Планування в системі охорони здоров'я України



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.


Планування в системі охорони здоров'я України


Сучасний підхід до планування національної системи охорони здоров'я ґрунтується на концепції програмування загальнонаціонального здоров'я, яка передбачає:

  • Сучасний підхід до планування національної системи охорони здоров'я ґрунтується на концепції програмування загальнонаціонального здоров'я, яка передбачає:

  • систематичну оцінку проблем здоров'я в національному контексті;

  • виявлення регіонів, готових до змін;

  • визначення оптимальних методів для здійснення контролю і встановлення відповідальності за забезпечення ресурсами.



Незважаючи на великі розходження між державами - масштаби, методологія, ступінь розробки планування, наявний досвід дозволив відпрацювати ряд загальних рекомендацій.

  • Планування не буде ефективним без належного аналізу соціальної, економічної і політичної ситуації.

  • Планування охорони здоров'я є невід'ємною частиною загальної системи медичного планування і не може розвиватися незалежно.



Для успішного проведення політики ефективного використання людських ресурсів необхідні три компоненти розвитку охорони здоров" я (виробництво медичних послуг, планування і управління) і взаємодія їх зі службами охорони здоров'я.

  • Для успішного проведення політики ефективного використання людських ресурсів необхідні три компоненти розвитку охорони здоров" я (виробництво медичних послуг, планування і управління) і взаємодія їх зі службами охорони здоров'я.

  • Успішний розвиток наукових досліджень, впровадження планів охорони здоров'я можливі при наявності належних соціальних, економічних, політичних умов і визначеної національної політики.



Планування системи охорони здоров'я - це систематизація шлей, задач, пріоритетів, видів діяльності для забезпечення адекватності між її ресурсами та потребами населення в медичному обслуговуванні на даний момент і на майбутнє.

  • Планування системи охорони здоров'я - це систематизація шлей, задач, пріоритетів, видів діяльності для забезпечення адекватності між її ресурсами та потребами населення в медичному обслуговуванні на даний момент і на майбутнє.



Планування

  • це адміністративний інструмент, що забезпечує раціональну основу для прийняття управлінських рішень. Для того, щоб рішення були ефективними, вони повинні ґрунтуватися на ретельній оцінці різних варіантів. Практична роль планування - це таке розміщення ресурсів, при якому медичне обслуговування було б доступним і ефективним.



Етапи планування

  • визначення й аналіз проблем;

  • визначення альтернативних варіантів;

  • вибір правильного рішення;

  • визначення технічних методів виконання;

  • визначення цілей програми і головних дій з їх реалізації.



Планування забезпечує основу програмного управління з такими складовими (як у системі охорони здоров'я, так і в інших галузях):

  • забезпечення необхідними для виконання наміченого плану людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами;

  • розподіл завдань (організаціям, групам, окремим особам) з найбільш ефек­тивним використанням їх потенціалу;

  • розвиток навичок персоналу, розширення їх можливостей;

  • переконання виконавців у необхідності досягнення намічених цілей обраними методами;

  • узагальнення, контроль і оцінка з метою застосування перевірених на практиці методів.



Планування суспільного здоров'я — це процес визначення його проблем. ідентифікації потреб і ресурсів, установлення реалістичних і пріоритетних цілей та механізмів реалізації. Це невід'ємна частина загальнонаціонального планування соціально-економічного розвитку - тривалий, систематичний, скоординований процес використання людських ресурсів, фінансів, сировини для визначення і досягнення соціальних цілей розвитку країни. Воно припускає координацію планів охорони здоров'я, системи освіти, сільського господарства, промисловості, транспорту, суспільної безпеки і т.д.

  • Планування суспільного здоров'я — це процес визначення його проблем. ідентифікації потреб і ресурсів, установлення реалістичних і пріоритетних цілей та механізмів реалізації. Це невід'ємна частина загальнонаціонального планування соціально-економічного розвитку - тривалий, систематичний, скоординований процес використання людських ресурсів, фінансів, сировини для визначення і досягнення соціальних цілей розвитку країни. Воно припускає координацію планів охорони здоров'я, системи освіти, сільського господарства, промисловості, транспорту, суспільної безпеки і т.д.



Поняття "людські ресурси охорони здоров'я" визначає:

  • число спроможних до праці фахівців і тих, хто навчається; їх демографічні дані; соціальні характеристики з питань освіти, досвіду і кваліфікації;

  • необхідні зміни в кількості і якості персоналу для забезпечення охорони здоров'я населення.



Складові терміна "людські ресурси охорони здоров'я":

  • фахівці охорони здоров'я, що вже працюють;

  • потенційні фахівці, що мають необхідну підготовну або досвід у певній галузі охорони здоров'я, але на даний момент не зайняті у ній;

  • перспективні фахівці, що на даний момент одержують освіту і спеціальну підготовку.



  • Головні функції системи охорони здоров'я країни - це планування, управ­ління і виробництво медичних послуг, їх здійснює єдина система, до якої належать органи управління, підпорядковані їм заклади і персонал.



Планування системи охорони здоров’я полягає у визначенні:

  • Планування системи охорони здоров’я полягає у визначенні:

  • хто збирається виконувати ту або іншу роботу;

  • завдання, термін, місце, методика її проведення;

  • групи населення, на які розраховані ті чи інші елементи планування.



Мета планування галузі охорони здоров'я полягає в найбільш вдалому з економічної точки зору використанні навичок і умінь фахівців для ефективного, кваліфікованого і безпечного медичного обслуговування. Оптимальне його вирішення полягає не в забезпеченні наявності великої кількості професіоналів, а у використанні фахівців, кваліфікація яких відповідає потребам і вимогам медичного обслуговування населення з огляду на наявні у країні ресурси. чи ні, відшарувалася плацента чи ні.

  • Мета планування галузі охорони здоров'я полягає в найбільш вдалому з економічної точки зору використанні навичок і умінь фахівців для ефективного, кваліфікованого і безпечного медичного обслуговування. Оптимальне його вирішення полягає не в забезпеченні наявності великої кількості професіоналів, а у використанні фахівців, кваліфікація яких відповідає потребам і вимогам медичного обслуговування населення з огляду на наявні у країні ресурси. чи ні, відшарувалася плацента чи ні.



Етапи процесу планування

  • Етап 1

  • Початковий імпульс організації процесу планування може виходити прак­тично з будь-якої інстанції, наприклад, із Міністерства охорони здоров'я, Міністерства економіки; частіше від органів громадської охорони здоров’я. Він полягає у формуванні нових ідей, поглядів, концепцій і не виключає політичного тиску для активізації діяльності



Етап 2

  • Етап 2

  • Є вирішальним для успішного виконання визначеної концепції. Перед попереднім оглядом пріоритетів, збором даних, вивченням існуючої ситуації необхідно встановити наявність принаймні мінімальних умов для ефек­тивного планування. Якщо обставини створюють малі шанси для здійснення ефективного загального планування, слід направити свої зусилля на вирішення більш скромних задач і подумати про поліпшення його перспективи.



Етап З

  • Етап З

  • Передбачає визначення кількісних параметрів, оцінки обсягу ресурсів і можливостей їх використання, а також прогнозування зміни чисельності населення, відтворення людських ресурсів і інших важливих чинників. Варто зауважити, що в цей період, принаймні на початковому етапі, потрібне ґрунтуватись на існуючій ситуації.





Етап 5

  • Етап 5

  • Для успішної взаємодії плани повинні складатися з окремих детальних програм з чітко визначеними пунктами щодо видів діяльності, методів, ресурсів, вартості і часу, необхідних для кожного етапу роботи. Загальний план повинен підрозділятися на регіональні програми і спеціалізовані проекти. На ранніх стадіях необхідно також визначити обов'язки і ступінь участі всіх залучених до процесу планування. План повинен враховувати тактику і стратегію управління галуззю.



Етап 6

  • Етап 6

  • Оцінка результатів процесу планування часто ігнорується, особливо планування охорони здоров'я, де, як правило, проміжок часу між ухваленням рішення І результатами його впровадження є достатньо тривалим.



Умови і обставини для успішного проведення планування охорони здоров'я

  • Спроможність керівництва адаптуватися до нових обставин. Упорядку­вання загальнонаціонального плану повинно ґрунтуватися на ясній і точній інформації відповідних органів охорони здоров'я, освіти і на людських ресурсах. Ступінь поінформованості керівництва охорони здоров'я й закладів освіти про кадрову і функціональну невідповідність, диспропорції у використанні і розподілі ресурсів повинні бути вичерпними, в противному разі планування на кінцевій стадії буде неефективним, частковим або потерпить крах під час реалізації проектів.



  • Законодавча основа планування і наступного впровадження рекомендацій. Успіх планування охорони здоров'я буде обмеженим, якщо він юридична і адміністративне не обґрунтований.

  • Бажання і можливості уряду впровадити план. Реалістичний план має враховувати адміністративні обмеження. Багато планів в системі охорони здоров'я мали недостатній успіх через недостачу досвідчених менеджерів.



Складність приведення у відповідність потреб охорони здоров'я соціально-економічному розвитку країни обумовлена такими причинами:

  • • Соціальна політика і плани країни в сфері охорони здоров'я, можуть підлягати значним динамічним змінам із року в рік. Несприятливі умови в країні є перешкодою успішному плануванню подальшого розвитку системи охорони здоров'я, але повністю його не виключають.



Соціальні задачі і цілі не мають безумовної єдності, некеровані, і часто суперечать одне одному. Підсистеми різноманітних рівнів у межах країни служать різним, часто суперечливим, інтересам і групам.

  • Соціальні задачі і цілі не мають безумовної єдності, некеровані, і часто суперечать одне одному. Підсистеми різноманітних рівнів у межах країни служать різним, часто суперечливим, інтересам і групам.

  • Існують значні прогалини в поінформованості про соціальні проблеми, Керівники соціальних служб часто не уявляють собі, як різні задачі співвід­носяться одна з одною і які можуть бути наслідки альтернативних рішень.

  • Значна частина соціальних проблем вирішується ізольовано, несистематично, шляхом некоординованих дій окремих груп і осіб.



Шість найбільш важливих принципів збору і використання технічних даних в плануванні системи охорони здоров’я

  • Тісний зв'язок статистики організації охорони здоров'я із статистичними даними про здоров'я й освіту населення.

  • Фахівці в галузі статистики повинні брати участь у роботі на всіх етапах процесу планування.





Зібрані дані повинні впливати на прийняття рішень, що часто ігнорується на практиці. Спеціальні дослідження слід починати, якщо попередній аналіз показує, що результати цих досліджень необхідні і будуть сприяти виявленню і правильному вирішенню певної проблеми.

  • Зібрані дані повинні впливати на прийняття рішень, що часто ігнорується на практиці. Спеціальні дослідження слід починати, якщо попередній аналіз показує, що результати цих досліджень необхідні і будуть сприяти виявленню і правильному вирішенню певної проблеми.

  • Перевага повинна надаватися якості і коректності даних, а не їх загальній кількості. Краще, якщо причетні до планування фахівці будуть мати у своєму розпорядженні детальну і точну інформацію, отриману вибірково, ніж матеріал з високим рівнем помилок, стосовно усього населення або всіх закладів охсрони здоров'я. Проте, спокуса одержати великий обсяг даних і незнання техніки вибіркових досліджень часто призводять до ігнорування цього принципу.



Дякую за увагу !




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка