Планування сім”ї І репродуктивне здоров”я доцент кафедри акушерства та гінекології фпо



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


ПЛАНУВАННЯ СІМ”Ї І РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ”Я

  • Доцент кафедри акушерства та гінекології ФПО

  • Шадріна В.С.


Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини

  • Охорона здоров'я матері та дитини - це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я жінок і дітей та покращання демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей. Будь-яке суспільство має бути зацікавленим у відтворенні та збереженні повноцінного людського потенціалу.



Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської та смертності немовлят, вихованні здорового, гармонійно розвиненого покоління.

  • Медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини визначається її провідною роллю в збереженні та поліпшенні здоров'я жінки, зниженні материнської та смертності немовлят, вихованні здорового, гармонійно розвиненого покоління.

  • Значущість системи охорони матері та дитини зростає з огляду на негативні зміни демографічної ситуації, підвищення захворюваності на окремі хвороби та інвалідності як працездатного населення, так і дітей.



Ефективність охорони здоров'я матері та дитини залежить від вирішення низки завдань, до яких відносяться:

  • соціальний захист родини, матері та дитини, адресне надання соціальної допомоги;

  • • першочергове спрямування відповідних ресурсів на розвиток відповідних лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів;

  • впровадження медичного страхування та реорганізація діючої системи лікувально-профілактичної допомоги;

  • антенатальна охорона плода за участю відповідних лікувальних і сані­тарно-профілактичних закладів;

  • впровадження сучасних ефективних медичних технологій;

  • профілактика інфекційних захворювань, здійснення в повному обсязі імунопрофілактики;

  • формування здорового способу життя.



Тільки дієва соціальна політика держави може забезпечити їх реалізацію шляхом інтенсифікації діяльності структур, причетних до охорони материнства та дитинства.

  • Тільки дієва соціальна політика держави може забезпечити їх реалізацію шляхом інтенсифікації діяльності структур, причетних до охорони материнства та дитинства.

  • Здійснення численних державних, громадських, медико-соціальних заходів повинно відбуватися на основі засад, передбачених відповідними законодавчими актами.

  • Законодавча база охорони здоров'я жінок і дітей в Україні включає більшість визнаних на міжнародному рівні прав людини.



Згідно з Конституцією України:

  • людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3);

  • кожна людина має невід'ємне право на життя і здоров'я та право на їх захист (стаття 27);

  • кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).



Представництво жінок у різних галузях економіки



В статті 57 висвітлені заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини, а саме:

  • організація мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв і будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів;

  • заборона застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах;

  • поліпшення та оздоровлення умов праці та побуту;

  • усунення негативних економічних факторів;

  • надання відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами з виплатою допомоги із соціального страхування;

  • грошова допомога при народженні дитини та на час догляду за нею під час хвороби;

  • державна та громадська допомога дітям.



Національна програма затверджена в Україні в 1995 р. На сучасному етапі формується мережа відповідних закладів планування сім'ї. При Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України створено головний центр, функціонують 42 обласних і міжобласних центри, та більше 400 кабінетів при лікарнях. Крім того, кабінети "Шлюб і сім'я" в складі амбулаторно-поліклінічних закладів надають консультації щодо планування сім'ї.

  • Національна програма затверджена в Україні в 1995 р. На сучасному етапі формується мережа відповідних закладів планування сім'ї. При Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України створено головний центр, функціонують 42 обласних і міжобласних центри, та більше 400 кабінетів при лікарнях. Крім того, кабінети "Шлюб і сім'я" в складі амбулаторно-поліклінічних закладів надають консультації щодо планування сім'ї.



Розроблено Програму підтримки грудного вигодовування дітей, діють центри підтримки лактації. З 1996 р. мати та дитина мають право на спільне перебування в пологовому відділенні.

  • Розроблено Програму підтримки грудного вигодовування дітей, діють центри підтримки лактації. З 1996 р. мати та дитина мають право на спільне перебування в пологовому відділенні.



Промисловість України випускає спеціальні рідкі та пастоподібні молочні продукти, сухі адаптовані суміші, плодоовочеві консерви. Виробничі потужності можуть значною мірою задовольнити потребу в них. За останні роки відбувся стрімкий спад виробництва продуктів дитячого харчування внаслідок соціально-економічних негараздів. Отже, проблема існує та потребує невідкладного вирішення.

  • Промисловість України випускає спеціальні рідкі та пастоподібні молочні продукти, сухі адаптовані суміші, плодоовочеві консерви. Виробничі потужності можуть значною мірою задовольнити потребу в них. За останні роки відбувся стрімкий спад виробництва продуктів дитячого харчування внаслідок соціально-економічних негараздів. Отже, проблема існує та потребує невідкладного вирішення.



Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 всеукраїнських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 ор­ганізацій та об'єднань регіонального рівня.

  • Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 всеукраїнських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 ор­ганізацій та об'єднань регіонального рівня.



В резолюції Всеукраїнського конгресу жінок наголошується, що державна політика має бути спрямована на підвищення соціального, політичного та морального статусу жінок в суспільстві, дотримання їх прав і свобод, охорону здоров’я, сприяння розвитку здорового способу життя та безпечного материнства.

  • В резолюції Всеукраїнського конгресу жінок наголошується, що державна політика має бути спрямована на підвищення соціального, політичного та морального статусу жінок в суспільстві, дотримання їх прав і свобод, охорону здоров’я, сприяння розвитку здорового способу життя та безпечного материнства.

  • Повільні темпи проведення реформ, непідготовленість населення, а почасти й представників місцевих органів влади до нових умов сприяли соціальній напруженості, безробіттю, зниженню життєвого рівня та досить болюче відби­лися на становищі жінок і дітей.



Забезпеченню медичною допомогою жінок і дітей буде сприяти:

  • збереження служб охорони здоров'я матері та дитини, їх адаптація до змін в економіці держави;

  • реформування ПМСД на засадах сімейної медицини з визначенням її пріоритетності жінкам і дітям;

  • впровадження ефективних технологій в роботу лікувально-профілактич­них закладів;

  • профілактика захворюваності;

  • гігієнічне виховання з акцентом на пропаганду здорового способу життя.



Медична допомога жінкам і дітям ґрунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги, проте має більш виражену профілактичну спрямованість і надається поетапно:

  • / етап — медична допомога майбутній матері та підготовка її до материнства.

  • // етап — комплекс заходів щодо антенатальної охорони плода, здійснюваних спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами, загальною мережею лікувально-профілактичних закладів, санаторіями для вагітних.

  • /// етап — інтранатальна охорона плода — забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях пологових будинків чи багатопрофільних лікарень, або в дільничних лікарнях.



IV етап — лікувальна допомога новонародженим у відділеннях новонаро­джених пологових будинків і відділеннях новонароджених дитячих лікарень.

  • IV етап — лікувальна допомога новонародженим у відділеннях новонаро­джених пологових будинків і відділеннях новонароджених дитячих лікарень.

  • V етап — охорона здоров'я дітей дошкільного віку, здійснення профілактичних заходів.

  • VI етап — охорона здоров'я дітей шкільного віку.

  • Важливими складовими частинами системи охорони здоров'я матері та дитини є акушерсько-гінекологічна допомога та лікувально-профілактична допомога дітям.



Акушерсько-гінекологічна допомога надається в 464 жіночих консульта­ціях, 89 пологових будинках, а також акушерських і гінекологічних відділеннях лікарень.

  • Акушерсько-гінекологічна допомога надається в 464 жіночих консульта­ціях, 89 пологових будинках, а також акушерських і гінекологічних відділеннях лікарень.

  • Розширюється мережа медико-генетичних закладів, до яких відносяться обласні та міжобласні, регіональні центри, медико-генетичні консультації. Львівський НДІ спадкової патології, Інститут генетики репродукції (м. Київ).



Лікувально-профілактична допомога дітям надається в самостійних дитя­чих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень. У різних лікарнях розгорнуто 61,4 тисячі дитячих ліжок, що становить 66,48 на 10 тисяч дитячого населення. Забезпеченість дітей лікарняними ліжками з 1985 року по 1999 рік зменшилась майже на 20 % (табл. 2).

  • Лікувально-профілактична допомога дітям надається в самостійних дитя­чих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень. У різних лікарнях розгорнуто 61,4 тисячі дитячих ліжок, що становить 66,48 на 10 тисяч дитячого населення. Забезпеченість дітей лікарняними ліжками з 1985 року по 1999 рік зменшилась майже на 20 % (табл. 2).

  • Забезпеченість дітей України спеціалізованими лікарняними ліжками (1985-1999 роки, на 10 тисяч дітей)



Примітка. До хірургічних ліжок у 1985 році віднесені нейрохірургічні, ортопедо-травматологічні, урологічні; в 1999 році до них долучилися торакальної та гнійної хірургії.



Аналіз наведених у таблиці 2 даних показує, що значно знизилася забезпе­ченість педіатричними соматичними ліжками, зменшилась забезпеченість ото­ларингологічними і психіатричними ліжками. В той же час збільшився цей показник щодо дерматовенерологічних, хірургічних і неврологічних ліжок.

  • Аналіз наведених у таблиці 2 даних показує, що значно знизилася забезпе­ченість педіатричними соматичними ліжками, зменшилась забезпеченість ото­ларингологічними і психіатричними ліжками. В той же час збільшився цей показник щодо дерматовенерологічних, хірургічних і неврологічних ліжок.



Відповідно до цього змінилась структура лікарняного фонду (мал. 1).

  • □ Педіатричні, соматичні ■ Хірургічні □ Інфекційні □ Інші

  • Мал.1. Структура лікарняних ліжок для дітей за профілями лікувально-профілактичної допомоги, 1985 та 1998 рр. (%).



Фактична забезпеченість ліжками майже співпадає з орієнтовними нормативами їх потреби, затвердженими наказом МОЗ України № 74 від 24.03.98 р.

  • Фактична забезпеченість ліжками майже співпадає з орієнтовними нормативами їх потреби, затвердженими наказом МОЗ України № 74 від 24.03.98 р.

  • З 1993 до 1999 рр. число ліжок у денних дитячих стаціонарах збільшилось у 2,3 рази, а число пролікованих дітей зросло з 26,1 тисячі до 74,8 тисячі, тобто в 2,5 рази.

  • Проте зростання ролі денних стаціонарів само по собі не в змозі вирішити проблему доступності допомоги та її оптимізації. Цьому може зарадити збільшення обсягу та покращання якості амбулаторно-поліклінічної допомоги



Санаторно-курортне лікування забезпечується в 160 постійних дитячих санаторіях, де розгорнуто майже 22,9 тисячі ліжок. Його отримують діти, хворі на туберкульоз, органи дихання, травлення, нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової, сечостатевої систем.

  • Санаторно-курортне лікування забезпечується в 160 постійних дитячих санаторіях, де розгорнуто майже 22,9 тисячі ліжок. Його отримують діти, хворі на туберкульоз, органи дихання, травлення, нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової, сечостатевої систем.

  • Діти-сироти, інваліди, неповних, багатодітних і малозабезпечених сімей виховуються в 43 будинках дитини (5200 місць). В Україні функціонує більше 18 тисяч дошкільних закладів, які охоплюють організованим вихованням 1 млн. 200 тис. дітей. Створюються нові типи дошкільних закладів (або групи): загального розвитку, компенсуючі, сімейні, прогулянкові.



2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги

  • Акушерсько-гінекологічна допомога може надаватися як у самостійних лікувально-профілактичних закладах - пологових будинках і жіночих консуль­таціях, так і у відповідних відділеннях різних лікарень, поліклінік або медико-санітарних частин, в Українському консультативно-діагностичному центрі матері та дитини.

  • Вона забезпечується також у перинатальних центрах і в Центрі реабілітації репродуктивної функції жінки, в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.



Важливе місце в забезпеченні всіма видами акушерсько-гінекологічної допомоги займає пологовий будинок.

  • Важливе місце в забезпеченні всіма видами акушерсько-гінекологічної допомоги займає пологовий будинок.

  • До складу пологового будинку можуть входити стаціонар і жіноча консультація; остання може функціонувати самостійно.

  • До управлінського апарату пологового будинку відносяться:

  • головний лікар;

  • заступник головного лікаря з медичної частини;

  • завідувач жіночої консультації;

  • головна медична сестра.



Головний лікар відповідає за лікувально-профілактичну, адміністративно-господарчу, фінансову діяльність. Він організовує роботу пологового будинку згідно з діючими положеннями, має право здійснювати підбір і укомплектування штатів закладу. Головний лікар створює умови для забезпечення кваліфіко­ваною стаціонарною (та амбулаторною) акушерсько-гінекологічною допомогою та проведення комплексу профілактичних заходів, впроваджуючи сучасні методи профілактики, діагностики та лікування. Він зобов'язаний організову­вати та підтримувати в постійній готовності пологовий будинок для надання невідкладної акушерсько-гінекологічної допомоги, проведення лікарської екс­пертизи непрацездатності, експертної оцінки випадків материнської та перинатальної смертності.

  • Головний лікар відповідає за лікувально-профілактичну, адміністративно-господарчу, фінансову діяльність. Він організовує роботу пологового будинку згідно з діючими положеннями, має право здійснювати підбір і укомплектування штатів закладу. Головний лікар створює умови для забезпечення кваліфіко­ваною стаціонарною (та амбулаторною) акушерсько-гінекологічною допомогою та проведення комплексу профілактичних заходів, впроваджуючи сучасні методи профілактики, діагностики та лікування. Він зобов'язаний організову­вати та підтримувати в постійній готовності пологовий будинок для надання невідкладної акушерсько-гінекологічної допомоги, проведення лікарської екс­пертизи непрацездатності, експертної оцінки випадків материнської та перинатальної смертності.



Завідувач жіночої консультації відповідає за лікувально-діагностичну та профілактичну діяльність, здійснює керівництво медичним персоналом, контролює якість лікувально-профілактичної роботи, ведення облікової доку­ментації, дотримання правил видачі листків непрацездатності, дбає про вдоско­налення диспансерного методу обслуговування вагітних і гінекологічних хворих.

  • Завідувач жіночої консультації відповідає за лікувально-діагностичну та профілактичну діяльність, здійснює керівництво медичним персоналом, контролює якість лікувально-профілактичної роботи, ведення облікової доку­ментації, дотримання правил видачі листків непрацездатності, дбає про вдоско­налення диспансерного методу обслуговування вагітних і гінекологічних хворих.



Заступник головного лікаря з медичної частини безпосередньо керує лікувально-профілактичною та санітарно-протиепідемічною роботою, відповідає за раціональне використання ліжкового фонду, за проведення експертизи тимчасової непрацездатності.

  • Заступник головного лікаря з медичної частини безпосередньо керує лікувально-профілактичною та санітарно-протиепідемічною роботою, відповідає за раціональне використання ліжкового фонду, за проведення експертизи тимчасової непрацездатності.

  • Головна медична сестра безпосередньо підпорядкована головному лікарю та його заступнику з медичної частини. Вона здійснює контроль за роботою середнього та молодшого медичного персоналу щодо виконання призначень лікарів, догляду та обслуговування жінок і новонароджених, дотримання санітарно-гігієнічних правил, а також забезпечує своєчасність виписки, правильність обліку, збереження та використання медикаментів і перев'язувального матеріалу.



Мал. 2. Основні завдання жіночої консультації.



Виконання вказаних завдань потребує здійснення численних функцій, до яких відносяться:

  • Виконання вказаних завдань потребує здійснення численних функцій, до яких відносяться:

  • амбулаторний прийом вагітних і хворих на гінекологічні захворювання;

  • профілактичний огляд жінок;

  • повноцінне комплексне обстеження вагітних і гінекологічних хворих;

  • диспансерне спостереження за вагітними та гінекологічними хворими;

  • виявлення ускладнень вагітності та своєчасна госпіталізація жінок до відділень (палати) патології вагітності;

  • профілактика та лікування безпліддя;

  • експертиза тимчасової непрацездатності;

  • гігієнічне виховання з метою підготовки до майбутнього материнства



Штати лікарів акушерів-гінекологів згідно з наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. формуються з розрахунку: одна посада лікаря на 3300 жі­ночого населення.

  • Штати лікарів акушерів-гінекологів згідно з наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. формуються з розрахунку: одна посада лікаря на 3300 жі­ночого населення.

  • Для надання амбулаторної допомоги дітям і підліткам встановлюється посада лікаря-гінеколога дитячого та підліткового віку з розрахунку 0,5 посади на 10 тис. вказаного населення замість 0,5 посади лікаря акушера-гінеколога амбулаторного прийому.

  • В жіночій консультації передбачені посади інших спеціалістів: терапевта на 60 тис. і стоматолога на 100 тис. дорослого населення, яке проживає на території обслуговування.



Жіноча консультація здійснює свою роботу за дільнично-територіальним принципом

  • Жіноча консультація здійснює свою роботу за дільнично-територіальним принципом

  • Акушери-гінекологи:

  • надають медичну допомогу в консультації та вдома;

  • співпрацюють з дільничними терапевтами, педіатрами (чи сімейними лікарями), з іншими спеціалістами, що надають допомогу жінкам, які проживають в районі діяльності консультації.



Жіноча консультація забезпечує:

  • Жіноча консультація забезпечує:

  • раннє виявлення вагітних, до 12 тижнів вагітності, взяття їх під диспансерне спостереження;

  • систематичне спостереження - 12-13 разів при нормальному перебігу раз на місяць у першій половині, 2 рази на місяць у другій 3-4 після 32 тижнів);

  • огляд вагітних терапевтом 2 рази, стоматологом та іншими спеціалістами за показаннями;

  • проведення лабораторних та функціональних досліджень: аналіз крові при кожному відвідуванні консультації, двічі реакція Васермана, на резус належність і групу крові, ВІЛ-інфекцію, токсоплазмоз, при необхідності біохімічні дослідження тощо;



ультразвукове дослідження на 16-18-му та 22-24-му тижнях вагітності;

  • ультразвукове дослідження на 16-18-му та 22-24-му тижнях вагітності;

  • медико-генетичне консультування за показаннями (народження дітей з вадами розвитку при попередніх вагітностях, звичні викидні, мертво народження нез'ясованої етіології, наявність уроджених аномалій та психічних захворювань у родичів 1-3 ступеня родинної спорідненості).



На диспансерному спостереженні повинні перебувати:

  • На диспансерному спостереженні повинні перебувати:

  • ті, які тривало та часто хворіють на запальні захворювання матки та придатків;

  • хворі з порушенням менструального циклу;

  • хворі на ерозію та поліпи шийки матки;

  • хворі та прооперовані з приводу пухлин жіночої статевої сфери;

  • хворі на безпліддя.



Акушер-гінеколог жіночої консультації співпрацює з акушеркою. ЇЇ обов'язки:

  • Акушер-гінеколог жіночої консультації співпрацює з акушеркою. ЇЇ обов'язки:

  • виконання лікувальних і діагностичних призначень лікаря в консультації та вдома;

  • підготовка до амбулаторного прийому;

  • допомога лікарю при проведенні оглядів, лікувальних і оперативних маніпуляцій;

  • патронаж вагітних і породіль;

  • проведення санітарно-освітньої роботи;

  • контроль за роботою молодшого медичного персоналу.



В стаціонарах пологових будинків з відповідними підрозділами надають кваліфіковану стаціонарну допомогу жінкам під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді, при гінекологічних захворюваннях, а також новонаро­дженим (мал. 4).

  • В стаціонарах пологових будинків з відповідними підрозділами надають кваліфіковану стаціонарну допомогу жінкам під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді, при гінекологічних захворюваннях, а також новонаро­дженим (мал. 4).

  • При наявності екстрагенітальної патології, гестозу другої половини вагітності, неправильного положення плода жінку за направленням госпіталізують до відділення патології, в разі поліпшення здоров'я її виписують під спостере­ження консультації, а з початком пологів переводять до пологового будинку. При підозрі на інфекційне захворювання чи виявленні його ознак вагітну слід направити до обсерваційного відділення.



Акушер-гінеколог відповідного відділення стаціонару безпосередньо забез­печує прийом вагітних і хворих, проводить обстеження, робить призначення, заповнює документацію.

  • Акушер-гінеколог відповідного відділення стаціонару безпосередньо забез­печує прийом вагітних і хворих, проводить обстеження, робить призначення, заповнює документацію.

  • Під час перебування вагітної в передпологовій палаті лікар спостерігає за її здоров'ям і станом плода, приймає пологи. Акушерка може надавати медичну допомогу при неускладнених пологах.

  • Лікар гінекологічного відділення обстежує та лікує хворих, контролює виконання призначень.



Акушерка акушерського відділення готує жінок до огляду лікаря, допо­магає йому при проведенні маніпуляцій та оперативних втручань, здійснює: окремі маніпуляції, приймає неускладнені пологи та проводить первинну оброб­ку новонароджених, нескладні лабораторні дослідження. В разі патологічного перебігу пологів і післяпологового періоду вона терміново викликає лікаря.

  • Акушерка акушерського відділення готує жінок до огляду лікаря, допо­магає йому при проведенні маніпуляцій та оперативних втручань, здійснює: окремі маніпуляції, приймає неускладнені пологи та проводить первинну оброб­ку новонароджених, нескладні лабораторні дослідження. В разі патологічного перебігу пологів і післяпологового періоду вона терміново викликає лікаря.

  • Лікар і акушерка дбають про запровадження сучасних методів лактації.

  • Педіатр відділення (палати) новонароджених проводить лікувально-про­філактичні заходи щодо забезпечення їх фізичного, нервово-психічного розвитку, догляду, обстеження, вигодовування.



Материнська смертність - це смерть жінок протягом вагітності чи впродовж пологів, пов'язаних з нею, ускладнених нею чи веденням пологів.

  • Материнська смертність - це смерть жінок протягом вагітності чи впродовж пологів, пов'язаних з нею, ускладнених нею чи веденням пологів.

  • Показник розраховується на 10 тис. живонароджених дітей. Як свідчать експерти ООН, запобігання небажаній вагітності може знизити його в середньому на 25 %.



Мал. 5. Частота абортів в Україні, 1990-1998 рр. (на 1000 жінок дітородного віку).



Нідерланди Канада Франція США Україна Мал. 6. Частота абортів у деяких країнах, (на 1000 жінок дітородного віку).



Про погіршення репродуктивного здоров'я свідчить також зростання частоти невиношувань вагітності з 1990 по 1998 рр. Це стосується передчасних пологів і викиднів. Найбільший ризик невиношування серед вагітних з екстрагенітальною патологією особливо при анеміях, частота яких з 1990 по 1998 рр. збільшилась у 4,5 рази (мал. 7).

  • Про погіршення репродуктивного здоров'я свідчить також зростання частоти невиношувань вагітності з 1990 по 1998 рр. Це стосується передчасних пологів і викиднів. Найбільший ризик невиношування серед вагітних з екстрагенітальною патологією особливо при анеміях, частота яких з 1990 по 1998 рр. збільшилась у 4,5 рази (мал. 7).



1991 1992 1993 1994 1995 1998 Мал. 7. Частоти анемії у вагітних жінок, 1990-1998 рр. (на 100 вагітних).



Проте патогенетично обгрунтоване лікування таких дітей, на жаль, нерідко починається запізно.

  • Проте патогенетично обгрунтоване лікування таких дітей, на жаль, нерідко починається запізно.

  • Крім вищевказаного аспекту медичних негараздів, на здоров'я новонародже­них негативно впливають також організаційні фактори, як наприклад, відсут­ність належних засобів та методів профілактики патології.



Мал. 8. Статеві особливості рівнів безпліддя, 1989-1996 рр. (на 10 тис. населення дітородного віку).



Організація медичної допомоги дітям

  • Лікувально-профілактична допомога дітям є невід'ємною частиною охорони материнства та дитинства. Вона забезпечує організацію медичного спостере­ження за здоровими дітьми та підлітками і надає їм при необхідності кваліфі­ковану допомогу.

  • В наданні цієї допомоги дітям беруть участь медичні заклади різних рівнів, заклади освіти та соціального забезпечення (будинки дитини, школи-інтернати, дитячі будинки, інтернати для дітей з дефектами розумового та фізичного розвитку).



Управління лікарнею здійснюють:

  • Управління лікарнею здійснюють:

  • головний лікар;

  • завідувач поліклініки;

  • заступник головного лікаря з поліклінічної роботи (при наявності понад 20 посад лікарів амбулаторного прийому);

  • заступник головного лікаря з медичної частини.

  • В містах без районного поділу в штаті однієї з поліклінік встановлюється посада міського педіатра, а при наявності поділу - посада районного педіатра.



Основні принципи амбулаторно-поліклінічної допомоги:

  • Основні принципи амбулаторно-поліклінічної допомоги:

  • безкоштовне, систематичне, кваліфіковане, доступне лікарське, фельдшерське, сестринське спостереження за здоровими дітьми;

  • первинна та вторинна профілактика захворювань;

  • раннє виявлення та своєчасне лікування хворих дітей;

  • реабілітація хворих;

  • просвітницька робота з питань виховання здорової дитини, забезпечення її нормального фізичного та психічного розвитку.



Дитяча поліклініка є провідним закладом у наданні лікувально-профілак­тичної допомоги. Якість її роботи впливає на результати поліклінічного та стаціонарного лікування, а також на рівень госпіталізації, тривалість перебування в стаціонарі, на частоту викликів швидкої медичної допомоги.

  • Дитяча поліклініка є провідним закладом у наданні лікувально-профілак­тичної допомоги. Якість її роботи впливає на результати поліклінічного та стаціонарного лікування, а також на рівень госпіталізації, тривалість перебування в стаціонарі, на частоту викликів швидкої медичної допомоги.

  • В дитячих поліклініках проводять комплекс заходів, спрямованих на запо­бігання та раннє розпізнавання патології, зниження захворюваності та смерт­ності, особливо немовлят.

  • На сучасному етапі вони надають медичну допомогу дітям від народження до 15 років (14 років 11 міс. 29 днів) у поліклініці, вдома, в дошкільних закладах і школах.



Штатні нормативи лікарів дитячих поліклінік



Для забезпечення роботи в дитячих закладах і школах усіх типів установ­люється додатково одна посада з розрахунку:

  • Для забезпечення роботи в дитячих закладах і школах усіх типів установ­люється додатково одна посада з розрахунку:

  • а) лікаря-педіатра:

  • на 600 дітей дитячих садків (відповідних груп у яслах-садках);

  • на 2500 учнів шкіл;

  • б) лікаря-фтизіатра на 200 дітей в санаторних дошкільних закладах (групах);

  • в) дитячого лікаря-психіатра на 300 учнів спеціалізованих шкіл для розумово відсталих дітей;

  • г) дитячого лікаря-офтальмолога - в одній з поліклінік міста (міського адміністративного району) з чисельністю дитячого населення не менше 300 тисяч чоловік.



Чіткість роботи поліклініки в значній мірі залежить від діяльності реєстра­тури.

  • Чіткість роботи поліклініки в значній мірі залежить від діяльності реєстра­тури.

  • Основні завдання реєстратури ідентичні для поліклінік, що надають допомогу дорослому населенню, вони описані в розділі "Організація амбула­торно-поліклінічної допомоги міському населенню".

  • Щоб вивільнити лікаря від виконання функцій, невластивих рівню його підготовки, в поліклініках функціонують кабінети долікарського прийому.



На кваліфікований середній медичний персонал цього кабінету покладено виконання таких функцій:

  • На кваліфікований середній медичний персонал цього кабінету покладено виконання таких функцій:

  • проведення контрольного годування немовлят;

  • обробка мікротравм;

  • видача довідок про епідемічну обстановку за місцем проживання, виписок з історії розвитку дитини та направлень на дослідження в зв'язку з оформ­ленням до дошкільного закладу, школи, від'їзду на санаторне оздоровлення;

  • проведення антропометричних вимірювань;

  • • визначення температури тіла та артеріального тиску перед оглядом педіатра



Робота кабінету здорової дитини спрямована на формування та збереження здоров'я дітей.

  • Робота кабінету здорової дитини спрямована на формування та збереження здоров'я дітей.

  • Його працівники повинні пропагувати здоровий спосіб життя, навчаючи батьків основам виховання, а саме організації відповідно до віку дитини режиму, раціонального харчування, фізичного виховання, загартовування та догляду.

  • Медичний персонал кабінету надає допомогу дільничним лікарям щодо проведення занять у школах молодих матерів, індивідуальних і колективних бесід з батьками дітей раннього віку, в забезпеченні їх методичними матеріалами з питань охорони здоров'я дитини.



Відповідно до завдань його слід забезпечити такими методичними матеріалами та наочними посібниками:

  • Відповідно до завдань його слід забезпечити такими методичними матеріалами та наочними посібниками:

  • таблиці режиму за віковими групами;

  • методичні рекомендації щодо грудного вигодовування;

  • стенди, що пропагують грудне вигодовування;

  • таблиця-схема природного та штучного вигодовування дітей на першому році життя;

  • виставка наборів соків, пюре, посуду для вигодування та харчування дітей різного віку;



таблиці показників фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього віку;

  • таблиці показників фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього віку;

  • стенди з комплексами масажу та фізичних вправ для дітей раннього віку (за віковими періодами);

  • схеми загартовування;

  • виставки предметів догляду, особистої гігієни, одягу, взуття, іграшок для дітей різного віку;

  • схема проведення специфічної та неспецифічної профілактики рахіту;

  • стенд щодо підготовки дитини до дошкільного закладу;

  • методичні рекомендації органів охорони здоров'я з основних питань профілактичної роботи.



Головні завдання в роботі дільничного педіатра полягають у формуванні, збереженні та зміцненні здоров'я дітей, подальшому зниженні захворюваності та смертності, забезпеченні оптимального фізичного та нервово-психічного роз­витку за рахунок широкого впровадження комплексу профілактичних заходів.

  • Головні завдання в роботі дільничного педіатра полягають у формуванні, збереженні та зміцненні здоров'я дітей, подальшому зниженні захворюваності та смертності, забезпеченні оптимального фізичного та нервово-психічного роз­витку за рахунок широкого впровадження комплексу профілактичних заходів.

  • Дільничний педіатр здійснює постійний зв'язок із жіночою консультацією, проводить антенатальний патронаж, що має особливо важливе значення для вагітних жінок з групи ризику.



Допологовий патронаж спрямований на підготовку родини до появи новонародженого. Його частіше здійснює дільнична медична сестра, яка знайо­миться з соціальними умовами родини, надає поради стосовно харчування та побуту вагітної жінки. При потребі у проведенні допологового патронажу бере участь дільничний педіатр (наявність у вагітної екстрагенітальної патології, токсикозу, ускладненого акушерського анамнезу, несприятливих соціально-побутових умов).

  • Допологовий патронаж спрямований на підготовку родини до появи новонародженого. Його частіше здійснює дільнична медична сестра, яка знайо­миться з соціальними умовами родини, надає поради стосовно харчування та побуту вагітної жінки. При потребі у проведенні допологового патронажу бере участь дільничний педіатр (наявність у вагітної екстрагенітальної патології, токсикозу, ускладненого акушерського анамнезу, несприятливих соціально-побутових умов).

  • Лікар-педіатр опікується здоров'ям дітей від моменту виписки з пологового будинку до передачі для подальшого спостереження до підліткового кабінету поліклініки для дорослого населення.

  • Під наглядом педіатра перебуває в середньому 800 дітей за місцем їх компактного проживання (дільничний принцип).



Причини виклику лікаря додому різноманітні. Це гостре інфекційне захво­рювання чи підозра на нього, важкий стан дитини, первинне захворювання, виписка дитини зі стаціонару, перебування дитини в контакті з хворими на інфекційні захворювання, надання напередодні швидкої чи невідкладної медичної допомоги. В такому разі лікар, природно, враховує стан і вік дитини, захворювання та його перебіг, а також домашні умови.

  • Причини виклику лікаря додому різноманітні. Це гостре інфекційне захво­рювання чи підозра на нього, важкий стан дитини, первинне захворювання, виписка дитини зі стаціонару, перебування дитини в контакті з хворими на інфекційні захворювання, надання напередодні швидкої чи невідкладної медичної допомоги. В такому разі лікар, природно, враховує стан і вік дитини, захворювання та його перебіг, а також домашні умови.

  • Питання про лікування вдома дітей раннього віку, хворих на запалення легень, гострі кишкові захворювання, вирішує дільничний педіатр спільно із завідувачем педіатричного відділення чи головним лікарем поліклініки.



Серед профілактичних заходів значне місце займає протиепідемічна діяльність.

  • Серед профілактичних заходів значне місце займає протиепідемічна діяльність.

  • Основними розділами протиепідемічної роботи на педіатричній діль­ниці є:

  • облік дітей, котрі підлягають щепленням, планування цієї роботи;

  • специфічна імунізація дітей - проведення щеплень відповідно до рекомендованих термінів;

  • підготовка до щеплень дітей, які часто хворіють, при наявності в анамнезі алергічних реакцій на введення вакцин;

  • підготовка матеріалів щодо протипоказань до проведення щеплень для обговорення на комісії, виконання рекомендацій цієї комісії;

  • контроль за дітьми після проведення щеплень, облік незвичайних реакцій, профілактика та лікування ускладнень після щеплень;

  • аналіз ефективності щеплень на дільниці



Профілактичні щеплення в містах здійснюють у відповідних кабінетах при дитячих поліклініках, а в сільській місцевості - в лікувально-профілак­тичних закладах сільської лікарської дільниці чи в поліклінічному відділенні районних лікарень. Щеплення дітям, які відвідують дитячі дошкільні заклади та школи, проводять у цих закладах.

  • Профілактичні щеплення в містах здійснюють у відповідних кабінетах при дитячих поліклініках, а в сільській місцевості - в лікувально-профілак­тичних закладах сільської лікарської дільниці чи в поліклінічному відділенні районних лікарень. Щеплення дітям, які відвідують дитячі дошкільні заклади та школи, проводять у цих закладах.

  • Кабінети щеплень дитячих поліклінік, які обслуговують 10 тисяч дітей і більше, очолюють лікарі-імунологи, в поліклініках меншої потужності за­гальне керівництво їх роботою можуть здійснювати головний лікар поліклініки, його заступник або завідувач педіатричного відділення дитячої поліклініки.

  • Посади медичних сестер кабінетів щеплень установлюються з розрахунку одна посада на кожні 3000 дітей, які не відвідують шкіл, дитячих дошкільних закладів, але не менше однієї посади.



Зміст роботи кабінету щеплень:

  • Зміст роботи кабінету щеплень:

  • розробка спільно з дільничним лікарем планів профілактичних щеплень на території обслуговування;

  • організація та проведення запланованих профілактичних щеплень;

  • ведення карти профілактичних щеплень;

  • відвідування вдома дітей після щеплення для з'ясування стану здоров'я дитини, а також після проведення біологічних (імунологічних) проб, якщо діти не з'явилися для перевірки до поліклініки;

  • організація дільничним медичним персоналом точного обліку дітей, які підлягають щепленням, відбору їх для щеплень і забезпечення прибуття на процедуру;

  • складання щомісячних і річних звітів про виконання щеплень;



вивчення ефективності щеплень за допомогою імунологічних реакцій та аналізу захворюваності дітей порівняно з даними про вакцинацію;

  • вивчення ефективності щеплень за допомогою імунологічних реакцій та аналізу захворюваності дітей порівняно з даними про вакцинацію;

  • контроль за організацією та проведенням щеплень дітям у дитячих закладах району обслуговування;

  • організація та проведення занять з лікарями та середнім медичним персоналом для підвищення кваліфікації щодо щеплень;

  • санітарно-освітня робота серед населення з питань профілактики інфекційних захворювань;

  • облік дітей, яким протипоказані щеплення (встановлення протипоказань для щеплень і дати подальшого їх проведення вирішується спеціальною комісією). В історії розвитку дитини обов'язково слід зробити відповідний запис за підписами членів комісії



Помічником дільничного педіатра є дільнична медична сестра. Посади цих працівників встановлюються з розрахунку 1,25 посади на кожну посаду лікаря. Основні обов'язки дільничної медичної сестри дільниці:

  • Помічником дільничного педіатра є дільнична медична сестра. Посади цих працівників встановлюються з розрахунку 1,25 посади на кожну посаду лікаря. Основні обов'язки дільничної медичної сестри дільниці:

  • патронаж вагітних жінок (не менше 2 разів);

  • патронаж новонароджених і дітей 1-го року життя;

  • перепис дитячого населення;

  • виклик на прийом дітей диспансерної групи, здорових дітей, які не відвідали своєчасно дитячу поліклініку, та тих, що потребують огляду перед проведенням щеплень;

  • санітарно-освітня робота серед дітей та батьків;

  • навчання матерів догляду за дітьми, проведенню масажу та комплексу гігієнічних вправ;



інформація працівників дитячих дошкільних закладів і шкіл про дітей, які захворіли на інфекційні хвороби чи були в контакті з такими хворими:

  • інформація працівників дитячих дошкільних закладів і шкіл про дітей, які захворіли на інфекційні хвороби чи були в контакті з такими хворими:

  • допомога педіатру під час прийому дітей у поліклініці (підготовка медич­ної документації, інструментарію, виконання антропометричних вимірювань, проведення контрольних годувань, направлення дітей на обстеження та консультацію);

  • підвищення професійної кваліфікації.



Велике значення у вихованні здорового покоління має медичне забезпечення школярів, адже саме у цьому віці продовжується розвиток дитини. Організм дитини в цей час дуже пластичний, значно гостріше та швидше порівняно з дорослим реагує на вплив різних чинників. Досить значна частині патологічних змін виникає саме в шкільні роки (короткозорість, порушенню постави, ревматизм). Це стосується також передумов виникнення атероскле­розу, цукрового діабету та іншої ендокринної патології, злоякісних новоутво­рень і особливо гіпертонічної хвороби. Немає сумніву в тому, що виснаження нервової системи у шкільному віці внаслідок порушення правил психогігієни також залишить свій слід на все життя.

  • Велике значення у вихованні здорового покоління має медичне забезпечення школярів, адже саме у цьому віці продовжується розвиток дитини. Організм дитини в цей час дуже пластичний, значно гостріше та швидше порівняно з дорослим реагує на вплив різних чинників. Досить значна частині патологічних змін виникає саме в шкільні роки (короткозорість, порушенню постави, ревматизм). Це стосується також передумов виникнення атероскле­розу, цукрового діабету та іншої ендокринної патології, злоякісних новоутво­рень і особливо гіпертонічної хвороби. Немає сумніву в тому, що виснаження нервової системи у шкільному віці внаслідок порушення правил психогігієни також залишить свій слід на все життя.



З урахуванням цього шкільний лікар повинен мати відповідну підготовку і, головне, профілактичне й гігієнічне мислення.

  • З урахуванням цього шкільний лікар повинен мати відповідну підготовку і, головне, профілактичне й гігієнічне мислення.

  • Шкільний лікар зобов'язаний:

  • своєчасно організовувати та проводити медичні огляди школярів, робити висновки про стан здоров'я (з урахуванням зауважень фахівців);

  • визначати кожній дитині медичну групу для занять фізичною культурою та призначати лікувально-оздоровчі процедури;

  • оцінювати результати медичних оглядів школярів;

  • здійснювати медичний контроль за фізичним вихованням, за режимом навчання, зокрема трудового, за харчуванням учнів, проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

  • проводити роботу щодо професійної орієнтації школярів з урахуванням стану їхнього здоров'я;



виявляти учнів, що потребують звільнення від перехідних та випускних іспитів з подачею матеріалів на розгляд відповідної комісії;

  • виявляти учнів, що потребують звільнення від перехідних та випускних іспитів з подачею матеріалів на розгляд відповідної комісії;

  • проводити амбулаторний прийом у школі та надавати медичну допомогу тим, хто її потребує;

  • проводити санітарно-освітню роботу серед персоналу школи, батьків та учнів;

  • забезпечувати систематичне спостереження за диспансерною групою хворих, сприяти їх оздоровленню, в тому числі безпосередньо в школі;

  • підтримувати зв'язок з дільничними педіатрами.

  • Середній медичний персонал зобов'язаний:

  • допомагати лікарям у проведенні медичних оглядів, у виконанні призначених процедур після оглядів;

  • проводити скринінгові тести (вимірювання артеріального тиску, визначення гостроти зору тощо);

  • доводити до відома педагогічного колективу результати оглядів учнів і рекомендації лікарів-фахівців;

  • здійснювати контроль за організацією харчування, гігієнічними умовами завчання та виховання, за додержанням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму, виконанням санітарних вимог у харчоблоці та проведенням обов'язкових медичних оглядів його працівників.



До обов'язків середнього медичного персоналу входять також:

  • До обов'язків середнього медичного персоналу входять також:

  • контроль за організацією трудового навчання учнів, самообслуговуван­ням, позанавчальними додатковими заняттями в групах продовженого дня;

  • контроль за своєчасним обов'язковим медичним обстеженням персоналу школи та виконанням усіх необхідних досліджень;

  • проведення профілактичних щеплень;

  • спостереження за учнями, що мали контакт з дітьми, хворими на інфек­ційні хвороби;

  • проведення спільно з лікарем амбулаторного прийому учнів, проведення роботи щодо профілактики травматизму, його облік;

  • • проведення обліку і контроль за зберіганням медичного інвентарю, медикаментів, матеріалу для щеплень, за своєчасним їх поповненням.



Медичне обслуговування дітей, які мешкають у сільській місцевості, здійснюється на загальних засадах. Відмінності у формах організації різних видів медичної допомоги зумовлені особливостями розселення сільського населення, щільністю населення, станом шляхів тощо.

  • Медичне обслуговування дітей, які мешкають у сільській місцевості, здійснюється на загальних засадах. Відмінності у формах організації різних видів медичної допомоги зумовлені особливостями розселення сільського населення, щільністю населення, станом шляхів тощо.

  • Лікувально-профілактичну допомогу дітям забезпечують заклади сільської лікарської дільниці, районні, обласні лікарні та диспансери



Головний лікар сільської лікарні відповідає за медичне забезпечення дітей на дільниці. Організаційно-методичне керівництво його роботою здійснює районний педіатр.

  • Головний лікар сільської лікарні відповідає за медичне забезпечення дітей на дільниці. Організаційно-методичне керівництво його роботою здійснює районний педіатр.

  • Медичне спостереження за дітьми раннього віку в сільській місцевості здійснює акушерка, за старшими дітьми - фельдшер, їх обов'язки:

  • щорічний перепис дітей віком до 15 років при подвірних обходах:

  • облік новонароджених, прибулих з іншого місця проживання;

  • патронажні відвідування новонародженого: в перші 3 дні після виписки з пологового будинку, в 2 тижні та у віці одного місяця, щомісячне спостереження протягом першого року (число спостережень залежить від стану здоров'я дитини);



контроль за фізичним розвитком дітей (систематичне зважування та вимірювання);

  • контроль за фізичним розвитком дітей (систематичне зважування та вимірювання);

  • при захворюванні особливо дітей раннього віку обов'язкова консультація з дільничним лікарем, своєчасна госпіталізація до дільничної чи районної лікарні;

  • систематичний патронаж дітей, які перебувають під диспансерним наглядом з приводу гіпотрофії, рахіту, захворювань травної системи, ревматизму, туберкульозної інтоксикації, після гострих захворювань, недоношених і дітей, що перебувають на штучному вигодовуванні або ранньому прикормі;

  • обладнання в приміщенні ФАП "Куточка дитини", де мають бути терези, ростомір, стіл для сповивання, виставка предметів догляду за дитиною та санітарно-освітня література;



своєчасне проведення профілактичних щеплень та їх облік;

  • своєчасне проведення профілактичних щеплень та їх облік;

  • лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота в дошкільних закладах і школах;

  • санітарно-освітня робота;

  • протитуберкульозна робота серед дітей.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка