Серцево-легенева та мозкова реанімація на догоспітальному етапі



Дата конвертації08.06.2016
Розмір446 b.


Серцево-легенева та мозкова реанімація на догоспітальному етапі


Реаніматологія повинна розглядатися, як протест проти необгрунтованої смерті, як віра в значимість і нескінченну цінність людського життя, як прагнення втримати життя, що показує людину, але ще не вичерпало себе

  • Реаніматологія повинна розглядатися, як протест проти необгрунтованої смерті, як віра в значимість і нескінченну цінність людського життя, як прагнення втримати життя, що показує людину, але ще не вичерпало себе

  • Академік В.А. Неговський

































































































































































Гостра дихальна і серцево-судинна недостатність



Анатомо-функціональні особливості дихальної системи.

  • Щодоби організм людини споживає близько 700 л кисню та виділяє 550л. вуглекислого газу. Кисень забезпечує процеси мітохондріального та мікросомального окислення, перекисне окислення ненасичених жирних кислот та оксидазні реакції. Найважливіша його роль - окисне фосфорилювання в клітинах.

  • Розрізняють зовнішнє (легеневе) і внутрішнє дихання (сполучення кисню з гемоглобіном, транспортування його серцево-судинною системою до тканин, участь кисню в клітинних метаболічних реакціях). Дихальний об'єм (ДО) у чоловіків становить 450 - 800 мл., у жінок - 400 - 700 мл. Його вимірюють спірометром, або волюметром. Об’єм анатомічного мертвого простору (ОМП) становить близько 30% усього ДО ( 2,22 мл/кг маси тіла). Хвилинна вентиляція легень (ХВЛ) становить ДО * ЧД = мл. Про ефективність зовнішнього дихання судять по альвеолярній вентиляції легень (АВЛ), який визначає об’єм дихальної суміші що поступає до альвеол за хвилину. Він менший за ХВЛ на величину об’єму мертвого простору АВЛ = (ДО - ОМП) * ЧД (мл).

  • В нормі гемоглобін в артеріальній крові насичений на 96% киснем (НbО2). Один грам його може приєднати 1,34 - 1,39 мл кисню. При показниках гемоглобіну 120 - 140 г/л в одному літрі міститься 170 - 190 мл кисню (VO2а).



Дихальна недостатність

  • Нездатність організму забезпечити адекватне метаболічним потребам поступлення, перенос кров’ю та засвоєння клітинами кисню (гіпоксична, гемічна, тканинна гіпоксія) і виведення вуглекислого газу (гіперкапнія).

  • Найбільш характерними ознаками дихальної недостатності є: повна зупинка дихання (апное);рідке дихання, з частотою менше 12 у хв (брадипное); почащене дихання, з частотою більше 20 у хв (тахіпное); поверхневе дихання (ДО становить менше 5 мл на 1 кг маси тіла); дихальна “анархія” (нерегулярне дихання з паузами та неоднаковою амплітудою дихальних рухів):а) дихання Чейн-Стокса (періоди апное, що змінюються хаотичним частим диханням); б) дихання Біота (чергування періодів апное та частого дихання однакової амплітуди); в) утруднене дихання (чутне на відстані, з порушенням співвідношення фази вдиху та видиху); г) інспіраторна задишка ( затруднений вдих); д) експіраторна задишка (затруднений видих). .



Ознаки загрозливих станів, які потребують проведення ШВЛ:

  • Відсутність притомності ( кома), судоми, сіро- синюшне забарвлення пітливої холодної шкіри.

  • Сповільнення дихання до 6 у хвилину чи почащення його до 40 у хвилину, що супровод-жується значним зниженням дихального об’му.

  • Надмірна екскурсія грудної клітки, скорочення різ-них груп м’язів, не підкріплені вентиляцією легень,

  • Поява патологічних типів дихання.

  • Зниження гемодинамічних показників до критичних цифр (систолічного артеріального тиску до 60 мм.рт.ст.), грубі порушення серцевого ритму,

  • Зниження рО2а до 60 мм.рт.ст. чи зростання рСО2а понад 60 мм.рт.ст.



Невідкладні заходи:

  • Для профілактики аспірації хворого необхідно поверну-ти на бік, дещо опустивши верхню половину тулуба (при ймовірній регургітації шлунковий вміст витікатиме через рот назовні, а не затікатиме в трахею),

  • Розкрити рот, марлевим тампоном на затискачі (чи пальцем, огорнутим марлею) очистити порожнину рота та горла від вмісту,

  • Розігнути шию хворого, підклавши під плечі валик так, щоб голова відкинулась назад.

  • Вивести нижню щелепу вперед і доверху так, щоб її зуби зафіксувались об зуби верхньої щелепи.

  • При наявності повітроводу ввести його у порожнину рота і при відсутності спонтаного дихання проводити ШВЛ, краще за допомогою ручного портативного апарата.



Невідкладні заходи спеціалізованої бригади:

  • Повторно оцінити прохідність ДШ способом прямої ларингоскопії.

  • Очистити ВДШ від наявних рідин (харкотиння, крові, шлункового вмісту) за допомогою електричного чи вакуумного відсмоктувача.

  • При неефективному диханні проводити ШВЛ за допомогою маски мішком Амбу чи апаратом ШВЛ, підключивши подачу кисню в об’ємі 8 - 10 л у хв.

  • Налагодити систему для проведення інфузійної терапії, катетеризувати центральну чи периферійну вену.

  • При неефективному власному диханні хворого заінтубувати, перевівши його на кероване дихання.

  • Ввести зонд у шлунок та очистити його від вмісту,

  • Завести карту індивідуального спостереження за хворим, проводити етіотропну терапію.

  • Провести всебічне інструментальне та лабораторне обстеження хворого



Бронхообструктивний синдром

  • Характеризується стійким або тимчасовим звуженням трахеї або бронхів різного калібру і викликає тяжкі вентиляційні порушення (до 1 доби).

  • Причинами можуть бути (бронхіти, пневмонії, туберкульоз, сторонні тіла та ін.)

  • Розвивається інтерстиціальний і альвеолярний набряк легень, проявляється вираженою ядухою.



Астматичний статус

  • Довготривалий напад ядухи, зумовлений спазмом бронхів і порушенням їх прохідності, який не припиняється під впливом лікувальних заходів протягом декількох годин, діб.

  • Основними причинами є: алергічні, неврогенні або ендокринні фактори, які підвищують тонус блукаючого нерва і знижують тонус симпатичної нервової системи, внаслідок чого виникає спазм гладкої мускулатури бронхів, звуження їх просвіту, підвищення секреції і набряку слизової оболонки.

  • Виділяють: 1. Анафілактичну форму - протікає дуже бурхливо. 2. Метаболічну форм статусу, пов’язану з метаболічними процесами в організмі, які блокують В-адренергічні рецептори.

  • Приступи виникають раптово, хворі приймають вимушене положення - сидять, спершись рука-ми на ліжко або на стілець, короткий вдих і утруднений сповільнений видих.



Основними ознаками астматичного стану є

  • Швидке наростання обструкції легень;

  • Відсутність ефекту від призначеного лікування;

  • Наростання дихальної недостатності. Якщо не настає покращання стану, швидко розвивається гіпоксія (зменшення кисню в організмі), гіперкапнія (накопичення СО2 ), після яких виникає гіпоксична кома.





Перша медична допомога

  • 1. Хворому слід надати функціонально-вигідне положення, розстібнути комірець, відкрити кватирку або вікно та ін.

  • 2. Для зняття ядухи застосувати: сальбутамол, вентолін, беротек та ін.), Для підсилення ефекту дають (теофілін 0,15 г, теопек 0,3 г або теофедрин по 1 табл.), в/в вводять 2,4 % 5-10 мл р-ну еуфіліну.

  • 3. У тяжких випадках здійснюють ін'єкції 0,005 % 1мл р-ну бриканілу або 5 % 0,5-1 мл ефедрину, рідше 0,1 % 0,3-0,5 мл адреналіну. Крім цього, використовують спазмоліти-чні, антигістамінні, седативні препарати (2 % р-н 2 мл но-шпи, 2 % р-н 1 мл димедролу, 0,5 % розчин сибазону по 2-4 мл або 20 % р-н натрію оксибутирату, по 10-20 мл в/в).

  • При відсутності ефекту вводять р-н гідрокортизону (150-200 мг в/в кожні 2-3 год), р-н преднізолону (по 60 мг кожні 4-6 год), р-н дексаметазону (по 8-16 мг кожні 6 год). Хворого у напівсидячоу положенні госпіталізують у відділе-ння інтенсивної терапії, здійснюючи: інгаляцію зволоженого кисню, кардіомоніторний контроль та інфузійну терапію.



Перша медична допомога

  • Підпливати до утопаючого треба ззаду, краще взяти його за волосся або під пахви, перевер-нути лицем вгору і пливти до берега.

  • При наявності свідомості необхідно: зняти одяг, заспокоїти, тепло закутати, дати випити гарячий чай, настойку валеріа-ни, конвалії та ін.

  • Якщо постраждалий перебуває в агональному стані слід негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію.

  • Не доцільно тратити дорогоцінний час на перевертання хворого головою вниз та звільнення від води трахеї й бронхів !!!



Странгуляційна асфіксія

  • Це синдром гострої дихальної і с-с недостатно-сті, який розвивається при стисканні шиї.

  • Причини: суіцідальні спроби, вбивства та ін.

  • Клініка. Шкірні покриви бліді, акроціаноз, судомний синдром, зіниці розширені та ін.

  • Перша медична допомога: 1. ШВЛ і переведення його на апаратну ШВЛ.

  • 2. Протисудомна терапія (2-4 мл реланіума на 10-20 мл 0,9% NaCl та ін.) та симптоматична терапія.



Гостра серцево-судинна недостатність



Анатомо-функціональні особливості серцево-судинної системи.

  • Кровопостачання органів та систем забезпечується насосною функцією сер-цевого м'яза, який при кожній систолі виштовхує 70 - 80 мл крові ( серцевий викид ). За хвилину в людини при частоті серцевих скорочень 70 ударів серце перекачує близько 5 л крові (за добу – понад 7 тонн!).



Вміст крові у судинному руслі (% від ОЦК)

  • У порожнині серця – 3 %;

  • В артеріальній системі – 15 %;

  • У капілярах – 12 %;

  • У венозній системі – 70 %.

  • Капіляри - це розгалуджена сітка найдрібніших судин організму загальною довжиною 90 - 100 тисяч кілометрів. Одномоментно функціонує близько 20 - 25% капілярів.





Схема та методика вимірювання ЦВТ









Гостра серцево-судинна недостатність



Непритомність

  • Раптова короткочасна втрата свідомості, зумовлена гострим порушенням кровопостачання головного мозку.

  • Основною причиною непритомності є : негативні нервово-психічні емоцій (переляк, страх, біль та ін.); різкі зміни положення тіла; розлади функцій судинних рецепторів і судинорухового центру головного мозку та ін.

  • Непритомність розвивається раптово, виникає загальна слабість, запаморочення, шум у вухах, миготіння “мушок”, потемніння в очах, нудота інколи блювання, хворий непритомніє і падає. Пульс стає слабким і частим, дихання прискореним і поверхневим, АТ знижується (80/20 мм рт.ст.), зіниці звужуються.



Перша медична допомога

  • Хворого слід покласти на спину з дещо опущеною головою і піднятими ногами під кутом 45°розстібнути комір, послабити пояс, забезпечити доступ свіжого повітря збризкати обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках, дати вдихнути випари нашатирного спирту.



Колапс

  • Гостра судинна недостатність, що розвивається внаслідок зниження судинного тонусу та слабкості серцевого м’яза.

  • Основні причини: різка зміна положення тіла (ортостатичний колапс); переживання (переляк, страх); сильний біль (або його чекання); захворювання серця, травми, крововтрата та ін.

  • У хворого виникає різка загальна слабість, запаморочення, шум у вухах, він покриває-ться холодним липким потом, виникає блідість шкіри із синюшним відтінком, пульс стає ниткоподібним, знижується АТ, дихання стає частим, поверхневим, свідомість збережена.



Перша медична допомога

  • Хворого слід укласти на спину і припідняти ноги або ніжний кінець ліжка на 30-40 см.

  • Послабити пояс, забезпечити доступ свіжого повітря, дати вдихати випари нашатирного спирту, збризкати обличчя холодною водою. Покласти до ніг теплу грілку, розтерти тіло і кінцівки 40° етиловим спиртом.

  • У тяжких випадках п/ш вводять кордіамін (1 мл), кофеїн (1-2 мл 10 % р-н), мезатон (0,2-0,3 мл 1 % р-н) або норадреналін (0,5-1 мл 0,2 % р-н в 10-20 мл 0,9 % розчину натрію хлориду в/в фракційно).

  • У випадках зупинки серцевої діяльності, дихання слід екстрено приступити до ШВЛ і ЗМС.



Раптова смерть

  • Нагла ненасильницька смерть, яка настає несподівано протягом 6 год від початку появи симптомів у практично здорових людей або у хворих, стан яких був стабільним або покращувався.

  • 80-90 % причиною є хвороби ССС (міокарді-альна і коронарна РСС).

  • Клінічні ознаки: Відсутність пульсу на сонній артерії. Відсутність візуально дихальних рухів грудної клітки. Розширення зіниць



Перша медична допомога

  • Удар в прекардіальну ділянку

  • Пальцьова ревізія прохідності ротової порожнини і верхніх діхальних шляхів

  • Розпочати ЗМС та ШВЛ, одночасно підключити монітор (ЕКГ). Подальші заходи – залежно від показань.



Діагностичними критеріями ІМ на ЕКГє:

  • Підвищення сегмента ST над ізолінією (крива Парді) та зниження зубця R з появою патологіч-ного зубця Q в одному або кількох відведеннях

  • Пізніше настає зниження сегмента ST з форму-ванням від’ємного (”коронарного“) зубця Т.

  • Для інфаркту передньої стінки лівого шлуночка характерні зміни в І, ІІ і грудних відведеннях (V2-V4).

  • При інфаркті задньої стінки лівого шлуночка зміни проходять в ІІ та ІІІ і aVF.





Перша медична допомога

  • У місті хворі на ІМ мають бути госпіталізовані до 3 год, у селах – до 24 год.

  • Першочерговим завданням є ліквідація ішемії міокарда і болю - нітрогліцерин по 1 таб (0,5 мг) з 5-и хв перервами до 3-4 таб або валідол, корвалол та ін. Альтернатива: в/в крапельно р-н нітрогліцерину 1%-1,0 або ізосорбіту динітрату на 200,0 мл NaCl, (при відсутно-сті протипоказань) бета-адреноблокатор (20-40 мг анаприліну per os, або 25-50 мг метапрололу per os або 3-5 мг обзідану в/в).

  • При недостатній аналгезії вводять трамадол, фентаніл, морфін в/в, закис азоту в суміші з киснем.

  • При порушенні ритму, що викликає зниження АТабо синдром стенокардії – антиаритмічна терапія



  • При шлуночкових аритміях в/в лідокаїн 80-100 мг (2 % – 4,5 мл) протягом 3-4 хв + 120 мг в 100 мл 0,9% р-ну NaCl зі швидкістю 2-3 мл/хв. При відсутності ефекту - новокаїнамід по 10-12 мг протягом 30-40 хв.

  • З метою профілактики наростання коронаро-тромбозу застосовують антикоагулянти: в/в 10 000 ОД гепарину або п/ш в живіт або 0,3 мл фраксипарину, 0,2 мл клексану, перора-льно 0,25 г ацетилсаліцилову кислоту та ін.

  • Транспортування хворого на ІМ здійснюють на ношах спеціально обладнаною автомашиною ("інфарктна").



Дефібріляція



Дефібріляція



ЗМС



ВМС



Набор для інтубації трахеї




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка