Сентименталізм



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


Сентименталізм

  • Відомості про автора:

  • Макуха Тетяна Петрівна,

  • учитель української мови і літератури Лебедівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

  • Кам′янської районної ради

  • Черкаської області


Сентименталізм

  • (від фр. sentiment – почуття) – напрям у європейській літературі другої половини XVIII – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням глибоко відтворити духовний світ, почуття, пристрасті та переживання простої людини й викликати в читачів сердечне співчуття до несправедливо скривджених та обділених долею героїв.

  •              



Сентименталізм дістав свою назву

  • від заголовка роману англійського письменника Лоренса

  • Стерна “Сентиментальна подорож по Франції та Італії” (1768)



існувало в Англії ще до публікації стернівського роману. Його перше використання зафіксував англійський словник 1749 року. Воно вживалося у двох основних значеннях: «розсудливий» і «здатний до співчуття». Та з 60-х років XVIII ст. слово починає вживатися переважно із другим значенням.

  • існувало в Англії ще до публікації стернівського роману. Його перше використання зафіксував англійський словник 1749 року. Воно вживалося у двох основних значеннях: «розсудливий» і «здатний до співчуття». Та з 60-х років XVIII ст. слово починає вживатися переважно із другим значенням.



головні герої творів – ідеальні, позбавлені найменших негативних рис вихідці з народу;

  • головні герої творів – ідеальні, позбавлені найменших негативних рис вихідці з народу;

  • об′єктом зображення у творі є подія, яка зворушує читача (нещасливе кохання, страждання самотньої людини, смерть тощо);

  • основні мотиви творів - любов з першого погляду, довічна вірність закоханих, передчасна смерть від туги за дорогою людиною тощо;

  • завдання митця - зосереджувати увагу читача на внутрішньому світі простої людини, збуджувати глибокі переживання, щоб у такий спосіб сприяти облагородженню характеру та способу життя;

  • відмова від орієнтації на античність, інтерес до сучасності;

  • ідеалізація національної старовини;

  • тісний зв′язок з фольклором та етнографією, звідки беруться теми, сюжети, образи, художні засоби;

  • посилення уваги до пейзажу, зображення його у зв′язку з переживаннями героя;

  • наявність авторських ліричних відступів;

  • вільна побудова твору.



класицистичну ієрархію жанрів, зокрема їх поділ на «високі» та «низькі». Усі вони стали вважатися рівноправними. Жанри, що домінували в літературі класицизму (ода, трагедія, героїчна поема), поступаються місцем новим різновидам творів. Зміни відбуваються в усіх родах літератури.

  • класицистичну ієрархію жанрів, зокрема їх поділ на «високі» та «низькі». Усі вони стали вважатися рівноправними. Жанри, що домінували в літературі класицизму (ода, трагедія, героїчна поема), поступаються місцем новим різновидам творів. Зміни відбуваються в усіх родах літератури.



Лірика Епос Драма

  • Лірика Епос Драма

  • - елегія; - щоденник; - міщанська драма

  • - медитація; - подорожні записки; - серйозна комедія

  • - послання; - епістолярний роман; - сльозлива комедія

  • - ідилія. - роман-подорож.



подорожні нотатки («Сентиментальна подорож» Л. Стерна, «Подорож з Петербурга в Москву» О. Радищева);

  • подорожні нотатки («Сентиментальна подорож» Л. Стерна, «Подорож з Петербурга в Москву» О. Радищева);

  • епістолярний роман («Страждання юного Вертера» Й.В.Гете);

  • сімейно-побутова повість («Бідна Ліза» М.Карамзіна);

  • повісті-сповіді («Сповідь» Ж.-Ж. Руссо);

  • повісті-спомини («Черниця» Д. Дідро).













у повістях Г.Ф.Квітки-Основ′яненка “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”;

  • у повістях Г.Ф.Квітки-Основ′яненка “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”;

  • у п′єсі І.П.Котляревського “Наталка Полтавка”



Як довідуємося із “Супліки…”, скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось “і звичайне, і ніжненьке, і розумне”. Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Квітка і намагався зреалізувати у своїй повісті “Маруся”, добре усвідомлюючи, що від його успіху залежатиме, чи припинять убивати молоду українську літературу.

  • Як довідуємося із “Супліки…”, скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось “і звичайне, і ніжненьке, і розумне”. Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Квітка і намагався зреалізувати у своїй повісті “Маруся”, добре усвідомлюючи, що від його успіху залежатиме, чи припинять убивати молоду українську літературу.



психологізм твору (автор досить уміло розкриває внутрішній світ героїв, передає найтонші порухи їхніх душ);

  • психологізм твору (автор досить уміло розкриває внутрішній світ героїв, передає найтонші порухи їхніх душ);

  • особлива роль пейзажів (самі собою картини природи надзвичайно поетичні, наповнені словесною музикою, крім того, вони увиразнюють почуття і переживання героїв);

  • відтворення етнографічного аспекту селянського життя (Квітка – один із найкращих знавців народного побуту);

  • багатство джерельно чистої народної мови.







1819 рік, коли вперше було інсценізовано п′єсу І.Котляревського “Наталка Полтавка”, вважають роком народження українського професійного театру, а саму драму, за влучним висловом І.Карпенка-Карого, іменують “праматір′ю українського народного театру”.

  • 1819 рік, коли вперше було інсценізовано п′єсу І.Котляревського “Наталка Полтавка”, вважають роком народження українського професійного театру, а саму драму, за влучним висловом І.Карпенка-Карого, іменують “праматір′ю українського народного театру”.



Коли І.Котляревський став директором Полтавського театру, його прикро вразила й обурила п′єса російського драматурга А.Шаховського “Казак-стихотворец”, у якій було подано жалюгідну пародію на український світ. Письменник вирішив оборонити гідність рідного народу. Його “Наталка Полтавка” показала достеменні українські характери та довела усім скептикам, що українською мовою можна передати найтонші ліричні почуття.

  • Коли І.Котляревський став директором Полтавського театру, його прикро вразила й обурила п′єса російського драматурга А.Шаховського “Казак-стихотворец”, у якій було подано жалюгідну пародію на український світ. Письменник вирішив оборонити гідність рідного народу. Його “Наталка Полтавка” показала достеменні українські характери та довела усім скептикам, що українською мовою можна передати найтонші ліричні почуття.



В чім же сила п′єси, в чім її чаруюча душу краса? В простоті, в правді і найголовніше – в любові автора до свого народу, в любові, котра із серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його твір!

  • В чім же сила п′єси, в чім її чаруюча душу краса? В простоті, в правді і найголовніше – в любові автора до свого народу, в любові, котра із серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його твір!

  • І.Карпенко-Карий



в українській літературі “сентименталізм є стильовою домінантою у творчості Квітки-Основ′яненка, а вагомим елементом мистецької манери – в багатьох вітчизняних письменників, що спричинено, по-перше, сентиментальністю української душі як такої, по-друге, історичною ситуацією в Україні, коли особистість у її приватному житті принижувалася й пригнічувалася сильними світу сього. Духовне піднесення й естетизація почуттів простої людини спостерігається у творчості Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Старицького, М.Кропивницького, Олени Пчілки, Б.Грінченка та багатьох інших письменників” (Г.Токмань).

  • в українській літературі “сентименталізм є стильовою домінантою у творчості Квітки-Основ′яненка, а вагомим елементом мистецької манери – в багатьох вітчизняних письменників, що спричинено, по-перше, сентиментальністю української душі як такої, по-друге, історичною ситуацією в Україні, коли особистість у її приватному житті принижувалася й пригнічувалася сильними світу сього. Духовне піднесення й естетизація почуттів простої людини спостерігається у творчості Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Старицького, М.Кропивницького, Олени Пчілки, Б.Грінченка та багатьох інших письменників” (Г.Токмань).



Літературознавець Д.Чижевський вважає, що в українській літературі “немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму. У них є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, «чутливого» змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора”.

  • Літературознавець Д.Чижевський вважає, що в українській літературі “немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму. У них є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, «чутливого» змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора”.



Літературознавчий словник-довідник / Гром′як Р.Т.,Ковалів Ю.І.,

  • Літературознавчий словник-довідник / Гром′як Р.Т.,Ковалів Ю.І.,

  • Теремко В.І. –К.: Академія, 2007. – 752 с.

  • Наєнко М. Художня література України. – К.: Просвіта, 2005.-

  • 660 с.

  • Пахаренко В. Українська література: Підручник для 9 класу. –

  • К.: Генеза, 2004. – 392 с.

  • Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький світ / Дивослово.-

  • 2001.- №4 .- С.56 – 59.

  • www.ukrlib.com.ua

  • www. google.com.ua




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка