Поезія “срібного століття” Акмеїзм



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


Поезія “срібного століття”

  • Акмеїзм


Епоха змін



Акмеїзм

  • Акме́їзм (грец. — вершина, вищий ступінь чогось) — одна з модерністських течій в російській поезії 1910-х років, що сформувалася у відповідь на крайнощі символізму. Очолював течію М. Гумільов.

  • Долаючи пристрасть символістів до «надреального», багатозначності і текучості образів, ускладненої метафоричності, акмеїсти прагнули до чуттєвої ясності образу і точності, чеканності поетичного слова. Їх «земна» поезія схильна до камерності, естетизму і поетизації відчуттів первозданної людини.

  • Для акмеїзму була характерна крайня аполітичність, повна байдужість до злободенних проблем сучасності. Акмеїсти, що прийшли на зміну символістам, не мали детально розробленої філософсько-естетичної програми. Але якщо в поезії символізму визначальним чинником була скороминущість, миттєвість буття, якась таємниця, покрита ореолом містики, то як наріжний камінь в поезії акмеїзму був покладений реалістичний погляд на речі. Туманна хисткість і нечіткість символів замінювалася точними словесними образами. Слово, на думку акмеїстів повинно було повернути свій початковий сенс.

  • Вищою крапкою в ієрархії цінностей для них була культура, тотожна загальнолюдській пам'яті. Тому настільки часті у акмеїстів звернення до міфологічних сюжетів і образів.



Акмеїзм

  • Якщо символісти в своїй творчості орієнтувалися на музику, то акмеїсти — на просторові мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис. Тяжіння до тривимірного світу виразилося в захопленні акмеїстів наочністю: барвиста, деколи екзотична деталь могла використовуватися з чисто живописною метою.

  • Відмінною рисою поетів-акмеїстів була їх «організаційна згуртованість». По суті, акмеїсти були не стільки організованою течією із загальною теоретичною платформою, скільки групою талановитих і дуже різних поетів, яких об'єднувала особиста дружба. У символістів нічого подібного не було: спроби Брюсова возз'єднувати побратимів виявилися марними. Те ж саме спостерігалося у футуристів — не дивлячись на велику кількість колективних маніфестів, які вони випустили.

  • Акмеїсти, або — як їх ще називали — «гіперборейці» (по назві друкарського рупору акмеїзму, журналу і видавництва «Гіперборей»), відразу виступили єдиною групою. Своєму союзу вони дали знаменне найменування «Цех поетів».



Акмеїзм

  • А початок новій течії поклав скандал. Восени 1911 року в поетичному салоні В'ячеслава Іванова, знаменитій «Башті», де збиралося поетичне суспільство і проходило читання і обговорення віршів спалахнув «бунт». Декілька талановитих молодих поетів демонстративно пішли з чергового засідання «Академії вірша», обурені принизливою критикою на свою адресу «метрів» символізму.



Акмеїзм

  • Головні ідеї акмеїзму були викладені в програмних статтях М.Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм» і С.Городецкого «Деякі течії в сучасній російській поезії», опублікованих в журналі «Аполлон» (1913 № 1).



Акмеїзм

  • Акмеїзм налічує шістьох найбільш активних учасників течії: М.Гумільов, А. Ахматова, О. Мандельштам, С. Городецький, М. Зенкевич, В. Нарбут.

  • В різний час в роботі «Цеху поетів» брали участь різні поети. На засіданнях «Цеху», на відміну від зборів символістів, вирішувалися конкретні питання: «Цех» був школою опанування поетичною майстерністю, професійним об'єднанням.



Акмеїзм

  • Спроби відновити діяльність об'єднання згодом робилися не раз. Другий «Цех поетів”, заснований літом 1916 р., очолив Г. Іванов разом з Г. Адамовичем. Але і він проіснував недовго. У 1920 р. з'явився третій «Цех поетів», який був останньою спробою Гумільова організаційно зберегти акмеїстичну лінію. Під його крилом об'єдналися поети, що зараховують себе до школи акмеїзму: Н. Чуковський, І. Одоєвцева, Н.Берберова, Вс. Різдвяний, Н. Олейников та інші. Третій «Цех поетів» проіснував в Петрограді близько трьох років — аж до трагічної загибелі Н. Гумільова.

  • Творчі долі поетів, так або інакше пов'язаних з акмеїзмом, склалися по-різному: Н. Клюєв згодом заявив про свою непричетність до діяльності співдружності; Г. Іванов і Г. Адамович продовжили і розвинули багато принципів акмеїзму в еміграції; на В. Хлебникова акмеїзм не справив скільки-небудь помітного впливу. За радянських часів поетичну манеру акмеїстів (переважно Н. Гумільова) наслідували:



Основні принципи акмеїзму



Акмеїзм. Анна Ахматова

  • Ахма́това А́нна Андрі́ївна (Горе́нко) (1889 -1966) — російська поетеса, родом з України, дружина Миколи Гумільова, представниця акмеїзму.

  • Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» (Італія, 1962).

  • Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Великобританія).

  • РОЗДІЛИ ТВОРЧОСТІ

  • любовна і рефлексивна лірика (збірки “Чотки”,” Біла зграя”, “Подорожник”, “Anno Domini”)

  • лірико-епічні поеми (“Поема без героя”, “Реквієм пам'яті жертв сталінських репресій”)

  • вірші про війну

  • переклади поезій (у тому числі І.Франка).



Акмеїзм. Анна Ахматова

  • Народилася в Одесі в родині відставного флотського інженера-механіка. В 1890 році родина переїхала до Царського Села, де Анна навчалась в Царскосельскій гімназії в 1900-1905 роках; у 1906-1907 роках — у Київській Фундуклеївській гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.

  • Перший вірш опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем, узяла прізвище прабабці з материнської лінії.

  • У 1910 р. Анна Ахматова вийшла заміж за поета Миколу Гумільова. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збіркою поезій «Вечір», проте славу поетесі принесла книга «Чотки» (1914).

  • В 1912 році в родині Гумільова і Ахматової народився син Лев — у майбутньому поет, перекладач, засновник теорії етногенезу.



Акмеїзм. Анна Ахматова



Акмеїзм. Анна Ахматова

  • Жовтневий заколот більшовиків А. Ахматова не прийняла, але Росію не покинула. З початком сталінських репресій був звинувачений у контрреволюційній змові і розстріляний її чоловік Микола Гумільов (1921), а пізніше зазнавав переслідування її єдиний син.

  • Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії: її, як дослідницю, цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, якому вона присвятила, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

  • Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року її твори практично не друкувались. Збірки її віршів, що вийшли в період між 1922 та 1966 роками, аж ніяк не можна в повній мірі назвати авторськими.



Акмеїзм. Анна Ахматова

  • 1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова).

  • Позбавлена можливості друкуватися (а отже мати засоби для існування) А.Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії.

  • 1962 року побачила світ її 22-річна праця — «Поема без героя».

  • Основні збірки поезій А.Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Бег часу», «Реквієм».

  • У 1962 році Анна Ахматова була номінована на Нобелівську премію з літератури.

  • В 1964 році в Італії вона отримала премію «Етна-Таорміна», а в 1965 році — диплом почесного доктора Оксфордського університету.



Акмеїзм. Анна Ахматова

  • Характерними рисами творчості Ахматової можна назвати вірність моральним засадам буття, тонке розуміння психології почуттів, осмислення трагедій ХХ сторіччя, що пов’язане з особистими переживаннями, тяжіння до класичного стилю поетичної мови.

  • Її ранні вірші були пройняті індивідуалістичними, занепадницькими мотивами. Пізніше вона написала ряд патріотичних віршів, цикли поезій: «Іва» (1940), «Ташкентські вірші» (1942—44), «Слава миру» (1950).

  • Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір».

  • У 1958 році А. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

  • Мати поетеси — Інна Еразмівна Стогова похована в подільському селі Слобідка-Шелехівська, де відкрито музей родини Ахматових



Акмеїзм. Анна Ахматова



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Микола Степанович Гумільов (1886-1921)- російський поет, теоретик і практик акмеїзму, приділяв велику увагу проблемам поетичної майстерності та техніки віршування

  • Народився в Кронштадті. Дитинство провів в Царському Селі, в гімназії вчився в Петербурзі і Тифлісі.

  • Вірші писав з 12 років, перший друкарський виступ в 16 років — вірш в газеті «Тіфлісський листок».

  • Восени 1903 р. сім'я повертається в Царське Село, і Гумільов закінчує там гімназію, директором якої був Іннокентій. Анненський. Вчився погано, випускні іспити склав в 20 років.

  • Переломний момент — знайомство з філософією Ф. Ніцше і віршами символістів.



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • У 1903 р. познайомився з гімназисткою А. Горенко (майбутньою Анною Ахматовою).

  • У 1905 р. виходить його перша збірка віршів — «Дорога конквістадорів», наївна книга ранніх дослідів, в якій, проте, вже знайдена власна енергійна інтонація і з'явився образ ліричного героя, мужнього, самотнього завойовника.

  • У 1906, після закінчення гімназії, Гумільов виїжджає до Парижа, де слухає лекції в Сорбонні і заводить знайомства в літературно-художньому середовищі.

  • Робить спробу видання журналу «Сіріус», в трьох номерах якого друкується під власним прізвищем і під псевдонімом Анатолій Грант. Посилає кореспонденції в журнали і газети. У Парижі вийшла друга збірка Гумільова — «Романтичні вірші» (1908), присвячена А.Горенко. З цієї книги починається період зрілої творчості Н. Гумільова.



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Весною 1908 р. Гумільов повертається до Росії, заводить знайомство з петербурзьким літературним світом (В'ячеслав Іванов), виступає постійним критиком в газеті «Мова» (пізніше починає друкувати в цьому виданні також вірші і розповіді).

  • Восени здійснює свою першу поїздку на схід — до Єгипту.

  • Вступає на юридичний факультет столичного університету, незабаром переводиться на історико-філологічний.

  • У 1909 бере участь в організації нового видання — журналу «Аполлон», в якому надалі, до 1917 року, друкує вірші і переклади і веде постійну рубрику «Листи про російську поезію». Зібрані в окрему книгу рецензії Гумільова дають яскраве уявлення про літературний процес 1910-х років.

  • В кінці 1909 року Гумільов їде до Абіссінії, а повернувшись, видає нову книгу — «Перли».

  • 25 квітня 1910 Микола Гумільов вінчається з Ганною Горенко (розрив їх стосунків стався у 1914 р.)



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Восени 1911р. створюється «Цех поетів», що маніфестує свою автономію від символізму і створення власної естетичної програми (стаття Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм»)

  • Першим акмеїстичним твором вважали в поему Гумільова «Блудний син» (1911). В цей час за Гумільовим міцно закріпилася репутація «майстра».

  • Весною 1913 р. як начальник експедиції від Академії Наук Гумільов виїжджає на півроку до Африки (для поповнення колекції етнографічного музею), веде шляховий щоденник.

  • На початку Першої світової війни Н.Гумільов, людина дії, вступає добровольцем в уланський полк і отримує за хоробрість два Георгіївські хрести. У «Біржових відомостях» в 1915р. публікуються його «Записки кавалериста».



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Патріотичний порив і захопленість небезпекою скоро проходять, і він пише в приватному листі: «Мистецтво для мене дорожче за і війну, і Африку». Гумільов переходить в гусарський полк і добиваєть-ся відправки в російський експедиційний корпус на Салонікський фронт, але по дорозі затримується в Парижі і Лондоні до весни 1918. До цього періоду відноситься цикл його любовних віршів.

  • У 1918 після повернення до Росії Гумільов інтенсивно працює як перекладач, готуючи для видавництва «Всесвітня література» епос про Гільгамеша, вірші французь-ких і англійських поетів. Пише декілька п'єс, видає книги віршів «Вогнище» (1918), «Фарфоровий павільйон» (1918).

  • У 1921 виходить остання книга Гумільова, на думку багатьох дослідників, — краща зі всіх, ним створених, — «Вогненний стовп».



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • 3 серпня 1921 року Гумільов арештований ЧК у справі про т.з. «таганцевськом змові» і 24 серпня засуджений до розстрілу. Ім'я його було одним з найодіозніших в історії офіційної російської літератури впродовж всього радянського періоду.



Акмеїзм. Микола Гумільов



Акмеїзм. Микола Гумільов



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Умный дьявол

  • Мой старый друг, мой верный Дьявол,

  • Пропел мне песенку одну:

  • — Всю ночь моряк в пучине плавал,

  • А на заре пошел ко дну.

  • Кругом вставали волны-стены,

  • Спадали, вспенивались вновь,

  • Пред ним неслась, белее пены,

  • Его великая любовь.

  • Он слышал зов, когда он плавал:

  • «О, верь мне, я не обману»…

  • Но помни, — молвил умный Дьявол, —

  • Он на заре пошел ко дну.



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • Воспоминание

  • Над пучиной в полуденный час

  • Пляшут искры, и солнце лучится,

  • И рыдает молчанием глаз

  • Далеко залетевшая птица.

  • Заманила зеленая сеть

  • И окутала взоры туманом,

  • Ей осталось лететь и лететь

  • До конца над немым океаном.

  • Прихотливые вихри влекут,

  • Бесполезны мольбы и усилья,

  • И на землю ее не вернут

  • Утомленные белые крылья.

  • И когда я увидел твой взор,

  • Где печальные скрылись зарницы,

  • Я заметил в нем тот же укор,

  • Тот же ужас измученной птицы.



Акмеїзм. Микола Гумільов

  • О тебе

  • О тебе, о тебе, о тебе, Ничего, ничего обо мне! В человеческой, темной судьбе Ты - крылатый призыв к вышине. Благородное сердце твое - Словно герб отошедших времен. Освящается им бытие Всех земных, всех бескрылых племен. Если звезды, ясны и горды, Отвернутся от нашей земли, У нее есть две лучших звезды: Это - смелые очи твои. И когда золотой серафим Протрубит, что исполнился срок, Мы поднимем тогда перед ним, Как защиту, твой белый платок. Звук замрет в задрожавшей трубе, Серафим пропадет в вышине... ...О тебе, о тебе, о тебе, Ничего, ничего обо мне!



Акмеїзм. Осип Мандельштам

  • Осип Мандельштам (1891—1938) – російський поет, перекладач, літературознавець.

  • Народився у Варшаві. Батько, Емілій Веніамінович (Еміль, Хаськл, Хацкель Беніаміновіч) Мандельштам, був купцем першої гільдії. Мати, Флора Осипівна Вербловська, була музикантом.

  • У 1897 р. сім'я Мандельштамів переїхала до Петербургу. Осипн здобув освіту в Тенішевському училищі (1900—1907), одному з найбільш прогресивних учбових закладів того часу. З дитинства знаходився під враженням архітектурно-історичних пам’яток Петербургу, його стрункого «міражу», що сприймався в контрасті з родовими межами побуту і релігійного ритуалу єврейської діаспори.



Акмеїзм. Осип Мандельштам

  • У 1908—1910 р. Мандельштам вчився у Сорбонні і в університеті Гейдельберг-ському.

  • У 1911 році для того, щоб полегшити вступ до Петербурзького університету, Мандельштам прийняв в лютеранську віру,

  • 10 вересня того ж року він був зарахований на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, де вчився з перервами до 1917 року.

  • Починав поетичну кар'єру як символіст, послідовник перш за все П.Верлена і Ф.Сологуба, а також передвісника символістів — Ф.І.Тютчева. В кінці 1912 р. увійшов до групи акмеїстів. У акмеїзмі побачив, в першу чергу, апологію органічного єднання хаосу (природа) і жорстко організованого космосу (архітектура) на противагу розмитості і ірраціональності символізму.



Акмеїзм. Осип Мандельштам

  • Дружбу з акмеїстами (А. А. Ахматовою і Н. С. Гумільовим) вважав одним з головних успіхів свого життя.

  • Поетичні пошуки цього періоду відобразила дебютна книга віршів «Камінь». Вірші часу Першої світової війни і революції (1916—1920) склали другу книгу «Tristia» («книгу скорботи», заголовок сходить до Овідію). Її авторський варіант з'явився в 1923 із загальним присвяченням «Н. Х.» — Надії Яківні Хазіній, дружині поета (їх знайомство відбулося в Києві, в травні 1919).

  • З травня 1925 по жовтень 1930 настає пауза в поетичній творчості. В цей час пишеться проза, до створеної в 1923 автобіографії «Шум часу» додається повість «Єгипетська марка» (1927).

  • У 1928 друкується остання прижиттєва поетична збірка «Вірші», а також книга його вибраних статей «Про поезію».



Акмеїзм. Осип Мандельштам

  • В 1930р. повертається до писання віршів, в яких демонстративно пориває не тільки з радянською дійсністю, але і з культурною традицією в цілому і бере на себе місію створення нової культури, від нуля, «з кременя», що не спирається на досягнення попередників. «Прощанням» з культурою стало програмне есе «Розмова про Данте» (1933).

  • У листопаді 1933, на піці своєї ненависті до радянського офіціозу, пише злу антисталінську епіграму «Ми живемо під собою не відчуваючи країни», за яку його заарештовують і відправляють в заслання в Чердинь, потім дозволяють вибрати інше місце поселення. Мандельштам вибирає Вороніж (1934—1937).



Акмеїзм. Осип Мандельштам

  • Більша частина віршів, створених у воронезький період, відобразила прагнення безповоротно деформованого арештом і хворобами поета виговоритися сповна, сказати своє останнє слово.

  • У травні 1937 поет отримав дозвіл виїхати з Воронежа.

  • Через рік його заарештували повторно і відправили по етапу в табір, на Далекий Схід. Мандельштам помер 27 грудня 1938 р. від тифу в пересильному таборі Владперпункт (Владивосток).

  • Був реабілітований посмертно: у справі 1938 року — в 1956, у справі 1934 року — в 1987 році.

  • В 2001 році йому був відкритий пам’ят-ник у Владивостоці, а у 2008 році – у Воронежі і Москві.



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Акмеїзм. Осип Мандельштам



Інтернет-ресурси

  • Слово. Серебряный век. http://slova.org.ru/

  • Сайт “Серебряный век” http://www.silverage.ru/

  • Вікіпедія (українською мовою) http://uk.wikipedia.org/

  • Википедия (російською мовою) http://ru.wikipedia.org/

  • Російська портретна галерея http://all-photo.ru/portret/

  • Сайт «Стихия». http://www.litera.ru/stixiya/authors/

  • Вірші класичних і сучасних авторів http://stroki.net/

  • Мир Марины Цветаевой. http://www.ipmce.su/~tsvet/

  • Сайт, присвячений творчості А.Ахматової http://www.akhmatova.org/

  • Сайт, присвячений творчості М.Гумільова http://gumilev.ru/

  • Сімейна енциклопедія. Біографії письменників. http://www.simya.com.ua/

  • Сайт, присвячений О.Блоку http://alexander-block.ru/

  • Некоммерческая электронная библиотека«ImWerden» http://imwerden.de/

  • Стихи о любви http://poem.com.ua/gumilev/

  • Сайт поклонников творчества О.Е.Мандельштама http://mendelshtamp.narod.ru/

  • Сайт “Серебряного века силуэт…” http://www.silverage.ru/poets/



Література

  • Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.

  • Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

  • Гаспаров М. Л. О. Мандельштам. Гражданская лирика 1937 года. — М., 1996.

  • Лекманов О. А. Мандельштам . — М., 2004. — (Жизнь замечательных людей).

  • Мусатов В. В. Лирика Осипа Мандельштама. — Киев, 2000.

  • Семенко И. М. Поэтика позднего Мандельштама. — М., 1997.

  • Павловский А., Анна Ахматова. Очерк творчества, Л., 1966.

  • Тарасенков А. Н., Русские поэты XX в. 1900—1955. Библиография, М., 1966.

  • Добин Е. С. Поэзия Анны Ахматовой, Л., 1968.

  • Жирмунский В. М. Творчество Анны Ахматовой. Л., 1973.

  • Чуковская Л. К. «Записки об Анне Ахматовой» в 3 т., YMCA-Press., 1976.

  • Тименчик Р.Д. Анна Ахматова в 1960-е годы. — М.: Водолей Publishers, 2005.

  • Мандельштам Н. Об Ахматовой. М.: Новое издательство, 2007

  • Черных В. А. Летопись жизни и творчества Анны Ахматовой - М.: Индрик, 2008.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка