Покази до застосування нейролептиків



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.































Покази до застосування нейролептиків

  • Покази до застосування нейролептиків

  • Гострі і хронічні психози різної етіології (шизоаффективний психоз і шихофренія, органічні і інтоксикаційні психози, включаючи деліріозні стани, дитячі і сенильні психози).

  • Синдроми психомоторного збудження (психотичний, маніакальний, тривожний, психопатичний).

  • При шизофренії для припинення і профілактики загострень, корекції негативних (дефіцитних) розладів, стримування темпу прогредієнтності.

  • Деякі обсесивно-компульсивні розлади.

  • Синдром Турета та інші гіперкінетичні рухові розлади (хорея Гентінгтона).

  • Порушення поведінки і сфери потягу при психопатіях і психопатоподібних синдромах, в тому числі у дітей.

  • Деякі психосоматичні і соматоформні розлади (больові синдроми, сенестоіпохондрична симптоматика).

  • Виражена інсонмнія.

  • Нестримна блювота.

  • Премедикаця перед наркозом, нейролептанальгезія (дроперідол).

  • Недивлячись на перераховані різноманітні покази до застосування нейролептиків, у 80-90 % випадків їх застосовують у психіатричній практиці при шизофренії або для припинення маніакального збудження.



Протипокази до застосування

  • Протипокази до застосування

  • Індивідуальна непереносимість.

  • Токсичний агранулоцитоз в анамнезі.

  • Закритокутова глаукома, аденома простати (для препаратів з холіноблокуючими властивостями).

  • Порфірія.

  • Паркінсонізм.

  • Феохромоцитома (для бензамідів).

  • Алергічні реакції на нейролептики цієї групи в анамнезі.

  • Тяжкі порушення функції нирок та печінки.

  • Захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації.

  • Гострі лихоманкові стани.

  • Коматозні стани.

  • Вагітність і лактація.

  • Інтоксикація речовинами, які викликають депримуючу (пригнічуючу) дію на ЦНС.





Основні ефекти транквілізаторів:

  • Основні ефекти транквілізаторів:

  • Транквілізуючий (анксіолітичний) – зменшення тривоги, страху, емоційної напруги.

  • Седативний (психомоторна загальмованість, денна сонливість, зниження концентрації уваги, зменшення швидкості реакції, потенціювання дії алкоголю та інших депримуючих ЦНС засобів).

  • Міорелаксуючий (проявляється у вигляді слабкості, в’ялості, втомлюваності).

  • Протисудомний (пригнічення судомної активності).

  • Снодійний (в залежності від дози характерний для всіх бензодіазепінів, але особливо для препаратів з коротким Т1/2).

  • Вегетостабілізуючий (регулювання діяльності вегетативної нервової системи).



Протипокази до призначення бензодіазепінів:

  • Протипокази до призначення бензодіазепінів:

  • Індивідуальна непереносимість або підвищена чутливість до бензодіазепінів.

  • Міастенія.

  • Порфірія.

  • Декомпенсована легенева недостатність.

  • Зловживання алкоголем.

  • Важкі порушення функцій печінки і нирок.

  • І триместр вагітності.



  • Вірогідність появи побічної дії бензодіазепінів зростає в залежності від багатьох факторів, головними з яких є:

  • Застосування бензодіазепінів з порівняно великим періодом Т1/2 (хлордіазепоксид, клоразепат, діазепам, флуразепам, галазепам, квазепам, празепам та ін.).

  • Призначення бензодіазепінів протягом довгого періоду у великих дозах.

  • Застосування бензодіазепінів, елімінація активних метаболітів яких із організму відбувається повільно, що супроводжується їх кумуляцією на протязі кількох днів. Кумулятивні ефекти метаболітів проявляються клінічно не завжди.

  • Порушення дектосикаційної функції печінки (особливо при призначенні бензодіазепінів, які інактивуються шляхом мікросомального окислення в печінці).

  • Порушення функції нирок (елімінація метаболітів і кон’югованих бензодіазепінів здійснюєтсья нирками).

  • Порушення дихання, особливо вентиляційна недостатність у хворих з важкими хронічними бронхообструктивними захворюваннями або страждаючими „апное під час сну”.



Побічні ефекти бензодіазепінів:

          • Побічні ефекти бензодіазепінів:
  • „Синдром похмілля” вдень, проявляється відчуттям втомлюваності, сонливості, уповільненням розумової діяльності, порушенням пам’яті. Обумовлюється кумуляцією препарату і його метаболітів.

  • Депресія, апатія, „емоційна анестезія”, атаксія, порушення координації рухів, дизартрія, диплопія, головокружіння, розлади уваги.

  • При довготривалому застосуванні бензодіазепінів можлива агравація депрсії і провокація суїцидальних спроб у хворих з депресією (особливо при змішаних її формах, що протікають з вираженими відчуттями страху).

  • Поява збудження, спалах люті і жорстокості на початку лікування як парадоксальний ефект бензодіазепінів.

  • Антисоціальна поведінка, гіпнагогічні галюцинації у людей, що вживають алкоголь і барбітурати.

  • Збудження, ейфорія, виникнення страху і тривоги після седативної і анксіолітичної дії (у пацієнтів з органічними захворюваннями головного мозку).

  • Пригнічення дихання, апное, зупинка серця при в/в введенні бензодіазепінів.



Синдром відміни бензодіазепінів може проявлятися тільки через 3-4 тижні після припинення прийому тривало діючих бензодіазепінів, а після припинення прийому бензодіазепінів з коротким періодом дії ознаки синдрому відміни можуть з’являтися на протязі кількох годин після відміни: рецидив хвороби у вигляді відновлення генералізованих тривожних станів, страху, панічних атак, агорафобій, а також поява галюцинацій, ілюзій, головних болей, тремтіння, парестезій, гіпотензії, тахікардії, пітливості, диспепсії, болей в різних частинах тіла.

  • Синдром відміни бензодіазепінів може проявлятися тільки через 3-4 тижні після припинення прийому тривало діючих бензодіазепінів, а після припинення прийому бензодіазепінів з коротким періодом дії ознаки синдрому відміни можуть з’являтися на протязі кількох годин після відміни: рецидив хвороби у вигляді відновлення генералізованих тривожних станів, страху, панічних атак, агорафобій, а також поява галюцинацій, ілюзій, головних болей, тремтіння, парестезій, гіпотензії, тахікардії, пітливості, диспепсії, болей в різних частинах тіла.

  • Необхідно дотримуватись правила: чим довше пацієнт отримував бензодіазепіни, тим повільніше повинна бути швидкість зменшення його добової дози (у деяких випадках для повної відміни бензодіазепіну необхідно від 4 до 12 місяців).

  • При застосуванні бензодіазепінів із короткотривалою дією, можливий розвиток синдрому „міждозової тривоги” – відновлення стану тривоги і страху в інтервалі між прийомами препарату.

  • Найбільш несприятливим наслідком довготривалого прийому транквілізаторів є розвиток психічної і фізичної залежності аж до формування справжньої токсикоманії.

  • При передозуванні транквілізаторів у хворих, які не мають тяжких соматичних розладів, як правило розвивається різка загальмованість, а потім глибокий сон, який може продовжуватись до 2 днів.















Покази до застосування. Депресивні стани різного походження (наприклад, циклотімія, дістімія,біполярні розлади настрою, а також в рамках шизофренії, органічних захворювань головного мозку та інші психічні розлади) і характеру (ажитовані, астенічні, іпохондричні та ін. депресії), панічні і обсесивно-компульсивні розлади, соціальні фобії, нервова анорексія і булімія, нарколепсія, соматоформні розлади. При лікуванні алкоголізму антидепресанти застосовують поза періодом абстиненції, при підвищеній втомлюваності, відсутності вираженої тривоги, а також при безсонні, дисфоричних порушеннях, хронічних алгічних синдромах.

  • Покази до застосування. Депресивні стани різного походження (наприклад, циклотімія, дістімія,біполярні розлади настрою, а також в рамках шизофренії, органічних захворювань головного мозку та інші психічні розлади) і характеру (ажитовані, астенічні, іпохондричні та ін. депресії), панічні і обсесивно-компульсивні розлади, соціальні фобії, нервова анорексія і булімія, нарколепсія, соматоформні розлади. При лікуванні алкоголізму антидепресанти застосовують поза періодом абстиненції, при підвищеній втомлюваності, відсутності вираженої тривоги, а також при безсонні, дисфоричних порушеннях, хронічних алгічних синдромах.

  • Протипокази до застосування. Психомоторне збудження, судомні напади, гострі випадки порушення свідомості, захворювання печінки і нирок у стадії декомпенсації, стійка артеріальна гіпотензія, порушення кровообігу, вагітність, індивідуальна непереносимість.





  • Побічна дія антидепресантів:

  • Антихолінергічна дія ТАД (особливо амітриптилін, доксепін і кломіпрамін): сухість в роті (пригнічення салівації, множинний карієс); розпливчастість зору, мідріаз з підвищенням внутрішньоочного тиску і спазмом акомодації; закрепи і затримка сечовиділення (атонія кишечника, сечового міхура), паралітичний ілеус; делірій.

  • Побічна дія на ЦНС: тремор, страх, безсоння, підвищення апетиту; поява судом у хворих, схильних до судомних реакцій (епілепсія, травми голови, у хворих на алкоголізм) – особливо амоксапін і мапротилін. Екстрапірамідрі розлади – ампоксапін.

  • Ортостатична гіпотензія; тахікардія (симпатоміметична і антихолінергічна дія на серце); кардіотоксичність (концентрація в серцевому м’язі в 100 разів більша, ніж в плазмі), подовження QRS і інтервалу R-Q, розширення зубця Т, екстрасистоли та інші форми артимій, порушення передсердно-шлуночкової провідності (аж до АВ-блокади); дилятаційна кардіоміопатія.

  • Алергічні шкірні реакції, фотосенсибілізація, холестатична жовтяниця, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія.

  • Миготлива деліріозна симптоматика у хворих похилого віку. Атропіноподібний делірій при передозуванні із загрозливими зоровими галюцинаціями.

  • Ендокринно-обмінні порушення: затримка рідини з невеликим набряком тканин, булімія, збільшення маси тіла, дисменорея, дисфункція статевої сфери.



Незворотні ІМАО:

  • Незворотні ІМАО:

  • Холіноблокуюча дія.

  • Тирамінові („сирні”) реакції: несумісність з продуктами, які мають тирамін (копченості, сир, кава, шоколад, дріжджі, бобові, червоне вино, пиво).

  • Ортостатична гіпотензія, збільшення маси тіла, безсоння, порушення функцій статевої сфери, сухість в роті, закрепи, затримка спечовиділення, нудота, порушення координації рухів, набряки, пітливість, акатізія, невропатія, пов’язана з дефіцитом вітаміну В6.

  • Психомоторне збудження, дратівливість, неуступчивість, посилення безсоння і тривоги.

  • Інверсія фази МДП.



Селективні інгібтори зворотнього захоплення серотоніну:

  • Селективні інгібтори зворотнього захоплення серотоніну:

  • Гіперстимуляція центральної і периферичної серотонінергічних систем: шлунково-кишкові розлади (нудота, пронос); анорексія; порушення статевої функції; тремор; пітливість.

  • Серотоніновий синдром: метеоризм, спастичні болі в животі, діарея, нудота та інші диспептичні явища. Тремор, дизартрія, гіперрефлексія, м’язевий гіпертонус, міоклонічні посмикування, атаксія, брадикардія, маніакальноподібний синдром, сплутаність, дезорієнтація, підвищення температури, маскоподібне лице, профузний піт. Смерть наступає від гострих серцево-судинних порушень.

  • При поєднанні з інгібіторами МАО – гастроентерологічні і неврологічні розлади, гіпертензивний криз (інтервал між прийомом повинен бути не менше 2-х тижнів, а з флуоксетином – 4-5 тижнів).



ПОКАЗИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ: непсихотичні розлади різної етіології з переважанням анергічних порушень, астенічна і апатична симптоматика, нарколепсія (підвищена сонливість), торпідні форми розумової відсталості у дітей, синдром дефіциту уваги у дітей старше 6 років. Крім того можуть застосовуватися у здорових людей для підвищення розумової та фізичної працездатності (при цьому психостимулятори тільки мобілізують внутрішні резерви організму і не усувають потреби в нормальному відпочинку і відновленні сил). Призначають ПС і в тому випадку, коли антиепілептичні препарати викликають в’ялість, сонливість, пригнічення (кофеїн, сиднокарб). Застосовують для лікування мігрені (кофеїн у поєднанні з ерготаміном), при артеріальній гіпотонії, пригнічення дихального центру (кофеїн, як препарат з вираженими аналептичними властивостями).

  • ПОКАЗИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ: непсихотичні розлади різної етіології з переважанням анергічних порушень, астенічна і апатична симптоматика, нарколепсія (підвищена сонливість), торпідні форми розумової відсталості у дітей, синдром дефіциту уваги у дітей старше 6 років. Крім того можуть застосовуватися у здорових людей для підвищення розумової та фізичної працездатності (при цьому психостимулятори тільки мобілізують внутрішні резерви організму і не усувають потреби в нормальному відпочинку і відновленні сил). Призначають ПС і в тому випадку, коли антиепілептичні препарати викликають в’ялість, сонливість, пригнічення (кофеїн, сиднокарб). Застосовують для лікування мігрені (кофеїн у поєднанні з ерготаміном), при артеріальній гіпотонії, пригнічення дихального центру (кофеїн, як препарат з вираженими аналептичними властивостями).



Протипокази до застосування психостимуляторів:

  • Протипокази до застосування психостимуляторів:

  • стан психомоторного збудження, тривога і тривожні розлади;

  • виражений атеросклероз і серцево-судинні захворювання;

  • зловживання ліками і лікарська залежність в анамнезі;

  • алкоголізм;

  • артеріальна гіпертензія;

  • гіпертіреоз, психози, епілепсія та інші судомні розлади, порушення функції нирок і печінки;

  • тіки, синдром Турета та інші гіперкінетичні розлади;

  • перехресна підвищена чутливість до ПС та інших адрено- і симпатоміметиків;

  • порушення сну;

  • дитячий (до 6 років) і старечий вік;

  • кофеїн протипоказаний при високій чутливості до інших похідних ксантину (теофілін, еуфілін, теобромін),

  • глаукома;

  • вагітність і лактація.



При тривалому застосуванні може виникати залежність (психічна, фізична)

  • При тривалому застосуванні може виникати залежність (психічна, фізична)

  • Соматичні побічні дії (аритмії, подразливість, ажитація, безсоння, порушення акомодації очей, закрепи, втрата апетиту, нудота, болі в шлунку, блювота, сухість і неприємний присмак у ротовій порожнині, підвищена пітливість, алергічні реакції, ангінозні болі, тіки, рухові гіперкінези, гіпертермія)

  • При тривалому застосуванні або призначенні високих доз препаратів може виникати: кардіоміопатія, підвищення АТ, психічні реакції, зниження маси тіла, сплутаність свідомості, підвищення тактильної і больової чутливості, тремор, м’язеві посмикування, шум у вухах, судомний синдром.



І. Ноотропні препарати з домінуючим мностичним ефектом (cognitive enhancers).

  • І. Ноотропні препарати з домінуючим мностичним ефектом (cognitive enhancers).

    • 1. Пірролідонові ноотропні препарати (рацетами), переважно метаболічної дії:
  • пірацетам, прамірацетам та ін.

    • 2 . Холінергічні речовини:
  • 2.1. Посилення синтезу ацетилхоліну та його викиду: холін хлорид, фосфотіділсерин, лецитин та ін.

  • 2.2. Агоністи холінергічних рецепторів: оксотреморин, бетанехол,

  • 2.3. Інгібітори холінестерази:

  • фізостигмін, галантамін.

  • 2.4. Речовини зі змішаними механізмами: демонал ацеглюмат, сальбутіамін, інстенон.

  • 3. Речовини, які впливають на систему збуджуючих амінокислот:

  • глутамінова кислота.



ІІ. Ноотропні препарати змішаного типу з широким спектром ефектів („нейропротектори”)

    • ІІ. Ноотропні препарати змішаного типу з широким спектром ефектів („нейропротектори”)
    • 1. Активатори метаболізму мозку:
  • Актовегін, інстенон (гексабендин).

    • 2. Церебральні вазодилятатори:
  • інстенон, вінпоцетин, оксибрал, ніцерголін

    • 3. Антагоністи кальцію:
  • німодипін, циннарізин, флунарізин та ін.

    • 4. Антиоксиданти:
  • мексідол, альфа-токоферол та ін.

    • 5. Речовини, які впливають на систему ГАМК:
  • Гаммалон, пантогам, пікамілон, фенібут, натрію оксибутират та ін.

    • 6. Речовини з різних груп:
  • етимізол, оротова кислота, беглімін, нафтідрофурил, жень-шень, інстенон, екстракт гінкго білоба, лимонник та ін.



Загальні покази до застосування

  • Загальні покази до застосування

  • Церебральна ішемія (гостра стадія і період реабілітації);

  • Черепно-мозкова травма (гостра стадія і період реабілітації);

  • Коматозний стан;

  • Розлади інтелектуальної діяльності у дітей, які страждають затримкою психічного розвитку в легкій або помірній формі;

  • Труднощі у навчанні дітей з синдромом дефіциту концентрації уваги;

  • Синдром хронічної втоми;

  • Вегетативно-судинна дистонія;

  • Хвороба Альцгеймера;

  • Судинна деменція;



Барбітурати: барбітал (веронал)

    • Барбітурати: барбітал (веронал)
    • Бензодіазепіни: хлордіазепоксид (еленіум, лібріум), діазепам (седуксен, реланіум, сібазон), феназепам, оксазепам (тазепам, нозепам), нітразепам (радедорм, еуноктин), флунітразепам (рогіпнол), тріазолам (хальціон), мідазолам (дормікум, флормідал), бротізолам (лендормін).
    • Етаноламіни: доксиламін (донорміл).
    • Циклопірролони: зопіклон (імован, сомнол, піклодорм, релаксон).
    • Імідазопіридини: золпідем (івадал).
    • Нейрогормони: мелатонін (вівамакс).
  • Покази до застосування. Порушення сну (затруднене засинання, раннє або нічне пробудження).







Протипокази до застосування і особливі вказівки:

  • Протипокази до застосування і особливі вказівки:

  • Вік до 15 років, вагітність і лактація, підвищена чутливість до препарату. Пацієнтам похилого віку з недостатністю функції печінки і нирок призначати половинну дозу на початку, поступово збільшуючи дозу, а при відміні поступово знижувати дозу. Не вживати алкоголь.

  • ПОБІЧНА ДІЯ

  • Симптоми післядії (підвищена сонливість, зниження працездатності, концентрації уваги, погіршення настрою)

  • Антероградна амнезія (після бензодіазепінових похідних)

  • Розвиток толерантності і лікарської залежності

  • Відчуття гіркоти і сухості в ротовій порожнині (зопіклон)

  • Легкі порушення пам’яті і психомоторної координації (золпідем)






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка