Повідомлення нового знання про дійсність) інформативність (повідомлення нового знання про дійсність) точність



Дата конвертації29.05.2016
Розмір445 b.



це функціональний різновид літ. м., що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.

  • це функціональний різновид літ. м., що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.





інформативність (повідомлення нового знання про дійсність)

  • інформативність (повідомлення нового знання про дійсність)

  • точність (відповідність змісту мовлення предметно-речовій дійсності, реальним особам і системі понять про них; правильний вибір слова чи вислову);

  • логічність (проявляється в послідовності, несуперечливості);



об’єктивність (полягає у зваженості оцінки ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, обґрунтованості результатів);

  • об’єктивність (полягає у зваженості оцінки ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, обґрунтованості результатів);

  • аргументованість (обґрунтуванні істинності судження, доказовість);



абстрагованість (узагальненість, уявне відокремлення одних аспектів, явищ від інших);

  • абстрагованість (узагальненість, уявне відокремлення одних аспектів, явищ від інших);

  • понятійність (оперування поняттями);

  • лаконічність

  • ясність (зрозумілість);

  • докладні висновки.



насиченість термінами (атомна маса, дистанція, дистиляція, емісія, реорганізація, транскрипція, турбуленція та ін.);

  • насиченість термінами (атомна маса, дистанція, дистиляція, емісія, реорганізація, транскрипція, турбуленція та ін.);

  • переважання абстрактної, переважно іншомовної, лексики (гравітація, сюжет, діалектика, дилема, вакуум, сектор, процес, формуляр, ценз, шифр та ін.);



застосування форми однини в значенні множини (Латаття біле – багаторічна трав’яниста рослина родини лататтєвих – за граматичною форма однини іменника стоїть не окремий предмет, а цілий клас предметів);

  • застосування форми однини в значенні множини (Латаття біле – багаторічна трав’яниста рослина родини лататтєвих – за граматичною форма однини іменника стоїть не окремий предмет, а цілий клас предметів);

  • широке вживання вставних слів і словосполучень, які увиразнюють логіку мислення зв’язність (по-перше, по-друге, відповідно, отже, тому);



порівняно висока частотність іменників, зокрема абстрактних, порівняно з іншими частинами мови (клімат, швидкість, категорія, система);

  • порівняно висока частотність іменників, зокрема абстрактних, порівняно з іншими частинами мови (клімат, швидкість, категорія, система);

  • вживання дієслів широкої семантики (існувати, мати,виявляти,діяти);

  • використовування суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук (проводити дослідження, здійснювати аналіз)



наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

  • наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

  • залучення цитат і посилань на першоджерела;

  • відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

  • монологічність тексту (опис, міркування);



на синтаксичному рівні – перевага неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень, а також різних типів складних речень (Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них);

  • на синтаксичному рівні – перевага неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень, а також різних типів складних речень (Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них);

  • чітка композиційна структура тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);



наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

  • наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

  • залучення цитат і посилань на першоджерела;

  • відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

  • монологічність тексту (опис, міркування);



науково-технічні (містять описи технічних об'єктів, аналіз технологій);

  • науково-технічні (містять описи технічних об'єктів, аналіз технологій);

  • науково-природничі (тексти з біології, хімії, фізики, географії, що подають опис наук про живу і неживу природу);

  • науково-гуманітарні (тексти з філології, культурології, філософії, історії, що осмислюють феномен культури, людської особистості).



Власне науковий(академічний)

  • Власне науковий(академічний)

  • Науково-популярний

  • Науково-навчальний (дидактичний)

  • Науково-інформативний(науково-реферативний)

  • Науково-довідковий (довідково-енциклопедичний)



Науково-технічний(виробничотехнічний)

  • Науково-технічний(виробничотехнічний)

  • Науково-публіцистичний

  • Науково-фантастичний



Рубрикація – це поділ тексту на структурно-смислові частини, графічно відділені одна від одної за допомогою абзаців, заголовків, нумерації.

  • Рубрикація – це поділ тексту на структурно-смислові частини, графічно відділені одна від одної за допомогою абзаців, заголовків, нумерації.

  • Нумерація:

  • Перша – традиційна, побудована на використанні знаків різних типів.

  • Друга - нова, використовує тільки арабські числа, розташовані в певній послідовності.



Титульна сторінка (вказують угорі назву міністерства, назву навчального закладу та структурного підрозділу; по центру – назву дисципліни і тему реферату; праворуч – виконавця, внизу – рік навчання).

  • Титульна сторінка (вказують угорі назву міністерства, назву навчального закладу та структурного підрозділу; по центру – назву дисципліни і тему реферату; праворуч – виконавця, внизу – рік навчання).

  • План (можна взяти зі змісту дібраних джерел).

  • Текст (вступ, основна частина, висновки).

  • Список використаної літератури (бібліографія).



Текст (лат. textum – тканина, сплетіння) – це висловлювання, яке складається з речень, має певну змістову й структурну завершеність.

  • Текст (лат. textum – тканина, сплетіння) – це висловлювання, яке складається з речень, має певну змістову й структурну завершеність.

  • Форми опрацювання: Результат:

  • Планування План

  • Тезування Тези

  • Конспектування Конспект

  • Реферування Реферат



це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.

  • це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.

  • За структурою він може бути простим і складним (крім пунктів, виділяють підпункти).

  • За мовним оформленям питальний (складається з питальних речень),

  • номінативний (називні речення, словосполучення ім. та пр.)

  • тезовий (сформульоване основне положення абзацу).



це положення, твердження, яке коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь, формулює сутність, обґрунтовує доказ.

  • це положення, твердження, яке коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь, формулює сутність, обґрунтовує доказ.

  • Тези можуть бути вторинні (створюються для виділення основної інформації з підручника, статті, монографії під час читання, конспектування) та оригінальні (стисла форма презентації наукового дослідження, призначені для публікації).



(лат. – огляд) — короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.

  • (лат. – огляд) — короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.

  • Не варто конспектувати під час першого прочитання наукового тексту.

  • Потрібно спочатку одержати загальне уявлення про твір загалом. Після цього (під час повторного читання) слід конспектувати, звертаючи основну увагу на ключові слова, так звані інформаційно-смислові центри.



є універсальною формою запису первинного тексту

  • є універсальною формою запису первинного тексту

  • допомагає:

  • відпрацювати вміння чітко викласти зміст власними словами, за потреби швидко його відновити,доповнити, аргументувати

  • відшліфувати вміння точно мислити і говорити

  • вибирати лаконічну форму, обдумувати прочитаний матеріал.



(лат. – доповідати, повідомляти) — аналітико-синтетичне опрацювання наукового джерела (статті, монографії тощо), аналіз його основних положень, фактів, результатів.

  • (лат. – доповідати, повідомляти) — аналітико-синтетичне опрацювання наукового джерела (статті, монографії тощо), аналіз його основних положень, фактів, результатів.

  • Це короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення і оцінка.



це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовному відношенні даних.

  • це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовному відношенні даних.

  • Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа та зберегти його основний зміст.



Відповідно до ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”

  • Відповідно до ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”



дослідження, присвячене вивченню конкретної проблеми, що передбачає поглиблення й узагальнення знань із фахової чи професійно орієнтованої дисципліни, розвиток дослідницьких навичок, спроможності самостійного осмислення наукової проблеми.

  • дослідження, присвячене вивченню конкретної проблеми, що передбачає поглиблення й узагальнення знань із фахової чи професійно орієнтованої дисципліни, розвиток дослідницьких навичок, спроможності самостійного осмислення наукової проблеми.



- обсяг 20-25 ст – ІІ курс, 30-35 – ІІІ курс;

  • - обсяг 20-25 ст – ІІ курс, 30-35 – ІІІ курс;

  • чітка структура: 1. ТИТУЛКА; 2. ЗМІСТ (план); 3. ВСТУП, де обґрунтовується актуальність, аналізується опрацьована література, визначається об’єкт і предмет дослідження, методи дослідження; 4. ОСНОВНА ЧАСТИНА, яка поділяється на теоретичний і практичний розділи, які містять опис дослідження; 5. ВИСНОВКИ; 6. ДОДАТКИ (за потреби); 7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (причому на усі наукові джерела повинні бути покликання в тексті роботи)



навчально-наукове кваліфікаційне дослідження, що передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із базової фахової навчальної дисципліни та їх застосування для розв’язання конкретних наукових і практичних завдань у відповідній галузі знання. Дипломна робота готується з метою публічного захисту і отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».

  • навчально-наукове кваліфікаційне дослідження, що передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із базової фахової навчальної дисципліни та їх застосування для розв’язання конкретних наукових і практичних завдань у відповідній галузі знання. Дипломна робота готується з метою публічного захисту і отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».



фрагмент наукової праці, в якому автор подає відомості про предмет свого дослідження, наявні в інших наукових джерелах.

  • фрагмент наукової праці, в якому автор подає відомості про предмет свого дослідження, наявні в інших наукових джерелах.

  • Наприклад: Мова, наголошував В. Гумбольдт, це об'єднана духовна енергія народу, що дивовижним чином закріплена у відповідних звуках і в цьому вияві та через взаємозв'язок своїх звуків зрозумі­ла всім мовцям [1, с. 21].



(грец. — книжка, пишу, креслю) – список використаних джерел.

  • (грец. — книжка, пишу, креслю) – список використаних джерел.

  • Способи оформлення літератури у списку:

  • абетковий ;

  • за типами документів (за типом видання – книжки, статті, офіційні документи, стандарти);

  • хронологічний

  • за ступенем використання (у доповідях, де небагато джерел)



Бібліографічний опис документів здійснюється за ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»(від 1 липня 2007 року).

  • Бібліографічний опис документів здійснюється за ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»(від 1 липня 2007 року).

  • Слова і словосполучення скорочуються відповідно до ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила» .- К.: Держстандарт України, 1998. 2. ГОСТ 7.12.93».






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка