Рокитнянський районний ліцей Рокитнянської районної ради Київської області Техніка педагогічного спілкування з проблемними учнями



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.


Рокитнянський районний ліцей Рокитнянської районної ради Київської області

  • Техніка педагогічного спілкування з проблемними учнями

  • Психолого-педагогічний

  • семінар практикум






Особистісно-мотиваційні прояви Соціально-педагогічні

  • Особистісно-мотиваційні прояви Соціально-педагогічні

  • (потреба у визнанні, престижі, (дефекти шкільного,

  • самоствердженні) сімейного виховання, що

  • призводять до байдужості у

  • навчанні та порушенні

  • соціалізації)

  • Біологічні Психологічні

  • (зовнішні дефекти, негативне (наявність у дитини психопатології

  • ставлення оточуючих, що чи акцентуації (надмірного

  • призводить до замкненості та посилення окремих рис характеру),

  • заниженні самооцінки) що приводить до неадекватних

  • реакцій дитини)

  • Соціально-економічні

  • (соціальна нерівність (багаті чи бідні родини))



Є діти з проблемною поведінкою. До них відносяться . . .

  • Діти з порушенням здатності до навчання. Для цих дітей характерний значний розрив між досягненнями в певних сферах і загальним рівнем інтелекту, можуть спостерігатися проблеми з мовою, читанням і письмом, а також труднощі з аргументацією, неуважність.

  • Важковиховувані діти. В цих дітей наявні відхилення в поведінці та психічному стані дитини. Такі діти потребують посиленої уваги педагогів.

  • Наслідки: занижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки та рівня захоплень, недостатній розвиток для даного віку.



«Педагогічно - занедбані» діти. В таких дітей наявні стійкі відхилення від норми в моральній свідомості, спричинені недоліками педагогічного впливу.

  • «Педагогічно - занедбані» діти. В таких дітей наявні стійкі відхилення від норми в моральній свідомості, спричинені недоліками педагогічного впливу.

  • Причини виникнення таких дітей: недоліки виховання в родині, бездоглядність, погана організація виховного процесу, негативний вплив вулиці.

  • Наслідки: втрата інтересу до навчання, дезорганізованість, відчуття дискомфорту у колективі.

  • Діти з непатологічними відхиленнями психіки. Такі діти важко піддаються виправленню, коригуванню.



Як правильно навчати «неправильну» дитину

  • Проблемні, «неправильні» або «нестандартні»...

  • Саме про дітей, яких характеризують цими епітетами,

  • ми й поговоримо сьогодні.

  • Цікаво, хто вигадав поняття стандарту стосовно

  • дитини?

  • Напевно, той, кому було просто лінь розібратися в дитячій особистості.

  • Пропонуємо вашій увазі стислу характеристику

  • найпоширеніших категорій дітей, робота з якими, як правило, викликає труднощі в багатьох учителів, та деякі способи навчання й виховання таких «особливих» учнів.



Діти з «хворобливою» реакцією та діти з підвищеною емоційною збудливістю

  • Ця дитина може заплакати у відповідь на зауваження, а може грубо відповісти на нього чи з викликом поводитися на уроках і вдома.

  • Вияв емоцій дітей цієї групи

  • часто носить аномальний

  • характер і виражається

  • явною агресією, подеколи

  • навіть у стані афекту.



Розв’язання

  • Кожний учитель повинен засвоїти просте правило: немає поганих дітей, є погана поведінка.

  • Тому, даючи оцінку поведінці, вчинку, у жодному разі не робіть акценту на особистості учня. Не слід говорити: «Ти негідник!» — скеруйте увагу на конкретну його дію.

  • 2. У жодному випадку не проводьте порівняння між дітьми.

  • Кожна дитина — неповторна особистість, у кожної свій темперамент, своя планка розвитку. Порівнювати дитину можна тільки з нею ж самою, беручи до уваги її ж дії.

  • Наприклад: «Сьогодні ти вивчив урок набагато краще, ніж минулого разу».

  • 3. Підкріплюйте дії дитини, похваливши її.



Обдаровані діти

  • Обдарована дитина зазвичай сама заявляє про себе, тим самим ускладнюючи життя консервативних дорослих.

  • Існує група дітей, яка створює певні проблеми вчителям та батькам.

  • Це творчо обдаровані діти з високим рівнем креативності. Однією з причин низької успішності обдарованих дітей може бути відсутність навчальної мотивації (якщо в однокласників значно нижчий рівень інтелекту, обдарованій дитині нецікаво поряд із ними).

  • На початковому етапі навчання такому учневі може бути нудно, оскільки навчальний матеріал він засвоює надто швидко й легко. Серед інших причин, які можуть призводити до низької успішності обдарованих дітей, — нерівномірність інтелектуального, психологічного, психомоторного та соціального розвитку.

  • Це може виявлятися, наприклад, у порушенні зорово-моторної координації, у розвитку дислексії, дисграфії (труднощі в опануванні письма), дискалькулії (проблеми в опануванні навичок рахування) тощо. Крім усього зазначеного, слід згадати, що творчі особистості погано звикають до суворо регламентованих занять.



Розв’язання

  • 1. Особливу увагу слід звернути на роботу зі зменшення надмірної вразливості дитини, навчати її гідно програвати і не сприймати невдачу болісно,

  • опановувати власні емоції.

  • Педагог має зробити все,щоб дитина не занижувала самооцінки й водночас не виставляла напоказ своєї обдарованості.

  • 2. Учителеві в роботі з обдарованою дитиною необхідно виділити її сильні та слабкі сторони, розробити програму, яка відповідає її потребам.

  • 3. Обдарована дитина, яка навчається в “середньостатистичному” класі, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.



Діти з розладами регуляції навчальної діяльності: гіперактивні та гіпоактивні

  • Дитину можна вважати гіперактивною, якщо вона:

  • перебуває в постійному русі й не може себе контролювати, не може зупинитися, перепочити; навіть коли втомиться — продовжує рухатися, поки не розпочнеться істерика;

  • не реагує на заборони; завжди й усюди поводиться однаково активно;

  • швидко і багато розмовляє, «ковтає» слова чи уривки слів; перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; ставить безліч запитань, але не має терпіння вислухати відповідь чи пояснення;

  • іноді робить небезпечні вчинки, не замислюючись про наслідки; часто заважає іншим, утручається в ігри дітей, чіпляється до них;

  • неконтрольовано агресивна; страждає на порушення сну, кишкові розлади, алергію, ВСД тощо.



Розв’язання

  • 1. Висидіти за партою 4–6 уроків по 45 хвилин поспіль для гіперактивного учня є непосильним завданням. Уже через 15–20 хвилин такій дитині необхідно змінити форму діяльності на уроці. Бажано, щоб вона мала можливість порухатися; можна дати невелике доручення, для виконання якого дитині потрібно пересісти, підвестися й виконати певні дії тощо. Не можна, щоб гіперактивна дитина сиділа за останньою партою, оскільки тоді вона випадатиме з поля зору вчителя, над нею буде втрачено контроль, що обов’язково матиме негативні наслідки.

  • 2. Зазвичай гіперактивна дитина не чекає, доки вчитель дозволить їй відповідати; вона починає говорити, навіть не дослухавши запитання, і часто вигукує з місця. Контролювати свої дії дитина навчиться пізніше, а до того часу від учителя вимагається терплячість та доброзичливість.

  • 3. Такі діти просто фізично не можуть сприймати монолог учителя, їм потрібні тактильні та візуальні опори під час здобування інформації; найчастіше в них виникає потреба «проговорювати» свої дії, озвучувати хід своїх думок.



4.Стан втомленості в таких дітей настає значно швидше, ніж у їхніх однолітків. Тож вони або не завершують виконання завдань, або починають припускатися помилок.

  • 4.Стан втомленості в таких дітей настає значно швидше, ніж у їхніх однолітків. Тож вони або не завершують виконання завдань, або починають припускатися помилок.

  • Тому завдання потрібно добирати відповідні, щоб діти мали змогу відпочити, змінивши вид діяльності.

  • 5. Гіперактивні діти не сприймають покарань та заборон, зате чудово реагують на похвалу. Саме тому їх бажано хвалити за успіхи, навіть незначні. Особливого заохочення заслуговує їхня діяльність, доведена до кінця або пов’язана з концентрацією уваги.



Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку та достатніми передумовами научуваності

  • Зазвичай це — педагогічно занедбані діти, у яких є стійкі труднощі в навчанні. Для них є характерними недостатній розвиток мислення і мовлення, звуженість та обмеженість знань і уявлень про світ.

  • Одна з вагомих причин появи цієї категорії дітей — вади сімейного виховання, несприятливий мікроклімат у родині, байдужість та відсутність бажання надати дитині допомогу.



Розв’язання

  • 1. Необхідно дати дитині можливість відчути себе повноцінним членом колективу, здатним самоствердитися та знайти своє призначення. Велику роль у цьому випадку відіграють індивідуальні завдання, доручення, можна залучити учня до виконання проекту.

  • 2. Під час роботи з такими дітьми доцільними є групові форми, що сприяють загальному розвитку та розширенню кругозору. Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку не завжди мають можливість плідно працювати разом із класом, тому необхідна індивідуалізація навчального процесу. На жаль, учитель має досить обмежені можливості: напружений темп вивчення програмового матеріалу, велика наповнюваність класів, наявність інших «проблемних» дітей.



У роботі з такою категорією учнів також потрібно дотримуватись певних правил:

  • уникати несподіваних запитань, не вимагати швидкої відповіді;

  • надавати перевагу відповідям у письмовій формі;

  • не переключати увагу учня на речі, які не мають вирішального впливу на формування конкретних умінь та навичок;

  • заохочувати та підтримувати впевненість дитини у власних силах (у цьому плані, на думку автора, досить результативним є використання методики критичного мислення).

  • 3. Існує досить ефективний метод, який допомагає школяреві підніматися щаблем розвитку, а дорослим — оцінювати його.

  • Йдеться про створення портфоліо. Перевага прийому полягає в тому, що дитина навчається відстежувати власний розвиток; усе досягнуте учнем стає безпосередньо зримим. Учень заводить папку, у яку складає грамоти, зошит із вдалим твором, малюнок, реферат із рецензією, список досягнень тощо. Із часом дитина зрозуміє, чого повинна прагнути, усвідомить себе особистістю, здатною чогось досягти в житті.



Діти з «набутою» проблемністю

  • Хочеться пригадати й категорію дітей, які стали проблемними не в силу вроджених вад, їхня «проблемність» набута.

  • Це діти зі звичайними чи навіть високими інтелектуальними здібностями, які через життєві обставини отримали певні психологічні чи моральні травми або відчули свою самотність і непотрібність.



Розв’язання

  • 1. Перш за все, у дитині необхідно побачити не просто учня, а Людину з її проблемами та болем. Потрібно уникати повчань (від них дитина просто втече), зрозуміти й прийняти її такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе, дитина готова буде прийняти допомогу вчителя.

  • Відомо, що агресивність проблемних дітей — це форма захисту. Якщо учень почувається впевнено в класі, школі, захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Тож важливо, щоб у вчителеві він відчув старшого товариша (чому не альтернатива вулиці?).



2. Відсутність уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи всіма способами однокласників та вчителів. Це можна попередити, якщо на початку уроку підключити такого учня до спілкування, дати йому конкретне посильне доручення, яке б він виконав із задоволенням. Примусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.

  • 2. Відсутність уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи всіма способами однокласників та вчителів. Це можна попередити, якщо на початку уроку підключити такого учня до спілкування, дати йому конкретне посильне доручення, яке б він виконав із задоволенням. Примусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.

  • Отже, якщо дитина зневірилась у собі, доберіть доступний для неї рівень задач і, якщо вона сама не може вийти із глухого кута, організуйте її діяльність; спробуйте не критикувати дитину, знайдіть будь-який привід, щоб її похвалити. Якщо потрібно, приділіть їй увагу.

  • Якщо вона бореться за незалежність,

  • менше докучайте, допоможіть

  • їй відчути свою самостійність

  • та повагу до власних прагнень.

  • Якщо ви розумієте, що дитина мстить вам,

  • спробуйте з’ясувати причини.



«Важкі» підлітки

  • Педагогам та батькам слід пам’ятати, що за першої ж спроби поліпшити взаємини з дитиною вона може підсилити виявлення поганої поведінки, тому що не відразу повірить у щирість намірів дорослих, намагатиметься це перевірити або захиститися.

  • Якщо дорослі дійсно прагнуть

  • не програти у вихованні «важкої»

  • дитини, їм у якомусь сенсі

  • доведеться змінювати себе.



Розв’язання

  • Головне — навчитися переключати свої негативні емоції на конструктивні дії, творчо вирішувати проблеми спільними зусиллями й у жодному разі не намагатися зламати волю дитини, нав’язати власний світогляд чи думку.

  • Існує чотири способи переключити негативні почуття підлітка.

  • 1. Дати виговоритися й вилити душевне невдоволення в слова.

  • 2. Спробувати чітко позначити словами свої негативні почуття (після цього вони зазвичай зникають).

  • 3. Змоделювати певний вихід із даної ситуації.

  • 4. Залучити підлітків до спортивних ігор та активного відпочинку (щоб зняти внутрішнє напруження).



Пам’ятайте:

  • Підлітковий вік триває не один день чи тиждень.

  • Тому слід набратися терпіння. Щиро висловлюйте (називайте) свої почуття з огляду на те, що відбувається, відмовтеся від звички дорікати та повчати; намагайтеся просто прийняти дитину такою, якою вона є.



Практична частина. Вправа «Ситуації».

  • Хід проведення:

  • Перед вами – педагогічні ситуації. Ознайомившись з їх змістом, потрібно з перелічених варіантів реагування обрати, на вашу думку, найправильніший з педагогічної точки зору. Якщо жоден із варіантів вам не підходить, напишіть, будь ласка, свій.











ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2

  • Тест

  • «Психологічний портрет учителя»






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка