План Актуальність створення мережі шкіл випереджаючої освіти



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.



План

  • 1. Актуальність створення мережі шкіл випереджаючої освіти.

  • 2. Зміст концепції сталого розвитку.

  • 3. Зміст концепції випереджаючої освіти.

  • 4. Основні напрямки впровадження випереджаючої освіти у навчальну та виховну діяльність.



Головні аспекти соціального розвитку ХХІ століття:

  • Динамічність;

  • Технологічність та інформаційність;

  • Інтегративність;

  • Нестабільність, висока ступінь соціальних, економічних та екологічних ризиків.



  • Інформаційне суспільство - суспільство, яке існує завдяки комп’ютеризації та інформатизації виробничої діяльності та економічних взаємовідносин і характеризується підвищеним впливом інформаційно-комунікативних технологій на всі сфери людської діяльності.

  • Основні риси інформаційного суспільства:

  • швидка зміна технологій, інформатизація суспільства;

  • постійне поширення інформації та ролі масмедіа;

  • перехід до віртуальних форм соціальної діяльності (політики, економіки, освіти, науки та мистецтва).

  • створення глобального інформаційного простору.



Вимоги до людини:

  • індустріального суспільства:

  • Виконавча точність;

  • Уміння підпорядковуватися владі;

  • Виконувати однотипну роботу.



  • Глобалізація - процес прискорення та поглиблення економічних, політичних, соціальних, правових і культурних взаємозалежностей держав та цивілізацій з посиленням їхньої відкритості та універсальності.

  • Типи глобалізації:

  • Економічна;

  • Територіально-політична;

  • Комунікативна;

  • Соціокультурна.



Освітні зміни цінностей вимагають:

  • Нових знань та вмінь, сприятливих для вирішення проблем майбутнього;

  • Суттєвої зміни моделей поведінки у бік формування орієнтованої на порозуміння культури взаємовідносин, відповідної споживчої культури, екологічного світогляду;

  • Розуміння педагогічною спільнотою характеру суспільних потреб та змін соціального розвитку.



Основними тенденціями сучасного розвитку освіти є:

  • Відкритість;

  • Безперервність;

  • Трансформація у сферу освітніх послуг.



Відкрита освіта передбачає:

  • Самостійність і провідну роль особистості у процесі свого навчання.

  • Свободу вибору основних параметрів процесу навчання (часу, місця, тривалості, ціни, форм, методів, змісту, організації, цілей, джерел, засобів, оцінки, програми навчання, консультантів, викладачів, навчальних закладів, рівнів).

  • Активну роль особи, яка навчається, перетворення її із об'єкту у реальний суб'єкт навчання шляхом залучення до визначення основних параметрів навчального процесу.

  • Використання різних форм взаємодії між учасниками навчального процесу.



Безперервна освіта передбачає:

  • Набуття людиною необхідних компетенцій (знань, умінь (навичок), якостей (установок, цінностей) відповідно до суспільних потреб.

  • Розподіл процесу здобуття освіти на етапи - базову (дипломну освіту) та післядипломну освіту.

  • Визначення пріоритетності освіти протягом всього життя як можливості вдосконалювати свої знання та вміння, пристосовуватися до змін середовища.



Перетворення освіти на сферу освітніх послуг:

  • Заклади освіти стають середовищем для ефективного навчання.

  • Орієнтація на індивідуалізацію потреб та запитів споживачів освітніх послуг.

  • Розширення спектру змісту, видів, форм, методів навчання. Інноваційність як ключовий фактор розвитку сфери освітніх послуг.

  • Зміна підходів щодо оцінки якості наданих освітніх послуг, що передбачає введення систем управління якістю освіти, орієнтацію на міжнародні професійні стандарти.



Сучасні зміни у соціальному розвитку створили умови для формування двох ключових моделей освіти:

  • ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ



Сталий (стійкий, усталений) розвиток – це:

  • 1) будь-яка форма підтримуваного (самопідтримуваного) розвитку певної галузі суспільства чи сфери життєдіяльності людини (широке визначення);

  • 2) стабільний спрямований розвиток економічної та соціальної сфер при раціональному використанні природних ресурсів (вузьке визначення, синонім «екозбалансований розвиток»);

  • 3) розвиток, який задовольняє потреби нинішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.



  • Сталість – здатність системи зберігати довгострокову рівновагу при наявності зовнішніх впливів. Система знаходиться у стані довгострокової рівноваги, коли всі впливи на неї компенсуються іншими.



Стратегія сталого розвитку – це:

  • стратегія переходу до екозбалансованих форм природокористування та соціального розвитку. Сформульована у 1980 році у Всесвітній стратегии збереження природи, отримала розповсюдження після публікації доповіді Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку «Наше спільне майбутнє» (1987 р.) та була оприлюднена на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 р., на якій було прийнято рішення про зміну курсу розвитку світового співтовариства у напрямку його сталого розвитку.



Стале суспільство - це

  • це суспільство, яке зберігається протягом життя багатьох поколінь і характеризується далекоглядністю, гнучкістю і мудрістю, за якої не руйнуються його фізичні чи соціальні системи життєзабезпечення.



Чинники, які визначають сталий розвиток суспільства:

  • Екологічний

  • (вироблення екологічних умов розвитку людства: правові, економічні, політичні, соціокультурні чинники регулювання діяльності людини з точки зору ресурсозбереження та охорони довкілля)



  • Економічний

  • (перетворення ринкової системи на засадах екологізації виробництва, переходу до екобеспечного споживання, розвиток альтернативних технологій ресурсозабеспечення, нешкідливих для довкілля та здоров’я людини)



  • Соціальний

  • (регулювання соціальних глобальних проблем: демографічних, міграційних, соціальної нерівності, ризиків політичної нестабільності, проблем тероризму, військових протистоянь, забезпечення прав людини та демократичних перетворень у світі)



Принципи сталого розвитку (згідно «Порядку денного на ХХ століття».

  • принцип забезпечення рівних можливостей для різних поколінь і рівних можливостей для представників того самого покоління;

  • принцип вживання заходів обережності;

  • принцип, відповідно до якого платить забруднювач;

  • принцип загальної, але диференційованої відповідальності;

  • принцип доступу до інформації й судовим і адміністративним розглядам і участі в них;

  • принцип оцінки екологічних наслідків і попереднього повідомлення.



Освіта для сталого розвитку – це:

  • форма освітньої діяльності, спрямованої на впровадження ідей, принципів та цінностей сталого розвитку у навчання та виховання з метою формування культури ощадливого та відповідального відношення до природного та соціального оточення.



  • Щоб прийняти існуючі історичні виклики ХХІ століття, освіта повинна мати випереджаючий характер, тобто бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій вихованців, формування в них нової культури, нових способів мислення та діяльності.



  • Ідея випереджаючої освіти вперше була сформульована у докладі Римському клубу «Нема меж навчання», підготовленому у 1979 р. Дж.Боткіним, Е.Ельманжером та М.Маліцем. Доклад діагностував невідповідність національних систем освіти пріоритетам та майбутнім потребам суспільства.

  • Освітня функція суспільства повинна мати інноваційний, прогностичний характер, тобто випереджати ті зміни, які відбуваються у світі.





Випереджаюча освіта для сталого розвитку – це:

  • концепція переходу сучасної освіти на засади сталого розвитку з врахуванням основних тенденцій соціальних змін.

  • Поняття сталого розвитку є доповненням до ідеї випереджаючої освіти, оскільки воно є метою або ідеалом суспільного розвитку в умовах глобалізації та поширення ситуацій несталості та соціальних ризиків.



  • Метою випереджаючої освіти для сталого розвитку

  • є створення умов для виконання освітою функцій випереджаючого чинника соціальних змін, інтеграція принципів, цінностей та практик сталого розвитку у всі аспекти навчання та виховання.



Основні цінності та принципи, на яких ґрунтується концепція випереджаючої освіти:

  • Освіта має відповідати суспільним потребам та змінам соціального розвитку;

  • Основною цінністю освіти є особистість, її індивідуальні потреби;

  • Взаємодія в освітньому середовищі здійснюється за принципами партнерства, взаємності та толерантності;

  • Дії особистості будуються на принципах відповідальності, демократичності, громадянської активності.



  • Випереджаюча освіта для сталого розвитку сприяє підготовці особистості до активного та успішного життя у сучасному мінливому світі, її всебічному та гармонійному розвитку.



Шляхи реалізації стратегії випереджаючої освіти для сталого розвитку:

  • переорієнтація наявних навчальних програм у напрямку соціальних, економічних, екологічних знань і перспектив;

  • формування досвіду і цінностей, необхідних для сталого розвитку;

  • участь у навчанні не тільки дітей, а й їхніх батьків з метою сприяння переходу суспільства до сталих моделей виробництва і споживання;

  • сприяння підготовці кадрів в інтересах переходу до сталого розвитку.



Особливості стратегії збалансованого розвитку освітнього закладу:

  • використання принципів стратегічного управління закладом освіти, технологій освітнього менеджменту та маркетингу;

  • впровадження в освітню практику проективних технологій, стратегій життєтворчості, компетентісного підходу;

  • залучення в освітній процес інтерактивних технологій, проблемних форм навчання та виховання.

  • будування освітнього процесу на засадах педагогіки співробітництва.



Напрямки освітньої діяльності:

  • впровадження інтегративних курсів та уроків, що сприяють розвитку системного мислення;

  • впровадження курсів з розвитку критичного мислення та аргументативного дискурсу, відповідної інформаційної культури.

  • курси з розвитку екологічної культури з врахуванням сучасних соціокультурних потреб (формування відповідної споживчої культури, здоров’язберігаючих вмінь та навичок).

  • курси гуманоцентричного спрямування (розвиток моральної культури особистості із залученням ідеї відповідального ставлення до життя).

  • курси соціостратегічного спрямування (розкриття основних тенденцій та загроз соціального розвитку).

  • курси, спрямовані на розвиток інтеграційної культури особистості – етики толерантності, гендерної рівності, полікультурності.

  • курси, спрямовані на розвиток громадянської та правової культури особистості.



Складові змісту випереджаючої освіти:

  • Екологічна:

  • засвоєння учнями знань щодо стану довкілля, органічної єдності людини та природи, заходів зі збереження цілісності природних екосистем, способів виходу з екологічної кризи;

  • формування екологічного світогляду та екокультури на засадах розкриття змісту та впровадження норм і принципів екологічної етики та етики відповідальності;

  • виховання патріотичних почуттів, любові до рідного краю як складових екологічної освіти для сталого розвитку;

  • засвоєння основних знань та умінь щодо здорового способу життя, гармонізації стосунків між людиною та природним середовищем;

  • прилучення до екологічного руху, розвиток екологічних організацій на рівні шкільних та позашкільних закладів освіти дніпропетровського регіону.



  • Правова:

  • засвоєння учнями знань щодо реалізації прав людини та дитини згідно концепції сталого розвитку;

  • розкриття змісту норм демократії, правової культури громадян, ролі громадськості у вирішенні екологічних та соціально-економічних проблем;

  • залучення учнів у процеси шкільного самоврядування, практичної реалізації громадянськості як особистісної та колективної відповідальної поведінки у контексті реалізації норм та принципів сталого розвитку;

  • привчання дітей до відкритого й вільного виразу своїх думок на основі реалізації ідей педагогіки співробітництва, розвиток навичок аргументування своєї думки.



  • Соціально-економічна:

  • розкриття змісту поняття «якісне життя» як однієї зі складових концепції сталого розвитку;

  • прищеплення навичок розумного ресурсо- та енергоспоживання, раціонального використання предметів споживання, зменшення марних витрат сировини;

  • впровадження норм соціальної справедливості, попередження проявів насильства та несправедливості у відносинах між дітьми та дітьми і дорослими;

  • розвиток високого рівня соціальної мобільності дітей, виховання в них культури інноваційності та успішності, що сприятиме більшої адаптації до динаміки життя у сучасному постіндустріальному суспільстві.



  • Морально-етична:

  • формування гуманістичних цінностей та пріоритетів, заснованих на ідеї самоцінності кожної особистості, ії права на відмінність;

  • емоційно-ціннісний підхід, що передбачає вміння людиною ставати на позицію іншого, визнавати його думки, одночасно, відстоювати власну позицію, не принижуючи гідність іншої людини;

  • розвиток неконфронтаційної свідомості, орієнтованої на співдружню та неконфліктну діяльність;

  • впровадження норм діяльнісної педагогіки, що орієнтована на небайдуже, активне відношення до порушень принципів сталості, вміння оптимально реагувати на недодержання екологічних та соціально-економічних вимог згідно пріоритетам сталого розвитку.

  • розвиток високої інформаційної культури, що передбачає медіа-грамотність, поінформованість з проблем сталого розвитку, активізацію критичного мислення.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка