Раціональна антибіотикотерапія у лікуванні захворювань легенів антибіотики



Сторінка8/8
Дата конвертації29.05.2016
Розмір446 b.
1   2   3   4   5   6   7   8

нативні: еритроміцин, олеандоміцин, джоземіцин, мідекаміцин, рокситроміцин, спіроміцин;

  • напівсинтетичні: азитроміцин, кларитроміцин, диритроміцин, мідекаміцину ацетат, флуритроміцин.



  • Макроліди

    • Сучасні макроліди активні не тільки проти збудників типової пневмонії (стрептококів, гемофільної палички), але і по відношенню до атипових збудників (мікоплазм та хламідій).

    • Вони здатні накопичуватися в тканинах (паренхімі легень, слизовій оболонці бронхів), трахіобронхіальному секреті.

    • Враховуючи безпечність макролідів нової генерації, їх можна застосовувати для лікування хворих з алергією до бета-лактамних антибіотиків, поєднувати з серцевими глікозидами та теофіліном.

    • Механізм дії:

    • бактеріостатична дія шляхом блокування синтезу білку на рибосомах клітин-прокаріотів внаслідок порушення взаємодії між рибосомою та пептидил-тРНК.



    Макроліди



    Макроліди



    Макроліди



    Макроліди

    • 1952 – еритроміцин

    • 1954 – спіраміцин (Роваміцин)

    • 1970 – джозаміцин (Вільпрафен)

    • 1987 – рокситроміцин

    • 1988 – мідекаміцину ацетат (Макропен)

    • 1988 – азитроміцин

    • 1990 – кларитроміцин (Фромілід)

    • 1992 – диритроміцин



    Макролідні та подібні препарати у2000–2006рр.



    Макролідні та подібні препарати у2000–2006рр.



    Макроліди

    • Порівняльна характеристика азитроміцину та кларитроміцину в лікуванні загострень ХОЗЛ (подвійне, сліпе рандомізоване дослідження, що включало в себе 66 центрів 8 країн за участю 3222 дорослих пацієнтів з ХОЗЛ).



    Макроліди

    • Режим дозування:азитроміцин (500 мг 1 раз на добу 3 дні), кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу 10 днів). Доказана еквівалентність клінічної та бактеріологічної ефективності препаратів при однаковому спектрі побічних реакцій.



    Макроліди Концентрація ФРОМІЛІДУ в тканинах дихальних шляхів



    Концентрація ФРОМІЛІДУ в тканинах дихальних шляхів

    • Активність кларитроміцину зумовлена утворенням активного метаболіту - 14-гідроксикларитроміцину



    Концентрація ФРОМІЛІДУ в тканинах дихальних шляхів

    • Серед відомих антибіотиків тільки макроліди та фторхінолони здатні створювати високу концентрацію внутрішньоклітинно. Однак, фторхінолони протипоказані дітям і підліткам.



    Концентрація ФРОМІЛІДУ в тканинах дихальних шляхів

    • Макролідні антибіотики здатні накопичуватись в високих концентраціях в паренхімі легень, слизовій оболонці бронхів, трахеобронхіальному секреті, альвеолярних макрофагах.



    Макроліди

    • Сучасним макролідам властивий післяантибіотичний ефект, в основі якого лежать незворотні зміни в рібосомах мікроорганізму.



    Макроліди

    • Макроліди здатні попередити носійство атипових збудників.



    Макроліди Спектр протимікробної дії ФРОМІЛІДУ

    • Грампозитивні бактерії

    • Грамнегативні бактерії (крім Enterobacteriaceae)

    • Внутрішньоклітинні патогенні мікроорганізми

    • Анаероби



    Макроліди Покази для застосування ФРОМІЛІДУ

    • Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів (в т.ч. зумовлені атиповими збудниками)

    • Інфекції, зумовлені бактерією H. pylori (виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки)

    • Урогенітальні інфекції, зумовлені C. trachomatis, U. urealyticum, M. hominis

    • Інфекції шкіри та м’яких тканин, зумовлені стафілококами та стрептококами

    • Інфекції у хворих з підвищеною чутливістю до антибіотиків пеніцилінового ряду

    • Бореліоз Лайма, токсоплазмоз



    Вплив ФРОМІЛІДУ (кларитроміцину) на імунну систему

    • ФРОМІЛІД (кларитроміцин), на відміну від більшості антибактеріальних препаратів, не пригнічує імунну систему,

    • а навпаки:

    • Сприяє активації фагоцитарно-макрофагальної системи та ряду ферментів, що беруть участь у руйнуванні патогенних мікроорганізмів (Auteri A. et al., 1993)

    • Підвищує активність Т-кілерів, що особливо важливо для лікування змішаних бактеріально-вірусних інфекцій (H.Takeda et al., 1990)

    • Інгібує продукцію цитокінів (H.Takeda et al., 1990)



    Додаткові (плейотропні) ефекти ФРОМІЛІДУ (кларитроміцину) (не пов’язані з антибактеріальною активністю)

    • 4-кратне підвищення концентрації глюкокортикоїдів у плазмі крові внаслідок активації гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (S.Hori et all., 1996)

    • Антиоксидантна дія (H.Takeda et all., 1990)

    • Зменшення кількості харкотиння та покращення його в’язко-еластичних властивостей

    • Місцева протизапальна дія



    • Одним із клінічно значущих ефектів макролідів являється їх здатність покращувати переносимість ГКС, які широко використовуються в якості потужних протизапальних засобів при ХОЗЛ та БА.



    Додаткові ефекти ФРОМІЛІДУ (кларитроміцину) (не пов’язані з антибактеріальною активністю)

    • В останні роки з’ясована здатність кларитроміцину пригнічувати утворення та вивільнення NO альвеолярними макрофагами, що зменшує запалення дихальних шляхів.



    • Біодоступність кларитроміцину складає 68% и не залежить від прийому їжі.



    Клінічна ефективність ФРОМІЛІДУ



    Клінічна ефективність ФРОМІЛІДУ



    Дозування ФРОМІЛІДУ



    Дозування дитячої суспензії ФРОМІЛІДУ



    Дозування дитячої суспензії ФРОМІЛІДУ

    • Для прийому суспензії додається оральний дозатор. Один повний

    • дозатор містить 5 мл суспензії (125 мг кларитроміцину)



    Побічні ефекти



    Взаємодія ФРОМІЛІДУ з препаратами інших груп

    • Одночасне застосування протипоказане з: астемізолом, цисапридом, терфенадином

    • Одночасне застосування не рекомендують з: алкалоїдами ріжків

    • Заходи перестороги (корекція дози) необхідні при одночасному призначенні з: антикоагулянтами, бензодіазепінами, кабрамазепіном, теофіліном, циклоспоринами

    • Не взаємодіє з: антацидами, лоратадином, ранітидином і пероральними контрацептивами



    Резистентність

    • Резистентність збудників захворювань верхніх дихальних шляхів до кларитроміцину становить від 1,7 до 4,3%. Природньостійкі бактерії продукують фермент метилазу, який змінює будову молекул препарату.



    Макроліди

    • Макроліди і азоліди проявляють антагонізм з пеніцилінами, лінкозамінами та синергізм з тетрациклінами, аміноглікозидами



    Лікування

    • Згідно до наказу МОЗ України№128:

    • у хворих молодше 65 років, з частотою загострення ХОЗЛ менше 4 разів на рік антибіотиками вибору в разі загострення являються амоксицилін або макролід, або респіраторний фторхінолон.



    Лікування

    • В лікуванні НП 1 групи застосовують амоксицилін або макролід (азитроміцин, кларитроміцин, спіраміцин).

    • В лікуванні НП 2-4 груп використовують комбіновану антибіотикотерапію (захищений амінопеніцилін або цефалоспорин II-III покоління + макролід).



    Фторхінолони (ФХ)

    • Єдиний клас синтетичних препаратів здатний конкурувати з природніми і напівсинтетичними антибіотиками.



    Специфіка антибактеріальної активності:

    • швидка бактерицидна дія по відношенню до більшості чутливих до них мікроорганізмів, що дозволяє лікувати захворювання будь-якого ступеню важкості;

    • проявляють високу активність по відношенню до внутрішньоклітинних збудників;

    • концентрація фторхінолонів в органах і тканинах значно перевищує плазменну.



    Специфіка антибактеріальної активності:

    • За механізмом дії фторхінолони відносяться до бактеріцидних препаратів, основний механізм дії яких полягає в порушенні синтезу ДНК бактеріальної клітини. В якості основної точки прикладання ФХ вибирають дві мішені:

    • 1) блокада ДНК-гірази – ферменту, що відповідає за процес спіралізації ДНК бактеріальної клітини (руйнування генетичного коду бактерій без зворотнього відновлення);

    • 2) блокада топомерази IV-фермента, що відповідає за відокремлення дочірних молекул ДНК (Сидоренко С.В., 2003).



    ХІНОЛОНИ / ФТОРХІНОЛОНИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

    • І покоління, нефторовані хінолони: налідиксова кислота, оксолінієва кислота;

    • ІІ покоління, фторовані хінолони: норфлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин, офлоксацин, флероксацин, еноксацин;



    ХІНОЛОНИ / ФТОРХІНОЛОНИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

    • ІІІ покоління, “респіраторні” фторхінолони: левофлоксацин, спарфлоксацин, темафлоксацин, ломефлоксацин;

    • IV покоління, “респіраторні” та антианаеробні фторхінолони: тровафлоксацин, клінафлоксацин, моксифлоксацин, геміфлоксацин.





    Макроліди



    Макроліди



    • Фторхінолони не застосовують дітям до 16 років, вагітним та матерям у період лактації через можливість ураження хрящової тканини.



    АМІНОГЛІКОЗИДИ

    • - антибіотики широкого спектру дії, що мають виражену бактерицидну дію по відношенню до більшості Г(-) та деяких Г(+) бактерій, включаючи кислотостійкі.

    • Механізм дії:

    • Зв’язуються з рибосомами, що приводить до незворотного пригнічення протеосинтезу, фіксуються на цитоплазматичних мембранах бактерій.порушують їх



    АМІНОГЛІКОЗИДИ

    • І – покоління аміноглікозидів: стрептоміцин, неоміцин, каноміцин, мономіцин;

    • ІІ – покоління аміноглікозидів: гентоміцин, тобраміцин, сизоміцин;

    • ІІІ – покоління аміноглікозидів: нетилміцин, амікацин, ізепамаміцин, пароміцин.



    АМІНОГЛІКОЗИДИ



    АМІНОГЛІКОЗИДИ



    АМІНОГЛІКОЗИДИ



    АМІНОГЛІКОЗИДИ

    • Антибіотики даної групи не поєднуються з іншими ото- і нефротоксичними препаратами.

    • Побічні ефекти:

    • ото- і нефротоксичність, гарячка, диспепсія, шкірні висипи.



    АМІНОГЛІКОЗИДИ

    • Антибіотики даної групи не поєднуються з іншими ото- і нефротоксичними препаратами.

    • Побічні ефекти:

    • ото- і нефротоксичність, гарячка, диспепсія, шкірні висипи.





    ГЛІКОПЕПТИДИ

    • Механізм дії: інгібіція синтезу клітинної стінки.

    • Побічні дії:

    • гарячка;

    • діарея;

    • флебіти;

    • шкірні висипи;

    • головний біль, запаморочення;



    ГЛІКОПЕПТИДИ

    • нефротоксичність;

    • бронхоспазм;

    • гематотоксичність;

    • ототоксичність;

    • гепатотоксичність.

    • Тип дії: бактеріцидний.

    • Специфіка дії: тільки на Г (+) бактерії



    ГЛІКОПЕПТИДИ



    ЛІНКОЗАМІНИ

    • Механізм дії: інгібіція синтезу білка в бактеріальній клітині.

    • Побічні дії:

    • диспепсія;

    • дисбактеріоз;

    • псевдомембранозний коліт.

    • Тип дії: бактерицидний і бактеріостатичний на стрептококи, бактерицидний – на анаероби.

    • Специфіка дії: Г (+) бактерії, анаероби, хламідії, плазмідії



    ЛІНКОЗАМІНИ



    ЛІНКОЗАМІНИ

    • Лінкоміцини здатні накопичуватися в кістковій і хрящовій тканині



    Нітроімідазоли

    • Клас нітроімідазолів складається з похідних 5-нітроімідазола , перший представник якого метронідазол поступив в клініку в 1959 р. для лікування інфекцій, викликаних Trichomonas vaginalis; пізніше (у 1970 р.) у нього була виявлена активність відносно анаеробних бактерій і інших простіших.



    • В даний час препарати цього класу (метронідазол, тінідазол, орнідазол) широко застосовуються при лікуванні анаеробних і протозойних інфекцій, а секнідазол - протозойних інфекцій.



    Антимікробна активність

    • Нітроїмідазоли активні відносно більшості облігатних грампозитивних і грамнегативних анаеробів (спорооутворюючих і неспоротворних); по активності вони співставні з кліндаміцином і деякими інгібиторзащищеними b-лактамами, дещо поступаючись карбапенемам. Характеризуються бактерицидною дією.



    • Проявляють активність відносно Helicobacter spp., G.vaginalis і простих - Trichomonas spp., E.histolytica, G.lamblia, деяких штамів Leishmania spp. Нітроімідазоли не діють на аеробні бактерії.



    • Нітроїмідазоли тривало циркулюють в організмі: Т1/2 складає 9-13 ч.



    • Виводяться переважно нирками: 60-85%, з них 4-20% в незміненому вигляді; з фекаліями виводиться до 15%.



    Протипоказання і застереження

    • Абсолютним протипоказанням для застосування нітроімідазолів є гіперчутливість (звичайно перехресна). Препарати не рекомендується застосовувати при вагітності, годуванні грудьми. З обережністю застосовують: у дітей (можливість кумуляції у новонароджених і дітей раннього віку); у немолодих (порушення метаболічної функції печінки);



    • у хворих з органічними захворюваннями ЦНС і за наявності судом в анамнезі (ризик нейротоксичності); при захворюваннях органів кровотворення (ризик розвитку лейкопенії і нейтропенії).



    Метронідазол

    • Лікарська форма Пігулки 200, 250 і 400 міліграм Розчин для ін'єкцій 500 міліграм Розчин для інфузій 500 міліграм Суспензія оральна 200 мг/5 мл Суппозіторії вагинальные 100 міліграм Гель для зовнішнього застосування 1%



    • Володіє широким спектром, що охоплює анаеробні бактерії (спороутворюючі і неспоротворні) і прості. Активний відносно групи Bacteroides spp. (B.fragilis, B.uniformis,B.distasonis, B.ovatus, B.thetaiotaomicron, B.vulgatus), Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp., Clostridium spp. (включаючи C.difficile), Eubacterium spp.,Peptococcus, PeptoStreptococcus, T.vaginalis, E.histolytica, G.lamblia, Balantidium coli.



    Основні покази до використання:

    • Інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з цефалоспоринами або фторхінолонами) Гінекологічні інфекції (у комбінації з цефалоспоринами або фторхінолонами) Інфекцію м'яких тканин (у комбінації з цефалоспоринами або фторхінолонами) Інфекцію порожнини рота Інфекцію ЦНС (абсцес мозку)



    • Інфекцію нижніх дихальних шляхів - аспіраційна пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври (у комбінації з цефалоспоринами або фторхінолонами) Псевдомембранозний коліт Бактерійні вагіози Інфекції, викликані простими (трихомоніз, амебна дизентерія, лямбліоз, балантідіаз) Є одним з основних ЛЗ для лікування анаеробних та протозойних інфекцій



    Дозування

    • Всередину по 500 міліграм 2-3 рази на добу; в/в по 500 міліграм 3 рази на добу. ХНН(КФ< 10 мл/мін): всередину по 250 міліграм кожні 12 ч, в/в - по 500 міліграм 1 раз на добу. Після ГД: в/в 500 міліграм, всередину - 250 міліграм. При важкій печінковій недостатності - по 500 міліграм (внутрь/в/в) кожні 24 ч. Діти (всередину): у віці 1-3 років -1/4 дози дорослих, 3-7 років - 1/3 дози дорослих, 7-10 років - 1/2 дози дорослих.



    Орнідазол

    • Лікарська форма Пігулки, покриті оболонкою - 500 міліграм Особливості антимікробної активності Спектр схожий з метронідазолом.



    Тінідазол

    • Лікарська форма

    • Пігулки, покриті оболонкою, 300, 500 міліграм Особливості антимікробної активності Спектр схожий з метронідазолом.



    СИСТЕМНІ АНТИМІКОТИКИ ШИРОКОГО СПЕКТРУ ДІЇ

    • Механізм дії: пошкодження ендоплазматичної мембрани грибкових клітин за рахунок звязування з ергостеролом, що входить до їх складу.

    • Побічні дії:

    • гарячка;

    • нудота, блювота;

    • нефротоксичність;



    СИСТЕМНІ АНТИМІКОТИКИ ШИРОКОГО СПЕКТРУ ДІЇ

    • асистолія, фібриляція шлуночнів;

    • гематотоксичність;

    • ототоксичність;

    • гепатотоксичеість.

    • Тип дії: фунгіцидний.

    • Специфіка дії: кандіди, аспергили, криптококки, гістоплазми.


    1   2   3   4   5   6   7   8


    База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка