Показати психологізм змалювання головного героя роману; Показати психологізм змалювання головного героя роману



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.



Показати психологізм змалювання головного героя роману;

  • Показати психологізм змалювання головного героя роману;

  • Розкрити характер Чіпки, його неоднозначність, складність;

  • Простежити еволюцію його поведінки;

  • З ясувати причини, що привели до морального падыння;

  • Виховувати високы морально-етичны риси простоъ людини.



Дитячі роки

  • Дитячі роки

  • Батьки Чіпки

  • Чіпка – одинак

  • Образи молодого Вареника

  • Де ж правда ?

  • Неволя-приниження-пияцтво-злочин

  • Відгук О.Гончара про Чіпку

  • Висновки



Народився він гарним хлопчиком “... повновидим, чорнявим, головатим і розумним…” Тільки був якийсь смутний, хмурий, невеселий. Не схожий на інших.

  • Народився він гарним хлопчиком “... повновидим, чорнявим, головатим і розумним…” Тільки був якийсь смутний, хмурий, невеселий. Не схожий на інших.



Мати – зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство – це працьовиті руки й чесна душа. Батько – панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника.

  • Мати – зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство – це працьовиті руки й чесна душа. Батько – панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника.



Діти його не любили, називали “байстрюк” і “виродок”. Чіпка змалечку відчував себе нелюбом, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав , і так багато болю.

  • Діти його не любили, називали “байстрюк” і “виродок”. Чіпка змалечку відчував себе нелюбом, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав , і так багато болю.



Найкращі свої риси малий проявив у спілкуванні зі своїм добрими наставниками – бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявив свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро.

  • Найкращі свої риси малий проявив у спілкуванні зі своїм добрими наставниками – бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявив свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро.





Був гарним, але таких парубків можна було зустріти по хуторах та селах. Одне, що в нього було неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою…

  • Був гарним, але таких парубків можна було зустріти по хуторах та селах. Одне, що в нього було неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою…



Усвідомлена соціальна кривда, сприяла тому, що він був надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Можна простежити, що у нього з дитинства розвилося неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевищує саму правду.

  • Усвідомлена соціальна кривда, сприяла тому, що він був надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Можна простежити, що у нього з дитинства розвилося неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевищує саму правду.



Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль. А разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор, а разом з ним і ми. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя – приниження – пияцтво – злочин.

  • Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль. А разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор, а разом з ним і ми. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя – приниження – пияцтво – злочин.



У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: “Де ж правда?”. Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.

  • У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: “Де ж правда?”. Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.



Але й сам Чіпка виявився не гідний поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає “відбиранням свого”, зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших.

  • Але й сам Чіпка виявився не гідний поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає “відбиранням свого”, зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших.



У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислю-вався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

  • У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислю-вався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.



У молодості Чіпка – горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатен на вчинок безкорисливий. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка рідня Олексі Довбушу та Кармелюку. Проте він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, “не пожалів” свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

  • У молодості Чіпка – горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатен на вчинок безкорисливий. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка рідня Олексі Довбушу та Кармелюку. Проте він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, “не пожалів” свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.



  • Чіпка - тип селянина – трудівника. У його образі автор показує найістотніші риси трудового селянина за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя. Та Чіпка вибрав інший шлях : грабунку і вбивства. І ніякі добрі вчинки не можуть виправдати його за це.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка