"Писати про видатних людей дуже важко, зауважила якось Наталя Левицька Холодна. Кожна така людина має в собі не одну, а може й кілька істот, які часом живуть побіч себе в мирі й злагоді



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.



"Писати... про видатних людей дуже важко, зауважила якось Наталя Левицька - Холодна. Кожна така людина має в собі не одну, а може й кілька істот, які часом живуть побіч себе в мирі й злагоді, а часом бунтуються і не раз цілковито міняють духовне обличчя людини".

  • "Писати... про видатних людей дуже важко, зауважила якось Наталя Левицька - Холодна. Кожна така людина має в собі не одну, а може й кілька істот, які часом живуть побіч себе в мирі й злагоді, а часом бунтуються і не раз цілковито міняють духовне обличчя людини".

  • Істоти, які жили в Уласові Самчукові, були навіть вправно уконституйовані, принаймні дві з них. Маємо на увазі те, що він цілком офіційно мав впродовж життя два прізвища - Самчук і Данильчук. Так, матричний запис про народження у церковній книзі зроблений на прізвище Самчук , а вже паспорт громадянина Канади 1975 року виписаний на Данильчука.

  • Народився Улас Самчук у Дермані на Волині 20 (7) лютого 1905 р. у селянській сім'ї.



Батько Уласа - Олексій Антонович Самчук - мав від двох шлюбів п'ятеро дітей (сам Улас був серед них середульшим).

  • Батько Уласа - Олексій Антонович Самчук - мав від двох шлюбів п'ятеро дітей (сам Улас був серед них середульшим).

  • Своє навчання хлопець розпочав уже в Тилявці Кременецького повіту, куди сім'я, у пошуках у пошуках землі переїхала у 1913 р.

  • Його перші літературні вправи, однак, розпочались ще у Крем'янецькій гімназії, де Самчук редагував рукописні журнали "Юнацтво" і "Хвиля". Саме в "Юнацтві" 16 лютого 1922 р. Самчук помістив вірш "Не любити не можу свою я країну...« Тоді ж Улас Самчук взяв собі перші літературні псевдоніми - В.Данильчук і В.Перебендя.







Першим опублікованим твором Уласа Самчука стало оповідання "На старих стежках", вміщене у восьмому числі варшавського журналу "Наша бесіда" за 1926 р. Ще у 1924р. він зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилась ув'язненням до польської в'язниці, та зумовлена вона була прагненням до особистої самореалізації, бажанням "стати письменником", яке, на думку 19-річного У.Самчука, могло реалізуватись тільки в Києві.

  • Першим опублікованим твором Уласа Самчука стало оповідання "На старих стежках", вміщене у восьмому числі варшавського журналу "Наша бесіда" за 1926 р. Ще у 1924р. він зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилась ув'язненням до польської в'язниці, та зумовлена вона була прагненням до особистої самореалізації, бажанням "стати письменником", яке, на думку 19-річного У.Самчука, могло реалізуватись тільки в Києві.



  • "У Німеччині я вперше пізнав, як виглядають культурні люди, - розповідає для нас Самчук, принагідно додаючи. - І, здається, коли б я там лишився, я мав би нагоду пізнати і культурне життя". Бойтен і Бреслав стали для Уласа Самчука своєрідним плацдармом у велику літературу. Звідти він надіслав до "Літературно-наукового вісника" свої перші "новели", там виникли задуми більших романів.







Прага привела Самчука у велику літературу. Прага привела його й у велику політику. Політичне народження Уласа Самчука було опосередковане співпрацею з національними виданнями. Маємо на увазі не стільки "Літературно-науковий вісник" (з 1933 р. - "Вісник") та "Самостійну думку", як нелегальні революційно - пропагандистські журнали УВО-ОУН "Сурма" і "Український націоналіст", де, як співробітник, від 1931 до 1935 р. Самчук помістив 25 політичних "фейлетонів". Частина цих друкованих без підпису матеріалів (зокрема з циклу "Месники") була у 1932 р. видана пропагандистським відділом УВО окремою книжкою під псевдонімом Ольга Волинянка. Другий славетний твір письменника довоєнного часу — роман «Марія». Написано за свіжими слідами жахливих подій, якими завершувалася в Україні перша третина XX століття, — голоду 1933 року.

  • Прага привела Самчука у велику літературу. Прага привела його й у велику політику. Політичне народження Уласа Самчука було опосередковане співпрацею з національними виданнями. Маємо на увазі не стільки "Літературно-науковий вісник" (з 1933 р. - "Вісник") та "Самостійну думку", як нелегальні революційно - пропагандистські журнали УВО-ОУН "Сурма" і "Український націоналіст", де, як співробітник, від 1931 до 1935 р. Самчук помістив 25 політичних "фейлетонів". Частина цих друкованих без підпису матеріалів (зокрема з циклу "Месники") була у 1932 р. видана пропагандистським відділом УВО окремою книжкою під псевдонімом Ольга Волинянка. Другий славетний твір письменника довоєнного часу — роман «Марія». Написано за свіжими слідами жахливих подій, якими завершувалася в Україні перша третина XX століття, — голоду 1933 року.



  • Влітку 1941 р. Улас Самчук, як член однієї з похідних груп ОУН Мельника опинився на Україні, спочатку у Львові, тоді - вже надовго, у Рівному, яке стало "столицею" райхскомісаріату. Так, від вересня 1941 до березня 1942 р. він редагував газету "Волинь", згодом працював у ДНБ - Німецькому пресовому бюро, З Рівного об'їздив значну частину України - Київ, Харків, Полтаву, Кременчук, не кажучи вже про Волинь.

  • За час редакторської і журналістської праці впродовж 1941-1943 рр. опублікував понад 100 різноманітних матеріалів, серед яких передовіші, нариси, огляди, рецензії, репортажі, критика та ін.

  • У 1945 році було засновано МУР - Мистецький український рух у м. Фюрті (Німеччина), головою якого став Улас Самчук.







З 1948 року Самчук мешкав у Канаді.

  • З 1948 року Самчук мешкав у Канаді.

  • Він знаходить, зрештою, теми для своєї творчості, але це були переважно вже нові теми і нові форми. Продовження пошуків у жанрі політичної романістики - закінчення трилогії "Ост", роман "Чого не гоїть огонь" - не принесли Самчукові лаврів серед літературної критики, як також не набули особливої популярності у читачів.



"Якось пізньої осени 1958-го, - пише Іван Кошелівець. - зустрілися ми (з У.Самчуком) в Нью-Йорку. Розмова точилася про все. Тоді ми ще були відносно молоді: мені виповнився п'ятдесят перший, він був на два роки старший. Як зайшла мова про старість, Самчук висловив такий афоризм: "старість починається, коли перестають її боятися". Усе каже про те, що сам Самчук переступив рубіж свого страху перед старістю тоді, коли втратив фізичну можливість до писання.

  • "Якось пізньої осени 1958-го, - пише Іван Кошелівець. - зустрілися ми (з У.Самчуком) в Нью-Йорку. Розмова точилася про все. Тоді ми ще були відносно молоді: мені виповнився п'ятдесят перший, він був на два роки старший. Як зайшла мова про старість, Самчук висловив такий афоризм: "старість починається, коли перестають її боятися". Усе каже про те, що сам Самчук переступив рубіж свого страху перед старістю тоді, коли втратив фізичну можливість до писання.



Прощальне слово Юрія Шереха:

  • Прощальне слово Юрія Шереха:

  • "Самчук кінчав свої дні занедбаний, упосліджений, забутий. Він сподівався малого - вижити на заробіток пером. Якщо судити людей за їхнім заробітком, письменником він в останні роки життя не був. І навіть пенсіонером - ні, було це на межі жебрацтва. Чи зберігається його могила, не знаю. Зрештою...".







  • Його могила зберігається і доглянута.

  • За життя він був у сім'ї - "босяком - ледащо", у Польщі - "діччю гайдамацькою", у Львові - волиняком, серед католиків - православним, взагалі серед віруючих - "пантеїстом", з мельниківцями - не членом організації, з бандерівцями - мельниківцем, в цілому політичному середовищі - "міновіховцем", у МУРі - "генералом", у Канаді - "жебраком", з вихідцями із підрадянської України - націоналістом-емігрантом…

  • Навіть даровані долею жінки не отримали від нього того, що чекали - світової слави і грошей. Не мав він і дітей.



Волинь у житті і творчості Уласа Самчука. Він надзвичайно високо цінував свій край, гордився за нього. Недаремно ж перший роман-епопея письменника носить назву його краю, недаремно цю назву він дав і газеті воєнної пори. «Це слово глибоко увійшло в мою плоть і мою кров. Воно було і є для мене певним символом, бо тут найглибше усвідомив я гіркий сенс життя.., Праця, творчий чин, доцільна і свідома боротьба за ліпше, за краще, за правдивіше були написані його заповідями», — писав наш земляк в одній зі своїх статей.

  • Волинь у житті і творчості Уласа Самчука. Він надзвичайно високо цінував свій край, гордився за нього. Недаремно ж перший роман-епопея письменника носить назву його краю, недаремно цю назву він дав і газеті воєнної пори. «Це слово глибоко увійшло в мою плоть і мою кров. Воно було і є для мене певним символом, бо тут найглибше усвідомив я гіркий сенс життя.., Праця, творчий чин, доцільна і свідома боротьба за ліпше, за краще, за правдивіше були написані його заповідями», — писав наш земляк в одній зі своїх статей.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка