Професор кафедри терапії І сімейної медицини фпо тернопільського державного медичного університету



Сторінка11/11
Дата конвертації09.06.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

зміна рукавичок до початку роботи з новим хворим;

  • виявлення та санація носіїв MRSA серед персоналу лікувальної установи;

  • ізоляція пацієнтів з інфекційними захворюваннями й організація допомоги у ВРІТ за принципом “один пацієнт – одна медична сестра”. Ця тактика особливо виправдана при інфекціях, спричинених полірезистентними штамами бактерій, особливо MRSA.



  • ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • Обмеження використання супутніх лікрських засобів, що зумовлюють підвищення ризику ендогенного інфікування.



    ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • Ризик інфікування нижніх дихальних шляхів мікрофлорою ротоглотки й травного тракту збільшується при порушенні свідомості, пригніченні кашльового рефлексу, підвищенні рН шлунку.

    • Раціональне використання снодійних і седативних засобів, наркотичних аналгетиків, міорелаксантів, антацидів значно знижує частоту ГП за рахунок обмеження транслокації мікрофлори в дихальні шляхи.



    ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • Епідеміологічний контроль полягає в спостереженні за пацієнтами групи ризику розвитку нозокоміальної інфекції;обліку поширеності цих інфекцій; аналізі етіологічної структури збудників; характеру й рівня антибіотикорезистентності.



    ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • Селективна деконтамінація ротоглотки й травного тракту. Класична схема селектитвної деконтамінації (СДК) травного тракту базується на поєднанні ентерального призначення антибіотиків, що не абсорбуються, з амфотерицином В, обробки ротоглотки 2% пастою, що містить ці препарати, а також парентерального введення антибіотиків широкого спектру дії.



    ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • СДК рекомендована окремій категорії хірургічних хворих із високим ризиком розвитку ВАП, але потенційно зворотним основним патологічним процесом (наприклад з політравмою, ізольованою черепно-мозковою травмою, абдомінальним сепсисом).

    • Використання СДК як обов′язкового стандарту не виправдано з економічної точки зору та з позицій епідеміологічних наслідків.



    ПРОФІЛАКТИКА ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

    • Профілактичне призначення антибактеріальних препаратів. На сьогодні не існує аргументованих доказів ефективності призначення антибактеріальних засобів із метою профілактики ГП у пацієнтів з факторами ризику, в т.ч. у тих, хто перебуває на ШВЛ.

    • У зв′язку з відсутністю доказів, отриманих у контрольованих дослідженнях недоцільно використовувати в терапії хворих на ГП імуномодулятори, інгібітори протеаз, синтетичні ендорфіни, актовегін, цитохром, імуноглобуліни.



    ТИПОВІ ПОМИЛКИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ НА ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ (О.Я.Дзюблик, 2006)







    ТИПОВІ ПОМИЛКИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ НА ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ (О.Я.Дзюблик, 2006)



    ТИПОВІ ПОМИЛКИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ НА ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ (О.Я.Дзюблик, 2006)



    ТИПОВІ ПОМИЛКИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ НА ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ (О.Я.Дзюблик, 2006)



    ТИПОВІ ПОМИЛКИ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ НА ГОСПІТАЛЬНУ ПНЕВМОНІЮ (О.Я.Дзюблик, 2006)



    АСПІРАЦІЙНІ ПНЕВМОНІЇ

    • (можуть бути як внутрішньогоспітальні, так і негоспітальні) пов’язані з аеробними й анаеробними сапрофітними мікроорганізмами, а також їх комбінацією з іншими аеробними мікроорганізмами (грамнегативними ентеробактеріями, Staphylococcos aureus, Hemophilus influenzae).

    • Ці збудники викликають важкий перебіг пневмонії з раннім виникненням деструкції легеневової тканини (абсцес, гангренозний абсцес).



    АСПІРАЦІЙНІ ПНЕВМОНІЇ

    • Високий ризик розвитку аспіраційної пневмонії існує у хворих на хронічний алкоголізм, наркоманів, при цукровому діабеті, неврологічних захворюваннях.



    Лікування

    • Враховуючи сучасні дані про чутливість анаеробів, препаратами вибору для лікування інфекції із підтвердженою/передбачуваною наявністю анаеробів є:

    • карбапенеми (іміпінем, меропенем, ертапенем),

    • нітроімідазоли (метронідазол, орнідазол),

    • інгібіторзахищені бета-лактами (амоксицилін/клавуланат, амоксицилін/сульбактам, цефаперазон/сульбактам).

    • Перспективними препаратами для монотерапії є фторхінолони IV покоління (гатифлоксацин).



    Діагностика, терапія і вакцинопрофілактика пневмоній у дітей

    • Важливим вважається поділ пневмоній у дітей на нелікарняні (тобто такі, що виникають у звичайних умовах життя дитини) та внутрішньолікарняні. Відрізняються від них і пневмонії немовлят .



    Діагностика, терапія і вакцинопрофілактика пневмоній у дітей

    • До останнього часу, до появи "атипової" пневмонії при SARS, розрізняли типові й атипові пневмонії. До перших, викликаних"типовою" кокковою або грамвід′ємною (у т.ч. кишковою) флорою, відносили пневмонії з вогнищеми, гомогенного виду змінами або інфільтратоми на рентгенограмі.

    • Інші, викликані "атиповими збудниками" (микоплазмою і хламідіями), проявляються негомогенними, без чітких меж, інфільтратами. Ці розходження важливі для діагностики, які б терміни для них у майбутньому не використовували.



    Діагностика, терапія і вакцинопрофілактика пневмоній у дітей

    • Діагностика пневмонії у дітей утруднена відносною рідкістю класичних патогномонічних ознак, що описуються у підручниках. Лихоманка, задишка, кашель, хрипи в легенях з великою частотою зустрічаються і при інших ГРІ. Запідозрити пневмонію допомагає наявність хоча б однієї з ознак, що мають високу специфічність і чутливість( 95% ):

      • температура вище 38,0° тривалістю до 3 днів;
      • задишка (>60 у 1 хв у дітей до 2 міс., >50 у віці 2-12 міс. і >40 у дітей 1-5 років) при відсутності ознак бронхіальної обструкції;
      • локальні хрипи і/або укорочення перкуторного звуку;
      • асиметрія вологих хрипів.


    Діагностика, терапія і вакцинопрофілактика пневмоній у дітей

    • Ці ознаки використовуються ВООЗ у програмах з діагностики та лікування ГРВІ.



    Нелікарняні пневмонії.

    • Пневмонії, викликані пневмококами і Haemophilus influenzae типу b, зустрічаються в 10%, звичайно в результаті контакту з хворим на ГРВІ, старшим сібсом або дорослим членом родини.



    Нелікарняні пневмонії.

    • У дітей 1-6 місяців переважають атипові форми (20% і більше), викликані Chl. trachomatis, якими вони інфікуються перинатально.

    • У недоношених, як можливий етіопатоген, розглядається Pneumocystis carinii.

    • Часто пневмонії можна пов′взати із звичною аспірацією їжі,а у 5-10% - з першою маніфестацією муковісцидозу або первинного імунодефіциту. Серед збудників переважає грамвід′ємна кишкова флора, стафілококи, рідше - Moraxella catarrhalis.



    Нелікарняні пневмонії

    • У дітей віком від 6 міс. до 6 років домінують пневмококи (біля половини усіх нелікарняних і біля 90% ускладнених пневмоній), рідше - H. influenzae типу b.

    • Стафілококи виявляються рідко. Безкапсульні H. influenzae виявляються в пунктатах легень досить часто, звичайно в поєдннанні з пневмококами, однак їхня роль як самостійного збудника пневмонії до кінця не з′ясована.



    Нелікарняні пневмонії

    • Атипові пневмонії, викликані M. pneumoniae, виявляються лише у 10-15% хворих, а Chl. pneumoniae - ще рідше .

    • У дітей віком від 7 до 15 років 35-40% пневмоній викликають пневмококи, рідко - піогенні стрептококи. H. influenzae типу b практично не спостерігається.

    • Частка атипових пневмоній перевищує 50% - з них M. pneumoniae (20-60%) і Chl. pneumoniae (6-24%) .



    Госпітальні пневмонії

    • В їх етіології відіграє роль як госпітальна флора, звичайно резистентна до антибіотиків, так і аутофлора хворого, стійкість якої залежить від попереднього антибактеріального лікування . Інфікування Pseudomonas aeruginosa, Serratia sp., анаеробами відбувається при маніпуляціях (катетеризації, бронхоскопії, торакоцентезі).



    Чутливість збудників пневмонії до антибіотиків

    • На відміну від багатьох країн, де 20-60% штамів пневмококів набули стійкість до пеніцилінів і цефалоспоринів, 30% до макролідів, а H. influenzae - до ампициллину, в країнах Східної Європи до 95% штамів зберігають чутливість, що дозволяє широко використовувати їх при нелікарняних пневмоніях.

    • Мікоплазми і хламідії залишаються чутливими до макролідів і доксицикліну.



    ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОНІЙ



    ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОНІЙ



    ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОНІЙ



    Вакцинопрофілактика

    • Щеплення проти кору, кошляку і грипу є важливою ланкою профілактики найбільш важкого ускладнення цих захворювань - пневмонії.

    • Інша, поки що мало використовувана в Україні можливість, це вакцинація проти інфекції, викликаної H. influenzae типу b.

    • За даними Південної Америки, масова вакцинація знижує захворюваність на пневмонію майже на 22-26%.



    Вакцинопрофілактика

    • В Росії ліцензована пневмококова 23-валентна вакцина ”Пневмо - 23”. Її ефективність у зниженні захворюваності на пневмококову пневмонію доведена для організованих колективів (армія), а також для хворих груп ризику:

    • - при функціональній аспленії,спленектомованих та онкогематологічних хворих;

    • - ВІЛ-інфікованих;



    Вакцинопрофілактика

    • - на хронічні захворювання серцево-судинної і дихальної систем;

    • - на діабет;



    Вакцинопрофілактика

    • з нефротичним синдромом;

    • -у пацієнтів, що отримують імуносупресивну та гормональну терапію,

    • а також у осіб віком старше 60-65 років, незалежно від інших факторів ризику.



    Вакцинопрофілактика

    • Для профілактики пневмококової інфекції у дітей до 2 років створені полівалентні кон′юговані з білком пневмококові вакцини.

    • Використання подібної 7-валентної вакцини знизило захворюваність важкими формами інфекції, включаючи пневмонію, на 80-90% .



    Вакцинопрофілактика

    • Застосування кон′югованої вакцини введено в Національний календар щеплень США, Австрії і Великої Британії. Однак використання її у більшості інших країн стримується через високу вартість (250 євро за повну серію з 4 щеплень).



    • ІНФЛУВАК®

    • (INFLUVAC®)

    • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА:

    • міжнародна та хімічна назва: суспензія для ін’єкцій (вакцина проти грипу, поверхневий антиген, інактивована)

    • основні фізико–хімічні властивості: стерильна, прозора водна суспензія поверхневих антигенів вірусу грипу в сольовому розчині з фосфатним буфером;



    • СКЛАД: Інфлувак® є тривалентною субодиничною інактивованою вакциною проти грипу, до складу якої входять ізольовані поверхневі антигени вірусів грипу типів А і В.



    • Склад Інфлуваку® 2007/2008 відповідає рекомендаціям ВООЗ і рішенню Європейського Союзу стосовно складу вакцин проти грипу для сезону 2007/2008 у Північній півкулі.



    • Одна доза вакцини (0,5 мл) сезону 2007/2008 містить:

    • гемаглютинін вірусних штамів

    • A/Wisconsin/67/2005(H3N2)-подібний (A/Wisconsin/67/2005 NYMCX-161-В рекомб.)     15 мкг

    • A/Solomon Islands/3/2006(H1N1)-подібний (A/Solomon Islands/3/2006 IVR-145 рекомб.)    15 мкг

    • B/Malaysia/2506/2004-подібний (B/Malaysia/2506/2004)     15 мкг

    • нейрамінідазу усіх вірусів,



    • Серологічний захист звичайно досягається через 2-3 тижні. Тривалість поствакцинального імунітету проти гомологічних штамів або штамів, близьких до штамів вакцини, коливається від 6 до 12 місяців.



    • Віруси грипу постійно змінюються, тому склад вакцини різних років також може бути різним. Для забезпечення належного захисту проти грипу треба повторювати щеплення кожного року перед початком епідемічного сезону.



    • Вакцинація особливо рекомендована наступним категоріям пацієнтів, в залежності від національних вимог щодо імунізації:

    • Особам віком  ≥ 65 років, незалежно від  стану їх здоров’я.

    • Дорослим та дітям з хронічними захворюваннями дихальної або серцево-судинної систем , включаючи астму.



    • Дорослим та дітям з хронічними метаболічними захворюваннями, як, наприклад,  цукровий діает

    • Дорослим та дітям із хронічними захворюваннями нирок.



    • Дорослим та  дітям із імунодефіцитними станами, що розвинулися внаслідок захворювання або терапії препаратами, що пригнічують імунітет (наприклад, цитостатиками, кортикостероїдами) , променевої терапії.

    • Дітям та підліткам (від 6 місяців до 18 років), що отримують довготривале лікування препаратами , що містять ацетилсаліцилову кислоту, і тому можуть бути віднесені до групи ризику щодо розвитку синдрому Рея на фоні інфікування вірусом грипу.



    • СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ І ДОЗИ: Вакцину вводять внутрішньом'язово або глибоко підшкірно. Перед введенням вакцину слід нагріти до кімнатної температури. Безпосередньо перед ін'єкцією шприц треба струсити, зняти захисну кришку з голки і випустити повітря, утримуючи шприц у вертикальному положенні і повільно натискуючи на поршень



    • ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ, ЩО СПОСТЕРІГАЛИСЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ:

    • Безпечність тривалентної інактивованої вакцини проти грипу оцінена у відкритих, неконтрольованих клінічних дослідженнях, що проводяться щорічно за вимогою із включенням  не менше 50 пацієнтів віком від 18-60 років та не менше 50 пацієнтів похилого віку від 61  року та більше.

    • Оцінка безпечності вакцини проводиться протягом перших 3 днів після вакцинації



    • Під час проведення клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігалися наступні побічні ефекти:

    • головний біль, пітливість, міальгія, артральгія, лихоманка, погане самопочуття, озноб, втома, такі місцеві реакції у ділянці ін’єкції, як почервоніння, набряклість, біль, крововилив, ущільнення.

    • Ці реакції зазвичай зникають через 1-2 дні без лікування.



    • Обмежені дані щодо вакцинації вагітних не вказують на те, що щеплення може мати будь-які небажані наслідки для дитини або матері. Можливість застосування вакцини може бути розглянута, починаючи з другого триместру вагітності.

    • Вагітним жінкам із захворюваннями, які можуть збільшити ризик ускладнень після грипу, рекомендовано проводити щеплення незалежно від терміну вагітності.

    • Інфлувак® можна застосовувати без обмежень у період лактації.


    1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка