При бактерійних захворюваннях в порожнині рота виникають характерні зміни слизової оболонки, і такі хворі часто на початку хвороби звертаються до стоматолога



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.



При бактерійних захворюваннях в порожнині рота виникають характерні зміни слизової оболонки, і такі хворі часто на початку хвороби звертаються до стоматолога.

  • При бактерійних захворюваннях в порожнині рота виникають характерні зміни слизової оболонки, і такі хворі часто на початку хвороби звертаються до стоматолога.

  • Тому лікар-стоматолог повинен знати можливі клінічні прояви цих захворювань слизової оболонки порожнини рота (СОПР), вміти діагностувати їх і брати участь у профілактиці і лікуванні з метою своєчасного виявлення та запобігання їх розповсюдженню.







Стоматит

  • Стоматит

  • Тонзиліт

  • Фарингіт

  • Глосит

  • Гінгівіт

  • Хейліт

  • Палатиніт



Лихоманка

  • Лихоманка

  • Інтоксикація

  • Регіонарний лімфаденіт

  • Болі при жуванні, ковтанні

  • Слинотеча

  • Гіперемія слизової оболонки ротової порожнини

  • Нальоти на мигдаликах, дужках, задній стінці глотки

  • Афти, ерозії, виразки

  • Енантема







Гостра антропонозна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається дифтерійною паличкою і характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані

  • Гостра антропонозна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка викликається дифтерійною паличкою і характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані

  • та токсичним

  • ураженням серцево-

  • судинної, нервової

  • систем і нирок.



Грампозитивна, нерухома.

  • Грампозитивна, нерухома.

  • Спор і капсул не утворює.

  • Забарвлення за Нейссером коричнево-жовте, зерна волютину – сині.

  • Живильні середовища Ру, Леффлера, Клауберга – кров’яний агар з додаванням солей телура.

  • 3 культурально-біохімічних типи C. diphtheriae - mitis, gravis, intermedius.

  • Утворює сильний екзотоксин (ген tox+).

  • Стійкість до низьких температур, тривале зберігання на поверхні сухих предметів; чутливість до високої температури і деззасобів.



Джерело збудника – хвора людина чи носій (реконвалесцент або здоровий) токсигенних штамів.

  • Джерело збудника – хвора людина чи носій (реконвалесцент або здоровий) токсигенних штамів.

  • Механізм зараження – повітряно-краплинний, (зрідка контактно-побутовий шлях передачі).

  • Сприйнятливість висока, але хворіють в основному дорослі (80 %) і не щеплені (або неправильно щеплені) діти.

  • Захворюваність спорадична, можливі спалахи.

  • Імунітет антитоксичний, поствакцинальний.

  • Сезонність – осінньо-зимова.



дифтерія мигдаликів;

  • дифтерія мигдаликів;

  • назофарингеальна (назофарингіт, фарингіт);

  • дифтерія передніх відділів носа;

  • ларингеальна (ларингіт, ларинготрахеїт);

  • дифтерія інших локалізацій;

  • дифтерія некласифікована.

  • За тяжкістю – легка, середньої тяжкості, тяжка, гіпертоксична, геморагічна.

  • За поширеністю локалізована, поширена, комбінована.

  • За місцевими проявами катаральна, острівцева, плівчаста.

  • За ускладненнями – ускладнена, не ускладнена.



захворювання починається гостро або підгостро;

  • захворювання починається гостро або підгостро;

  • симптоми інтоксикації виражені помірно, блідість шкіри;

  • підвищена температура тіла, тахікардія;

  • біль у горлі незначний або помірний, часто не відповідає вираженості місцевих змін;

  • виражений регіонарний лімфаденіт, іноді набряк шийної клітковини в підщелепній ділянці;

  • можливі епідеміологічні дані – контакт з хворим на дифтерію.















Виявлення збудника в мазках із ротоглотки і носа (забір матеріалу на межі плівки і здорової ділянки слизової оболонки).

  • Виявлення збудника в мазках із ротоглотки і носа (забір матеріалу на межі плівки і здорової ділянки слизової оболонки).

  • - при мікроскопії (забарвлення за Нейссером) – типове розташування паличок у вигляді розчепірених пальців, зерна волютину в бактеріях.



Роль лікаря-стоматолога полягає у своєчасній діагностиці захворювання і при щонайменшій підозрі на дифтерію хворого направляють в інфекційну лікарню. Госпіталізація хворих дифтерією і при підозрі на дифтерію обов'язкова.

  • Роль лікаря-стоматолога полягає у своєчасній діагностиці захворювання і при щонайменшій підозрі на дифтерію хворого направляють в інфекційну лікарню. Госпіталізація хворих дифтерією і при підозрі на дифтерію обов'язкова.

  • В СЕС подають екстрене повідомлення.

  • В епідемічному осередку проводять

  • раннє виявлення,

  • ізоляцію і госпіталізацію хворого,

  • пошук бактеріоносіїв.

  • Лікування має бути комплексним, включає специфічну (протидифтерійна сироватка), етіотропну і патогенетичну терапію. Місцево — примочки з пеніциліну і біомицину. Полоскання порожнини рота краще проводити розчином фурациліну (1:5000). Перед їдою для зняття болю слід змащувати слизову оболонку 1% р-м новокаїну.































  • - гостра бактерійна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка проявляється загальною інтоксикацією з гарячкою, тонзилітом та висипанням на шкірі. Збудник – β-гемолітичний стрептокок групи А. Джерелом збудника є хворі на скарлатину або реконвалесценти, хворі на ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт, назофарингіт, а також здорові носії вказаного стрептокока. Заразливість припадає на останні 2 дні інкубації, весь період хвороби і до 21-го дня реконвалесценції. Скарлатина характеризується сезонністю з підвищенням захворюваності в холодну пору року (осінь-зима). Інкубаційний період триває 2-7 діб.



























Екзогенні чинники є пусковим механізмом, який «спрацьовує» при порушенні місцевих чинників захисту (неспецифічних і специфічних).

  • Екзогенні чинники є пусковим механізмом, який «спрацьовує» при порушенні місцевих чинників захисту (неспецифічних і специфічних).

  • До екзогенних чинників відносяться місцеві чинники хімічні і механічні, які порушують цілісність шкірних покривів і слизової оболонки порожнини рота:

  • погано підігнані зубні протези,

  • гострі краї зубів,

  • зубний камінь,

  • хімічні опіки миш'яковистою пастою,

  • формаліном, резорцином,

  • опіки електричним струмом при проведенні електрофореза.



наявність придбаної або природженої імунної недостатності з різними її дефектами, СНІД;

  • наявність придбаної або природженої імунної недостатності з різними її дефектами, СНІД;

  • порушення обміну речовин (білкового, вуглеводного, жирового, вітамінного, мінерального), ендокринні захворювання;

  • гіповітаміноз;

  • гострі і хронічні інфекційні і неінфекційні важкі загальні захворювання;

  • захворювання жіночих статевих органів;

  • вагітність;

  • вік дитячий і старечий особливо схильний до кандидозів;

  • опіки великих розмірів;

  • хімічні забруднення, радіація, нітрити, нітрати, радіонукліди створюють сприятливий фон для активації грибів і розвитку кандидозу.





У разі легкого перебігу бляшки вільно знімаються, при цьому на їх місці залишається осередок гіперемії. При тяжкому перебігу осередки нашарування нальоту зливаються в суцільні плівчасті поверхні, з часом потовщуються і поширюються на всі ділянки порожнини рота. Відшарувати такий наліт нелегко, після зішкрібання під ним виявляють еритему і ерозії, які кровоточать.

  • У разі легкого перебігу бляшки вільно знімаються, при цьому на їх місці залишається осередок гіперемії. При тяжкому перебігу осередки нашарування нальоту зливаються в суцільні плівчасті поверхні, з часом потовщуються і поширюються на всі ділянки порожнини рота. Відшарувати такий наліт нелегко, після зішкрібання під ним виявляють еритему і ерозії, які кровоточать.



ГОСТРИЙ АТРОФІЧНИЙ КАНДИДОЗ (CANDIDOSIS ACUTA ATROPHICA)

  • ГОСТРИЙ АТРОФІЧНИЙ КАНДИДОЗ (CANDIDOSIS ACUTA ATROPHICA)



ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ КАНДИДОЗ (CANDIDOSIS CHRONICA HYPERPLASTICA)

  • ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ КАНДИДОЗ (CANDIDOSIS CHRONICA HYPERPLASTICA)



ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ КАНДИДОЗ

  • ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ КАНДИДОЗ

  • (candidosis chronica atrophica)









Складність лікування полягає у тому, що:

  • Складність лікування полягає у тому, що:

  • Кандидоз – це вторинний прояв імунодефіциту (потребує імунокорекції).

  • Гриби роду Candida змінюють властивості: для них характерна поява антилізоцимного фактору і розвиток перехресної резистентності до препаратів.

  • Гриби роду Candida у більшості випадків (87,2%) виділяються в асоціаціях з патогенними видами:

  • стафілококів (63,6%),

  • стрептококів (36,3%),

  • клебсієлою (17,0%),

  • синьогнійною паличкою (4,5%),

  • протеєм (4,5%),

  • що ускладнює лікування і потребує сумісного застосування препаратів з антибактеріальними та фунгіцидними властивостями.





 повинно бути комплексним.

  •  повинно бути комплексним.

  • Етіотропне – створення умов, які затримують ріст грибів: гігієна порожнини рота, луження, антисептичні полоскання.

  • Патогенетичне – лікування супутніх захворювань, санація порожнини рота, гіпосенсибілізувальна, імуностимулювальна терапія, вітамінотерапія.

  • Симптоматичне – знеболювання, кератолітичні та кератопластичні засоби.












База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка