Питання для розгляду Цілі та задачі впровадження пцм в бюджетному процесі



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



Питання для розгляду

  • Цілі та задачі впровадження ПЦМ в бюджетному процесі

  • Принципи впровадження стратегічного планування в бюджетному процесі

  • Структура циклу програмно-цільового бюджетування

  • Компоненти програмно-цільового бюджетування

  • Результативні показники виконання бюджетних програм – перелік, вимоги до їх складання, методи оцінювання.

  • Методи визначення результативності бюджетних програм

  • Особливості формування сукупної бюджетної програми м.Києва - столиці України

  • Методологічні питання впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі столиці



Впровадження програмно-цільового методу складання та виконання бюджету як елементу стратегії розвитку столиці спрямовано на:

  • Впровадження програмно-цільового методу складання та виконання бюджету як елементу стратегії розвитку столиці спрямовано на:

  • підвищення ефективності та цільового використання бюджетних коштів, поліпшення якості надання державних послуг;

  • можливість більш продуктивного використання фінансових ресурсів та підвищення рівня відповідальності за їх цільове використання;

  • збільшення прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості і відповідно посилення контрольованості за використанням бюджетних коштів;

  • забезпечення чіткої орієнтації та стабільності бюджетної системи столиці при довгостроковому фінансовому плануванні.



  • приведення діяльності головних розпорядників у відповідність з наявними бюджетними коштами;

  • підвищення рівня життя населення, пом'якшення соціальних диспропорцій;

  • покращення рівня доступності якісних послуг для населення, поліпшення його демографічних характеристик;

  • прискорення модернізації та структурної перебудови економіки на інноваційній основі;

  • забезпечення сприятливого інвестиційного клімату.



Принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди.

  • Принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди.

  • Принцип об'єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України.

  • Принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку.



Принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб'єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності.

  • Принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб'єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності.

  • Принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.

  • Принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.



Принцип рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності.

  • Принцип рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності.

  • Принцип взаємної погодженості цілей, задач та заходів програми з прогнозами і програмами соціально-економічного розвитку міста, Генеральним планом розвитку міста і пріоритетних задач, установлених нормативними актами органів державної влади міста, а також із заходами інших затверджених цільових програм будь-якого рівня агрегації, а також бюджетних програм з завданнями, що пов’язані із столичними функціями м.Києва.

  • Принцип обґрунтованості по ресурсах, у тому числі джерелах фінансування, виконавцях і термінах здійснення комплексу заходів, що складають програму.

  • Принцип “скользящей трехлетки” – сприяє забезпеченню чіткої орієнтації та стабільності бюджетної системи столиці при довгостроковому фінансовому плануванні. Головне – обґрунтований вибір пріоритетів середньострокового планування.



Циклічність програмно-цільового бюджету забезпечується наступними етапами роботи:

  • Циклічність програмно-цільового бюджету забезпечується наступними етапами роботи:

  • визначення пріоритетних цілей органів влади та розроблення стратегії їх виконання. Такі завдання повинні відображатися у програмних і прогнозних документах;

  • складання відповідних програм щодо виконання визначених цілей. Програми розробляються головними розпорядниками коштів (міністерствами та відомствами) згідно з прогнозними й програмними документами уряду;

  • визначення потрібного обсягу ресурсів для реалізації програми головними розпорядниками коштів на підставі плану своєї діяльності та розробка на цій основі бюджетних запитів;

  • поточний контроль, корегування програм, відповідно – корегування бюджетних призначень;

  • конкретизація системи показників ефективності використання бюджетних коштів для виконання програм і відповідних завдань головного розпорядника коштів;

  • оцінка виконання бюджетних програм – аналіз досягнутих результатів та прийняття рішень щодо фінансування бюджетних програм та, відповідно, їх включення в бюджетний план наступних періодів.









Назва бюджетної програми - відіграє важливу роль в процесі формування бюджетної програми. Будучи дуже стислою, повинна відображати її основну суть. У більшості випадків назва програми дублює її мету.

  • Назва бюджетної програми - відіграє важливу роль в процесі формування бюджетної програми. Будучи дуже стислою, повинна відображати її основну суть. У більшості випадків назва програми дублює її мету.

  • Мета бюджетної програми – законодавчо визначена ціль, якої необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми (має узгоджуватися з головною метою діяльності головного розпорядника коштів).

  • Підпрограма – відповідна деталізація програми за здійснюється з метою комплексного охоплення різних заходів, спрямованих на досягнення загальної мети програми. Такі заходи можуть відноситися до різних функцій (згідно з функціональною класифікацією видатків), або розділів, груп однієї функції.

  • Завдання бюджетної програми – конкретні, обмежені часовими рамками, заходи, які необхідно здійснити для виконання мети програми, та які можна виміряти за допомогою результативних показників виконання програм (підпрограм/завдань).





  • При виборі пріоритетів та обґрунтуванні доцільності запровадження тієї чи іншої програми важливе значення мають аналіз і вивчення “ефектів” бюджетних програм.

  • Перерозподільні ефекти програми – необхідно показати, що перерозподіл благ, доходів здійснюється в інтересах саме тих груп населення, для поліпшення становища яких і застосовується програма.

  • Соціальні ефекти програми – досліджується ефект для одержувача благ не тільки у короткостроковому аспекті, але і довгострокові наслідки впровадження програми. При цьому тимчасове поліпшення становища окремих груп населення може в перспективі привести до посилення соціальної диференціації.

  • Інституціональна життєздатність – сюди входить як аналіз стійкості й ефективності органів і структур, що керують програмою, так і аналіз стабільності середовища, у якій програма повинна здійснюватися. Крім того, необхідно виявити коло структур, зацікавлених як у реалізації програми, так і в її провалі.



  • Оцінка впливу на загальну економічну і соціальну ситуацію – мова йде про короткостроковий і довгостроковий зовнішній ефекти. Варто проаналізувати взаємозв’язок та взаємний вплив даної програми й інших програм, реалізованих місцевою владою. Ефект позитивного впливу пропонованої програми на досягнення цілей інших програм може стати важливим аргументом на користь прийняття даної програми і відповідного перерозподілу засобів, але і може викликати додаткові конфлікти (коли зачіпаються інтереси інших верств населення, на які не розповсюджуються дії даної програми).

  • Економічний ефект програми – оцінюється обґрунтованість обсягів витрат на реалізацію програми в порівнянні з іншими, виходячи з обмеженості бюджетних ресурсів.

  • Фінансовий ефект для регіону – заснований на порівнянні грошових потоків. В процесі аналізу зіставляються фінансові оцінки потоків витрат і результатів в розрізі окремих учасників проекту (суб'єктів програми), а також в розрізі елементів бюджетних програм різних рівнів агрегації (районів і міста в цілому).



Показники виконання програм – це кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

  • Показники виконання програм – це кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.



Показники виконання конкретних програм та підпрограм мають відповідати таким вимогам:

  • Показники виконання конкретних програм та підпрограм мають відповідати таким вимогам:

  • співвідноситися з метою, цілями та завданнями програми;

  • дозволяти вимірювати результати виконання програми;

  • піддаватися контролю, бути зрозумілими та вчасними;

  • узгоджуватися із стратегічним планом, бюджетом району, міста, держави;

  • узгоджуватися із діючою (чинною) системою розрахунків та звітності закладів, установ, організації;

  • бути послідовними протягом часу та систематично відстежуватися.



  • Методи, що використовуються в процесі оцінки програм повинні відповідати таким вимогам:

  • надавати можливість для порівняльної оцінки коштів, призначених на виконання програми;

  • надавати змогу вимірювати продукт та ефективність програми на коротко- середньо- та довгострокову перспективу;

  • залежність та зв’язок між показниками ефективності/результативності програм мають бути прямими, сумісними та чітко визначеними.



Основні показники виконання програм

  • Основні показники виконання програм



Основні показники виконання програм

  • Основні показники виконання програм



Додаткові показники виконання програм

  • Додаткові показники виконання програм



Додаткові показники виконання програм

  • Додаткові показники виконання програм



Головна мета вибору методу дослідження – отримання якомога більш актуальної та повної інформації з урахуванням часових та бюджетних обмежень.

  • Головна мета вибору методу дослідження – отримання якомога більш актуальної та повної інформації з урахуванням часових та бюджетних обмежень.

  • З метою дотримання вимогам об'єктивності, достовірності інформації необхідно визначитись з цілями та задачами аналізу, оскільки саме чітко визначені цілі оцінки визначають вибір методів збору та обсяг необхідних для цього показників.

  • Наступним кроком є вибір найбільш прийнятних методик, які можуть бути використані для аналізу ефектів та витрат, а також інших отриманих даних, оскільки не завжди при оцінці виконання програм показники можна кількісно виміряти за допомогою математичних методів.

  • Найбільш поширені аналітичні методики, які можуть бути використані для аналізу результативності та ефективності виконання бюджетних програмі:







Стратегічне планування та програмно-цільовий метод бюджетування як інструмент формування стратегії розвитку столиці слід розглядати як єдину систему, спрямовану на досягнення результату.

  • Стратегічне планування та програмно-цільовий метод бюджетування як інструмент формування стратегії розвитку столиці слід розглядати як єдину систему, спрямовану на досягнення результату.

  • Структура сукупної бюджетної програми м.Києва як великого міста з районним поділом має наступні особливості:

  • повинна відображати наявність програм міського та районного рівнів різної функціональної і галузевої спрямованості, тобто враховувати різні джерела бюджетного фінансування, а також територіальний аспект впровадження бюджетних програм.

  • структура програмно-цільового бюджету м.Києва виходячи з принципу дотримання загальнодержавних інтересів, повинна відображати наявність окремих бюджетних державних програм і підпрограм, а також підпрограми, метою яких є виконання столичних функцій м.Києвом, і які також здійснюються за рахунок державних бюджетних коштів.

  • схема базової структури бюджетної програми м.Києва в найзагальнішому вигляді має не три (програма – підпрограма - завдання), а шість рівнів:



Перший, найвищий рівень об’єднує в сукупну бюджетну програму м.Києва всі бюджетні програми, які здійснюються в столиці за рахунок коштів державного бюджету та коштів місцевих бюджетів м.Києва.

  • Перший, найвищий рівень об’єднує в сукупну бюджетну програму м.Києва всі бюджетні програми, які здійснюються в столиці за рахунок коштів державного бюджету та коштів місцевих бюджетів м.Києва.

  • Другий рівень агрегації бюджетних програм включає і розмежовує програми, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та коштів місцевих бюджетів м.Києва.

  • Третій рівень агрегації бюджетних програм конкретизує програми, що здійснюються за кошти міського бюджету та кошти бюджетів 10 районів у м.Києві.

  • Четвертий рівень агрегації бюджетних програм передбачає конкретизацію їх переліку по головних розпорядниках коштів, та конкретизацію переліку бюджетних програм (програмних завдань головних розпорядників коштів) в кожному конкретному районі столиці.

  • П’ятий рівень агрегації можна розглядати як бюджетні підпрограми, що здійснюються в структурі і відповідно діючих кодів функціональної класифікації бюджетних видатків (КФК). Він відображає функціональну спрямованість бюджетних видатків.

  • Шостий рівень агрегації об’єднує підпрограми і завдання по фінансуванню бюджетних видатків за економічною спрямованістю.



Перехід до програмно-цільового методу бюджетування потребує конкретизації, групування інформації в різних аспектах. Посилюється значення графічного методу планування, складання та аналізу бюджетних програм, що дозволяє на різних етапах бюджетування виділяти та систематизувати відповідні рівні інформації.

  • Перехід до програмно-цільового методу бюджетування потребує конкретизації, групування інформації в різних аспектах. Посилюється значення графічного методу планування, складання та аналізу бюджетних програм, що дозволяє на різних етапах бюджетування виділяти та систематизувати відповідні рівні інформації.

  • Використання графічного аналізу, зокрема побудова структурних схем бюджетних програм, дозволяє:

  • розмежувати рівень агрегації бюджетних програм;

  • чітко визначати кількість співставних програм, що виконуються коштами різних розпорядників коштів, різних районних бюджетів;

  • обґрунтувати спільний перелік показників по співставних програмах;

  • запропонувати специфічні показники ефективності і якості програм для кожного рівня агрегації;

  • посилити ступінь візуальної різноманітності програм, що спрощує сприйняття при представленні (поданні) бюджету;

  • забезпечити можливість моніторингу взаємозв’язку і впливу показників на кожному рівні агрегації бюджетних програм.





Для повного та успішного переходу на програмно-цільовий метод формування бюджету необхідне впорядкування існуючої нормативно-правової бази з бюджетних питань, зокрема, щодо норм складових, правил і процедур застосування ПЦМ на всіх рівнях бюджетної системи.

  • Для повного та успішного переходу на програмно-цільовий метод формування бюджету необхідне впорядкування існуючої нормативно-правової бази з бюджетних питань, зокрема, щодо норм складових, правил і процедур застосування ПЦМ на всіх рівнях бюджетної системи.

  • Серед неврегульованих юридичних та методологічних питань вирішення потребують наступні:

  • Взаємна узгодженість бюджетних програм різних рівнів агрегації;

  • Узгодженість процедур складання та координації планів соціально-економічного розвитку та планів стратегічного розвитку із застосуванням методів програмно-цільового бюджетування.

  • Необхідність розробки типового (базового) переліку результативних показників як для кожної програми окремо, так і для груп однорідних (сполучених) програм різних рівнів агрегації



  • 4. З метою визначення ефективності виконання бюджету при застосуванні програмно-цільового методу доцільно розробити процедуру систематичного моніторингу, контролю та оцінки програм

  • Правова та адміністративна неврегульованість механізмів управлінської звітності. – постає питання необхідності впровадження єдиної електронної системи «планування-контроль-звітність».

  • Невизначеність норм відповідальності розпорядників коштів та виконавців при невиконанні цілей та задач програм.

  • Недостатня урегульованість питань розмежування повноважень органів влади в процесі ініціації, розроблення та виконання бюджетної програми, а також її координації та контролю.

  • Неврегульованість питань кодифікації бюджетних програм різного рівня агрегації в межах бюджетної класифікації витратної частини бюджету.



Питання для дискусії

  • Розробка стратегічного плану міста та програмно-цільовий бюджет: узгодження підходів на місцевому рівні та перших кроків

  • Проведення аналізу чинних міських програм та можливостей їх фінансування

  • План підготовки міського бюджету у розрізі бюджетних програм

  • Визначення результативних показників по окремих бюджетних програмах

  • Програмно-цільовий бюджет міста: необхідні заходи задля його запровадження



Питання для самоконтролю

  • Визначте цілі та задачі впровадження ПЦМ в бюджетному процесі

  • Охарактеризуйте основні принципи впровадження стратегічного планування в бюджетному процесі

  • Проаналізуйте структуру циклу програмно-цільового бюджетування та його компонентів

  • Результативні показники виконання бюджетних програм: існуючі вимоги до їх складання

  • Які є методи визначення результативності бюджетних програм

  • Визначте особливості формування сукупної бюджетної програми м.Києва - столиці України /бюджету міста складеного на основі програмно-цільового методу



Рекомендована література

  • Бюджетний кодекс України

  • Розпорядження КМУ від 14.09.2002 р. №538р“Просхвалення Концепції застосування Програмно-цільового методу в бюджетному процесі”

  • Постанова КМУ від 28.02.2002р. №228 “Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”

  • Наказ Міністерства фінансів України від 14.12.2001р. № 574 “Про затвердження інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі”

  • Наказ Міністерства фінансів України від 27.12.2001р.№604 “Про бюджетну класифікацію та її запровадження”

  • Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2002р. №1098 “Про паспорти бюджетних програм”

  • Наказ Міністерства фінансів України від 08.08.2002 р.№621 “ Про запровадження результативних показників, що характеризують виконання бюджетних програм”

  • Наказ Міністерства економіки України від 4.12.2006 року № 367 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання”



Рекомендована література

  • Розпорядження Кабінету Міністрів від 23.05.2007 року №308-р ”Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів”

  • Наказ Міністерства фінансів №1172 від 22.09.2008 “Основні підходи щодо запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів”

  • Постанова Верховної Ради України від 09.06.2010 року № 2318-VI “Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік”

  • Наказ Міністерства фінансів №1147 від 01.10.2010 “Про типовий перелік бюджетних програм та результативних показників в галузі”

  • Наказ Міністерства фінансів України від 09.07.2010 № 679 “Правила складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів, квартального та річного звітів про їх виконання, здійснення моніторингу та аналізу виконання бюджетних програм, оцінки ефективності бюджетних програм”.

  • Бюджетний процес за ПЦМ на рівні міст. Практичний посібник для фахівців./ USAID-Ukraine. – Київ: 2006.- 173 с.

  • Вакуленко В.М., Гринчук Н.М. Управління місцевими фінансами: Навч. посіб. - К.: Вид-во НАДУ, 2008. – 107 с.



Рекомендована література

  • Гринчук Н.М. Місцеві фінанси як ресурс територіального розвитку /Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє: Монографія /Нац.акад.держ.упр. при Президентові України; Відп. ред. І.А.Грицяк. – К.: «К.І.С.», 2009. – 240 с. Р.3.4. – С.217-237.

  • Інструктивні матеріали по запровадженню програмно-цільового методу формування та виконання місцевих бюджетів (наказ МФУ №1172 від 22.09.08 р.) . - USAID-Ukraine /ІБСЕД. – Львів: 2009.- 269 с.

  • Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм. //Фінанси України. - №7. – 2009. – С.20-29.

  • Організаційно-правові та фінансові основи управління розвитком міста: монографія /авт. кол.: В.М.Вакуленко, Н.М.Гринчук, О.Ю.Оболенський та ін.; за ред. В.М.Вакуленка, М.К.Орлатого. - К. НАДУ, 2009. – 180 с. (С.108-151)

  • Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі: крок за кроком. Практичний посібник для фахівців / USAID-Ukraine. – Київ: 2005. – 242 с.

  • Управління сучасним містом: підручник / за ред. В.М.Вакуленка, М.К.Орлатого. – К.: НАДУ, 2008. – 632 с.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка