Проблеми культури та моралі в комедії аристофана “хмари”



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.


ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ ТА МОРАЛІ В КОМЕДІЇ АРИСТОФАНА “ХМАРИ”


Обставини життя майже невідомі. Дати його народження і смерті встановлюються за вказівками, що містяться в його творах, а також за іншими джерелами. Аристофан народився, ймовірно, в Афінах, в епоху розквіту афінської демократії і був сучасником тривалої Пелопоннеської війни зі спартанцями (431 до н. е. — 404 до н. е.), коли в Афінах відбувалася запекла політична боротьба.

  • Обставини життя майже невідомі. Дати його народження і смерті встановлюються за вказівками, що містяться в його творах, а також за іншими джерелами. Аристофан народився, ймовірно, в Афінах, в епоху розквіту афінської демократії і був сучасником тривалої Пелопоннеської війни зі спартанцями (431 до н. е. — 404 до н. е.), коли в Афінах відбувалася запекла політична боротьба.



В античності заперечували афінське походження Арістофана. Деякі автори стверджували, що він народився в маєтку батька на острові Егіні або на Родосі, або навіть у Єгипті. Втім збережені написи свідчать про те, що Аристофан був повноправним громадянином Афін. Всі звинувачення в чужоземному походженні варто вважати або жартом, або зловмисним наклепом, що походив, цілком ймовірно, від політика Клеона, головного ворога Аристофана. Хоч би де Аристофан народився, значну частину свого життя провів в Афінах: він чудово знав і щоденну політичну ситуацію, і всі міські чутки про відомих суспільних діячів, і правила судової процедури, і побут своїх співгромадян. Аристофан не був аристократом, але у молодості був діяльним членом аристократичних клубів (так званих, гетерій), що готували олігархічний переворот, і отже співчував ідеології земельної аристократії. Творчість Аристофана припала на часи, коли афінська демократія переживала глибоку кризу і в Афінах загострилася соціально-політична боротьба. Аристофан брав найактивнішу участь у цій боротьбі.

  • В античності заперечували афінське походження Арістофана. Деякі автори стверджували, що він народився в маєтку батька на острові Егіні або на Родосі, або навіть у Єгипті. Втім збережені написи свідчать про те, що Аристофан був повноправним громадянином Афін. Всі звинувачення в чужоземному походженні варто вважати або жартом, або зловмисним наклепом, що походив, цілком ймовірно, від політика Клеона, головного ворога Аристофана. Хоч би де Аристофан народився, значну частину свого життя провів в Афінах: він чудово знав і щоденну політичну ситуацію, і всі міські чутки про відомих суспільних діячів, і правила судової процедури, і побут своїх співгромадян. Аристофан не був аристократом, але у молодості був діяльним членом аристократичних клубів (так званих, гетерій), що готували олігархічний переворот, і отже співчував ідеології земельної аристократії. Творчість Аристофана припала на часи, коли афінська демократія переживала глибоку кризу і в Афінах загострилася соціально-політична боротьба. Аристофан брав найактивнішу участь у цій боротьбі.



За античними відомостями, Аристофан написав сорок чотири комедії, авторство чотирьох з них спірне. З них збереглося 11 (крім того, майже тисяча фрагментів.): «Ахарняни» (425 до н. е.), «Вершники» (424), «Хмари» (423), «Оси» (422), «Мир» (421), «Птахи» (414), «Лісістрата» (412), «Жінки на святі Фесмофорій» (411), «Жаби» (405), «Жінки в народних зборах» (392), «Плутос» (338). Сюжети А. брав не з міфології, а створював сам, широко використовуючи казки, пісні, народні жарти, пародії. Його твори — це гротескне відтворення дійсності.

  • За античними відомостями, Аристофан написав сорок чотири комедії, авторство чотирьох з них спірне. З них збереглося 11 (крім того, майже тисяча фрагментів.): «Ахарняни» (425 до н. е.), «Вершники» (424), «Хмари» (423), «Оси» (422), «Мир» (421), «Птахи» (414), «Лісістрата» (412), «Жінки на святі Фесмофорій» (411), «Жаби» (405), «Жінки в народних зборах» (392), «Плутос» (338). Сюжети А. брав не з міфології, а створював сам, широко використовуючи казки, пісні, народні жарти, пародії. Його твори — це гротескне відтворення дійсності.



Писати комедії Аристофан почав зовсім молодою людиною. Перша з них, «Бенкетуючі», до нас не дійшла. Відомо, що вона була поставлена в 427 до н. е., коли поетові було близько двадцяти років. Імовірно, через молодість Аристофана за автора виступив його друг Калістрат, як і під час постановки двох наступних, утрачених комедій «Вавилоняни» (426 до н. е.) і «Ахарняни» (425 до н. е.). За ними були поставлені «Вершники» (424 до н. е.), «Хмари» (423 до н. е.), «Оси» (422 до н. е.) і «Мир» (421 до н. е.). Останньою п'єсою завершився ранній період творчості поета. Для цих комедій характерна неприборкана політична сатира. У ряді комедій Аристофан нападає на демократію і жорстоко осміює демагогів з торгівельного стано — її вождів, що лестять народу й обманюють його, переслідуючи лише свою вигоду.

  • Писати комедії Аристофан почав зовсім молодою людиною. Перша з них, «Бенкетуючі», до нас не дійшла. Відомо, що вона була поставлена в 427 до н. е., коли поетові було близько двадцяти років. Імовірно, через молодість Аристофана за автора виступив його друг Калістрат, як і під час постановки двох наступних, утрачених комедій «Вавилоняни» (426 до н. е.) і «Ахарняни» (425 до н. е.). За ними були поставлені «Вершники» (424 до н. е.), «Хмари» (423 до н. е.), «Оси» (422 до н. е.) і «Мир» (421 до н. е.). Останньою п'єсою завершився ранній період творчості поета. Для цих комедій характерна неприборкана політична сатира. У ряді комедій Аристофан нападає на демократію і жорстоко осміює демагогів з торгівельного стано — її вождів, що лестять народу й обманюють його, переслідуючи лише свою вигоду.



Відкрите засудження політики демагога Клеона, який прагнув «Війни до переможного кінця» не зважаючи на її негативні наслідки для держави. Саме після прем'єри цієї комедії Аристофан був побитий глядачами «за образу вождя».

  • Відкрите засудження політики демагога Клеона, який прагнув «Війни до переможного кінця» не зважаючи на її негативні наслідки для держави. Саме після прем'єри цієї комедії Аристофан був побитий глядачами «за образу вождя».

  • Першим з творів другого періоду, що дійшли до нас, більш стриманих й обережних, є «Птахи» (414 до н. е.), потім «Лісістрата» і «Жінки на святі Тесмофорій» (обидві 411 до н. е.). Нарешті, у 405 до н. е. були поставлені «Жаби».



У комедіях Аристофан яскраво відображає афінське життя V ст. до н. е., і в цьому їхнє побутове значення. Як комічний поет Аристофан не вніс яких-небудь нововведень у структуру і форму комедії, але, володіючи багатством фантазії й істинно аттичною дотепністю, він вміє розкривати свої ідеї в забавних, яскравих і оригінальних сценах; основна ідея в нього ніколи не силує розвитку дії, усе начебто в нього випадкове і імпровізоване, однак фабула, при всіх її варіаціях, завжди злита з основною тезою і слугує його поясненням. Дійові особи Аристофана — здебільшого типи відомих класів і груп; риси їхнього характеру часто перебільшені до шаржу, однак поряд з цим вони майстерно наділені і реальними рисами, як надзвичайно реальна і та обстановка, у котрій вони діють. Талант Арістофана виявляється й у «парабасах», інтермедіях, у яких поет звертається до публіки, і в сатиричних куплетах і задерикуватих пісеньках.

  • У комедіях Аристофан яскраво відображає афінське життя V ст. до н. е., і в цьому їхнє побутове значення. Як комічний поет Аристофан не вніс яких-небудь нововведень у структуру і форму комедії, але, володіючи багатством фантазії й істинно аттичною дотепністю, він вміє розкривати свої ідеї в забавних, яскравих і оригінальних сценах; основна ідея в нього ніколи не силує розвитку дії, усе начебто в нього випадкове і імпровізоване, однак фабула, при всіх її варіаціях, завжди злита з основною тезою і слугує його поясненням. Дійові особи Аристофана — здебільшого типи відомих класів і груп; риси їхнього характеру часто перебільшені до шаржу, однак поряд з цим вони майстерно наділені і реальними рисами, як надзвичайно реальна і та обстановка, у котрій вони діють. Талант Арістофана виявляється й у «парабасах», інтермедіях, у яких поет звертається до публіки, і в сатиричних куплетах і задерикуватих пісеньках.



Ахарняни (425 до н. е.), присвячена критиці братовбивчої війни між Афінянами та Спартою (т.зв. Пелепонеської війни).

  • Ахарняни (425 до н. е.), присвячена критиці братовбивчої війни між Афінянами та Спартою (т.зв. Пелепонеської війни).

  • Вершники (424 до н. е.), спрямована проти всемогутнього тоді в Афінах демагога Клеона, який прагнув "війни до переможного кінця" (після прем'єри саме цієї комедії глядачі побили Арістофана "за образу вождя").

  • Хмари (другий варіант, 423 до н. е.),

  • Оси (422 до н. е.), спрямована проти афінської верхівки, котра присвоювала собі левову частку народних грошей, а старих людей примушувала заробляти на життя сидінням на судових засіданнях, від чого ті уподібнювалися осам, прагнучи посильніше "вжалити" підсудних (звідси назва твору).

  • Мир (перший варіант, 421 до н. е.), про афінського землероба Трігея ("Виноградаря"), котрий верхом на величезному жуку-гнойовику летить на Олімп, аби звільнити з ув'язнення богиню миру (по-грецьки "мир" - жіночого роду), що її сховав у підземеллі страшний бог війни - Полемос. На заклик Трігея хлібороби всієї Греції збираються з криками, лопатами та мотузками на Олімпі й своїми мозолястими руками витягують на світ довгоочікувану богиню миру.







Уцілілі об'днуються в 3 групи, що відповідають трьом етапам його творчого шляху; кожному з них притаманні специфічні ідейні та художні особливості.

  • Уцілілі об'днуються в 3 групи, що відповідають трьом етапам його творчого шляху; кожному з них притаманні специфічні ідейні та художні особливості.

  • Комедії першого періоду (425 - 421рр. до н. е.) відрізняються найяскравішою політичною спрямованістю, об'кт критики в них завжди визначений з максимальною точністю. Носієм публіцистично-викривального начала і хор, що активно виступає в пароді, парабасі й агоні; персонаж, що втілює соціальне зло, часто запозичує конкретні риси в реально існуючої особи, але наділяється узагальненими ознаками певного типу – "демагога" (Чинбар), "філософа" (Сократ), "посла", "судді" і т. п.



Комедії другого періоду (414 - 405 рр. до н. е.) відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в другій половині комедії – найуспішніше це втілено в "Лісістраті", де розв'язка настає лише в кінці п'єси, і гостра сюжетна ситуація тримає глядача в напрузі до останньої миті. Намічаються елемети індивідуалізації в сподвижниць Лісістрати, а в образі Ксанфа ("Жаби") проступають риси раба не лише як певного соціального типу, а й конкретної людини.

  • Комедії другого періоду (414 - 405 рр. до н. е.) відрізняються постановкою більш загальних питань і ослабленням персональної інвективи. Робиться спроба включити хорову парабасу в розвиток сюжету і підпорядкувати цій же меті епізодичні зчіпки в другій половині комедії – найуспішніше це втілено в "Лісістраті", де розв'язка настає лише в кінці п'єси, і гостра сюжетна ситуація тримає глядача в напрузі до останньої миті. Намічаються елемети індивідуалізації в сподвижниць Лісістрати, а в образі Ксанфа ("Жаби") проступають риси раба не лише як певного соціального типу, а й конкретної людини.



В Аристофані звичайно убачають свідомого мораліста, послідовного прихильника миру і соціального реформатора. Хоча в античності комедію і сатиру вважали доброчинними для моральності, у випадку Аристофана, якщо звернутися до його творів, таке уявлення підтвердити важко. Безумовно помилиться той, хто буде вичитувати в його творах послідовну політичну алегорію. Арістофан був скоріше консерватором за духом, але навряд чи він схилявся на бік крайніх консерваторів, тих, хто вчинив переворот 411 до .н. е..

  • В Аристофані звичайно убачають свідомого мораліста, послідовного прихильника миру і соціального реформатора. Хоча в античності комедію і сатиру вважали доброчинними для моральності, у випадку Аристофана, якщо звернутися до його творів, таке уявлення підтвердити важко. Безумовно помилиться той, хто буде вичитувати в його творах послідовну політичну алегорію. Арістофан був скоріше консерватором за духом, але навряд чи він схилявся на бік крайніх консерваторів, тих, хто вчинив переворот 411 до .н. е..



Дві інші його мішені, Сократ та Евріпід, звичайно ставлять у приклад, ілюструючи протидію, що він надавав новаторству першого в області освіти, а другого — у трагічній поезії. Хоча це почасти вірно, така точка зору здається перебільшенням, і в будь-якому випадку питання, чи не так вже подобалося Аристофану все старе, залишається відкритим. Часом він зображує старше покоління як ідеальних героїв, але настільки ж часто ці люди з'являються в нього упертюхами і роззявами. Якщо судити по «Бенкету» Платона, Аристофан був приятелем Сократа.

  • Дві інші його мішені, Сократ та Евріпід, звичайно ставлять у приклад, ілюструючи протидію, що він надавав новаторству першого в області освіти, а другого — у трагічній поезії. Хоча це почасти вірно, така точка зору здається перебільшенням, і в будь-якому випадку питання, чи не так вже подобалося Аристофану все старе, залишається відкритим. Часом він зображує старше покоління як ідеальних героїв, але настільки ж часто ці люди з'являються в нього упертюхами і роззявами. Якщо судити по «Бенкету» Платона, Аристофан був приятелем Сократа.



Як комедія політична комедія Аристофана не знайшла собі наслідувачів у пізнішій літературі Греції, але вже з XVI ст. викликала наслідування як у Франції (Расін), так і в Англії, особливо ж у Німеччині (Ленц, Ґете). Платону приписується епіграма: «музи улаштували собі в нім притулок», а Ґете називає Аристофана «невихованим улюбленцем муз». За рішенням Всесвітньої Ради Миру 1955 в усьому світі широко відзначено 2400-ліття з дня народження А., великого поета й палкого поборника миру.

  • Як комедія політична комедія Аристофана не знайшла собі наслідувачів у пізнішій літературі Греції, але вже з XVI ст. викликала наслідування як у Франції (Расін), так і в Англії, особливо ж у Німеччині (Ленц, Ґете). Платону приписується епіграма: «музи улаштували собі в нім притулок», а Ґете називає Аристофана «невихованим улюбленцем муз». За рішенням Всесвітньої Ради Миру 1955 в усьому світі широко відзначено 2400-ліття з дня народження А., великого поета й палкого поборника миру.



Античний – слово  латинське, тобто  давній. У понятті античний світ  поєднуються давні Греція та Рим. Антична література  складається з двох  літератур: давньогрецької та римської. Хронологічно  антична література охоплює   приблизно VІІІ ст. до. н.е. –               V ст. н.е., тобто понад  тисячоліття.

  • Античний – слово  латинське, тобто  давній. У понятті античний світ  поєднуються давні Греція та Рим. Антична література  складається з двох  літератур: давньогрецької та римської. Хронологічно  антична література охоплює   приблизно VІІІ ст. до. н.е. –               V ст. н.е., тобто понад  тисячоліття.

  • Антична література близька  сучасному  читачеві своїм  гуманістичним змістом. Поняття про цінність людини, про  гармонійний  розвиток  духовних і  фізичних сил людини, про  розуміння  поєднання свободи людини і  порядку у  суспільстві, про закон, який  встановлює норми життя природи, людини і  суспільства – усі ці  поняття були  створені  європейською античністю.



  • Комедія - це друга галузь грецької драми. Після трагедії, комедійні змагання одержали дозвіл на Великих Діонісіях в 486-484 р. до н.е. Комічне – найбільш важко визначувана категорія естетики (Умберто Еко "Ім'я рози". Поетика Аристотеля). Середньовічні філософи робили висновок, що Аристотель про комедії не писав. Існують легенди, що є друга захована частина поетики Аристотеля. Бєлінський зауважує, що сміх завжди прагне виявити невідповідність між внутрішнім і зовнішнім.



Сюжет древньоаттичної комедії носить фантастичний характер. Пропонують утопічні виходи зі сформованої ситуації. Комічний хор перевершував трагічний - 24 чоловіки, розділені на два ворогуючі півхори. Пролог, потім парад, у центрі - комічний агон, словесна суперечка головних діючих осіб і двох півхорів. Агон ділився на дві частини: у першій частині перемагала неправда, після чого був антракт - парабаса. Актори йшли, хор знімав маски, звертався до глядачів і намагався пояснити, що відбувалося. Друга частина - перемагала справедливість. Парабасою перші комедії ніби розділялися на дві дії. Потім друга парабаса. Розквіт комедії збігається з підйомом громадського життя в другій половині п'ятого століття. Древня аттична комедія змінюється середньою комедією через поразку в пелопонесській війні. Ніяких політичних комедій до нас не дійшло. Відродження комедії наприкінці четвертого століття – ново аттична комедія. Зовсім не схожа на древню, запозичить багато з Евріпіда. Поділ на три галузі: комедія випадків, характерів й інтриги.

  • Сюжет древньоаттичної комедії носить фантастичний характер. Пропонують утопічні виходи зі сформованої ситуації. Комічний хор перевершував трагічний - 24 чоловіки, розділені на два ворогуючі півхори. Пролог, потім парад, у центрі - комічний агон, словесна суперечка головних діючих осіб і двох півхорів. Агон ділився на дві частини: у першій частині перемагала неправда, після чого був антракт - парабаса. Актори йшли, хор знімав маски, звертався до глядачів і намагався пояснити, що відбувалося. Друга частина - перемагала справедливість. Парабасою перші комедії ніби розділялися на дві дії. Потім друга парабаса. Розквіт комедії збігається з підйомом громадського життя в другій половині п'ятого століття. Древня аттична комедія змінюється середньою комедією через поразку в пелопонесській війні. Ніяких політичних комедій до нас не дійшло. Відродження комедії наприкінці четвертого століття – ново аттична комедія. Зовсім не схожа на древню, запозичить багато з Евріпіда. Поділ на три галузі: комедія випадків, характерів й інтриги.



Антична комедія писалася на злобу дня, це справа нелегка й серйозна. Антична комедія - гостро політична, філософська, почасти ідеологічна. Джерела комедії у святах Діонісіях - "комос". Пісні комосу малопристойні. Іноді вони носили особистий характер, що було заборонено. Хор у комедії носить негарні маски й одяги. З фольклорною традицією комедію пов'язує боротьба старого й молодого - немає середнього віку. Перемагали молоді. Елемент карнавального дійства - "останні так будуть першими". Під час ігор раби мінялися місцями з панами. У жанру древньоаттичної комедії – свої попередники - фольклорна дорійська драма (виникла в Мегарах) і літературна сицилійська комедія. Фольклорна дорійская драма - карикатурні примітивні сценки, без хору, часто пародії, сюжету немає. Літературна сицилійська комедія - п'єса із цільною закінченою дією, немає хору, часто пародіюються міфи. Вплив міма. Мім - це сценка з натури, з повсякденного життя, з упором не на сюжет і дію, а на відтворення характерних рис представників професій. Об'єктом зображення в древній аттичній комедії міф не був.

  • Антична комедія писалася на злобу дня, це справа нелегка й серйозна. Антична комедія - гостро політична, філософська, почасти ідеологічна. Джерела комедії у святах Діонісіях - "комос". Пісні комосу малопристойні. Іноді вони носили особистий характер, що було заборонено. Хор у комедії носить негарні маски й одяги. З фольклорною традицією комедію пов'язує боротьба старого й молодого - немає середнього віку. Перемагали молоді. Елемент карнавального дійства - "останні так будуть першими". Під час ігор раби мінялися місцями з панами. У жанру древньоаттичної комедії – свої попередники - фольклорна дорійська драма (виникла в Мегарах) і літературна сицилійська комедія. Фольклорна дорійская драма - карикатурні примітивні сценки, без хору, часто пародії, сюжету немає. Літературна сицилійська комедія - п'єса із цільною закінченою дією, немає хору, часто пародіюються міфи. Вплив міма. Мім - це сценка з натури, з повсякденного життя, з упором не на сюжет і дію, а на відтворення характерних рис представників професій. Об'єктом зображення в древній аттичній комедії міф не був.



Аристофан (450-384 р. до н.е). Літературна діяльність - 427-388 р. Його життя доводиться на пелопонесську війну. Був людиною середнього статку, ідеалом для себе обирає образ середнього селянина - має рабів, але й сам працює. Аристофан вимагає підписання миру. Поліс уже себе зжив, але Аристофан усе ще прославляє його. Наука зробила крок вперед, а Аристофан наполягає на богах. Була необхідність реорганізації збори. Потрібно було змінити освіту. Люди різні, не можна всіх виховувати однаково. Аристофан не може затримати розвиток, хоча й намагається.

  • Аристофан (450-384 р. до н.е). Літературна діяльність - 427-388 р. Його життя доводиться на пелопонесську війну. Був людиною середнього статку, ідеалом для себе обирає образ середнього селянина - має рабів, але й сам працює. Аристофан вимагає підписання миру. Поліс уже себе зжив, але Аристофан усе ще прославляє його. Наука зробила крок вперед, а Аристофан наполягає на богах. Була необхідність реорганізації збори. Потрібно було змінити освіту. Люди різні, не можна всіх виховувати однаково. Аристофан не може затримати розвиток, хоча й намагається.



Оновлена трагедія Евріпіда безсумнівно давала чудовий матеріал для пародії, однак у «Жабах» Аристофан настільки ж майстерно пародіює свого улюбленого Есхіла. І узагалі важко назвати грецького поета, якого б він не пародіював. Його дотепність була готова скористатися будь-яким приводом, а його програма, якщо така в нього була, не піддається визначенню. Сучасники явно не сприймали Аристофана як духовного вождя; цілком імовірно, що як поет він вважав себе зобов'язаним відбивати події, що відбуваються, але не підштовхувати політичне життя в тому чи тому напрямі.

  • Оновлена трагедія Евріпіда безсумнівно давала чудовий матеріал для пародії, однак у «Жабах» Аристофан настільки ж майстерно пародіює свого улюбленого Есхіла. І узагалі важко назвати грецького поета, якого б він не пародіював. Його дотепність була готова скористатися будь-яким приводом, а його програма, якщо така в нього була, не піддається визначенню. Сучасники явно не сприймали Аристофана як духовного вождя; цілком імовірно, що як поет він вважав себе зобов'язаним відбивати події, що відбуваються, але не підштовхувати політичне життя в тому чи тому напрямі.



Поставлена в тому ж році комедія «Жінки на святі Тесмофорій» свідчить скоріше про зворотне. Опозиція Аристофана Пелопонеській війні і його мрії про мир зовсім не є доказом його пацифізму, а говорять усього лише про утому від війни, у чому з ним були згодні всі жителі Афін, крім корисливих вождів, яких Аристофан невпинно критикував. У його ненависті до Клеона більше особистої антипатії, ніж принципових мотивів

  • Поставлена в тому ж році комедія «Жінки на святі Тесмофорій» свідчить скоріше про зворотне. Опозиція Аристофана Пелопонеській війні і його мрії про мир зовсім не є доказом його пацифізму, а говорять усього лише про утому від війни, у чому з ним були згодні всі жителі Афін, крім корисливих вождів, яких Аристофан невпинно критикував. У його ненависті до Клеона більше особистої антипатії, ніж принципових мотивів



Тенденція до індивідульної характерності і побутової конкретності персонажа отримує подальший розвиток в комедіях останнього, третього періоду (392 - 388 рр. до н. е.): найнаочнішим його свідченням є образ пронозливого і нахабнуватого раба Каріона в "Плутосі" – безсумнівному предтечі рабів ново аттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через них – і європейської комедії нового часу (Бомарше, Карпенко-Карий та ін.). Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером.

  • Тенденція до індивідульної характерності і побутової конкретності персонажа отримує подальший розвиток в комедіях останнього, третього періоду (392 - 388 рр. до н. е.): найнаочнішим його свідченням є образ пронозливого і нахабнуватого раба Каріона в "Плутосі" – безсумнівному предтечі рабів ново аттичної (Менандр) і римської комедії (Плавт), а через них – і європейської комедії нового часу (Бомарше, Карпенко-Карий та ін.). Майже нівелюється партія хору: його функції зводяться до танцю в перервах між окремими епізодами, настільки мало пов'язані зі змістом комедії, що для них навіть не завжди пишеться спеціальний текст, а тільки відзначається момент вступу хору зі вставним номером.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка