Рани. Класифікація. Характеристика ранового процесу. Гнійні рани. Сучасні принципи лікування



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.


Рани. Класифікація. Характеристика ранового процесу. Гнійні рани. Сучасні принципи лікування.


РАНА – будь яке механічне пошкодження організму, яке супроводжується порушенням цілосності покривних тканин (шкіра, слизові оболонки). ОСНОВНІ ОЗНАКИ РАНИ БІЛЬ – залежить від локалізації рани, пошкодження нервових структур, характеру травмуючого агену, нервово-психічного стану організма. КРОВОТЕЧА – залежить від виду судин та характеру їх травмування, локалізації рани, стану місцевої та загальної гемодинаміки, стану згортальної системи крові. ЗЯЯННЯ – визначається спрямуванням рани відносно ліній Лангера.



Фактори, які необхідно враховувати при класифікації ран

  • Генез ( причини виникнення).

  • Ступінь інфікування.

  • Характер поранення.

  • Відношення до порожнин тіла.

  • Хід ранового каналу.



Класифікація ран за характером поранення

  • Різані - vulnus incisum

  • Колоті - vulnus punctum

  • Рублені - vulnus caesum

  • Забійні - vulnus contusum

  • Розчавлені - vulnus conguassatum

  • Отруйні - vulnus venenatum

  • Вогнепальні - vulnus sclopetarium

  • Змішані - vulnus mixtum

  • Укушені - vulnus morsum

  • Рвані - vulnus lacerum



За ступенем інфікування:

  • За ступенем інфікування:

  • - асептичні, свіжоінфіковані, гнійні.

  • По ходу ранового каналу:

  • - сліпі, наскрізні, дотичні.

  • По відношенню до порожнин тіла:

  • - проникаючі, непроникаючі.

  • По складності:

  • - прості, складні.

  • По ділянці пошкодження – анатомічна ділянка тіла.

  • Комбіновані поранення.



Особливості вогнепальних ран

  • Зона первинного ранового каналу, яка діагностується клінічно зразу ж після поранення;

  • Зона первинного травматичного некрозу, куди парабіоз та змертвіння проникають у вигляді окремих вогнищ, що клінічно в перші години після поранення констатувати важко;

  • Зона молекулярного струсу, де парабіотичні зміни взагалі клінічно не констатуються, а маніфестують, як правило в подальшому при неадекватній хірургічній обробці рани і, особливо, при накладанні первинних швів, без чітких, вивірених показань на цю операцію





Слід зазаначити, що згадані патофізіологічні процеси відбуваються в будь-якій рані, незалежно від виду її загоєння. Різниця полягає лише в кількісних характеристиках згаданих фаз, а не в якісних.

  • Слід зазаначити, що згадані патофізіологічні процеси відбуваються в будь-якій рані, незалежно від виду її загоєння. Різниця полягає лише в кількісних характеристиках згаданих фаз, а не в якісних.

  • В залежності від цього виділяють загоєння первинним натягом, вторинним натягом, через інфільтрат та під струпом.



Диференційно-діагностичні ознаки загоєнняння рани первинним натягом при неускладненому перебігу ранового процесу та при нагноєнні рани.







Хірургічне лікування

  • Радикальна хірургічна обробка рани передбачає абсолютно повне висічення всіх змінених або уражених гнійно-запальним процесом тканин – „запливів” та „кишень”, з ретельним гемостазом,обробкою антисептиками та закриттям ранового дефекту, швами, або одним з методів пластичної хірургії.



Часткова хірургічна обробка виконується у випадках, коли анатомічні умови (розташування життєво важливих судинних та нервових стовбурів, локалізація самої рани) або загальний стан хворого (шок, ендотоксикоз, декомпенсація діабету) не дозволяють провести радикальне оперативне втручання. Останнє повинно виконуватись досвідченою бригадою хірургів, під загальним знеболенням в умовах операційної, ні в якому разі не в палатах чи перев”язувальній.

  • Часткова хірургічна обробка виконується у випадках, коли анатомічні умови (розташування життєво важливих судинних та нервових стовбурів, локалізація самої рани) або загальний стан хворого (шок, ендотоксикоз, декомпенсація діабету) не дозволяють провести радикальне оперативне втручання. Останнє повинно виконуватись досвідченою бригадою хірургів, під загальним знеболенням в умовах операційної, ні в якому разі не в палатах чи перев”язувальній.



  • ПРИНЦИПИ ВИКОНАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ

  • ОБРОБКИ РАНИ

  • Розсічення рани на всьому протязі;

  • Ревізія ранового каналу;

  • Висічення країв рани, її стінок, дна, некректомія;

  • Гемостаз;

  • Відновлення цілосності пошкоджених органів та структур (за показаннями);

  • Накладання швів на рану з можливим дренуванням: пасивним, активним, проточно-промивним (за показаннями).



Методи удосконаленої хірургічної обробки ран

  • Обробка рани пульсуючим струменем антисептиків.

  • Вакуумна обробка гнійної рани.

  • Обробка гнійної рани променем лазера.

  • Обробка гнійної рани ультразвуком.

  • Кріохірургія гнійної рани.



Основні вимоги для місцевого лікування в І фазі ранового процесу

  • Широкий спектр антимікробної дії, що обумовлено:

  • - поліморфністю мікроорганізмів в осередках ураження;

  • - наявність шпитальних штамів бактерій;

  • - полірезистентністю до багатьох антибіотиків;

  • - відносно тривалими термінами ідентифікації збудників гнійно-запальних процесів та встановлення їх чутливості до хіміопрепаратів;



Місцевоанестезувальна та протизапальна дія.

  • Місцевоанестезувальна та протизапальна дія.

  • Гідрофільна гіперосмолярна основа, яка спроможна поглинати рановий ексудат до 350 – 600 % на протязі 20 - 24 год.

  • Препарати не повинні викликати осмотичного шоку в здорових клітин

  • Відсутність місцевоподразнювальної та алергізуючої дії.

  • Відновлення мікроциркуляції в рані, стабілізація клітинних мембран

  • Добре розтікання по рановій поверхні, змочування її та проникнення в ранові порожнини

  • Інгібіція протеолітичних ферментів та попередження вторинних некрозів



  • З цією метою в період судинних змін призначають водорозчинні антисептики (1% розчин діоксидину, 1% розчин йодолірону, 0,02% розчин хлоргексидину та інш). При збільшенні ексудації препаратами вибору є багатокомпонентні мазі на водорозчинній основі (Левосин, Левомеколь, Діоксизоль, Офлокаїн, Нітацид та інш.). В другому періоді фази запалення (очищення рани) важливе значення набуває використання сорбентів (Аеросіл, Телевін, Дебрізан, Регенкур) та протеолітичних ферментів (трипсин, хімопсин, террілітін).



Основні вимоги для місцевого лікування в ІІ фазі ранового процесу

  • Надійний захист грануляційної тканини від механічного ушкодження та дії інших негативних чинників.

  • Профілактика вторинного інфікування рани.

  • Помірна підсушувальна дія.

  • Нормалізація обмінних процесів завдяки відновленню мікроциркуляції.

  • Направлена циркуляція репаратичних процесів в рані



  • Цим вимогам відповідають лініменти та емульсії (синтоміцинова, тетрациклінова, гентаміцинова мазі) та препарати які стимулюють регенерацію (5%-10% метилурацилова мазь, Солкосерил, Актовегін та інш.). Широко використовуються аерозолі з протизапальною та стимулюючою дією – Оксициклозоль, Левовінізоль, Олазоль, Пантенол.



Основні вимоги для місцевого лікування в ІІІ фазі ранового процесу

  • Надійний захист грануляційної тканини від механічного ушкодження та дії інших негативних чинників.

  • Профілактика вторинного інфікування рани.

  • Профілактика аномальної проліферації та диференціювання фібробластів з формуванням гіпертрофічних та келоїдних рубців.

  • Прискорення швидкості епітелізації та зниження інтенсивності контракції рани.

  • Спрямована стимуляція та регуляція репаративних процесів в рані із забезпеченням оптимальних умов для реорганізації рубця



Загальне лікування гнійних ран

  • Антибактеріальна терапія

  • Імунокорегуюча терапія (специфічна, неспецифічна).

  • Детоксикаційна терапія

  • - Інфузія кристалоїдів

  • - Метод форсованого діурезу.

  • - Застосування дезінтоксикаційних препаратів.

  • - Екстракорпоральні засоби детоксикації.

  • Симптоматична терапія






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка