Портрет Анні Ахматової роботи М.І. Альтмана. 1914 р. Російський музей. Портрет Анні Ахматової роботи М.І. Альтмана. 1914 р. Російський музей



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.







Портрет Анні Ахматової роботи М.І.Альтмана. 1914 р. Російський музей.

  • Портрет Анні Ахматової роботи М.І.Альтмана. 1914 р. Російський музей.



Ахматова Анна Андріївна (справжнє прізвище — Горенко) народилася в сім’ї морського інженера, капітана 2-го рангу у відставці на ст. Великий Фонтан під Одесою. Через рік після народження дочки сім’я переїхала в Царське Село. Тут Ахматова стала ученицею Маріїнської гімназії, але кожне літо проводила під Севастополем.

  • Ахматова Анна Андріївна (справжнє прізвище — Горенко) народилася в сім’ї морського інженера, капітана 2-го рангу у відставці на ст. Великий Фонтан під Одесою. Через рік після народження дочки сім’я переїхала в Царське Село. Тут Ахматова стала ученицею Маріїнської гімназії, але кожне літо проводила під Севастополем.



У 1905 р. після розлучення батьків Ахматова з матір’ю переїхала до Євпаторії. У 1906 — 1907 рр. вона вчилася у випускному класі Київо-Фундуклеївській гімназії, в 1908 — 1910 рр. — на юридичному відділенні Київських вищих жіночих курсів.

  • У 1905 р. після розлучення батьків Ахматова з матір’ю переїхала до Євпаторії. У 1906 — 1907 рр. вона вчилася у випускному класі Київо-Фундуклеївській гімназії, в 1908 — 1910 рр. — на юридичному відділенні Київських вищих жіночих курсів.



Автопортрет А.Ахматовой углем от 30 декабря 1926 г.

  • Автопортрет А.Ахматовой углем от 30 декабря 1926 г.



25 квітня 1910 р. "за Дніпром в сільській церкві" вона повінчалася з М. С. Гумільовим, з яким познайомилася в 1903 р. У 1907 р. він опублікував її вірш "На руці його багато блискучих кілець…" у тому, що видавався ним в Парижі журналі "Сіріус".

  • 25 квітня 1910 р. "за Дніпром в сільській церкві" вона повінчалася з М. С. Гумільовим, з яким познайомилася в 1903 р. У 1907 р. він опублікував її вірш "На руці його багато блискучих кілець…" у тому, що видавався ним в Парижі журналі "Сіріус".



Свій медовий місяць Ахматова провела в Парижі, потім переїхала до Петербургу і з 1910 по 1916 р. жила в основному в Царському Селі. Вчилася на Вищих історико-літературних курсах М. П. Раєва. 14 червня 1910 р. відбувся дебют Ахматової на "башті" В’ячеслава Іванова. За свідченням сучасників, "В’ячеслав дуже суворо прослуховував її вірші, схвалив тільки один, про останніх промовчав, один розкритикував". Висновок "метра" був байдуже-іронічним: "Який густий романтизм…"

  • Свій медовий місяць Ахматова провела в Парижі, потім переїхала до Петербургу і з 1910 по 1916 р. жила в основному в Царському Селі. Вчилася на Вищих історико-літературних курсах М. П. Раєва. 14 червня 1910 р. відбувся дебют Ахматової на "башті" В’ячеслава Іванова. За свідченням сучасників, "В’ячеслав дуже суворо прослуховував її вірші, схвалив тільки один, про останніх промовчав, один розкритикував". Висновок "метра" був байдуже-іронічним: "Який густий романтизм…"





У 1911 р., вибравши літературним псевдонімом прізвище своєї прабабусі по материнській лінії, вона почала друкуватися в петербурзьких журналах, у тому числі і в "Аполлоні".

  • У 1911 р., вибравши літературним псевдонімом прізвище своєї прабабусі по материнській лінії, вона почала друкуватися в петербурзьких журналах, у тому числі і в "Аполлоні".



Фотография 1925 года.

  • Фотография 1925 года.



Її лірика опинилася близька не тільки "закоханим гімназисткам", як іронічно помічала Ахматова. Серед її захоплених поклонників були поети, що тільки входили в літературу, — М. І. Цветаєва, Б. Л. Пастернак. Стриманіше, але все таки схвально віднеслися до Ахматової О. О. Блок і В. Я. Брюсов.

  • Її лірика опинилася близька не тільки "закоханим гімназисткам", як іронічно помічала Ахматова. Серед її захоплених поклонників були поети, що тільки входили в літературу, — М. І. Цветаєва, Б. Л. Пастернак. Стриманіше, але все таки схвально віднеслися до Ахматової О. О. Блок і В. Я. Брюсов.













Художник Аненков Ю.

  • Художник Аненков Ю.



У роки першої світової війни Ахматова не приєднала свій голос до голосів поетів, що розділяли офіційний патріотичний пафос, проте вона з болем відгукнулася на трагедії військового часу ("Липень 1914", "Молитва" і ін.). Збірка "Біла зграя", що вийшла у вересні 1917 р., не мала такого галасливого успіху, як попередні книги. Але нові інтонації скорботної урочистості, молитвенності, надособистий початок руйнували звичний стереотип ахматовської поезії, що склався у читача її ранніх віршів.

  • У роки першої світової війни Ахматова не приєднала свій голос до голосів поетів, що розділяли офіційний патріотичний пафос, проте вона з болем відгукнулася на трагедії військового часу ("Липень 1914", "Молитва" і ін.). Збірка "Біла зграя", що вийшла у вересні 1917 р., не мала такого галасливого успіху, як попередні книги. Але нові інтонації скорботної урочистості, молитвенності, надособистий початок руйнували звичний стереотип ахматовської поезії, що склався у читача її ранніх віршів.







З 1924 р. Ахматову перестають друкувати. У 1926 р. повинні були вийти двотомні збори її віршів, проте видання не відбулося, не дивлячись на тривалий і наполегливий клопіт. Тільки у 1940 р. побачила світ невелика збірка "З шести книг", а два наступних — в 1960-і роки ("Вірші", 1961; "Біг часу", 1965). Починаючи з середини 1920-х років Ахматова багато займається архітектурою старого Петербургу, вивченням життя і творчості О. С. Пушкіна, що відповідало її художнім стремлінням до класичної ясності і гармонійності поетичного стилю, а також було пов’язано з осмисленням проблеми "поет і влада".

  • З 1924 р. Ахматову перестають друкувати. У 1926 р. повинні були вийти двотомні збори її віршів, проте видання не відбулося, не дивлячись на тривалий і наполегливий клопіт. Тільки у 1940 р. побачила світ невелика збірка "З шести книг", а два наступних — в 1960-і роки ("Вірші", 1961; "Біг часу", 1965). Починаючи з середини 1920-х років Ахматова багато займається архітектурою старого Петербургу, вивченням життя і творчості О. С. Пушкіна, що відповідало її художнім стремлінням до класичної ясності і гармонійності поетичного стилю, а також було пов’язано з осмисленням проблеми "поет і влада".









У трагічні 1930 — 1940-і роки Ахматова розділила долю багато своїх співвітчизників, переживши арешт сина, чоловіка, загибель друзів, своє відлучення від літератури партійною ухвалою 1946 р. Самим часом їй було дано етичне право сказати разом з "стомілльонним народом": "Ми ні єдиного удару не відхилили від себе". Твори Ахматової цього періоду — поема "Реквієм" (1935? у СРСР опублікована в 1987 р.), вірші, написані під час Великої Вітчизняної війни, свідчили про здатність поета не відокремлювати переживання особистої трагедії від розуміння катастрофічності самої історії.

  • У трагічні 1930 — 1940-і роки Ахматова розділила долю багато своїх співвітчизників, переживши арешт сина, чоловіка, загибель друзів, своє відлучення від літератури партійною ухвалою 1946 р. Самим часом їй було дано етичне право сказати разом з "стомілльонним народом": "Ми ні єдиного удару не відхилили від себе". Твори Ахматової цього періоду — поема "Реквієм" (1935? у СРСР опублікована в 1987 р.), вірші, написані під час Великої Вітчизняної війни, свідчили про здатність поета не відокремлювати переживання особистої трагедії від розуміння катастрофічності самої історії.





Творчість Ахматової як найбільше явище культури XX ст. отримало світове визнання. У 1964 р. вона стала лауреатом міжнародної премії "Етна-Таорміна", в 1965 р. — володарем почесного ступеня доктора літератури Оксфордського університету.

  • Творчість Ахматової як найбільше явище культури XX ст. отримало світове визнання. У 1964 р. вона стала лауреатом міжнародної премії "Етна-Таорміна", в 1965 р. — володарем почесного ступеня доктора літератури Оксфордського університету.





5 березня 1966 р. Ахматова померла в селищі Домодєдово, 10 березня після відспівування в Нікольському Морському соборі прах її був похоронений на кладовищі в селищі Комарове під Ленінградом. Вже після її смерті, в 1987, під час Перебудови, був опублікований трагічний і релігійний цикл "Реквієм", написаний в 1935 — 1943 (доповнений 1957 — 1961).

  • 5 березня 1966 р. Ахматова померла в селищі Домодєдово, 10 березня після відспівування в Нікольському Морському соборі прах її був похоронений на кладовищі в селищі Комарове під Ленінградом. Вже після її смерті, в 1987, під час Перебудови, був опублікований трагічний і релігійний цикл "Реквієм", написаний в 1935 — 1943 (доповнений 1957 — 1961).




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка