Проблема хірургічного лікування травми товстої кишки залишається актуальною як у мирний так і у військовий час. Це перш за все пов'язано з



Дата конвертації27.12.2016
Розмір445 b.



Проблема хірургічного лікування травми товстої кишки залишається актуальною як у мирний так і у військовий час. Це перш за все пов'язано з:

  • Проблема хірургічного лікування травми товстої кишки залишається актуальною як у мирний так і у військовий час. Це перш за все пов'язано з:

  • високою частотою травми товстої кишки в структурі абдомінальної травми – 6-25 %;

  • складністю пошкодження;

  • високою частотою поопераційних ускладнень і летальності;

  • відсутністю єдиної класифікації травм товстої кишки і єдиної тактики їх хірургічного лікування.

  • За останні роки замітно змінилися підходи до лікування травм товстої кишки в сторону первинного зашивання без колостоми.



ведення хворих з травмою ободової кишки на фоні поширеного перитоніту;

  • ведення хворих з травмою ободової кишки на фоні поширеного перитоніту;

  • способи завершення операції після резекції ободової кишки;

  • обґрунтування вшивання ран позаочеревинних відділів прямої кишки (особливо після вогнепальних поранень);

  • необхідність виключення прямої кишки з пасажу калових мас при ранах нижньоампулярного відділу і анального каналу;

  • доцільність виконання первинної сфінктеро- і леваторопластики при ранах анального каналу;

  • оптимальні терміни закриття колостом.



Об’єм діагностичних заходів залежить від тяжкості стану потерпілого.

  • Об’єм діагностичних заходів залежить від тяжкості стану потерпілого.

  • при закритій травмі живота методом вибору діагностики ТТК є лапароцентез з діагностичним перитонеальним лаважем, рідше лапароскопія;

  • при відкритій травмі – ПХО рани, у випадку проникаючого поранення –лапаротомія.



потерпілим у тяжкому стані слід виконувати мінімум обстежень і швидко доставляти в операційну;

  • потерпілим у тяжкому стані слід виконувати мінімум обстежень і швидко доставляти в операційну;

  • при пізньому звертанні з клінікою поширеного перитоніту – передопераційна підготовка протягом кількох годин до досягнення критеріїв операбельності за Ваттером.





Класифікація А.М. Амінева (1965 р.)

  • Класифікація А.М. Амінева (1965 р.)

  • I. По характеру пошкодження: відкриті, закриті.

  • II. По етіології:

  • 1. Пошкодження прямої кишки при пораненнях промежини, ділянок сідниць, черевної стінки;

  • 2. Пошкодження прямої кишки, нанесене гострим твердим предметом по типу "падіння на кіл“;

  • 3. Пошкодження при медичних маніпуляціях (очисні клізми, ректороманоскопія, термометрія, видалення поліпів);

  • 4. Пошкодження при переломах кісток тазу;

  • 5. Пошкодження при операціях на сусідніх органах.

  • 6. Розриви прямої кишки від дії стислого повітря.

  • 7. Розриви прямої кишки при статевих стосунках.

  • 8. Пошкодження прямої кишки чужорідними тілами.

  • 9. Спонтанні розриви прямої кишки.

  • 10. Розриви прямої кишки під час пологів.

  • III. По відношенню до очеревини.

  • 1. Внутрішньоочеревинні: а)прості; б) з пошкодженням сусідніх органів.

  • 2. Позаочеревинні: а)прості; б) з пошкодженням сусідніх органів; в) з пошкодженням сфінктерного апарату.

  • IV. По глибині пошкодження.

  • 1. Пошкодження слизової оболонки прямої кишки з підслизовою гематомою; 2.Повреждение всіх шарів прямої кишки.



Залежить від локалізації розриву.

  • Залежить від локалізації розриву.

  • – при пошкодженні внутрішньоочеревинного відділу прямої кишки – швидко розвивається клініка поширеного перитоніту;

  • – при повних позаочеревинних розривах – клініка тазової флегмони.

  • Основні ознаки пошкодження прямої кишки:

  • 1. Біль. Може локалізуватися внизу живота, задньому проході, промежині, крижах.

  • 2. Ведучою ознакою є виділення крові із заднього проходу. Кровотечі з прямої кишки завжди дуже рясні, особливо при пошкодженнях позаочеревинного відділу.

  • 3. Мають місце постійні позиви на дефекацію.

  • 4. Віділення калу і газів з ран промежини і області сідниці.

  • 5. При пошкодженні сфінктера – є нетримання калу і газів.



анамнез;

  • анамнез;

  • клініка;

  • пальцеве дослідження;

  • ректороманоскопія? (окремі автори вважають протипоказаною RRS при травмі прямої кишки);

  • рентгенографія ОЧП;

  • лапароцентез;

  • лапароскопія;

  • огляд прямої кишки в дзеркалах, ревізія рани, ПХО – під наркозом !!!



1. Внутрішньоочеревинні пошкодження.

  • 1. Внутрішньоочеревинні пошкодження.

  • Всі рани і розриви прямої кишки ушиваються дворядними швами. Обов'язкова умова – виключення прямої кишки з пасажу. Для цієї мети накладається петлева сигмостома з доброю шпорою. Операція закінчується дренуванням черевної порожнини.

  • При вогнепальних пораненнях, размозженні стінки кишки – виконується резекція кишки. Дистальний кінець ушивається наглухо, фіксується до паріетальної очеревини, а проксимальний виводиться на передню черевну стінку у вигляді однодульної колостоми (операція типу Гартмана).



2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • 2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • А. Пошкодження з терміном давності не більше доби (без гнійних ускладнень):

  • Проводиться ушивання рани прямої кишки. Вшивати рану прямої кишки зручніше з боку її просвіту. Операція проводиться під інтубаційним наркозом в положенні для гемороїдектомії. За допомогою ректального дзеркала робиться добра девульсія анусу.

  • При доброму розслабленні можна ушити рану прямої кишки на відстані до 12см від краю анусу. Достатньо ушити рану однорядними вузловими швами через всі шари. Цим досягається і гемостатичний ефект, враховуючи рясну кровотечу з ран прямої кишки. З просвіту прямої кишки видаляється вся кров.



2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • 2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • А. Пошкодження з терміном давності не більше доби (без гнійних ускладнень):

  • Важливий етап операції дренування тазової клітковини. Робиться напівовальний розріз в перианальній ділянці на стороні пошкодження. Розкривається ішіоректальна клітковина і до пошкодженої стінки підводиться пучок дренажних трубок. При пошкодженні прямої кишки вище діафрагми таза - тупо розшаровується m. levator ani і дренується тазово-ректальна клітковина на стороні пошкодження. При пошкодженні задньої стінки кишки розсікається прямокишково-куприкова зв'язка і розкривається позадупрямокишковий простір. Операція завершується формуванням дводульної сигмостоми з міні доступу (методика Прохорова М.М., 1916 – друбка через брижу, без фіксації кишки). При пошкодженні нижньоампулярного відділу прямої кишки і анального каналу сигмостома не накладається.



2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • 2. Пошкодження позаочеревинної частини прямої кишки.

  • В. Пошкодження прямої кишки з давністю більше 1 доби:

  • В цій ситуації розвиваються гнійні ускладнення у вигляді тазових флегмон і парапроктитів.

  • а) виключається пряма кишка з пасажу - петлева сигмостома.

  • б) розкриваються і дренуються абсцеси і флегмони параректальної клітковини

  • в) по можливості ушивається стінка прямої кишки. Якщо стінку ушити не вдається - операція полягає тільки в дренуванні клітковини.

  • З не ушитої рани кишки в подальшому виникають важкі ерозійні кровотечі. Тому бажано накласти хоча б гемостатичні шви.



Пошкодження слизової прямої кишки.

  • Пошкодження слизової прямої кишки.

  • Проводиться ушивання слизової оболонки прямої кишки або анального каналу кетгутом. Ушивати слід дуже ретельно, враховуючи виражену кровоточивість слизової. Після операції необхідна затримка стільця на 2-3 дні.



Пошкодження анального каналу

  • Пошкодження анального каналу

  • Всі рани і розриви анального каналу протягом перших діб з моменту травми ушиваються кетгутовими швами. Пряма кишка не виключається з пасажу. Проводиться дренування параректальної клітковини.

  • При пошкодженні сфінктерного апарату проводиться первинна сфінктеропластика або сфінктеролеваторопластика. Якщо хірург не володіє методиками пластик сфінктера вони виконуються в плановому порядку після загоєння рани.

  • При вираженому руйнуванні анального каналу (вогнепальні поранення, перелом кісток тазу) - показано виключення прямої кишки з пасажу. Накладається петлева сигмостома.

  • При пошкодженні анального каналу з давністю більше доби: вшивання рани не рекомендується. Накладаються тільки гемостатичні шви. Після туалету рани, дренується параректальна клітковина. Надалі рана ведеться за правилами гнійної хірургії. Пряма кишка з пасажу не виключається.



Показання до ранньої сфінктеропластики:

  • Показання до ранньої сфінктеропластики:

  • менше 12 год. з моменту травми;

  • пошкодження менше ½ периметра анального жому;

  • відсутність запальних ускладнень;

  • відсутність обширних пошкоджень нижньоампулярного відділу прямої кишки.

  • При ПХО без сфінктеропластики інконтиненція у 38 % випадків.



при ранах і розривах брижового краю кишки;

  • при ранах і розривах брижового краю кишки;

  • гематомах брижі;

  • вогнепальних ранах.



свіжі рани (до 12 год.):

  • свіжі рани (до 12 год.):

  • вшиваються двохрядним швом без накладання проксимальної колостоми;

  • при ранах брижового краю не слід широко виділяти стінку кишки навколо рани, виділити достатню ділянку для накладання двохрядних швів, не захоплюючи судин брижі. Недостатня мобілізація призводить до зшивання неоднорідних тканин, що може привести до неспроможності швів.



рани терміном більше 12 год. з явищами перитоніту:

  • рани терміном більше 12 год. з явищами перитоніту:

  • краї рани висікаються і вшиваються двохрядним швом;

  • при пораненні низхідної, висхідної, сигмовидної кишки вшита ділянка екстрапетитонізується, а через контрапертурний доступ в боковій стінці живота до стінки кишки підводиться пучок дренажних трубок. При розвитку неспроможності швів формується трубчата нориця, яку можна закрити консервативно;

  • при пораненні поперечно-ободової кишки – вшиту ділянку підводять під шкіру з підведення до нього дренажів;

  • якщо не вдається вивести вшиту рану товстої кишки одним з перерахованих методів, накладається проксимальна колостома. Для декомпресії можна вибрати будь-який відділ товстої кишки крім сліпої.



рани давністю кілька діб з явищами поширеного гнійного перитоніту:

  • рани давністю кілька діб з явищами поширеного гнійного перитоніту:

  • краї рани висікаються і вшиваються двохрядним швом;

  • виводиться проксимальна колостома;

  • накладається програмована лапаростома;

  • у випадку резекції кишки – виводиться дводульна колостома, або виконується операція типу Гартмана.



можливі при локалізації колото-різаних ран поперекової ділянки;

  • можливі при локалізації колото-різаних ран поперекової ділянки;

  • прослідкувати рану до кінця часто неможливо, при лапароцентезі крові в животі нема, при лапароскопії виявляється невелика заочеревинна гематома в ділянці бокового каналу, запідозрити пошкодження товстої кишки можна у випадку виділення з рани калу або газів, що відмічається в 1 з 10 випадків.

  • єдиний спосіб діагностики – вульнерографія, в рану вводиться водорозчинний контраст, який попадає у просвіт кишки.



при виявленні рани в перші години з моменту травми – лапаротомія, мобілізація задньої стінки кишки, вшивання рани, дренування заочеревинної клітковини;

  • при виявленні рани в перші години з моменту травми – лапаротомія, мобілізація задньої стінки кишки, вшивання рани, дренування заочеревинної клітковини;

  • при розвитку заочеревинної флегмони – широке розкриття рани, затьоків, некректомія, дренування. При правильному лікуванні формується трубчата нориця, яка самостійно закриється. При запущеній флегмоні, у ослаблених хворих, хворих на цукровий діабет накладається проксимальна колостома з невеликого доступу.



відрив ободової кишки від брижі – резекція;

  • відрив ободової кишки від брижі – резекція;

  • розрив брижі – при довжині розриву більше 4 см велика ймовірність розвитку незворотних розладів кровопостачання з гангреною кишки, а тому показана резекція сегменту кишки;

  • гематома брижі товстої кишки – при явних ознаках порушення кровопостачання кишки показана ревізія гематоми з резекцією сегменту товстої кишки. Якщо ознак порушення кровопостачання кишки нема – дренування (за показаннями лапаростомія), динамічне спостереження. Якщо гематома під час операції збільшується, пульсує – ревізія гематоми.

  • заочеревинна гематома – ревізія гематоми, задньої стінки ободової кишки, при розриві – вшивання 2-х рядним вузловим швом, дренування заочеревиної клітковини, проксимальна колостомія.



при поранені менше половини діаметра кишки, при при множиних пораненнях на відстані більше 10 см – широке висічення рани і вшивання двохрядним вузловим швом, при явищах перитоніту – екстраперитонізація, проксимальна колостомія;

  • при поранені менше половини діаметра кишки, при при множиних пораненнях на відстані більше 10 см – широке висічення рани і вшивання двохрядним вузловим швом, при явищах перитоніту – екстраперитонізація, проксимальна колостомія;

  • при ранах більше половини діаметра кишки, множинних пораненнях менше 10 см одна від одної, розмозженні кишки, пошкодженні брижі з порушенням кровопостачання – резекція кишки з первинним анастомозом, при явищах перитоніту – проксимальна колостомія, операція типу Гартмана.



Вогнепальні рани ободової кишки з вираженим руйнуванням стінки кишки.

  • Вогнепальні рани ободової кишки з вираженим руйнуванням стінки кишки.

  • Множинні дробові рани на обмеженій ділянці кишки.

  • Пошкодженя брижі ободової кишки з порушенням живлення стінки кишки.

  • Відрив кишки від брижі.

  • У відмінності від тонкої кишки, дефект брижі товстої кишки більш 4см може викликати порушення живлення кишкової стінки, з наступною гангреною кишки.

  • Особливості резекції товстої кишки при травмі.

  • Непідготовленість товстої кишки. Необхідно видалити калові маси з проксимальних відділів кишки в ділянку, яка резекується.

  • Розриви і гематоми брижі ведуть до трудності при визначенні меж резекції і визначенні способу завершення операції.



Первинний міжкишковий анастомоз. Для виконання первинного товсто-товстокишкового анастомозу необхідні ряд умов:

  • Первинний міжкишковий анастомоз. Для виконання первинного товсто-товстокишкового анастомозу необхідні ряд умов:

  • а) виконання операції в перші години з моменту травми за відсутності перитоніту;

  • б) відсутність великої кількості вмісту в просвіті кишки;

  • в) відсутність гематом брижі товстої кишки;

  • г) хороше кровопостачання ділянок кишки, що анастомозуються;

  • д) стан хворого не повинен бути дуже важким або критичним;

  • е) володіння хірургом техніки операцій на товстій кишці.

  • Анастомоз формують дворядними вузловими швами. Для профілактики ускладнень анастомоз екстраперитонізють. Через окремий розріз заочеревинно до нього підводять пучковий дренаж. При виникненні неспроможності утворюється трубчаста товстокишкова нориця, яка добре закривається самостійно. Частіше накладають анастомоз “кінець-в-кінець”. Може бути сформований анастомоз “бік-в-бік” або “кінець-в-бік”.



2. Формування первинного анастомозу з проксимальною колостомою.

  • 2. Формування первинного анастомозу з проксимальною колостомою.

  • 3. Формування У-подібного анастомозу з однодульною колостомою. Накладається анастомоз кінець в бік, відступаючи на 10-15 см від проксимального кінця кишки. Проксимальний кінець кишки виводиться на черевну стінку у вигляді однодульної колостоми. Колостома може бути легко закрита через 3 тижні після операції.

  • 4. Операция типу Гартмана: дистальний кінець ушивається наглухо і оставляється в черевній порожнині, а проксимальний виводиться на черевну стінку у вигляді однодульної колостоми.

  • 5. Обидва кінці ободової кишки виводяться на черевну стінку у вигляді двох однодульних колостом.



посиндромна інфузійна терапія;

  • посиндромна інфузійна терапія;

  • антибіотикотерапія;

  • голод протягом 3-х діб, з 4-ї доби стіл №1а, з 7-ї – стіл №1;

  • розкриття колостоми на 4-ту добу;

  • ліквідація колостоми через 1 місяць.



Stapled versus sutured gastrointestinal anastomoses in the trauma patient: a multicenter trial

  • Stapled versus sutured gastrointestinal anastomoses in the trauma patient: a multicenter trial

  • Brundage SI, Jurkovich GJ, Hoyt DB, Patel NY, Ross SE, Marburger R, Stoner M, Ivatury RR, Ku J, Rutherford EJ, Maier RV; WTA Multi-institutional Study Group. Western Trauma Association. J Trauma 2001 Dec;51(6):1054-61 Department of Surgery, Baylor College Of Medicine, Houston, Texas 77030, USA.

  • Аналіз 289 кишкових анастомозів у 5 травмцетрах за 4 роки:

  • неспроможність 7 з 175 апаратних анстомозів і 0 з 114 ручних

  • формування абсцесів 19 апаратних і 4 ручних

  • Всього 13 % апаратних і 5 % ручних анастомозів супроводжувалися ускладненнями.

  • При травмі набряк стінки, якщо він спадає скоби апаратного шва послаблюються – ускладнення.







гострий панкреатит – 14,25 % (до 24 год. – 13,8 %; після – 17,33%);

  • гострий панкреатит – 14,25 % (до 24 год. – 13,8 %; після – 17,33%);

  • гостра шлунково-кишкова кровотеча – 6,19 % (до 24 год. – 5,19 %; після – 8,54 %);

  • травма внутрішніх органів грудної, черевної порожнин і тазу,12 % (до 24 год. – 5,01 %; після – 5,16%);

  • гостра непрохідність кишок – 3,8% (до 24 год. – 1,51 %; після – 5,7 %);

  • перфоративна гастродуоденальна виразка – 3,44 % (до 24 год. – 1,55 %; після – 14,21%) ;

  • защемлена грижа – 1,12 % (до 24 год. – 0,36 %; після – 2,79 %);

  • гострий холецистит – 0,61 % (до 24 год. – 0,44 %; після – 0,75 %);

  • гострий апендицит – 0,04-0,05 % (до 24 год. – 0,01 %; після 24 год. – 0,12%).





РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДНОВЛЮЮЧА ОПЕРАЦІЯ – хірургічне втручання, яке передбачає визначення меж резекції органу, мобілізацію, переміщення, з’єднання відділів товстої і тонкої кишок, що залишилися, при необхідності створення тонко- або товстокишкових резервуарних анатомо-функціональних конструкцій, забезпечення “захисту” створених анастомозів і конструкцій, прогнозування і профілактику післяопераційних ускладнень

  • РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДНОВЛЮЮЧА ОПЕРАЦІЯ – хірургічне втручання, яке передбачає визначення меж резекції органу, мобілізацію, переміщення, з’єднання відділів товстої і тонкої кишок, що залишилися, при необхідності створення тонко- або товстокишкових резервуарних анатомо-функціональних конструкцій, забезпечення “захисту” створених анастомозів і конструкцій, прогнозування і профілактику післяопераційних ускладнень



Завершення травлення (особливо всмоктування води і електролітів);

  • Завершення травлення (особливо всмоктування води і електролітів);

  • Формування калових мас;

  • Тимчасова затримка випорожнень і евакуацію їх за межі організму.



Нерідко ціною, яку необхідно “заплатити” хворому за позбавлення від хвороби товстої кишки і порятунок життя, є значна втрата якості життя, що почасту робить його нестерпним.

  • Нерідко ціною, яку необхідно “заплатити” хворому за позбавлення від хвороби товстої кишки і порятунок життя, є значна втрата якості життя, що почасту робить його нестерпним.

  • А тому головною задачею реконстуктивно-відновлюючої хірургії товстої кишки є не тільки позбавлення від хвороби, а і повернення пацієнта до суспільного життя достатньо реабілітованим як у фізичному, так і у соціально-трудовому аспектах.



Важливо пам'ятати, що просте відновлення безперервності травного тракту не може дати позитивного функціонального результату.

  • Важливо пам'ятати, що просте відновлення безперервності травного тракту не може дати позитивного функціонального результату.

  • Отже, дії хірурга направлені на реконструкцію і відновлення кишкового каналу, за наявності відповідних анатомо-фізіологічних умов в кожній конкретній ситуації є логічними і обґрунтованими незважаючи на те, що це ускладнює хірургічне втручання. Очікуваний функціональний результат і якість життя оперованого хворого виправдовують прагнення хірурга.



Тому реконструктивна частина операції обов'язково має бути доповнена створенням нових анатомо-функціональних конструкцій відділів тонкої і товстої кишки, метою яких є покращення або, навіть, відновлення функції втрачених функціонально активних відділів товстої кишки

  • Тому реконструктивна частина операції обов'язково має бути доповнена створенням нових анатомо-функціональних конструкцій відділів тонкої і товстої кишки, метою яких є покращення або, навіть, відновлення функції втрачених функціонально активних відділів товстої кишки







Тотальна колпроктектомія з накладанням клапанної резервуарної ілеостоми за Kock.

  • Тотальна колпроктектомія з накладанням клапанної резервуарної ілеостоми за Kock.

  • Операція була розроблена Нільсоном Кокком (Швеція) у 1969 році.





















відновленні частоти і особливостей дефекації;

  • відновленні частоти і особливостей дефекації;

  • достатній континенції;

  • вільному випорожненні прямої кишки чи її культі;

  • відсутності клінічних і рентгенологічних ознак рефлюкса вмісту товстої кишки в тонку;

  • відсутності пізніх ускладнень з боку створеної нової анатомо-функціональної конструкції і анатсомозу (нориця, рубцева стриктура).



первинні РВО, які виконуються одночасно з радикальними втручаннями і є заключною частиною операції (на сучаному етапі розвитку хірургії частота таких операцій складає72,5 -87,9 % планово оперованих хворих);

  • первинні РВО, які виконуються одночасно з радикальними втручаннями і є заключною частиною операції (на сучаному етапі розвитку хірургії частота таких операцій складає72,5 -87,9 % планово оперованих хворих);

  • вторинні РВО, які виконуються планово, коли хвороба була раніше ліквідована, і єдиною метою яких є покращення якості життя пацієнта.



найбільш благоприємні технічні можливості відновлення цілісності товстої кишки в зв'язку з відсутність спайкового процесу, функціональної і анатомічної адаптації до раніше виконаної ентеростоми;

  • найбільш благоприємні технічні можливості відновлення цілісності товстої кишки в зв'язку з відсутність спайкового процесу, функціональної і анатомічної адаптації до раніше виконаної ентеростоми;

  • при проведенні первинної РВО шляхом дислокації і низведення ділянок товстої кишки виконується так звана “біологічна тампонада” порожнин і просторів, які утворилися під час радикального етапу операції;

  • полегшується догляд за хворим в післяопераційному періоді;

  • формується більш благоприємний психо-емоційний стан хворого, що в певній мірі мобілізує організм до видужання;

  • найбільш повно забезпечується медична і соціально-трудова реабілітація оперованих хворих.



І. Виконання радикального втручання в умовах гострих і хронічних ускладнень захворювань товстої кишки:

  • І. Виконання радикального втручання в умовах гострих і хронічних ускладнень захворювань товстої кишки:

  • а) перфорація чи проникаюче поранення товстої кишки ускладнене поширеним перитонітом:

  • б) профузна кровотеча з товстої кишки з ознаками крововтрати зі нестійкою гемодинамікою:

  • в) токсична дилятація товстої кишки:

  • г) хронічна декомпенсована непрохідність товстої кишки пухлинного генезу



ІІ. Гостра странгуляційна непрохідність з некрозом товстої кишки і поширеним перитонітом (наприклад заворот сигмовидної кишки).

  • ІІ. Гостра странгуляційна непрохідність з некрозом товстої кишки і поширеним перитонітом (наприклад заворот сигмовидної кишки).

  • ІІІ. Важкий і вкрай важкий стан хворого, обумовлений важкістю і поширеністю захворювання.



І. Наявність хронічної субкомпенсованої обтураційної непрохідності товстої кишки.

  • І. Наявність хронічної субкомпенсованої обтураційної непрохідності товстої кишки.

  • ІІ. Середньо важкий стан хворого обумовлений основним захворюванням.

  • ІІІ. Велика травматичність і тривалість радикального етапу операції – більше 3 годин, в тому числі і значна інтраопераційна крововтрата.

  • IV. Наявність тяжких хронічних супутніх захворювань в стадії суб- і декомпнесації, цукрового діабету.



При наявності відносних протипоказань виконання первинної РВО можливо – таке рішення може прийняти лише досвідчений хірург, проте створена нова анатомічно-функціональна конструкція потребує “захисту”. Мова йде про створення тимчасової декомпресійної протективної колоно- чи ілеостоми, або трансназальної інтубації тонкої кишки і (або) трансанальної проксимальніше анастомозу інтубації товстої кишки. надалі через 2-4 місяці стома може бути закрита і створена раніше конструкція включена в пасаж.

  • При наявності відносних протипоказань виконання первинної РВО можливо – таке рішення може прийняти лише досвідчений хірург, проте створена нова анатомічно-функціональна конструкція потребує “захисту”. Мова йде про створення тимчасової декомпресійної протективної колоно- чи ілеостоми, або трансназальної інтубації тонкої кишки і (або) трансанальної проксимальніше анастомозу інтубації товстої кишки. надалі через 2-4 місяці стома може бути закрита і створена раніше конструкція включена в пасаж.









І. Важкі в стадії декомпенсації супутні захворювання.

  • І. Важкі в стадії декомпенсації супутні захворювання.

  • ІІ. Категорична відмова пацієнта від цієї операції.



у хворих з травмами товстої кишки ліквідація стоми можливе через 1 міс. після первинної операції;

  • у хворих з травмами товстої кишки ліквідація стоми можливе через 1 міс. після первинної операції;

  • У хворих з НВК і хворобою Крона – через 2-4 міс. після нормалізації обмінних процесів;

  • у хворих з пухлинами товстої кишки – через 6-8 міс. після ретельного обстеження на предмет прогрес ування онкопроцесу, метастазування.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка