницьке Євангеліє, мову якого в листі до свого вчителя й колеги Михайла Погодіна характеризував як південно-руську чисту, «як зорі небесні».

  • Повертаючись у 1842 році із закордонного відрядження в слов’янських країнах, відвідав Переяславську духовну семінарію, яку свого часу закінчив. У семінарській бібліотеці вчений натрапив на Пересопницьке Євангеліє, мову якого в листі до свого вчителя й колеги Михайла Погодіна характеризував як південно-руську чисту, «як зорі небесні».



Михайло Петрович Пого́дін (1800, Москва —1875, Москва) — російський історик, колекціонер, журналіст, письменник, публіцист, видавець, професор Московського універси-тету. Член Російської академії (1836).

  • Михайло Петрович Пого́дін (1800, Москва —1875, Москва) — російський історик, колекціонер, журналіст, письменник, публіцист, видавець, професор Московського універси-тету. Член Російської академії (1836).

  • Портрет роботи Василя Перлова.



Осип Бодянський надіслав шість листів Михайлу Погодіну, в яких наголошував про необхідність придбання пам’ятки. Не дочекавшись відповіді від колеги, Осип Бодянський склав опис Пересопницького Євангелія і послав його міністрові народної освіти у вигляді донесення через «Журнал Министерства народного просвещения».

  • Осип Бодянський надіслав шість листів Михайлу Погодіну, в яких наголошував про необхідність придбання пам’ятки. Не дочекавшись відповіді від колеги, Осип Бодянський склав опис Пересопницького Євангелія і послав його міністрові народної освіти у вигляді донесення через «Журнал Министерства народного просвещения».



Донесення про знахідку було надруковане в травневому номері цього журналу 1838 року. Це було перше друковане слово про Пересопницьке Євангеліє. Ось як Осип Бодянський описав знахідку:

  • Донесення про знахідку було надруковане в травневому номері цього журналу 1838 року. Це було перше друковане слово про Пересопницьке Євангеліє. Ось як Осип Бодянський описав знахідку:

  • «розміром понад ½ аршина, оправлене в дошки, оббиті малиновим оксамитом, з яких уціліла лише перша; писане прекрасним великим уставом, дуже добрим чорнилом, усіх аркушів у ньому 482».



У Переяславі з рукописом ознайомилися Михайло Максимович, Тарас Шевченко, Григорій Сковорода.

  • У Переяславі з рукописом ознайомилися Михайло Максимович, Тарас Шевченко, Григорій Сковорода.

  • Михайло Олександрович Максимович (1804, Тимківщина, тепер Богуславець —1873) — історик, філолог, етнограф, ботанік, поет стверджував, що мову Євангелія не можна вважати галицькою, волинською чи київською. Це – писемна книжна українською мовою ХVI ст.



  • Тим часом рукопис знову вирушає в мандри… У 60-х роках XIX століття Переяславську семінарію перевели до Полтави, туди ж, разом з її бібліотекою, потрапило й Пересопницьке Євангеліє, але як культурна реліквія ,через заборону української мови. Тут пам’яткою зацікавився вчений-україніст Павло Житецький, який 1874 року підготував реферат про Пересопницьке Євангеліє і прочитав його на III Археологічному з’їзді. Пізніше він опублікував його, додавши повний текст Євангелія від Луки та уривки інших євангелістів. Цей текст потім використовували більшість дослідників в історії української мови.



Розуміючи цінність Євангелія, українське духовенство показало книгу тодішньому міністрові народної освіти і обер-прокуророві Синоду графу Дмитру Толстому. Він зажадав, щоб Полтавський архієрей подарував унікальну пам’ятку української культури йому.

  • Розуміючи цінність Євангелія, українське духовенство показало книгу тодішньому міністрові народної освіти і обер-прокуророві Синоду графу Дмитру Толстому. Він зажадав, щоб Полтавський архієрей подарував унікальну пам’ятку української культури йому.

  • З інших джерел відомо, що Пересопницьке Євангеліє привозять у Санкт-Петербург на «высочайшее воззрение». Цар його оглянув, але залишити у себе не захотів. Тоді полтавські владики подарували реліквію великому князю Петрові Георгійовичу, принцові Ольденбурзькому. У нього рукопис і перебував у продовж життя. 1887 року вдова принца повернула його назад до Полтави.



  • Принц Петро Гео́ргійович Ольденбу́рзький (1812, Ярославль — 1881, Санкт-Петербург) — російський воєнний і державний діяч, член російського Імпе-раторського Дому, сенатор, член Державної Ради; попечитель Київського дому опікування біднотою, покровитель Очної лікарні.



  • Рукопис зацілів у часи революції та громадянської війни. 1941 року його теж було врятовано – вивезено на схід. Євангеліє знову повернулося на Україну, до Києва, в фонди музею-заповідника Києво-Печерської лаври. Там на нього звернув увагу професор Київського університету С. Маслов і порушив клопотання про передачу Євангелія до Академії Наук.



У останні десятиліття декор Пересопницького рукопису досліджує відомий знавець старої книги Я. П. Запаско. Він зробив висновок, що орнаментика Пересопницького Євангелія, певним чином ,пов’язана з мистецтвом Відродження, але має яскраво виражений характер українського твору, в якому відбиті вітчизняні мотиви. Я.П. Запаско також дотримується думки, що художніх оформлювачів було два, а над текстом рукопису працювало щонайменше дві особи: Михайло Василієвич із Сянока та чернець Григорій, архімандрит Пересопницький.

  • У останні десятиліття декор Пересопницького рукопису досліджує відомий знавець старої книги Я. П. Запаско. Він зробив висновок, що орнаментика Пересопницького Євангелія, певним чином ,пов’язана з мистецтвом Відродження, але має яскраво виражений характер українського твору, в якому відбиті вітчизняні мотиви. Я.П. Запаско також дотримується думки, що художніх оформлювачів було два, а над текстом рукопису працювало щонайменше дві особи: Михайло Василієвич із Сянока та чернець Григорій, архімандрит Пересопницький.



На околиці нинішньої Пересопниці – тихого невеличкого села, що кілометрів за двадцять від Рівного, – стоїть кам’яний хрест. Вітри і дощі добряче обшугали його. Це колись наші малописьменні предки означили місце, де стояв монастир і де було створено Першокнигу. А в центрі села ще один знак:

  • На околиці нинішньої Пересопниці – тихого невеличкого села, що кілометрів за двадцять від Рівного, – стоїть кам’яний хрест. Вітри і дощі добряче обшугали його. Це колись наші малописьменні предки означили місце, де стояв монастир і де було створено Першокнигу. А в центрі села ще один знак:



Масивна сіра гранітна брила на гранітному постаменті. Із дикого каменя, мов промінь із пітьми, проступає розгорнена книга.

  • Масивна сіра гранітна брила на гранітному постаменті. Із дикого каменя, мов промінь із пітьми, проступає розгорнена книга.

  • 14 травня 1989 року відбулося урочисте відкриття цього пам’ятного знака Пересопницькому Євангелію.



Євген Шморгун згадує: «…скільки було клопотів! Не з коштами, ні. Було, куди не поткнешся – на тебе одразу в «інстанціях» накидають мокре рядно: «Релігія – опіум, а ви…». Навіть, уже коли пам’ятник стояв, то й то минув ще майже рік, поки облвиконком милостиво дозволив встановити на ньому хрест».

  • Євген Шморгун згадує: «…скільки було клопотів! Не з коштами, ні. Було, куди не поткнешся – на тебе одразу в «інстанціях» накидають мокре рядно: «Релігія – опіум, а ви…». Навіть, уже коли пам’ятник стояв, то й то минув ще майже рік, поки облвиконком милостиво дозволив встановити на ньому хрест».



У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено видання Євангелія із факсимільною частиною та науковою обробкою — впоряд-куванням, дослідженнями, словопокажчиками.

  • У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено видання Євангелія із факсимільною частиною та науковою обробкою — впоряд-куванням, дослідженнями, словопокажчиками.

  • Загальний наклад книги склав 500 примірників.







Факсимільне видання Євангелія здійснено 2008 року.

  • Факсимільне видання Євангелія здійснено 2008 року.

  • Оклад видання зробили з дерева, прикрасивши срібним литтям і шкірою.

  • Вартість кожного примірника оцінюється в 10 тисяч доларів США.

  • Наклад — 1000 примірників.



Факсимільне видання Пересопницького Євангелія побачило світ завдяки зусиллям Української православної церкви, Національної академії наук України і видавництва «АДЕФ-Україна»

  • Факсимільне видання Пересопницького Євангелія побачило світ завдяки зусиллям Української православної церкви, Національної академії наук України і видавництва «АДЕФ-Україна»









Кожне Євангеліє пронумероване та сертифіковане.

  • Кожне Євангеліє пронумероване та сертифіковане.

  • Книга не продається, її можна отримати тільки в дарунок.



Сертифікати на отримання дарчих примірників Пересопницького Євангелія були передані до таких наукових установ: Інституту української мови НАНУ, Інституту української літератури імені Т. Шевченка НАНУ, Національного історико-культурного заповідника «Переяслав» (саме для Переяславської єпископської кафедри в XVI ст. був виготовлений оригінал Пересопницької святині), Музею гетьманства, Національного музею літератури, Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Музею українського друкарства, а також до Всеукраїнської асоціації музеїв.

  • Сертифікати на отримання дарчих примірників Пересопницького Євангелія були передані до таких наукових установ: Інституту української мови НАНУ, Інституту української літератури імені Т. Шевченка НАНУ, Національного історико-культурного заповідника «Переяслав» (саме для Переяславської єпископської кафедри в XVI ст. був виготовлений оригінал Пересопницької святині), Музею гетьманства, Національного музею літератури, Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Музею українського друкарства, а також до Всеукраїнської асоціації музеїв.

  • Презентація факсимільного видання Пересопницького Євангелія та його передача пройшла у Польщі, Канаді, США, Ізраїлі, Великобританії, Молдавії та інших країнах.



Сьогодні

  • Сьогодні

  • Духовна святиня українського народу “Пересопницьке Євангеліє” набула значення політичного символу нації: на "Пересопницькому Євангелії" під час інавгурації присягали Президенти України

  • Леонід Кравчук,

  • Леонід Кучма,

  • Віктор Ющенко,

  • Віктор Янукович.



Творці Пересопницького Євангелія залишили нащадкам унікальну рукописну книгу, пам’ятку мови та культури, яка не втратила цінності до сьогодні.

  • Творці Пересопницького Євангелія залишили нащадкам унікальну рукописну книгу, пам’ятку мови та культури, яка не втратила цінності до сьогодні.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка