Проект проводився у рамках міжнародного дослідження "Зони культурних контактів



Дата конвертації27.12.2016
Розмір445 b.



Проект проводився у рамках міжнародного дослідження “Зони культурних контактів (Cultural contact zones)” Центру Управління і Культури Європи Університету Санкт-Галлена (Center for Governance and Culture in Europe University of St.Gallen) (Швейцарія).

  • Проект проводився у рамках міжнародного дослідження “Зони культурних контактів (Cultural contact zones)” Центру Управління і Культури Європи Університету Санкт-Галлена (Center for Governance and Culture in Europe University of St.Gallen) (Швейцарія).

  • КЕРІВНИК ПРОЕКТУ – ДОЦ. ВІКТОРІЯ СЕРЕДА, СПІВИКОНАВЕЦЬ – ПРОФ. ОКСАНА МІХЕЄВА.

  • Часові рамки проекту: червень – вересень 2016 рр.

  • Звіт за результатами дослідження доступний для читання та завантаження українською мовою, опис методології англійською на ресурсі http://sociology.ucu.edu.ua/projects/



Території Донецької та Луганської областей під контролем України (Бахмут, Добропілля, Сєверодонецьк, Старобєльськ)

  • Території Донецької та Луганської областей під контролем України (Бахмут, Добропілля, Сєверодонецьк, Старобєльськ)

  • Інші українські території: східна частина країни (Харків, Дніпро, Запоріжжя); центральна частина (Київ, Прилуки); західна частина (Львів), південна частина (Одеса, Херсон).

  • Території Донецької та Луганської областей, непідконтрольні Україні (Донецьк, Антрацит).

  • Польща (Варшава)

  • Росія (Москва, Салехард, Тюмень, Череповець, Псков, Самара (Мордовія).

  • Німеччина (Грайфсвальд)

  • Туреччина – (в процесі)



Луганська область (Луганськ, Стаханов, Первомайськ, Антрацит, Дебальцеве, Щастя)

  • Луганська область (Луганськ, Стаханов, Первомайськ, Антрацит, Дебальцеве, Щастя)

  • Донецька область (Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єленівка, Ясинувата, Маріупіль, Авдіївка, Харцизськ)

  • Крим (Севастополь, Євпаторія, Феодосія, Судак, Сімферопіль, Алушта, Піонерське, Вінницьке)



Респонденти обиралися за статево-віковими параметрами.

  • Респонденти обиралися за статево-віковими параметрами.

  • Додатковим “м’якими ” параметрами були

  • приналежність до національних / етнічних меншин (євреї, греки, білоруси, поляки тощо).

  • релігійність / конфесійна приналежність (православні московського та київського патріархатів, протестанти, мусульмани, іудеї, православні без визначення патріархату, атеїсти)



Час, мотиви та причини переселення;

  • Час, мотиви та причини переселення;

  • Стратегії переселення;

  • Досвід подорожування;

  • “ Свої ” / “ чужі ” (соціальні поділи, соціальні нерівності);

  • Пам’ять про минуле / історичне знання (у прив'язці до місця старого і нового місця проживання);

  • Реакція середовища на рішення про переїзд;

  • Спогади про життя до початку подій;

  • Досвід / проблеми життя на новому місці (економічні, соціальні, культурні, ментальні тощо);

  • Стосунки з оточуючими

  • Проблеми, пов’язані з працевлаштуванням;

  • Оцінка респондентами подій, що відбулися в Криму та Донбасі;

  • Майбутнє територій.

  • Поради іншим з урахуванням власного досвіду переселення





Зберігається різниця між групами переселенців.

  • Зберігається різниця між групами переселенців.

  • Причиною переселення з Криму є неприйняття «русского мира» в цілому, в Донбасі – головним мотивом переселення була пряма загроза життю (йдеться не тільки про військові дії, а й про катування цивільного населення; про режим обмеження прав); згодом додався мотив пошуку роботи через безробіття в Донбасі.

  • Визначеність / невизначеність політичного контексту також впливають на стратегії переселення. Анексія, як більш чітко окреслений контекст змушує людей усвідомити своє переселення як тривале, окупація, статус території АТО – формує відчуття тимчасовості та загальмовує “вростання” людини в нове середовище.



Найбільш значущими чинниками були:

  • Найбільш значущими чинниками були:

  • наявність родичів, друзів, колег, товаришів по службі, які могли б надати на початковому етапі неоплачуване місце проживання та допомогти з первинною інтеграцією;

  • наявність роботи чи перспектива її знайти;

  • до того ж часто обиралося вже знайоме для людини місце.

  • Переселення відбувається з урахуванням попередніх зв’язків, що полегшує ситуацію переїзду та первинної адаптації.



Більшість респондентів зазначає, що не думали про переїзд з свого постійного місця проживання.

  • Більшість респондентів зазначає, що не думали про переїзд з свого постійного місця проживання.

  • Життя до початку воєнних дій описується в позитивних тонах, часто як висхідна мобільність, досягнення певного рівня комфорту та добробуту (часто це звучить в контексті Євро-12).

  • Ситуація переїзду подається як переривання цієї висхідної мобільності, втрата ситуації комфорту, необхідність починати життя з нуля та наново включатися в соціальні перегони.





Розірвання родини

  • Розірвання родини

  • 2014 рік*

  • По-перше, відмовлялися переїздити старші родичі, бо усвідомлюють недостатність допомоги від держави і не хочуть переобтяжувати рідних, які й самі ледве виживають.

  • По-друге, залишали когось із членів сім’ї охороняти майно, бо і досі бояться мародерів і того, що квартири буде віддано комусь іншому.

  • По-третє, сімейна «жертовність» часто присутня і в прийнятті рішення на користь молодих/дітей, бо не вистачає грошей, щоб виїхати всім.

  • По-четверте, є практика повернення окремих членів родини, переважно молодих та середнього віку чоловіків, на окуповані території у пошуках роботи в розрахунку на колишні зв’язки та допомогу знайомих. Такі рішення нерідко приймаються після марних пошуків роботи в місцях переселення, хоча й ця стратегія зрештою виявляється неуспішною. Якщо людина повернулася на окуповану територію, це ще не означає, що в неї сепаратистські погляди.

  • * За матеріалами дослідження “Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення та проблеми адаптації” (яке фінансувалося Посольством Великобританії, Миротворчою школою). Керівник проекту – проф.Оксана Міхеєва, співвиконавець – доц. Вікторія Середа. Часові рамки: жовтень 2014 – січень 2015 рр.) - http://sociology.ucu.edu.ua/projects/



2016 рік

  • 2016 рік

  • Практика розірвання родини зберігається. Також спостерігається нуклеарізація родини – в процесі переселення розширеною родиною згодом відбувається відділення окремої сімейної пари).

  • Спостерігається повернення частини, передусім старших людей або чоловіків середнього віку. При цьому, мотивом до повернення людей старшого віку здебільшого є питання майна, чоловіки середнього віку повертаються через відсутність можливості працевлаштуватися.

  • У разі залишення частини родини на окупованих територіях (переважно йдеться про старше покоління) спостерігаємо різні практики допомоги рідним.

  • Частина респондентів наголошує на власному важкому матеріальному стані та змушені перекласти опіку за старшим поколінням на волонтерів та гуманітарні фонди.

  • Частина знаходить способи передати гроші родичам, або покладаються на інших членів родини, що залишилися на окупованих територіях, або на сусідів.



Більшість опитаних вважає наявність (власність) житла головною умовою вкорінення на новому місці.

  • Більшість опитаних вважає наявність (власність) житла головною умовою вкорінення на новому місці.

  • Досвід оренди житла радше негативний. Респонденти здебільшого мають травматичний досвід пошуку житла та відмов через «прописку». Мають досвід трьох-чотирьох переїздів (відповідно не можуть “ обростати ” речами, не можуть планувати розширення родини, утримуються від домашніх тварин тощо).



З'явилася молодша за віком група, яка не пов'язує процес власного вкорінення із власністю на житло. Здебільшого - це молоді люди, що відкрили для себе практику мобільності та не вважають її травматичною, навпаки розглядають це як нову можливість власного кар’єрного зростання.

  • З'явилася молодша за віком група, яка не пов'язує процес власного вкорінення із власністю на житло. Здебільшого - це молоді люди, що відкрили для себе практику мобільності та не вважають її травматичною, навпаки розглядають це як нову можливість власного кар’єрного зростання.

  • Також варто акцентувати увагу на групі респондентів, які мали досвід оренди житла до початку вимушеного переселення. Вони легше сприймають ситуацію переїзду та життя у орендованому житлі.



Респонденти наголошують на проблемах, пов’язаних із здоров’ям:

  • Респонденти наголошують на проблемах, пов’язаних із здоров’ям:

  • Поганий стан здоров'я як наслідок травми та дистресу ;

  • Брак часу (за умов роботи на виживання) та фінансових можливостей, щоб дбати про власне здоров’я ;

  • Низький рівень та погана якість медичних послуг;

  • Небажання вступати в контакт з лікарняними установами через стигматизаційні практики.



У прямих запитаннях респонденти уникають говорити про проблемні взаємовідносини з місцевим населенням, натомість у непрямих знаходимо багато прикладів негативного досвіду взаємодії.

  • У прямих запитаннях респонденти уникають говорити про проблемні взаємовідносини з місцевим населенням, натомість у непрямих знаходимо багато прикладів негативного досвіду взаємодії.

  • У першу чергу (практично всі опитані) мали негативний досвід оренди житла (відчували на собі упереджене ставлення до переселенців зі Сходу України), пошуку праці (відмова в реєстрації в центрах зайнятості, вимагання хабарів за надання місця праці, пропозиція нижчої оплати, відмова в працевлаштуванні через упереджене ставлення до всієї групи переселенців, втягнення у тіньові сфери діяльності).



Постійна акцентуація на небажаному статусі («переселенця» або «біженця») при ігноруванні усіх інших статусів важко переживається респондентами.

  • Постійна акцентуація на небажаному статусі («переселенця» або «біженця») при ігноруванні усіх інших статусів важко переживається респондентами.

  • Особливо сильно це проявляється у контакті з інституціями. В контексті повсякденного спілкування (непрямі контакти) в умовах дефіциту соціальних благ проявляється ефект перенесення всіх соціальних негараздів на стигматизовану групу переселенців («понаїхали», «пиячать», «хамлять»).

  • Спостерігаємо взаємні стигматизаційні практики, коли частина успішних переселенців намагається дистанціюватися від групи «мисливців за пільгами», а також відмежування переселенців з Криму (як таких, що позитивніше сприймаються у суспільстві) від переселенців зі Сходу України та перенесення на них відповідальності за усі негаразди.



Опитані респонденти поділяються на три групи. Перша (менша) – це група осіб з високим рівнем громадянської відпавідальності та активності, яка вважає, що реєстрація є важливою частиною громадянських обовязків і, що, не зважаючи на жодні бюрократичні перешкоди, важливо зареєструватися в максимально короткі строки.

  • Опитані респонденти поділяються на три групи. Перша (менша) – це група осіб з високим рівнем громадянської відпавідальності та активності, яка вважає, що реєстрація є важливою частиною громадянських обовязків і, що, не зважаючи на жодні бюрократичні перешкоди, важливо зареєструватися в максимально короткі строки.

  • Друга – реєструється вимушено, оскільки через наявність довідки про реєстрацію можна отримати доступ до тих чи інших соціальних благ (соціальні виплати, медицина, школи тощо).

  • Також зберігається група, яка не реєструється або свідомо відмовляється від пільг, що надаються державою ВПО.



Серед основних мотивів

  • Серед основних мотивів

  • Довідка про реєстрацію, що фактично виконує функцію паспорта та робить людину “видимою” для суспільства;

  • Небажання додатково обтяжувати державу своїми проблемами;

  • небажання вступати у додаткову взаємодію з державою (часто спостерігається розрив між поколіннями. Старше покоління має досвід та навички активної бюрократичної взаємодії з державою, а молодше – страх перед таким досвідом та відторгнення подібних практик);

  • уникнення відчуття неповноцінності, (оскільки соціальна група переселенців нерідко стигматизується у суспільстві);

  • страх перед поглибленням розриву з колишнім місцем проживання чи перед можливою мобілізацією до збройних сил.



Оцінка свого переселення як небажаного, несвоєчасного, незапланованого впливає на процес адаптації;

  • Оцінка свого переселення як небажаного, несвоєчасного, незапланованого впливає на процес адаптації;

  • Порівняння попереднього життя з поточним (що очевидно погіршилося та вимагає значно більших затрат сил та енергії) відбувається на користь попереднього, що набуває ностальгійних ноток “золотого віку ” життя.

  • Це у підсумку формує ситуацію сприйняття поточного стану “ через силу ”. Люди примушують себе змиритися з тим, що тепер це їх життя.





чітко виокремлюються дві групи – тих, хто був мобільним до початку окупації та тих, хто майже не подорожував, які часто пояснюють свою поведінку утилітарним підходом (краще купити зайву шафу).

  • чітко виокремлюються дві групи – тих, хто був мобільним до початку окупації та тих, хто майже не подорожував, які часто пояснюють свою поведінку утилітарним підходом (краще купити зайву шафу).

  • По групі тих, хто подорожував можемо говорити про тих, хто пам’ятає подорожі в межах Радянського союзу та тих, хто має досвід подорожей за кордон після проголошення незалежності України. Ці групи є дещо відмінними між собою; перша видається більш упередженою у питаннях оцінки подій.

  • Є чимала група тих, хто не подорожував взагалі. Більшість з них, обираючи траєкторію переселення, зупинялися на деокупованих територіях, найближчих до місця попереднього проживання. Вони так само є в значній мірі упередженими у оцінці подій та схильні відтворювати пропагандистські кліше (потрактовують події як війну між Америкою та Росією на території України, говорять про польських найманців, що приймають участь у каральних акціях проти цивільного населення).



Одна група (невелика кількісно) описує свій досвід закордонних поїздок з екскурсійною програмою. Часто можливість відпочивати за кордоном називається як один з критеріїв, за яким людину можна зараховувати до середнього класу.

  • Одна група (невелика кількісно) описує свій досвід закордонних поїздок з екскурсійною програмою. Часто можливість відпочивати за кордоном називається як один з критеріїв, за яким людину можна зараховувати до середнього класу.

  • Друга група, розповідаючи про екскурсії, звертається до шкільного досвіду локальних екскурсійних поїздок, пам’ять про які є слабо вираженою.

  • Третя група, кількісно велика, які намагаються опанувати новий простір через відвідування музеїв, експозицій, галерей, лекцій, або навіть просто через піші прогулянки по місцю нового проживання.

  • Група переселенців, що знаходиться на межі виживання, виявляють виключність з подібних практик та відчувають проблеми з адаптацією до нового простору.



Більшість переїжджали самотужки, мало хто говорить про допомогу держави чи волонтерських організацій саме у організації переїзду. Вказують також, що ніхто переїзду не перешкоджав.

  • Більшість переїжджали самотужки, мало хто говорить про допомогу держави чи волонтерських організацій саме у організації переїзду. Вказують також, що ніхто переїзду не перешкоджав.

  • В більшості випадків рішення про переїзд оточенням сприймається спокійно. Родинне коло здебільшого підтримує члена сім’ї у рішенні про переїзд, оскільки це питання безпеки та виживання.

  • Іноді виникають напруження в сусідських та професійних колах спілкування, однак в цьому випадку респонденти обирають стратегію замовчування, уникнення розмов на дражливу тематику.

  • У подальшому відбувається часткова втрата колишнього кола спілкування через ідеологічні розходження.



З іншого боку, респонденти, що мають досвід повернення на попереднє місце проживання, говорять про легке відтворення комунікації на попередньому місці роботи та, навіть, безболісне повернення на попереднє місце праці. При цьому спостерігається встановлення неписаного правила не обговорення дражливих питань.

  • З іншого боку, респонденти, що мають досвід повернення на попереднє місце проживання, говорять про легке відтворення комунікації на попередньому місці роботи та, навіть, безболісне повернення на попереднє місце праці. При цьому спостерігається встановлення неписаного правила не обговорення дражливих питань.

  • Можемо говорити про наявність сильно акцентованої локальної ідентичності на відміну від національної, громадянської, яка прослідковується у дискурсі «зради» міста (найбільше виражений у Донецьку).



Після двох років переселення та часто невдалих стратегій адаптації, спостерігається ідеалізація попереднього місця проживання та «соціального пакету». Попереднє життя все більше конструюється як «золотий вік», простір, в якому людина досягла бажаного рівня професійної реалізації та побутового комфорту.

  • Після двох років переселення та часто невдалих стратегій адаптації, спостерігається ідеалізація попереднього місця проживання та «соціального пакету». Попереднє життя все більше конструюється як «золотий вік», простір, в якому людина досягла бажаного рівня професійної реалізації та побутового комфорту.

  • В оцінці свого поточного стану домінують негативні характеристики. Люди говорять про те, що були змушені все починати з нуля, живуть на межі виживання, працюють на забезпечення лише базових потреб.



Якщо людина переїздить з великого міста до маленького, вона схильна критично оцінювати новий простір, оцінює його як нецікавий, позбавлений можливостей, з поганим сервісом та соціальним пакетом (освіта, медицина, дозвілля, спортивні та дитячі гуртки тощо), постійно порівнюючи із попереднім місцем проживання.

  • Якщо людина переїздить з великого міста до маленького, вона схильна критично оцінювати новий простір, оцінює його як нецікавий, позбавлений можливостей, з поганим сервісом та соціальним пакетом (освіта, медицина, дозвілля, спортивні та дитячі гуртки тощо), постійно порівнюючи із попереднім місцем проживання.

  • Ті, хто переїхав з маленького містечка до великого міста мають також частково травматично сприймають новий простір, мають проблеми з орієнтацією як у територіальному сенсі, так і у сенсі соціальних мереж та інституцій.



Переїзд з великого міста до іншого великого міста так само не сприймається однозначно, оскільки залежить від сприйняття місцевих мешканців як «ментально своїх» або «ментально чужих». Вибір нового місця проживання часто буває пов'язаний з відчуттям культурної спорідненості з місцевим населенням.

  • Переїзд з великого міста до іншого великого міста так само не сприймається однозначно, оскільки залежить від сприйняття місцевих мешканців як «ментально своїх» або «ментально чужих». Вибір нового місця проживання часто буває пов'язаний з відчуттям культурної спорідненості з місцевим населенням.

  • Питання: уявіть своє щоденне повернення додому. Де у вас виникає відчуття, що ви вже вдома? Залежно від району та ступеню адаптації людина може сприймати свій дім або ближче до безпосереднього місця проживання, або далі (але в межах району). Однак спостерігаємо і групу респондентів, які чітко прив’язують поняття «дому» з місцем попереднього проживання, з житлом, власниками якого вони є.



Переважна більшість респондентів кажуть, що вони не відрізняються від місцевих мешканців, в такий спосіб вони утворюють навколо себе нейтральне середовище проживання.

  • Переважна більшість респондентів кажуть, що вони не відрізняються від місцевих мешканців, в такий спосіб вони утворюють навколо себе нейтральне середовище проживання.

  • Однак є два важливі винятки: по-перше, це кримські татари, які візуально відрізняються (при цьому вони однозначно підтверджують наявність дискримінації в Криму, стосовно України позиції розходяться); по-друге, люди, що переїхали до Росії, яких легко впізнають за «південним» говором та ідентифікують як не своїх. Крім того, вони часто опиняються в ситуації, коли на них переноситься нелюбов місцевого корінного населення до росіян (наприклад, ставлення мордви в Мордовії, хантів та ненців у Салехарті).



Порівняно з опитуванням 2014 р*. коло спілкування поступово розширилося. Найбільшим «інтегратором» у суспільство і надалі виступає робота. Але все ще домінують стратегії обмеження кола спілкування родинним колом чи колом друзів-переселенців.

  • Порівняно з опитуванням 2014 р*. коло спілкування поступово розширилося. Найбільшим «інтегратором» у суспільство і надалі виступає робота. Але все ще домінують стратегії обмеження кола спілкування родинним колом чи колом друзів-переселенців.

  • В оцінці взаємодії з владою та волонтерами картина залишається стабільною. Контакти із владою зводяться до мінімуму через частково негативний досвід («безконтактне співіснування з державою»). Натомість контакти з волонтерами зберігають позитивні оцінки та високий рівень довіри.

  • *За матеріалами дослідження “Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення та проблеми адаптації” (яке фінансувалося Посольством Великобританії, Миротворчою школою). Керівник проекту – проф.Оксана Міхеєва, співвиконавець – доц. Вікторія Середа. Часові рамки: жовтень 2014 – січень 2015 рр.) - http://sociology.ucu.edu.ua/projects/



У прямих запитаннях респонденти уникають говорити про проблемні взаємовідносини з місцевим населенням, натомість у непрямих знаходимо багато прикладів негативного досвіду взаємодії. У першу чергу (практично всі) мали негативний досвід оренди житла (відчували на собі упереджене ставлення до переселенців зі Сходу України), пошуку праці (відмова реєстрації в центрах зайнятості, вимагання хабарів за надання місця праці, пропозиція нижчої оплати, відмова в працевлаштуванні через упереджене ставлення до всієї групи переселенців, втягнення у тіньові сфери діяльності).

  • У прямих запитаннях респонденти уникають говорити про проблемні взаємовідносини з місцевим населенням, натомість у непрямих знаходимо багато прикладів негативного досвіду взаємодії. У першу чергу (практично всі) мали негативний досвід оренди житла (відчували на собі упереджене ставлення до переселенців зі Сходу України), пошуку праці (відмова реєстрації в центрах зайнятості, вимагання хабарів за надання місця праці, пропозиція нижчої оплати, відмова в працевлаштуванні через упереджене ставлення до всієї групи переселенців, втягнення у тіньові сфери діяльності).

  • Постійна акцентуація на небажаному статусі («переселенця» або «біженця») при ігноруванні усіх інших статусів важко переживається респондентами. Особливо сильно це проявляється у контакті з інституціями. В контексті повсякденного спілкування (непрямі контакти) в умовах дефіциту соціальних благ проявляється ефект перенесення всіх соціальних негараздів на стигматизовану групу переселенців («понаїхали», “пиячать”, “хамлять”).



Для більшості переселенців мовне питання не стоїть гостро, переважна більшість каже, що володіє українською, проте на неї немає запиту у їхньому новому місці проживання (крім україномовних регіонів).

  • Для більшості переселенців мовне питання не стоїть гостро, переважна більшість каже, що володіє українською, проте на неї немає запиту у їхньому новому місці проживання (крім україномовних регіонів).

  • Більшість респондентів вважають себе віруючими (часто без окреслення конфесійної приналежності або віднесення до православних), відповідно не розглядають релігійний чинник як важливий.

  • Виняток становлять протестанти та мусульмани (кримські татари), як згадують про допомогу з боку їхніх релігійних організацій у процесі переселення та адаптації.

  • З іншого боку, поодинокі респонденти згадують про наявність неістотних напружень між протестантами та православними, православними Московського та Київського патріархату на території України, а також про більш істотні конфлікти між православними та мусульманами у Криму.



Більшість респондентів задекларувала бажання залишитьсь на новому місці та неготовність до чергового переїзду.

  • Більшість респондентів задекларувала бажання залишитьсь на новому місці та неготовність до чергового переїзду.

  • Через самообмежувальні настрої (“ якщо ми нікому не потрібні в Україні, то кому ми потрібні там ”) переїзд за кордон практично не розглядається як одна з можливостей.

  • Артикульоване бажання повернутися у минуле у місці свого попереднього проживання, і небажання повертатися туди тепер чи у майбутньому (навіть за умови відновлення української влади та законодавства): «… місто якого нема», «…зараз там люди з якими не знайдеш взаєморозуміння по жодному питанню».



«Русский мир» - щось ірраціональне, що апелює до емоційного світу людини, не прив’язане до державних кордонів (позатериторіальне). Сприймається як маніпулятивна технологія яка базується на простих бінарних опозиціях та маніпулюванні навколо мови (русский язык), ностальгії за СРСР.

  • «Русский мир» - щось ірраціональне, що апелює до емоційного світу людини, не прив’язане до державних кордонів (позатериторіальне). Сприймається як маніпулятивна технологія яка базується на простих бінарних опозиціях та маніпулюванні навколо мови (русский язык), ностальгії за СРСР.

  • Розглядається як продовження політики Радянського Союзу з інтеграції російськомовного населення, як інтеграційна модель, що працюватиме у всіх колишніх радянських республіках (Грузія, Прибалтика, Молдова).

  • Характеризується активним просуванням пропагандистських сюжетів та вирваних з контексту стійких висловів радянських часів (які викликають миттєве впізнавання), нав’язування відчуття національної та культурної зверхності.

  • Асоціюється з війною, агресією, накиданням змістів, витисканням місцевих традицій і привнесенням російських традицій, відсутністю толерантності, прихованим панрусизмом.

  • Важливий компонент – православ’я.

  • Попри прив’язку «руського мира» до російської мови, реально приналежність до нього визначає не мова, а світогляд.



Варіації сприйняття кордонів:

  • Варіації сприйняття кордонів:

  • Україні буде краще без територій Криму і Донбасу;

  • кордон має пройти по етнографічним українським територіям (Кубань);

  • ті, що поїхали до Росії, підтримують повноцінне включення території ОРДЛО та Криму до Російської Федерації та зміну кордонів;

  • частина респондентів вважає, що в ідеалі мав би бути прозорий кордон з Росією та Білорусією, але в ситуації, коли вони стали свідками агресії з боку Росії, така відкритість стає неможливою, виникає потреба закриття та захисту кордону.

  • Основна частина вважає, що кордон має лишатися там, де він був до 2014 року.

  • Інше ставлення спостерігається до кордонів, що витворився між ОРДЛО та рештою території України. Хоча, з одного боку, декларується необхідність встановлення захищених кордонів, як запоруки безпеки, проте наявність блокпостів сприймається як додаткова і небажана перешкода.

  • Практики, які респонденти досвідчують на блокпостах (виснажливе стояння, уповільнення переходу, відсутність туалетів, обмеження вивозу певних товарів чи персонального майна, бюрократичне ускладнення перетину, що викликає додаткові фінансові витрати), сприяють формуванню негативного ставлення до України.





Суспільство стало більш загартованим в смислі реакції на провокації, інформаційні вкидання – до будь-якої інформації люди почали ставитися критично, в тому числі і на інформацію про “поганих” переселенців.

  • Суспільство стало більш загартованим в смислі реакції на провокації, інформаційні вкидання – до будь-якої інформації люди почали ставитися критично, в тому числі і на інформацію про “поганих” переселенців.

  • Люди стають більш мобільними (йдеться як про внутрішню мобільність, так і про закордонні поїздки), відтак набувають нового досвіду та змінюють власне життя та оточення.

  • Оновилося відчуття цінності власної державності, незалежності, державної символіки.

  • Посилився інтерес людей до минулого, власної історії, в тому числі і локальної – як складова адаптації до нового місця проживання.



Український випадок демонструє унікальні риси, зокрема - високий рівень громадського активізму та волонтерської взаємодопомоги як серед населення, иак і серед переміщених осіб, що дозволяє істотно помягшити гуманітарні наслідки переміщення.

  • Український випадок демонструє унікальні риси, зокрема - високий рівень громадського активізму та волонтерської взаємодопомоги як серед населення, иак і серед переміщених осіб, що дозволяє істотно помягшити гуманітарні наслідки переміщення.

  • Нова важлива соціальна група в українському суспільстві – волонтери, які від самого початку набули і за весь цей час не втратили високого рівня довіри з боку суспільства.

  • При цьому маємо в нашому суспільстві не лише тих волонтерів, які зробили допомогу іншим своєю щоденною справою, а й «ситуативних волонтерів» – звичайних людей, які час від часу вдаються до практик взаємодопомоги. Спектр варіацій такої взаємодопомоги є доволі широким – люди допомагають в пошуках житла чи надають власне, готують та приносять їжу, збирають та передають одяг та взуття, допомагають з працевлаштуванням тощо. Ця небайдужість людей є величезним здобутком нашого суспільства.



Хоч і не в легкий спосіб, але в суспільстві утверджується цінність справжнього розмаїття.

  • Хоч і не в легкий спосіб, але в суспільстві утверджується цінність справжнього розмаїття.

  • Намітилася тенденція до формування політичної нації – з пріоритетом громадянства над етнічністю.





Не потрібно надмірної акцентуації на особливому статусі ВПО – ми всі громадяни України, які мають право бути різними. Надмірна акцентуація уваги на певній групі веде до її стигматизації та ніяк не сприяє формуванню спільного простору буття.

  • Не потрібно надмірної акцентуації на особливому статусі ВПО – ми всі громадяни України, які мають право бути різними. Надмірна акцентуація уваги на певній групі веде до її стигматизації та ніяк не сприяє формуванню спільного простору буття.

  • Відповідно необхідно розглядати проблеми ВПО в контексті системних проблем України – переселенці це, по суті, та група, яка зробила видимими ті проблеми, які існували в країні і раніше, але не були одночасно проявленою проблемою чималої кількості людей.



Важливим зауваженням переміщених осіб у бік української державної влади – це відсутність комплексної програми їхнього переміщення і адаптації

  • Важливим зауваженням переміщених осіб у бік української державної влади – це відсутність комплексної програми їхнього переміщення і адаптації

  • Для переселенців життєвонеобхідними є програми, які б поєднували надання місця праці і соціального житла у комплексі, які є у Росії, Польщі та Німеччині, але відсутні в Україні



Очевидно, що змін потребує ринок оренди житла. Його тіньовий характер робить незахищеними обидві сторони угоди, звужує можливості нормального розвитку трудової міграції в Україні в цілому.

  • Очевидно, що змін потребує ринок оренди житла. Його тіньовий характер робить незахищеними обидві сторони угоди, звужує можливості нормального розвитку трудової міграції в Україні в цілому.

  • Система медичного обслуговування з її все ще територіальним характером, прив'язкою до місця реєстрації і низьким рівнем в цілому – проблема не лише переселенців, а усіх громадян України.



Це саме стосується і умов участі у політичному житті країни, територіальний спосіб організації якої звужує можливості політичної участі не лише для переселенців, а й для трудових мігрантів.

  • Це саме стосується і умов участі у політичному житті країни, територіальний спосіб організації якої звужує можливості політичної участі не лише для переселенців, а й для трудових мігрантів.

  • Розчарування у бюрократичності, неповороткості державних інституцій, поширенні ними стигматизаційних практик, породжує “ паралельні ” світи життя в державі (Пряма мова: “ …безконтактне співіснування з державою ”). У такому “безконтактному” стані перебуває чимало переселенців, які не оформлювали свій статус, чи які уникають в будь-який спосіб взаємодії з державними інституціями. Останнє потребує окремої роботи, оскільки збільшує кількість груп -“невидимок” в державі.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка