С. Л. Рубінштейн засновник онтологічного психологічного напряму про предмет психології



Дата конвертації15.06.2016
Розмір445 b.



















У розумінні Г.І. Челпанова предметом психології є «світ внутрішній», «світ-психічний», що відбиває суб’єктивний аспект життя людини.

  • У розумінні Г.І. Челпанова предметом психології є «світ внутрішній», «світ-психічний», що відбиває суб’єктивний аспект життя людини.

  • Основний метод вивчення внутрішнього світу є – самоспостереження, звернення до індивідуального внутрішнього досвіду. Г.І. Челпанов не заперечує використання методів «допоміжних» наук: порівняльної, клінічної і експериментальної психології.



  • С.Л. Рубінштейн – засновник онтологічного психологічного напряму про предмет психології.

  • Предметом психології є – «внутрішній», психічний зміст життя особистості – суб’єкта, що спроможний знати і переживати події власного індивідуального життя.

  • Характеристики психіки: суб’єктивність, реальність існування і функціонування; ідеальність її вищих форм; «єдність свідомого і несвідомого планів психічної активності; приналежність психіки особистості як регулятивному і якісному початку індивідуального життя; «собитійність», тобто оцінка особистістю психічних явищ як значущих для себе; єдність мотиваційного, пізнавального, емоційного аспектів психічного життя



  • Інтегральним психічним утворенням, яке включає у себе усі суттєві форми і властивості психіки, є «ставлення до життя», суб’єктивно пов’язуюче особистість із суспільними відносинами.

  • Фактор «ставлення» зумовлює суттєву роль в індивідуальному житті – самосвідомості і самопізнання; що надає життю рефлексивний і творчий характер.

  • Провідним способом психологічного пізнання є метод «опосередкованого вивчення психічного життя» крізь розкриття усіх його суттєвих об’єктивних зв’язків і його активних впливів на об’єктивний світ; тобто метод діалектичного дослідження «внутрішнього крізь зовнішнє» і «зовнішнього крізь внутрішнє».



Погляди О.Н. Леонтьєва на предмет психології

  • Погляди О.Н. Леонтьєва на предмет психології

  • Гіпотеза: «Сутність психічного проявляється у структурі і змісті «образа світу», що втілює єдність відображення, регулювання і перетворення зовнішньої і внутрішньої реальності.

  • Підкреслюється активна природа психічного, потенціал якої розкривається при онтогенетичному включенні індивіда у поетапно розвивающуся зовнішню і внутрішню, суспільну і індивідуальну діяльність.

  • Активність психіки полягає у її спроможності опосередкувати життєві процеси форми психічного опосередкування вдосконалюються у життєвій динаміці, починаючи від сенсорних рівнів і до рівнів змістовних, мисленнєвих.



Погляди О.Н. Леонтьєва на предмет психології

  • Погляди О.Н. Леонтьєва на предмет психології

  • Провідним методом пізнання психічного стає у даній концепції – об’єктивний метод вивчення психіки і в реальному життєвому розвитку, і у співвіднесенні з діяльністю. Об’єктивний метод береться у взаємодії з методом інтроспекції, самоспостереження.



Б.Г. Ананьєв присвятив свою діяльність традиційному для вітчизняної класики ХХ ст. методу вивчення детермінації психічних явищ. Провідною він розглядав суспільну і соціальну детермінацію, під впливом якої «біологічний індивід» перетворюється на «суспільного індивіда». Способом виникнення внутрішнього соціального змісту особистості є «засвоєння», що здійснюється у сумісній діяльності і спілкуванні особистості з іншими людьми.

  • Б.Г. Ананьєв присвятив свою діяльність традиційному для вітчизняної класики ХХ ст. методу вивчення детермінації психічних явищ. Провідною він розглядав суспільну і соціальну детермінацію, під впливом якої «біологічний індивід» перетворюється на «суспільного індивіда». Способом виникнення внутрішнього соціального змісту особистості є «засвоєння», що здійснюється у сумісній діяльності і спілкуванні особистості з іншими людьми.

  • Завдяки формуванню особистісного ставлення до досвіду інших, індивід стає суб’єктом суспільної детермінації і може активно опосередкувати численні соціальні впливи, які він відчуває. Особистісна сутність психічного становить основний предмет психологічної науки.

  • «Предметом теоретичної психології зараз стає психологія особистості» (С.Д. Максимено «Генеза становлення особистості»)



Внесок Б.Ф. Ломова полягає в органічному поєднанні предмета і методі психології на підґрунті поняття «система»

  • Внесок Б.Ф. Ломова полягає в органічному поєднанні предмета і методі психології на підґрунті поняття «система»

  • Він вивчав «системні якості» психіки, а основний спосіб пізнання для нього був системний метод.

  • Він обґрунтував, що системні якості формуються на підґрунті реалізації психічних функцій у множинності об’єктивних зв’язків людини: з природою, з іншою людиною, з пізнанням, з трудовою діяльністю і, відповідно, підкреслюється, що для психологічної сфери найбільш характерною ознакою є опосередкована, вірогіднісна, змінювальна, суб’єктивована і індивідуалізована детермінація, що розвивається до рівня самодетермінації.



В.А. Роменець, (укр. дослідник) запропонував оригінальне вирішення проблеми пошуку парадигм психологічного пізнання, або тих «ланцюгів психіки», в яких можна знайти потенціал .

  • В.А. Роменець, (укр. дослідник) запропонував оригінальне вирішення проблеми пошуку парадигм психологічного пізнання, або тих «ланцюгів психіки», в яких можна знайти потенціал .

  • Таким «ланцюгом» є «поступок», інтегруючий проблемну життєву ситуацію, мотивацію і вчинковий акт особистості.

  • Вчинок розглядається як предмет психології, який можна пізнати методом аналізу і синтезу його об’єктивних і суб’єктивних аспектів.



Методологічні погляди сучасних дослідників

  • Методологічні погляди сучасних дослідників

  • (українських і російських)

  • Є.Б. Старовойтенко підкреслює, що в психології з’явився новий основний об’єкт – «індивідуальна особистість» або «індивідуальний суб’єкт». У межах його психіка розглядається в аспекті індивідуального буття і визначається як «внутрішнє життя» або «психічний план індивідуального життя» (К.А. Абульханова).

  • Суб’єктність, що репрезентує сутнісне ядро психічного, розглядається як системнотвірний критерій при моделюванні взаємозв’язків об’єкта, предмета і метода психології (В.А. Татенко).

  • У загальній системі детермінант психічного життя суб’єктні детермінанти у взаємозв’язку із соціальними завдають лінію активній індивідуалізації особистості, самопізнання, самовираження.



Метод, теорія та методологія наукового дослідження

  • Метод, теорія та методологія наукового дослідження

  • Наука як сфера духовно-практичного осягнення світу являє собою сукупність систематизованих знань і сукупність методів і способів отримання знань.

  • Методи є органічною частиною науки.

  • Психологія пройшла шлях диференціації наукового вивчення людини, спеціалізації окремих дисциплін, а останнім часом в ній спостерігається рух до інтеграції (приклади: загальнолюдські цінності; єдиний фактор особистості; інтегральні динамічні нові риси особистості (такі як: ЕІ, зосередкованість на сучасному (mindfulness) та ін.).

  • Аналізом та вивченням наукових методів займається методологія науки. У вивченні методів дослідження виокремлюють 2 проблеми

  • 1. Співвідношення предмета й методу.

  • 2. Співвідношення методів різних рівнів і призначення, загальних і окремих, емпіричних і теоретичних і т. ін.



Співвідношення методу з методологією у цілому

  • Співвідношення методу з методологією у цілому

  • Методологія – це повна система методів, що застосовуються у конкретній науці. Методологія, з іншого погляду, є сукупність основних філософських положень, які відображають первинні гносеологічні концепції формування і аналізу наукових знань.

  • Рівні методології:

  • 1. Категоріальний рівень (ним керуються спеціальні методології); у його межах розробляють загальні принципи пізнання; загальні форми законів руху мислення та шляху до об’єктивності мислення.

  • 2. Методологія наукового пізнання (є середнім рівнем методології). Крім методу на цьому рівні розглядаються об'єкт і предмет дослідження; спеціальні методологічні принципи, шляхи пізнання (теоретичний та емпіричний), а також понятійно-категоріальний апарат.

  • 3. Теорія методів конкретних наук.



Єдність теорій і методу

  • Єдність теорій і методу

  • Теорія – форма існування наукового знання про певну галузь об’єктивної реальності, особливим чином організована система логічно взаємопов’язаних суджень, що описують, пояснюють і дають можливість передбачити явища.

  • Теорія організується у ціле за допомогою логічних принципів.

  • В теорії зафіксовано знання об’єктивних закономірностей, притаманних предмету (об’єкту) дослідження. Теорія відображає протиріччя сутності цього об’єкта.



Єдність теорій і методу

  • Єдність теорій і методу

  • Найбільш глибоке протиріччя об’єкта полягає в тому, що він розпадається на явище і сутність і виступає як їх єдність. Відображенням цього в теорії є наявність емпіричного і абстрактного знання. Теорія складається з описання й пояснення. Описання об’єкта здійснюється з боку явищ, а пояснення – з боку сутності.

  • Функції теорії – описування, пояснення і прогнозування.

  • Функції методу – отримання, застосування (перевірка) і розвиток теорії.





крізь методи аналізу і синтезу елементів свідомості і психіки (Бен, Вундт, Коффа, Дильтой та ін.);

  • крізь методи аналізу і синтезу елементів свідомості і психіки (Бен, Вундт, Коффа, Дильтой та ін.);

  • крізь фундаментальний підхід до вивчення психічного як здібності, що відповідає потребі в ефективному життєвому функціонуванні і особистісному зростанні (А. Маслоу);

  • крізь спостерегацько-рефлексивний метод розуміння психіки як феномена, що не має темпорально-просторових характеристик і відкривається у самопізнанні і саморозкритті (Гуссерль);

  • крізь метод вивчення поведінки, що взагалі залишає психіку поза межами наукового пізнання (Уотсон).



Протиріччя класичної психології свідомості і біхевіоризму сформували кризу психології на початку ХХ століття, глибоко відрефлексовану С.Л. Рубінштейном.

  • Протиріччя класичної психології свідомості і біхевіоризму сформували кризу психології на початку ХХ століття, глибоко відрефлексовану С.Л. Рубінштейном.

  • В роботах Бена, Пфендера надано визначення парадигми, характера наукових узагальнень; категоріальної будови психології; законів і принципів дослідження психіки; ідеї розвитку науки (Джемс); визначення методу описання психічного (Дільтей); феноменологічної редукції (Гуссерль); аналітичного методу (Юнг).



Психіка – ціле, результат актів спостереження і свідомості (Вундт);

  • Психіка – ціле, результат актів спостереження і свідомості (Вундт);

  • ціле, замкнуте у потаємному внутрішньому досвіді (Гуссерль);

  • ціле, що інтегрує психічні функції і способи (свідомі і несвідомі; об’єктивні і суб’єктивні) їх життєві реалізації (Юнг);

  • внутрішнє ціле, співвіднесене із зовнішнім світом за допомогою особистого функціонування (Маслоу)

  • Оригінальний спосіб інтеграції психічних «елементів» здійснюється за допомогою виділення їх загальних модальностей: напруження – реалізації; збудження – заспокоєння; прагнення до наближення – запобігання; активності – реактивності; задоволення – незадоволення; розрізнення – оточення; спрямованості на об’єкт – спрямованості на суб’єкта; репродукції – творчості; адаптації – регуляції (Вундт та ін.)



Отже психіка характеризується як мультимодальна, багатоякісна, поліфункціональна.

  • Отже психіка характеризується як мультимодальна, багатоякісна, поліфункціональна.

  • Узагальнюючи, можна прослідкувати дві основні методологічні лінії західної психології:

  • розглядання психічного «у собі» і спроба знайти в ньому його власні чинники активності; і

  • погляд на психіку як на функціональну здібність і якість особистості, яка виявляється крізь зв'язок внутрішнього і зовнішнього.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка