Предмет, об’єкт і мета вивчення курсу



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.


Антонов Валерій Миколайович

    • Економіка й організація
    • виробництва

Предмет, об’єкт і мета вивчення курсу.

  • Поняття «економіка» вперше ввів великий мислитель стародавньої Греції Аристотель (384 – 322 р.р. ро н.е.). Походить від грецьких «ойкос» - дім, домашнє господарство, «номос» - вчення, закон. Розумів – мистецтво домашнього господарства. Тепер розуміємо – господарство, господарювання.

  • Виробництво – процес створення матеріальних благ необхідних до задоволення індивідуальних і суспільних потреб існування та розвитку суспільства.

  • «Економіка й організація виробництва» - як навчальна дисципліна, вивчає господарство і господарську діяльність підприємства з виділенням глибокого вивчення організації виробництва в сукупній системі підприємницької діяльності.



Предмет, об’єкт і мета вивчення курсу.



Предмет, об’єкт і мета вивчення курсу.

  • Об’єкт вивчення – конкретне підприємство, як система з його підрозділами-підсистемами.

  • Предмет вивчення – господарсько-фінансова і виробнича діяльність підприємства.

  • Мета курсу: вивчення питань раціональної організації і ведення виробництва в комплексній системі господарювання підприємства, забезпечуючого ефективне використання обмежених виробничіх ресурсів з метою досягнення конкурентноздатної продукції, отримання кращих результатів при мінімальних затратах, максимального задоволення матеріальних потреб працівників підприємства і використання основних ідей національної економіки.



Цілі національної економіки

  • На сучасному етапі боротьба за економіку – це боротьба за економічнуі політичну незалежність України як держави. Для забезпечення виконання цього завдання перед національної економікої поставлено наступні цілі.

  • 1. Економічний ріст. Бажано забезпечити виробництво більшої кількості і кращої якості товарів та послуг, простіше кажучи, забезпечити вищий рівень життя народу.

  • 2. Повна зайнятість. Відповідне заняття необхідно забезпечити всім, хто бажає і здатний до праці.



Цілі національної економіки

  • 3. Економічна ефективність. Одержати максимальну видачу при мінімумі затрат від використання наявних обмежених виробничих ресурсів.

  • 4. Стабільний рівень цін. Необхідно уникати значного підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції і дефляції.

  • 5. Економічна свобода. Керівники підприємств, працівники і споживачі повинні володіти у своїй економічній діяльності високим ступенем свободи.



Цілі національної економіки

  • 6. Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна перебувати в крайніх злиднях, коли інші громадяни купаються в розкошах.

  • 7. Економічне забезпечення. Необхідно забезпечити існування хронічно хворих, непрацездатних, недієздатних, пристарілих та інших категорій людей, які самі не можуть забезпечити собі необхідний рівень існування.

  • 8. Торговий баланс. Підтримання розумного балансу у міжнародній торгівлі і міжнародних фінансових операціях.



П’ять фундаментальних питань

  • Для забезпечення використання основних цілей національної економіки і раціонального функціонування ринкової економічної системи необхідно дотримуватися таких п’яти фундаментальних питань та сутності регіональних і екологічних аспектів розвитку економіки.

  • 1. Скільки необхідно виробляти? В якому обсязі або яку частину наявних ресурсів необхідно використати у виробничому процесі.

  • 2. Що необхідно виготовляти? Який набір (склад) товарів і послуг найповніше задовольняють матеріальні потреби суспільства?



П’ять фундаментальних питань

  • 3. Як цю продукцію необхідно виготовляти? Як повинно буду організовано виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку необхідно використовувати технологію виробництва?

  • 4. Хто повинен отримувати цю продукцію? Зокрема, як повинна розподілятися продукція економіки між індивідуальними споживачами?

  • 5. Чи здатна система адаптуватися до змін? Чи може система добитися певних корекцій (змін) у зв’язку зі змінами попиту споживачів, у постачанні ресурсів і у технології виробництва?



Розвиток економіки

  • Регіональний розвиток економіки – це такий розвиток, при якому суспільні і індивідуальні потреби регіону забезпечуються регіональними можливостями.

  • Розвиток з дотриманням екологічних і регіональних аспектів розвитку – це розвиток національної економіки на сучасному етапі з урахуванням перспектив розвитку в майбутньому.



Ринкові економічні відносини і проблемі виробництва. Види ринків. Їх сутність.

  • При функціонуванні ринкових економічних відносин мають місце наступні види ринків:

  • 1. Ринок виробників – така організація ринку, яка вирішує питання сервісу, матеріально-технічного забезпечення виробництва та інших сфер діяльності підприємства.

  • 2. Ринок монопольної конкуренції – складається з великої кількості покупців і продавців, які здійснюють купівлю-продаж не за єдиною ринковою ціною, а за широким діапазоном цін.



Ринкові економічні відносини і проблемі виробництва. Види ринків. Їх сутність.

  • 3. Ринок ологополістичний – складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення.

  • 4. Ринок проміжних продавців – організації, які проводять проміжні операції в усіх сферах діяльності підприємства.



Ринкові економічні відносини і проблемі виробництва. Види ринків. Їх сутність.

  • 5. Ринок чистої конкуренції – складається з багатьох продавців і покупців якогось одного товарного продукту.

  • 6. Ринок чистої монополії – ринок лише одного продавця.

  • 7. Інші види ринків: ринок покупця, ринок продавця.



Система ринків і цін відіграє роль основної організуючої сили; конкуренція служить регулюючим механізмом. При ринковій системі численні індивідуальні вільно вибрані рішення враховуються, сумуються і взаємно врівноважуються. Це і є вплив «невидимої руки ринку».

  • Система ринків і цін відіграє роль основної організуючої сили; конкуренція служить регулюючим механізмом. При ринковій системі численні індивідуальні вільно вибрані рішення враховуються, сумуються і взаємно врівноважуються. Це і є вплив «невидимої руки ринку».



Ринкові економічні відносини і діяльність підприємства в умовах ринку.

  • «Людина, зазвичай, спеціалізується на виробництві окремих видів продукції, хоч для задоволення її потреб необхідні різноманітні споживчі товари і послуги.»

  • Адам Сміт, 1776 р. «Дослідження про природу і причини багатства народів»

  • Засобом, що долає цю обмеженість ресурсів, є ринок. Адам Сміт таку властивість назвав принципом невидимої руки ринку.



Ринкові економічні відносини і діяльність підприємства в умовах ринку.

  • Реалізація товарів на ринку відбувається за формулою:

  • Т – Г – Т′

  • Або при продажу в кредит

  • Т – З – Г –Т′

  • де Т і Т′ - товар,

  • З – зобов’язання, Г – гроші.

  • Для того щоб придбати на ринку товар для задоволення своїх потреб, покупець повинен спочатку реалізувати свій товар, у тому числі здатність до праці – робочу силу і, таким чином, оволодіти певною сумою грошових ресурсів.

  • Щоб за ці гроші можна було придбати товар, то грошові ресурси повинні бути отоварені, тобто забезпечені товаром.



Шляхи та практика ринкової економіки України.

  • Будь-який ринок виступає в якості важливої звязуючої ланки між виробництвом та споживанням, включаючи основні елементи ринкового механізму: ціну, попит, пропозицію та конкуренцію.

  • Для того, щоб придбати на ринку товар для задоволення своїх потреб, покупець повинен спочатку реалізувати свій товар. Тут товар прийнято у широкому розумінні, в тому числі здатність до праці – товар «робоча сила».



Шляхи та практика ринкової економіки України.

  • Отже, для функціонування нормальних ринкових економічних відносин необхідно:

  • 1. Дотримуватися виконання основних цілей національної економіки.

  • 2. Виконувати вимоги 5-ти фундаментальних питань; створити необхідну ринкову інфраструктуру.



Шляхи та практика ринкової економіки України.

  • 3. Дотримуватися регіональних і екологічних аспектів розвитку.

  • 4. Дотримуватися правил цивілізованого, а не дикого ринку.

  • 5. Закони України спрямувати на розвиток національної економіки, а не заганяти «в тінь»; спрямувати їх на підвищення життєвого рівня народу.



Шляхи та практика ринкової економіки України.

  • 6. Виготовляти наукомістку, конкурентноздатну продукцію.

  • 7. Ліквідувати необґрунтовані пільги у розподілі споживчих товарів.

  • 8. Надіятися в основному на свої природні ресурси, на свої можливості, на свою працю, на свій розум.



Практика становлення ринкової економіки України

  • Ринкові економічні відносини краще сприяють розвитку суспільства, але це проявляється лише при умові дотримання вимог цивілізованого, а не дикого ринку.

  • Ті, хто дотримуються диктату ринкової системи, нагороджуються, а тих, хто її ігнорує, система карає.

  • В умовах ринку проявляються і негативні риси: товарно-грошовий фетишизм, грабування, тіньова економіка.



Практика становлення ринкової економіки України

  • Для подолання негативних рис ринку необхідно: посилити морально-виховну роботу, патріотичне виховання; опиратися на свої сили і свої можливості.

  • В економічному відношенні наш порятунок в інтенсивному розвитку, виробництві наукомісткої, а не матеріаломісткої продукції. У цьому і повинна вдосконалюватися практика ринкової економіки України. Цьому повинні сприяти закони України, які мають стимулювати вітчизняного виробника; стимулювати регіональний розвиток: всіх працездатних забезпечити робочими місцями; робочі місця наблизити до робочих рук;створити необхідну ринкову інфраструктуру.



Ринкова інфраструктура

  • Інфраструктура – це комплекс галузей національної економіки, які обслуговують промисловість і сільське господарство, а також населення. До неї входять транспортний зв'язок, торгівля, водо - і енергопостачання, наука, освіта, охорона здоров'я, а також об'єкти що забезпечують зберігання виробленої продукції: складські приміщення, критий залізничний транспорт тощо.



Ринкова інфраструктура

  • Ринкова інфраструктура – це сукупність (в ідеальному випадку комплекс) установ, організацій та інших суб'єктів сфери обігу, що забезпечують необхідні умови для нормального функціонування ринкової економіки у даній країні чи регіоні.

  • Ринкова інфраструктура залежно від видів ринку поділяється на інфраструктуру ринку капіталу, ринку засобів виробництва, ринку праці тощо.



Ринкова інфраструктура

  • Елементами інфраструктури ринку є:

  • Ринок капіталу: фондові біржі, страхові компанії, аудиторські організації, комерційні банки, фонд державного майна, інвестиційні і інноваційні фонди, державний страховий нагляд і державні інспекції по контролю за цінними паперами.

  • Ринок засобів виробництва: товарні біржі, торгові будинки, торгові посередницькі фірми, комерційні центри, лізингові компанії, аукціони, державна інспекція по контролю за цінами та стандартами, антимонопольний комітет.

  • Ринок праці: біржа праці, центр перепідготовки кадрів, фонд зайнятості, комерційні центри бізнесу, державний фонд сприяння підприємництву, пенсійний фонд, фонд милосердя.



Задачі і принципи організації підприємництва.

  • Основна задача, яка стоїть перед організацією виробництва і управлінням, випливає із самих понять сутності підприємства і підприємництва, як економічних систем виражених у законах України «Про підприємство в Україні» і «Про підприємництво» :

  • Підприємство – основна організаційна ланка національної економіки України, - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). (Закон України «Про підприємства в Україні» ст. 1).

  • Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку (Закон України «Про підприємництво» ст. 1).



Задачі і принципи організації підприємництва.

  • Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути (ст. 2):

    • громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності і дієздатності;
    • юридичні особи всіх форм власності, встановлених законом України «Про власність».
  • Не можуть бути:

    • військовослужбовці;
    • службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємства.


Задачі і принципи організації підприємництва.

  • Сутність основної задачі полягає у забезпеченні одержання прибутку за рахунок виробництва конкурентноздатної продукції і раціонального використання всіх виробничих ресурсів – матеріально-сировинних, трудових, фінансових.



Умови виконання основної задачі підприємства

  • Умовою виконання основної задачі підприємництва є дотримання науковообгрунтованих принципів організації виробництва і управління, а саме:

  • 1. Спеціалізації – свідоме обмеження номенклатури продукції з метою підвищення однорідності виробництва.

  • 2. Пропорційності – узгодженості пропускної спроможності машин і виробничих підрозділів, окремих стадій виробничого процесу.

  • 3. Паралельності – забезпечення одночасного виконання окремих операцій та процесів за рахунок суміщення виконання їх у часі.



Умови виконання основної задачі підприємства

  • 4. Прямо точності – пересування предметів праці в усіх стадіях та операціях за найкоротшими маршрутами.

  • 5. Безперервності – мінімальної кількості перерв у технологічному процесі за допомогою синхронізації операцій і застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом.

  • 6. Ритмічності – здійснення за певним ритмом виробничого процесу і забезпечення і забезпечення на основі цього рівномірного випуску продукції (у часі).



Умови виконання основної задачі підприємства

  • 7. Автоматичності – економічно обґрунтованого звільнення працівників від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу.

  • 8. Гнучкості – оперативної адаптації виробничого процесу до переходу на виготовлення іншої продукції у зв’язку із змінами попиту і інших причин.

  • 9. Гомеостатичності (стабільності) – спроможності виробничої системи (підприємства) стабільно виконувати свої функції.



Принципи організації управлення згідно закону Україна «Про підприємництво».

  • Організація управління згідно закону України «Про підприємництво» (ст. 5) повинна здійснюватися на основі таких принципів:

  • Вільний вибір діяльності;

  • Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;



Принципи організації управлення згідно закону Україна «Про підприємництво».

  • Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно законодавства;

  • Вільний найм працівників;

  • Залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.



Принципи організації управлення згідно закону Україна «Про підприємництво».

  • Вільно розпоряджатись прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

  • Самостійне здійснення підприємництва – юридичною особою – зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

  • Виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг у межах допустимих відхилень.



Принципи організації управлення згідно закону Україна «Про підприємництво».

  • Основні принципи організації виробничого процесу підприємства наступні:

  • економічність – досягнення максимально можливих результатів за мінімальних витрат;

  • системність – кожна ланка у виробництві розглядається як частина техніко-економічної (комплексної) системи в яку вона входить і складає її підсистему або систему нижчого порядку;

  • пропорційність, особиста зацікавленість і відповідальність, директивність, єдиноначальність і самоуправління.



Права і обов’язки підприємця при здійсненні підприємницької діяльності.

  • Згідно закону України «Про підприємництво» підприємець має наступні права і обов’язки:

  • Укладання з громадянами договори про використання їх праці (ст. 9)

  • При укладанні договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити належні умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в державі мінімального рівня, а також інші спеціальні гарантії (соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення).



Права і обов’язки підприємця при здійсненні підприємницької діяльності.

  • При втраті працездатності забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадку і порядку, передбачених законодавством.

  • Несе відповідальність (ст. 10) за завдану шкоду і збитки відносно навколишнього середовища та інтересів громадян, підприємств, організацій і держави, що охороняється законом.

  • Може бути припинена діяльність підприємця з:

    • власної ініціативи;
    • на підставі рішення суду або господарського суду у випадках передбачених законодавством України;
    • у разі закінчення строку дії ліцензії;
    • на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.


Права і обов’язки підприємця при здійсненні підприємницької діяльності.

  • Держава гарантує:

    • Рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (ст. 12) гарантує недоторканість і захист права власності (ст. 13).
    • Підтримує підприємництво (ст. 14) і в результаті державного регулювання (ст. 15) законодавчо забезпечує свободу конкуренції і захист споживачів від несумлінної конкуренції та монополізму.


Порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності

  • Порядок державної реєстрації та перереєстрації підприємницької діяльності за винятком окремих видів суб’єктів підприємництва (банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо), для яких законодавчими актами України встановлені спеціальні правила державної реєстрації, визначається законом України «Про підприємництво» (ст. 8 – державна реєстрація підприємництва) в «Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності».



Порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності

  • Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній, районній міста Києва і Севастополя державної адміністрації за їх місцезнаходженням.



Порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності

  • Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності і юридично особи власник (власники) або уповноважена ним (ними) особа подають до органу державної реєстрації:

    • Установчі документи (рішення власника про створення суб’єкта підприємницької діяльності, якщо власників два і більше, то установчий договір і статут підприємства).
    • Реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію
    • Документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору.
    • Документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності.
    • Рішення Антимонополістичного комітету про згоду на створення, реорганізацію суб’єктів підприємницької діяльності, якщо законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди.


Порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності

  • У разі реєстрації приватного підприємства рішення власника не подається.

  • За наявності всіх документів зазначених у цьому положенні, орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів з дня надходження цих документів зобов’язаний провести державну реєстрацію.



Порядок видачі дублікату у скасування держаної реєстрації.

  • Орган державної реєстрації при здійсненні реєстрації підприємства видає заявникові свідоцтво та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної адміністрації.



Порядок видачі дублікату у скасування держаної реєстрації.

  • У разі втрати свідоцтва про державну реєстрацію власнику видається дублікат, для отримання якого власник подає до органу державної реєстрації:

    • Опубліковану в офіційній пресі об’яву про визнання недійсним втраченого свідоцтва про державну реєстрацію.
    • Документ, що засвідчує сплату збору за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію.
    • Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів повинен видати дублікат свідоцтва про державну реєстрацію.


Порядок видачі дублікату у скасування держаної реєстрації.

  • Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за особистою заявою власника, на підставі рішення суду або господарського суду

  • При цій умові орган державної реєстрації виключає суб’єкт підприємницької діяльності із журналу обліку реєстрації і в 10-тиденний термін подає повідомлення у податкову інспекцію і в орган державної статистики.

  • Дотримання вимог вказаних законів України забезпечує нормальну роботу суб’єктів підприємництва.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка