Порівняльне конституційне право оксана Головко-Гавришева



Дата конвертації29.05.2016
Розмір446 b.


ПОРІВНЯЛЬНЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

  • Оксана Головко-Гавришева

  • Кафедра європейського права,

  • Факультет міжнародних відносин,

  • Львівський національний університет імені Івана Франка


ТЕМА 1. Предмет, метод, система порівняльного конституційного права

  • Порівняльне правознавство – це структурована концептуально-понятійна система правових знань, систематизовані та взаємопов'язані уявлення про основні правові системи сучасності, теорії застосування порівняльного методу в науково-пізнавальному і практично-приклад-ному аспекті.



Об’єкт порівняльного правознавства

  • об’єктом загального порівняльного правознавства є правові явища, зокрема, правові системи (їх складові частини), типи правових систем світу, предметом – основні закономірності, що проявляються у подібних та відмінних властивостях цих правових явищ.

  • Об’єктом галузевого порівняльного правознавства є норми права, нормативно-правові приписи чи інші правові засоби у відповідній галузі права або законодавства, а предметом – закономірності їх функціонування, у межах відповідної галузі права.



Порівняльно-правовий метод

  • це сукупність прийомів виявлення загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку, функціонування правових систем (їх елементів) за допомогою їх порівняння, тобто здійснення пізнавальної операції, що дає змогу на основі фіксованої ознаки встановити подібність або відмінність об'єктів у результаті парного співставлення.

  • Історико-порівняльний

  • логічний



Порівняльний метод (comparative method)

  • – це цілеспрямоване застосування порівняння для досягнення певної мети; це відносно самостійний, організований спосіб дослідження необхідний для досягнення пізнавальних цілей.



порівняльно-правовий метод

  • – це спосіб пізнання правових явищ, що складаються з системи прийомів, за допомогою яких виявляються подібні та відмінні ознаки, створюються класифікаційні, типологічні групи.



  • порівняльне правознавство як галузь юридичної науки є процесом пізнання правової дійсності, вироблення та організації юридичних знань у межах особливого предмету і за допомогою особливого методу.

  • Визначаючи методологію порівняльного правознавства, як систему методів і засобів порівняльно-правового дослідження (а також вчення про них) та методику їх використання, в її структурі можна виділити декілька компонентів: 1) порівняльно-типологічний підхід; 2) теорію порівняльно-правового методу; 3) методи та засоби порівняльно-правового дослідження; 4) методику порівняльно-правового аналізу.



Порівняльне конституційне право

  • галузь порівняльного правознавства

  • наука

  • навчальна дисципліна



Особливості норм конституційного права

  • Регулювання найважливіших суспільних відносин

  • Визначення правових основ держави;

  • Відносно загальний харакртер, оскільки в них часто відсутній прямий зв’язок між конкретними правами та обов’язками



ТЕМА 1.

  • Конституція як основне джерело конституційного права в Україні та зарубіжних країнах



Конституційне право

  • Це система правових норм та принципів конкретної держави, які регулюють положення індивіда у суспільстві та в державі, основи суспільного ладу, а також основи організації і діяльності органів публічної влади у суспільстві та державі



Історія конституційного регулювання

  • Афінська політія Арістотеля (Конституція Афін)

  • 1215 р. – Велика Хартія Вільностей

  • 1222 р. – Золота Булла, Угорщина;

  • 1357 р. – Великий березневий ордонанс, Франція;

  • 1653 р. – Форма правління державою загального блага Англії, Шотландії і Ірландії і володіннями, які їм належать;

  • 1710 р. – Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького;

  • 1776 р. – конституція Нью-Гемпшіра, Південної Кароліни, Вірджинії, Массачусетса тощо;

  • 1787 р. – Конституція США

  • 1791 р. – конституції Польщі та Франції;



Акти конституційного права Великобританії

  • 1215 р. – Велика Хартія Вольностей

  • 1628 р. – Петиція про права

  • 1653 р. – Форма правління державою загального блага Англії, Шотландії і Ірландії і володіннями, які їм належать

  • 1689 р. – Біль про права

  • 1701 р. – Акт про престолоуспадкування



Конституція США

  • 1776 р. – конституції окремих штатів

  • 1778 р. – Статті конфедерації

  • 1787 р. – Конституція США, затверджена Філадельфійським конвентом



Етимологія терміну “конституція”

  • Основний закон держави

  • Програмний документ політико-правового характеру

  • Акти римських імператорів



Бендерська Конституція 1710 р.

  • Історія козацтва;

  • Державна релігія;

  • Основи зовнішньої політики держави;

  • Засади системи місцевого самоврядування;

  • Обмеження влади гетьмана;

  • Представницьке правління;

  • Поділ державної влади;

  • Права і свободи індивіда;

  • Справедливість у розподілі суспільних благ;

  • Підтримка соціально вразливих верств суспільства тощо.



Причини виникнення конституцій

  • Економічні причини

  • Соціальні причини

  • Культурологічні причини

  • Політико-правові причини:

  • -- реорганізація, згодом ліквідація феодального ладу



Етапи формування основних положень конституцій (за П.А. Стецюком)



ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ

  • Теорія суспільного договору (Руссо, Гоббс, Монтеск'є тощо);

  • Теологічна теорія конституції (Гегель);

  • Звичаєво-правова теорія конституції (С. Шелухін);

  • Теорії конституції представників юридичної школи права (Г. Єллінек, С. Базилевич тощо);

  • Теорії конституції представників соціологічної школи права (Л. Дюгі, М. Оріу, С. Дністрянський тощо);

  • Теорії конституції представників політологічної школи права (Т. Маунц, А. Шайо);

  • Марксистсько-ленінські теорії конституції (В.Ленін)



ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ

  • Система правових норм окремої держави, що закріплюють засади організації економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства, визначають організацію і засади функціонування державної влади, а також основи взаємовідносин індивіда та держави (П. Шляхтун)



Критерії класифікації конституцій

  • За способом правового оформлення (писана, неписана);

  • За способом внесення змін та доповнень;

  • За часом прийняття і дії;

  • За строком дії;

  • За характером регулювання суспільних відносин (юридична, фактична, соціальна, формальна);

  • За способом здійснення установчої влади (прийняті представницькими органами, виборчим корпусом або виконавчою владою (спец. октройовані)

  • За структурою конституції



Октроювання

  • Введення конституції одностороннім актом глави держави



Види конституцій за структурою



Структура конституцій

  • Преамбула (вступ);

  • Основний зміст:

    • Основи суспільного устрою;
    • Основи державного ладу;
    • Основи правового статусу індивіда
  • Перехідні та заключні положення;

  • Поправки до конституції



Властивості конституції

  • Основоположний характер;

  • Народний характер;

  • Реальний характер;

  • стабільність



Правові характеристики конституції

  • Виняткове значення;

  • Юридичне верховенство;

  • Основа правової системи;

  • Особливий порядок прийняття та зміни;

  • Специфічний механізм реалізації конституції



ТЕМА 2.

  • Конституційно-правовий статус особи в конституційному праві України та зарубіжних країн



Права людини -

  • Природні, невідчужувані права, які належать індивіду як особистості в силу факту народження

  • Суб'єктивні права – а) можливість

  • б) привілей

  • в) вимога

  • г) претензія



Класифікації прав і свобод людини за міжнародним правом

  • І покоління прав людини;

  • ІІ покоління прав людини;

  • ІІІ покоління прав людини

  • IV покоління прав людини



ПРИНЦИП РІВНОПРАВНОСТІ

  • Рівність перед законом

  • Рівність незалежно від раси та національності

  • Рівноправність чоловіків та жінок



Правові системи і права людини

  • Ліберальні концепції захисту прав людини

  • Соціалістичні концепції захисту прав людини

  • Права людини і мусульманське право;

  • Права людини і звичаєве право



Міжнародні системи захисту прав людини

  • Універсальна система захисту прав людини

  • Загальна Декларація прав людини;

  • Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р.;

  • Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права 1966 р.;

  • Спеціалізовані конвенції системи ООН



Права громадянина

  • Сукупність суб'єктивних прав, гарантованих індивіду в силу факту громадянства

  • ГРОМАДЯНСТВО – правовий зв’язок індивіда та держави, що виражається у взаємних правах та обов'язках



Категорії населення держави

  • Громадяни (піддані);

  • Іноземці;

  • Особи без громадянства;

  • Особи із множинним громадянством;

  • Біженці;

  • Переміщені особи



ПРАВА ГРОМАДЯН (політичні права)

  • Право на участь в управлінні державою;

  • Активне та пасивне виборче право;

  • Право на створення політичних партій;

  • Право на політичні акції протесту;

  • Свобода зібрань, мітингів та демонстрацій тощо.



Способи набуття громадянства

  • Філіація:

  • Ius soli

  • Ius sanguinis



ВТРАТА ГРОМАДЯНСТВА

  • Вихід

  • Позбавлення

  • Висилання

  • Екстрадиція



Обов'язки людини і громадянина

  • Незнання закону не звільняє від відповідальності;

  • Сплата податків;

  • обов'язок захищати Вітчизну;

  • Обов'язок охорони культурної, історичної спадщини, берегти довкілля



ТЕМА 3.

  • Конституційні засади економічної, політичної, правової та соціальної систем суспільства. Конституційні принципи духовного життя суспільства.



Межі конституційного регулювання суспільних відносин

  • громадянське суспільство;

  • права людини;

  • організація державної влади



Конституційні основи економічних відносин в державі

  • фашистська концепція тоталітарного регулювання економіки при збереженні ринку;

  • неоліберальна концепція з використанням елементів державного регулювання із вільним підприємництвом та соціальною відповідальністю бізнесових структур;

  • соціал-демократична концепція регулювання економічних відносин у державі із наголосом на соціальну функцію держави;

  • соціалістична модель тотального державного регулювання господарської діяльності



Основні положення конституцій щодо економічних основ суспільства

  • відносини у сфері власності (в т.ч. націоналізації і аграрної реформи, свобода конкуренції, елементи державного регулювання економіки – планування та прогнозування);

  • відносини у сфері праці;

  • відносини у сфері перерозподілу;



Конституційні положення про основи соціальної системи суспільства

  • класова структура (Ірландія 1937 р., Чилі 1926 р., В'єтнам 1992 р.);

  • межа бідності;

  • вороги народу;

  • торгівці, ремісники, кочівники тощо...



Конституційні основи політичної системи

  • Політична система:

  • у політології – сукупність політичних інститутів, залучених до реалізації владних відносин у суспільстві

  • у конституційному праві – сукупність правових норм, що встановлюють конституційно-правовий статус політичних інститутів суспільства



Ознаки політичної партії

  • вільно створювана організація громадян, яка діє на засадах самоуправління;

  • стійкість;

  • об'єднання на основі ідеологічних критеріїв, визначених у програмних документах;

  • некомерційний характер діяльності;

  • сприяння формуванню та вираженню політичної волі народу;

  • організація діяльності на засадах демократії, гласності, публічності та відкритості;

  • намагання набути державної влади конституційним шляхом, а також приймати участь у її реалізації конституційними способами



Політична партія - це

  • добровільне й організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне їх задовольнити шляхом здобуття, утри-мання й використання державної влади



Конституційні обмеження при створенні політичних партій

  • інтереси державної або громадської безпеки, громадського порядку;

  • охорона здоров’я, моралі;

  • захист прав і свобод людини;

  • мілітаристські партії;

  • обмеження у використанні назв, символіки тощо;

  • заборона створення політичних партій в органах державної влади (за винятком представницьких органів).



Створення партії

  • громадянство членів партії;

  • індивідуальний характер членства;

  • установчі збори



Види політичних партій

  • за характером членства: з індивідуальним або колективним членством;

  • за характером обліку членів: з фіксованим або нефіксованим членством;

  • за органами, що здійснюють реєстрацію: в органах державної виконавчої влади, в судових органах, в муніципальних органах, в спеціально створених органах;

  • за строками реєстрації: автоматично зареєстровані та неавтоматично зареєстровані;

  • за часовим критерієм: умовно зареєстровані та остаточно зареєстровані

  • за ідеологічним критерієм (консервативні, релігійні, ліберальні, реформістські, радикальні);

  • за організаційною структурою (кадрові, масові та партії-рухи);

  • за юридичним статусом (легальні та нелегальні).

  • Національні партії – партії із особливим впливом у суспільстві. Критерії віднесення партії до кола національних: кількість голосів, кількість голосів по територіальних одиницях держави, період участі у виборах.

  • Права-привілеї національних партій: перевага при висуненні кандидатів на виборах, переваги під час участі у виборчих кампанія;

  • Додаткові зобов'язання: додаткове оприлюднення інформації, наявність партійних освітніх центрів тощо.



ТЕМА 4.

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА В ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ

  • ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ



ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА В ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ

  • Влада (політична) – спосіб організації суспільства і суспільних процесів шляхом використання різних методів впливу, включаючи авторитарні, які передбачають можливість нав'язування волі суб'єкта влади та застосування у випадку необхідності примусом



ВЛАДА

  • політична влада

  • влада територіального колективу

  • державна влада – форма політичної влади, що наділена монопольним правом видавати закони та інші розпорядження, обов'язкові для всього населення, і спирається на спеціальний апарат примусу



Конституційно-правове регулювання інституту державної влади включає норми

  • положення про джерело державної влади та її соціальних носіїв;

  • положення про характер державної влади;

  • положення про цілі і напрями діяльності державної влади;

  • положення про структуру державної влади;

  • положення про органи, які здійснюють державну владу;

  • положення про форми та методи здійснення державної влади;



Основні засади конституційно-правового регулювання інституту державної влади

  • принцип поділу влад;

  • принцип єдності державної влади:

  • - соціальна єдність;

  • - єдність цілей і напрямів діяльності державної влади;

  • - організаційно-правовий аспект єдності державної влади

  • безпосередня (пряма) демократія – пряме здійснення влади народом;

  • опосередкована демократія – реалізація



ФОРМА ДЕРЖАВИ

  • комплексний інститут конституційного права, який являє собою внутрішньо узгоджену систему норм, що регулюють структуру і взаємовідносини основних органів держави, політико-територіальний устрій, основні методи діяльності державного апарату і форми зворотного зв'язку з населенням.



ФОРМА ДЕРЖАВИ

  • форма правління

  • +

  • форма державного устрою

  • +

  • форма політичного режиму



Форма держави

  • Комплексний інститут конституційного права, який являє собою внутрішньо узгоджену систему ерпм, яка регулює у єдності структуру і взаємовідносини основних органів держави, політико-територіальний утсрій, головні форми діяльності державного апарата і форми зворотнього звязку між державою та населенням



ВИДИ ФОРМ ДЕРЖАВИ

  • Критерії класифікації у порівняльному констиуційному праві: теорії поділу влади і єдності державної влади

  • Полікратія – багатовладдя

  • Сегментарна державна форма

  • Монократія – єдиновладдя



Полікратична форма держави:

  • Поділ влади

  • Злажені механізми взаємодії гілок влади

  • Система взаємних стримувань та противаг

  • Самоуправління територіальних колективів

  • Демократичний державний режим

  • Різні форми участі населення в управлінні державою



Сегментарна форма держави

  • Формально у конституції є елементи системи поділу влади і демократичного режиму

  • Практично не реалізовуються:

  • - Держави Латинської Америки, Йорданія, Марокко, Таїланд



ФОРМА ПРАВЛІННЯ

  • спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави – глави держави, глави уряду та парламенту

  • Монархія Республіка



ВИДИ МОНАРХІЙ

  • абсолютна монархія

  • дуалістична монархія

  • (Йорданія, Непал, Марокко тощо)

  • парламентська монархія



Особливості абсолютних монархій на сучасному етапі

  • 1) дарування конституцій монархами;

  • 2) дія конституцій призупинена;

  • 3) джерело влади – монарх;

  • 4) Коран вищий за Конституцію

  • (Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЄ, Свазіленд тощо)



ВИДИ РЕСПУБЛІК

  • президентська республіка (президентсько-монократична, президентсько-мілітарна, президентська);

  • змішана республіка;

  • парламентська республіка



Тема 5.

  • Організація законодавчої влади в Україні та закордоном



ПАРЛАМЕНТ

  • представницький орган законодавчої влади держави

  • однопалатні;

  • двопалатні;

  • трипалатні парламенти;

  • роль глави держави

  • роль дорадчих органів (палати вождів, сімейні ради тощо)



Функції парламенту

  • законодавча;

  • фінансова;

  • контрольна;

  • установча;

  • зовнішньополітична;

  • судова



Законодавчий процес

  • порядок діяльності суб'єктів законодавчої влади щодо створення закону

  • Стадії законодавчого процесу:

  • внесення законодавчої ініціативи;

  • обговорення законопроекту

  • прийняття закону (правило човника, узгоджувальна комісія, скликання спільного засідання палат, повторне прийняття закону нижньою палатою);

  • Промульгація та оприлюднення



Форми реалізації контрольної функції парламенту

  • запити до вищих органів державної влади і посадових осіб;

  • дебати;

  • інтерпеляції;

  • питання вотуму довіри/недовіри уряду;

  • доповіді та звіти уряду і міністрів на пленарних засіданнях палат;

  • подання річних звітів міністрів відповідним комітетам;

  • парламентські слухання;

  • парламентські розслідування;

  • діяльність парламентських комісарів та інших органів при парламенті;

  • скликання спеціальних сесій парламенту;

  • імпічмент;

  • контроль делегованого законодавства;

  • ратифікація міжнародних договорів.



Види парламентів

  • з необмеженими повноваженнями

  • з обмеженими повноваженнями (Франція, Сенегал, Мадагаскар, Габон, Україна)

  • з дорадчими повноваженнями (Бахрейн, Катар, ОАЄ, Саудівська Аравія, Оман)



Президент як учасник законодавчої влади

  • право законодавчої ініціативи;

  • право підпису законів;

  • наявність права вето;

  • промульгація законів.



Підписання закону -

  • складова законодавчого процесу, яка полягає у підписанні главою держави офіційного тексту прийнятого парламентом закону, в результаті чого закон набирає чинності.



Промульгація -

  • стадія законодавчого процесу, на якій відбувається підписання та оприлюднення главою держави офіційного тексту прийнятого парламентом закону.

  • контрасигнування главою уряду і/або міністром, компетенція якого співвіднесена зі змістом закону



ВЕРХНЯ ПАЛАТА ПАРЛАМЕНТУ

  • Сильна верхня палата парламенту – закон не може бути прийнято без її згоди

  • Слабка верхня палата парламенту – незгода парламенту не блокує прийняття закону, а лише відстрочує його прийняття



Способи формування однопалатного парламенту (нижньої палати двопалатних парламентів)

  • прямі або опосердковані вибори;

  • резервування місць у парламенті (для жінок – Бангладеш, для індуїстів – Пакистан, для ассірійців – Іран, для робочих і селян – Єгипет тощо);

  • фіксоване представництво (для представників Фарерських о-вів та Гренландії в Данії, для армії в КНДР, за заслуги перед Батьківщиною в Єгипті);

  • представництво за посадою (на службі у короля та представництво знаті в Бутані, Тонга, Брунеї);

  • представництво за призначенням президента (1/3 парламенту Алжиру);

  • корпоративний принцип (1/4 Суданського парламенту делегується від об'єднань громадян, 4 представники опозиційних партій, що не пройшли в парламент Сінгапуру).

  • Однопалатні парламенти існують у таких федераціях як Коморські о-ви, Сен-Крістофер-Невіс-Ангілья, Мікронезія, ОАЕ.



Способи формування верхньої палати двопалатних парламентів

  • прямі вибори (США, Бразилія, Італія);

  • непрямі вибори (Франція, Індія, Австрія, Нідерланди, ПАР);

  • призначення главою держави (Канада, Йорданія, Таїланд, Ямайка, Барбадос, Беліз);

  • призначення королем (Малайзія);

  • призначення урядом земель (ФРН);

  • вибори зі складу нижньої палати парламенту (Норвегія, Боснія і Герцеговина, Ісландія);

  • змішаний тип (Іспанія, Італія, Хорватія);



Розпуск парламенту

  • заборона розпуску парламенту в умовах військового або надзвичайного стану;

  • перед закінченням строку його повноважень;

  • в період процедури імпічменту чи вотуму недовіри уряду;

  • обмежена кількість розпусків парламенту.



Підстави розпуску парламенту

  • при висловленні недовіри уряду з ініціативи парламенту;

  • при відмові в довірі уряду;

  • при нездатності сформувати уряд у визначений строк (Польща) протягом кількох спроб (Словаччина);

  • при нездатності розпочати пленарні засідання;

  • при неприйнятті державного бюджету;

  • при чисельних вотумах недовіри сформованому ним же уряду;

  • при нездатності приймати рішення.



Види вотумів парламенту (нижньої палати парламенту)

  • вотум довіри – висловлене парламентом шляхом голосування схвалення політичної лінії, законопроекту або певної акції уряду чи окремого міністра;

  • вотум недовіри - висловлене парламентом шляхом голосування несхвалення політичної лінії, законопроекту або певної акції уряду чи окремого міністра, що може передбачати прийняття резолюції осуду;

  • подвійний вотум – прийняття політичного рішення шляхом двох голосувань, як правило у сфері внесення змін і доповнень до конституції



ДЕПУТАТ

  • виборний представник населення в постійно діючому представницькому органі державної влади чи місцевого самоврядування

  • професійний парламентар



Права депутата

  • право ухвального голосу;

  • право участі і засіданнях;

  • право на виступ у дебатах, внесення законодавчих пропозицій і поправок до законопроектів;

  • право участі у роботі депутатських фракцій та груп;

  • членство у постійних і тимчасових комісіях;

  • право на звернення з депутатським запитом.



Обов'язки депутата

  • відвідування пленарних засідань комісій;

  • узгоджувати поведінку з регламентом;

  • дотримуватися порядку і парламентської ввічливості;

  • нерозголошення відомостей, що мають таємний характер;

  • подати нотаріально завірену декларацію про майновий стан і діяльність, що приносить прибутки або може приносити доходи;

  • дотримуватись вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності



МАНДАТ

  • повноваження, доручення, наказ;

  • документ, що засвідчує обсяг повноважень особи пред'явника;

  • основи взаємовідносин між депутатом та виборцями



Вільний мандат

  • юридична незалежність депутата парламенту чи іншого представницького органу державної влади від його виборців.



Імперативний мандат

  • мандат депутата парламенту чи іншого представницького органу, який передбачає юридичну відповідальність депутата перед виборцями, і часто пов'язаний із забороною дефекції.



Депутатський (парламентський) імунітет

  • встановлена законом юридична недоторканість депутата парламенту, яка означає, що він не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди парламенту.



Депутатський індемнітет

  • відсутність відповідальності за виступи в парламенті і за дії як члена парламенту;

  • депутатська винагорода за парламентську діяльність.



СЕНАТОР

  • член верхньої палати двопалатного парламенту



  • СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ



Судова влада -

  • сукупність повноважень у сфері здійснення правосуддя

  • сукупність норм, що закріплюють систему суб'єктів правосуддя та їх повноваження



Повноваження судів

  • здійснення правосуддя

  • нормотворчість

  • тлумачення Конституції та законів

  • контроль за діями правоохоронних органів

  • встановлення юридичного факту

  • судова законодавча ініціатива (Китай, Росія, Куба, Бразилія тощо)



Особливості судової влади

  • конкретний характер;

  • реалізація у конкретній процесуальній формі;

  • вирішення конфліктів відповідно до закону та правосвідомості;

  • виключення політичного тиску;

  • основне джерело сили – повага суспільства до закону і до суду



Судова система –

  • сукупність органів судової влади в державі

  • звичайні, надзвичайні та спеціальні суди;

  • суди загальної та спеціальної юрисдикції



Види судових органів

  • - органи досудового розгляду справ (медіатори, консиліатори, посередники, суспільні суди “народні примирителі в Китаї”, “народні суди” в Індії, адміністративні суди в США, адміністративні трибунали в Великобританії);

  • суди загальної юрисдикції, мирові судді,;

  • спеціальні суди;

  • мусульманські суди;

  • конституційні суди;

  • церковні суди;



Моделі судових систем

  • англосаксонська модель;

  • континентальна (романо-германська) модель;

  • мусульманська модель;

  • соціалістична модель;



Конституційні принципи здійснення судової влади

  • здійснення правосуддя лише судом;

  • незалежність суддів і їх підпорядкованість виключно закону;

  • свобода доступу до суду;

  • колективне здійснення правосуддя;

  • ведення судового процесу на зрозумілій сторонам мові;

  • гласність;

  • можливість оскарження та перегляду судового рішення в порядку апеляції та касації;

  • конституційний статус органів, що допомагають у реалізації правосуддя (прокурор, слідчий, адвокат, нотаріус, судова поліція, виконавці)



Конституційний контроль

  • Встановлена законодавчим шляхом процедура контролю відповідності до конституції актів, які видаються різними органами державної влади та приватними особами



Конституційний Суд

  • орган державної влади, який здійснює конституційний контроль шляхом конституційного судочинства



Становлення конституційного контролю

  • 1610 р. – суддя Коук, справа Бонхама

  • 1803 р. справа Мербері проти Медісона

  • 1844 – Домініканська респубілка

  • 1847 – Мексіка

  • 1860 Аргентина

  • 1920 р. – Конституційний суд в Чехословаччині, а потім у Австрії



Юрисдикція конституційних судів охоплює

  • конституційний контроль;

  • тлумачення конституції;

  • реалізація конституційної відповідальності;

  • виборчий суд;

  • розгляд спорів про компетенцію;

  • відповідність до конституції діяльності політичних партій



Моделі конституційного контролю

  • американська




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка