План лекції: Загальна характеристика злоякісних новоутворів щелепно-лицевої ділянки



Дата конвертації04.06.2016
Розмір445 b.


Лекція на тему:

  • Біологічні основи клінічної онкології. Злоякісні новоутворення щелепно-лицевої ділянки: патогенез, класифікація, передракові стани, розвиток і поширення у організмі, принципи лікування онкологічних хворих. Деонтологія спілкування з хворими на пухлини ЩЛД.


План лекції:

  • 1. Загальна характеристика злоякісних новоутворів щелепно-лицевої ділянки.

  • 2. Етіологія та патогенез злоякісних новоутворів щелепно-лицевої ділянки.

  • 3. Класифікації злоякісних новоутворів щелепно-лицевої ділянки.

  • 4. Загальні принципи лікування злоякісних новоутворів щелепно-лицевої ділянки.

  • 5. Передракові стани: визначення, класифікація, клінічна картина основних нозологій, тактика лікаря.

  • 6. Основні принципи деонтології, що стосуються хворих з злоякісними новоутворами щелепно-лицевої ділянки.



Пухлина, новоутворення ( neoplasma, від грец. neos. – новий, plasma – утворення) або бластома ( від грец. blastos – паросток ) є загальноприйнятими синонімами, які визначають як доброякісні, так і злоякісні онкологічні процеси.

  • Однак ці терміни не дають конкретного уявлення щодо характеру пухлини як із патогістологічного, так і клінічного погляду. Тому вживають і більш конкретні терміни, а саме: рак ( від лат.cancer ) – означає злоякісне новоутворення епітеліального походження ( екто- або ентодермального епітелію ); саркома ( від грец. sarx - м'ясо та oma – пухлина ) – злоякісне новоутворення сполучнотканинного походження.



Основні особливості злоякісних пухлин:

  • У пухлині відбувається постійне дедиференціювання клітинних елементів, тобто спостерігається анаплазія – дедалі менше утворення диференційованої тканини. Чим більше виражена анаплазія, тим більше виражена і злоякісність пухлини.

  • Кожна анаплазована клітина передає свої властивості наступним поколінням, при цьому у кожній новій популяції ступінь анаплазії зростає.

  • Чим більше виражена в пухлині дедиференціація, тим швидше пухлина росте, збільшується її об'єм.

  • Пухлина здатна давати метастази та проростати в сусідні тканини ( інфільтративний ріст ); чіткої межі між злоякісною пухлиною і навколишніми здоровими тканинами простежити неможливо.

  • Функція злоякісних клітин має « неорганізований » характер і не відповідає потребам життєдіяльності організму.



Теорії виникнення новоутворень:

  • Теорія подразнення (висунув у 1963 році Р.Вірхов).

  • Ембріональна теорія Конгейма.

  • Інфекційно-вірусогенетична теорія.



Хімічні та біологічні речовини, які здатні спричиняти злоякісні новоутворення, називають канцерогенними.

  • Канцерогени поділяються на:

  • хімічні: речовини органічного походження (поліциклічні вуглеводні), неоранічного походження (арсен, хромати), ендогенні речовини (жовчні кислоти, гормони);

  • фізичні: усі види променів іонізуючого випромінювання, ультрафіолетове проміння, хронічна та одноразова травма;

  • біологічні: різноманітні віруси.



Клінічна класифікація злоякісних пухлин:

  • І стадія – первинне пухлинне вогнище незначних розмірів з ураженням поверхневих тканин без метастазів;

  • ІІ стадія – первинне пухлинне вогнище дещо більших розмірів з поширенням в глибшележачі тканини, наявні одиночні метастази в регіонарних вузлах;

  • ІІІ стадія – первинне пухлинне вогнище значних розмірів, майже нерухоме, наявні метастази в регіонарних вузлах;

  • ІV стадія – поширення пухлинного процесу за межі ураженого органа, наявні численні метастази.



Класифікація пухлин за системою TNM (базується на описуванні анатомічного розповсюдження онкологічного захворювання):

  • Т (tumor) – розповсюдженість первинної пухлини:

  • - T0 – первинна пухлина не визначається;

  • - Т1 – пухлина до 1 см і уражає тільку одну анатомічну частину органа;

  • - Т2 – пухлина до 2 см і уражає не більше двох анатомічних частин;

  • - Т3 – пухлина більш як 3 см і уражає більше як дві анатомічні частини;

  • - Т4 – пухлина уражає більшу частину органа і поширюється на інші органи та системи.

  • N (nodulus) – стан регіонарних лімфатичних вузлів:

  • - N0 – метастази не визначаються;

  • - N1 – однобічні рухомі вузли;

  • - N2 – двобічні рухомі вузли або обмежено рухомі;

  • - N3 – однобічні нерухомі вузли;

  • - N4 – двобічні нерухомі вузли, однобічні пакети лімфатичних вузлів, що спаяні з оточуючими тканинами.

  • M (metastasis) – наявність або відсутність метастазів:

  • - М0 – метастази не визначаються;

  • - М1 – визначаються метастази.



Загальні принципи лікування злоякісних пухлин:

  • Для лікування хворих на злоякісні пухлини застосовують хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний методи,

  • гормоно-та імунотерапію, а також їх комбінації.

  • Комбінований метод передбачає застосування двох різних за характером методів, спрямованих на місцево-регіонарні вог­ нища (найчастіше це послідовне застосування хірургічного та променевого методів лікування).

  • Поєднані методи лікування полягають у використанні двох однорідних за біологічною дією методів лікування, наприклад, поєднання дистанційної променевої терапії з внутрішньопоро- жнинною або близькофокусною рентгенотерапією.

  • Комплексні методи лікування передбачають застосування в тій чи іншій послідовності декількох різних лікувальних методів, що мають неоднакову місцеву та загальну дію на організм (наприклад, передопераційний курс променевої терапії + оперативне втручан­ ня + хіміотерапія). Під час комплексного лікування як доповнення до трьох основних його методів застосовують також гормональну терапію та засоби, що впливають на імунну систему організму.



Хірургічне лікування. Хірургічні операції у клінічній онкології мають деякі особливості, що відрізняє онкологічну хірургію від загальної хірургії. До них належать правила зональності, футлярності та абластичності операцій. Хірургічні втручання виконуються з допомогою скальпеля, електроножа, променем лазера, методом кріодеструкції.

  • Радикальні операції передбачають не тільки видалення ура­ женого пухлиною органа чи його частини, але й одночасне видалення одним блоком регіонарних лімфатичних вузлів (лім- фаденектомія).

  • Комбінованими операціями є хірургічні втручання, при яких у блок тканин і органів, що видаляються разом із регіонарним лімфатичним апаратом, включають також сусідні органи або їх частини, втягнуті в пухлинний процес.

  • Розширеними операціями вважають хірургічні втручання, коли стандартний об'єм тканин, що видаляються, збільшуєть­ ся за рахунок сусідніх органів в одному блоці з регіонарними лімфовузлами 2-3 етапу метастазування.

  • Паліативні операції. Крім радикальних операцій, під час яких пухлина видаляється в межах здорових тканин, в онкології застосовуються і паліативні оперативні втручання, внаслідок яких частина пухлини або навіть вся пухлина залишається, а операція спрямована лише на полегшення умов існування ор­ ганізму і тих тяжких симптомів, які викликає ця пухлина.



Методи променевої терапії:

  • Самостійний метод променевої терапії передбачає повне руйнування пухлини.

  • Передопераційна променева терапія спрямована на повне пошкодження найзлоякісніших проліферуючих пухлинних

  • .клітин, зниження репродуктивної й імплантаційної здатності сублетально пошкоджених клітин, регресію мікродисемінантів пухлини за межами первинного вогнища, створення більш аб-ластичних умов для виконання операції. Передопераційна променева терапія показана при пухлинах, що мають високий темп росту і потенцію до рецидивування та лімфогенного метастазування, а також при розповсюджених пухлинних процесах.

  • Післяопераційна променева терапія розглядається як за­ сіб "стерилізації" операційного поля й впливу на зони можли­ вого субклінічного розповсюдження пухлини, недосяжні для хірургічного втручання. Післяопераційна променева терапія по­ казана при неповному видаленні або невпевненості в радика­ льному видаленні пухлини чи метастазів, а також у всіх випа­ дках, коли мало місце порушення правил абластики під час операції.

  • Паліативна променева терапія застосовується з метою по­ ліпшення клінічної ситуації у хворого, якому через розповсю- дженість пухлини або наявність загальних протипоказань не­ можливо провести радикальне лікування.



Хіміотерапія. Хіміотерапія злоякісних пухлин передбачає застосування лікарських засобів природного або синтетичного походження з метою незворотнього пошкодження та зупинки проліферації злоякісних пухлин. Оскільки основною ознакою протипухлинних препаратів є їх антимітотична дія (здатність порушувати розмноження клітин), вони отримали назву цитостатиків. Застосовується більше 50 хіміопрепаратів, здатних впливати на пухлину і викликати стабілізацію росту або навіть її регресію. Слід указати на 5 осно­вних груп хіміопрепаратів:

  • 1. Алкілувальні препарати: (сарколізин, циклофосфан, бензотеф, дегранол та ін.).

  • 2. Антиметаболіти: (метотрексат, 5-фторурацил, цитозар та ін.).

  • 3. Протипухлинні антибіотики: (блеоміцин, адріаміцин, дактиноміцин та ін.).

  • 4. Алкалоїди - препарати рослинного походження: (вінкристин, вінбластин, колхамін та ін.).

  • 5. Різні синтетичні препарати: (комплексні сполуки платини - цисплатин, платидіам, похідні сечовини та ін.).



Комбінований метод лікування. На сучасному етапі комбіноване лікування є основним напрямком клінічної онкології у лікуванні злоякісних пухлин, тому що кожен із перерахованих вище методів - хірургічний, променевий і хіміотерапія - має свої не тільки позитивні, але й негативні риси, які обмежують його можливості.

  • Симптоматичне лікування.

  • Паліативне, або симптоматичне, лікування призначається хворим із запущеними формами раку (IV клінічна група), які не підлягають спеціальному лікуванню. Цей тяжкий контингент хворих потребує особливої уваги з боку медичного персоналу. Обов'язковими є ліквідація життєвонебезпечних ускладнень і застосування адекватних протибольових заходів - знеболювальних препаратів (зокрема продеїну, кетанову та ін.), а при необхідності - седативних препаратів і наркотиків, догляд за хворими.



Під терміном „передрак” слід розуміти такі тривалі хронічні захворювання, на грунті яких завжди або часто виникають злоякісні новоутворення.

  • Захворювання, що завжди перетворюються на рак , називаються облігатними, а захворювання, на грунті яких не завжди розвиваються злоякісні новоутворення, - факультативними.



Найбільш відомою систематизацією передракових захворювань слизової порожнини рота і червоної облямівки губ є класифікація, запропонована А.М. Машкілейсоном (1970).

  • Класифікація передракових змін слизової оболонки рота і червоної облямівки губ.

  • І. Облігатні передракові захворювання:

  • 1. Хвороба Боуена.

  • 2. Бородавчастий передрак червоної облямівки губ.

  • 3. Абразивний преканцерозний хейліт Манганотті.

  • 4. Обмежений передраковий гіперкератоз червоної облямівки губ.

  • II. Факультативні передракові захворювання з великою ймовірністю трансформації в рак.

  • 1. Лейкоплакія ерозивна і верукозна.

  • 2. Папілома і папіломатоз піднебіння.

  • 3. Шкірний ріг.

  • 4. Кератоакантома.

  • III. Факультативні передракові захворювання з малою ймовірністю трансформації в рак.

  • 1. Лейкоплакія проста.

  • 2. Хронічні виразки слизової оболонки порожнини рота.

  • 3. Ерозивна і гіперкератична форма червоного вовчука і червоного плоского лишаю.

  • 4. Постренгеновський хейліт і стоматит.

  • 5. Метеохейліт.



Фото. Гіперкератоз червоної облямівки.



Фото. Бородавчастий передрак.



Фото. Хейліт Манганотті.



Фото. Хвороба Боуена.



Фото. Ерозивно-виразкова форма лейкоплакії.



Фото. Ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю.



Фото. Ураження червоним вовчуком.



Фото. Хронічна тріщина губи.



Фото. Метеорологічний хейліт.



Фото. Папілома нижньої губи з ознаками ороговіння.



Фото. Папіломатоз твердого піднебіння.



Фото. Післяпроменевий стоматит.



Фото. Проста форма лейкоплакії.



Класифікація передраків шкіри обличчя:

  • Процеси з високою частотою озлоякіснення (облігатні):

  • Пігментна ксеродерма М.Kaposi.

  • Процеси з малою частотою озлоякіснення

  • (факультативні):

  • Пізні променеві виразки шкіри;

  • Шкірний ріг;

  • Миш'яковисті кератози;

  • Актинічні кератози;

  • Туберкульозний вовчак;

  • Трофічні виразки та інші з хронічним перебігом виразки, а також гранулематозні ураження шкіри ( проказа, сифіліс, червоний вовчак, глибокі мікози тощо ).



Фото. Щкірний ріг.



Фото. Кератоакантома щоки.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка