План лекції Визначення поняття гострої ниркової недостатності



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.



План лекції

  • 1. Визначення поняття гострої ниркової недостатності

  • 2. Анатомо-функціональні особливості нирок

  • 3. Етіологічні фактори гострої ниркової недостатності (ГНН)

  • 4. Перебіг ГНН

  • 5. Клінічні ознаки ГНН

  • 6. Інтенсивна терапія ГНН

  • 8. Література



  • Гостра ниркова недостатність

  • (ГНН)

  • синдром раптового та прогресивного пораження нефронів, що проявляється порушенням функції нирок та супроводжується розладами гомеостазу організму із загрозою його життєдіяльності



Фактори, що призводять до виникнення ГНН

  • Преренальні

  • Ренальні

  • Постренальні



Стадії перебігу гострої ниркової недостатності,

  • Перша стадія (шокова):

  • - артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 70 мм рт.ст., не стабілізований протягом декількох годин),

  • - зниження діурезу (< 30 мл/год.),

  • - гіпостенурія (питома маса сечі < 1006 - 1008).



  • Друга стадія – олігоанурії:

  • триває від декількох днів до трьох тижнів, що визначається ступенем ураження нефронів та їх здатністю до регенерації.

  • Протікає у вигляді олігурії (діурез менше 500 мл/добу) чи анурії (діурез менше 50 мл/добу).



Клініка гострої ниркової недостатності



  • Третя стадія - відновлення діурезу:

  • починається з виділення понад 500 мл сечі, і триває до 3 - 5 діб. Внаслідок регенерації клубочків поступово відновлюється механізм фільтрацї крові. Епітелій канальців регенерує пізніше, тому реабсорбція все ще порушена. З кожним днем зростає діурез - до 1500 – 2000 мл. Однак сеча має низьку питому масу, містить багато білка та еритроцитів.



  • Четверта стадія – поліурії:

  • триває до 2 тижнів.

  • Добовий приріст сечі становить 800 - 1000 мл, а діурез - до 7 - 9 літрів за добу.

  • П’ята стадія - виздоровлення.

  • Цей процес триває від кількох місяців до 1 - 2 років



Інтенсивна терапія

  • Тактику інтенсивної терапії хвориху І стадії визначають з урахуванням причини патології. Тут можливі такі варіанти.

  • Шокові стани, що супроводжуються абсолютною гіповолемією (втрата крові, плазми, гіпогідратація).

  • Алгоритм інтенсивної терапії-

  • а) відновити об’єм циркулюючої крові (трансфузія одногрупної сумісної крові, її компонентів, гемодинамічних середників, кристалоїдів та безсолевих розчинів). Своєчасне відновлення ОЦК, про що свідчить нормалізація АТ, пульсу, гемоконцентраційних показників, і, особливо важливо, - ЦВТ - здебільшого супроводжується відновленням діурезу.

  • б) при відсутності діуретичного ефекту -

  • з метою зняття спазму судин нирок, відновлення мікроциркуляції доцільно застосувати препарати, які виявляють альфа-адренолітичну дію (р-н дроперидолу, аміназину), гангліолітики, епідуральну анестезію;

  • стимулювати діурез. Застосовують 30% р-н манітолу на 40% р-ні глюкози (1 г/кг, довенно, зі швидкістю 80 - 100 крапель за хвилину), на фоні його дії вводять салуретики (фуросемід у зростаючій дозі - починаючи з 2 - 4 мл 1% розчину, через кожні 7 - 10 хв. - до 40 - 50 мл). Доповнюють стимуляцію введенням р-ну еуфіліну (2,4% р-ну, по 10 мл довенно, розвівши попередньо на ізотонічному розчині натрію хлориду). Поєднаним застосуванням цих препаратів на фоні попереднього водного навантаження (так званим “потрійним ударом”) вдається ліквідувати функціональну ниркову недостатність.



  • Стани, що супроводжуються гострою судинною недостатністю (анафілактичний шок; токсикогенний, ортостатичний колапс; отруєння гангліоблокаторами чи альфа - адренолітичними середниками; “тепла гіпотензивна фаза інфекційно-токсичного шоку”; рефлекторний кардіогений шок).

  • Стабілізації судинного тонусу та нормалізації перфузійного тиску у цих випадках досягають застосуванням адреноміметиків (адреналіну гідрохлориду, мезатону, дофаміну - довенно краплинно). Цим хворим також необхідно здійснювати інфузійну терапію гемодинамічними середниками, застосовувати глюкокортикоїди. Наступний етап лікування - стимуляція діурезу



  • Гемоліз (при посттрансфузійних реакціях, отруєнні гемолітичними речовинами, “справжньому” утопленні в прісній воді, укусах деяких видів змій та комах), міоліз (при синдромі “тривалого роздавлювання”). Лікувальна тактика:

  • а) проводити інфузійну терапію для значного збільшення ОЦК (режим гемодилюції);

  • б) одночасно постійно “злужувати” кров, застосовуючи краплинне введення 4% р-ну гідрокарбонату натрію (під контролем рН до показників верхньої границі норми – див. розд. 9.5);

  • в) зняти спазм ниркових судин;

  • г) стимулювати діурез.

  • При масивному гемолізі, травмах із руйнуванням м’яких тканин найдоцільніше якнайраніше провести сеанси гемодіалізної терапії.



  • Тактика лікування хворих ІІ стадії, проводиться з урахуванням патологічних синдромів, що розвиваються при даній патології.

  • Боротьба з надмірною гідратацією. Хворий повинен знаходитись на спеціальному ліжку - вагах. Його щоденно зважують. Правильне ведення хворого виключає приріст маси. Інфузійна терапія не повинна перевищувати об’єму втрат, причому, в якості інфузійних середників застосовують лише р-н натрію гідрокарбонату та концентровані (20 - 40%) р-ни глюкози з інсуліном.

  • Корекція електролітних порушень. Призначають у великих дозах кальцію хлорид або глюконат ( до 40 - 50 мл 10% розчину за добу) довенно краплинно.

  • Лікування метаболічного ацидозу. Застосовують 4% розчин гідрокарбонату натрію, до 300 - 400 мл за добу із урахуванням кислотності крові. Злужування крові також зменшує гіперкаліємію.

  • Попередження розпаду тканин. Призначають гормони анаболічної дії (неробол, ретаболіл), які, знижуючи катаболізм, зменшують розпад білків. Для виведення шлаків із організму можна застосовувати ентеросорбцію, часте промивання кишечника (очисні клізми по 4 - 6 разів за добу), екстракорпоральні методи детоксикації (гемодіаліз, плазмаферез, гемо- та лімфосорбція), перитонеальний діаліз.

  • Симптоматична терапія. При необхідності хворому призначають гіпотензивні середники, серцеві препарати, переливають відмиті еритроцити. Важливого значення приділяють боротьбі з гіпоксією, попередженню інфекційних ускладнень. Потрібно пам’яти про небезпеку кумуляційного ефекту ліків внаслідок порушення їх виведення з організму ураженими нирками!



  • Гемодіалізна терапія – очищення крові за допомогою апарата “штучна нирка”

  • Абсолютні показання до проведення

  • гемодіалізної терапії:

  • - гіпергідратація організму (ЦВТ > 150 мм вод.ст.),

  • - гіперкалійплазмія ( К плазми > 7 ммоль/л),

  • - креатинін в крові > 0,7 ммоль/л,

  • - щоденний приріст сечовини > 5 ммоль/л,

  • - декомпенсований метаболічний ацидоз (рН крові < 7,2 )

  • Гемодіаліз протипоказаний при:

  • - нестабільних показниках гемодинаміки ( АТ сист. нижче 90 мм рт.ст.),

  • - геморагічних синдромах,

  • - декомпенсації серцево-судинної та дихальної системи,

  • ураженнях ЦНС (інсульти, внутрішньочерепні гематоми).



  • ІІІ стадія вимагає застосування попередньої тактики лікування. Дещо збільшують об’єм інфузійної терапії у відповідності з втратами.

  • У ІV стадії проводять масивну інфузійну терапію з урахуванням втрат, переливають калійвмісні розчини. Корекцію електролітних розладів здійснюють у відповідності до лабораторних показників.

  • У V стадії проводять симптоматичну терапію, дієтотерапію та курортне лікування.



Інтенсивна терапія ГПН




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка