Шизофренія, клініка, перебіг, методи терапії



Дата конвертації02.01.2017
Розмір445 b.


Шизофренія, клініка, перебіг, методи терапії


Шизофренія – (від schizo – розщеплення, fren – душа) – це ендогенне прогредієнтне захворювання , яке найчастіше починається у молодому віці (16-30 років) і характеризується розщепленням психічних функцій, різноманітними як основними (негативними, дефіцитарними) розладами (апатія, аутизм та ін.), так і позитивними (додатковими) симптомами (маячення, галюцинації та ін.) і яке призводить до зміни особистості особливого типу(зниження енергетичного потенціалу, емоційне збіднення, прогресуюча інтраверсія).

  • Шизофренія – (від schizo – розщеплення, fren – душа) – це ендогенне прогредієнтне захворювання , яке найчастіше починається у молодому віці (16-30 років) і характеризується розщепленням психічних функцій, різноманітними як основними (негативними, дефіцитарними) розладами (апатія, аутизм та ін.), так і позитивними (додатковими) симптомами (маячення, галюцинації та ін.) і яке призводить до зміни особистості особливого типу(зниження енергетичного потенціалу, емоційне збіднення, прогресуюча інтраверсія).





Історичний екскурс Німецький психіатр Kahlbaum (1828-1899) – описав симптоми кататонії. Нім. психіатр Hecker (1843-1909) – “гебефренію”. Бельг. психіатр Morel (1809-1873) – “раннє недоумство”. Нім. вчений Kraepelin об’єднав раніше описані розлади і виділив основні форми шизофренії. Термін “шизофренія” запропонував швейцарський психіатр E. Bleuler (1911). Рос. психіатр В.Х.Кандінський, француз Клерамбо – синдром Кандінського-Клерамбо.





Епідеміологія Щорічно діагностується приблизно 1 новий випадок на 1000 населення. Це стійкий показник у всьому світі і не залежить від національності і раси. Середній вік початку хвороби складає 15-25 років для чоловіків і 25-35 років для жінок. Частота – 1,9-10 на 1000 населення. Ю.В.Попов і В.Д.Від – хворіють 1,1 % чоловіків і 1,9 % жінок.Напреєнко О.К. – поширеність складає 1-2 %. Шизофренія – саме “дороге” психічне захворювання. США ~ 2% ВНД (7 млрд $). А.Гітлер – знищив усіх душевно хворих.





Етіологія

  • Етіологія

  • Генетичний фактор. Якщо хворий один з батьків, то діти захворюють у 15 % випадків; якщо обоє – в 40 % .

  • Конкордантність 1-яйцевих близнюків щодо шизофренії - 90 %, 2-яйцевих – 15 %.

  • Вплив мутагенних чинників (хімічних, радіаційних та ін.), інфекцій, травм голови, важких переживань.

  • Аутоінтоксикаційна гіпотеза

  • Вірусна гіпотеза

  • Катехоламінова (дисфункція НА і дофаміну в головному мозку).

  • Імунологічна гіпотеза

  • Психоаналітична гіпотеза Freud: “перекошений” і “розщеплений” шлюби





Основний прояв шизофренії – дисоціація (розщеплення) психіки може бути на 3-ох рівнях:

  • Основний прояв шизофренії – дисоціація (розщеплення) психіки може бути на 3-ох рівнях:

  • І рівень. Обов’язковий для всіх форм х-би – втрачається єдність між особистістю і оточуючими і навколишнім світом.

  • ІІ – втрачається взаємозв’язок між двома або більше сферами психіки. “Симфонічний оркестр без диригента”.

  • ІІІ – розщеплення всередині однієї сфери:

  • емоції – амбівалентність

  • воля - амбітендентність





Клініка

  • Клініка

  • За E. Bleuler виділяють дві групи симптомів:

  • Основні (облігатні, обов’язкові, негативні): розщеплення, зниження енергетичного потенціалу, аутизм, збіднення емоцій, волі - апатоабулічний синдром.

  • Другорядні (позитивні) визначають клінічну форму шизофренії: галюцинації, маячення, кататонічні, гебефренічні та ін. прояви.







Другорядні симптоми: страждають усі сфери психіки.

  • Другорядні симптоми: страждають усі сфери психіки.

  • Мислення порушене у 84 % хворих – від нерізкого порушення конкретизації до вираженого недоумства: символіка, зісковзування думок, затримка (шперунг), наплив (ментизм), резонерство, розірваність, маячні ідеї різного змісту.

  • Емоції – 2 полюси: від надмірної чутливості (сенситивності) до байдужості (холодність), ненависть до батьків, емоційна тупість, амбівалентність.

  • Розлади нахилів і інстинктів

  • Воля: абулія, гіпобулія, різні види збудження

  • Сприймання: галюцинації, дереалізація, деперсоналізація.







Діагностичні критерії МКХ – Х

  • Діагностичні критерії МКХ – Х

  • Хоча чітких патогномонічних симптомів шизофренії немає, для практичних цілей доцільно всі симптоми розділити на 2-і групи:

  • 1-ша група:

  • а) ехо думок, вкладання чи відчуження думок (відкритість);

  • б) маячення впливу, яке відноситься до рухів тіла чи кінцівок чи до думок, дій чи відчуттів;

  • в) слухові галюцинації, “голоси”, що коментують поведінку хворого чи обговорюють його між собою; галюцинаторні голоси із середини тіла (псевдогалюцинації);

  • г) стійкі маячні ідеї іншого типу, що неадекватні для даної соціальної культури (ідентифікація себе з релігійними чи політичними фігурами, заяви про надлюдські здібності – керувати погодою, спілкуватись з інопланетянами).

  • Достатньо 1-го чіткого симптому чи 2-х менш чітких.





2-га група:

  • 2-га група:

  • а) постійні галюцинації любої сфери, що супроводжуються маячними ідеями чи постійні надцінні ідеї, що можуть з’являтись щоденно упродовж тижнів чи навіть місяців;

  • б) переривання мислення чи наплив думок, неологізми;

  • в) кататонічні симптоми (збудження, застигання, восковидна гнучкість, негативізм, мутизм, ступор);

  • г) “негативні” симптоми (апатія, збіднення емоцій, аутизм, зниження соціальної активності);

  • д) значна і послідовна зміна поведінки (втрата інтересів, бездіяльність, соціальна аутизація).

  • Потрібно не менше 2-х симптомів, що тривають не менше 1-го місяця. Коли менше, то – “гострий шизофреноподібний психотичний розлад”.





Типи дебюту:

  • Типи дебюту:

  • Гострий, підгострий, поступовий

  • Типи поступового дебюту:

  • Тип характерологічних змін з антисоціальними тенденціями, з манірно-дивацьким забарвленням,

  • Тип психастенічного дебюту (нав’язливості),

  • Тип неврастенічного (астено-іпохондричного) дебюту,

  • Тип істероїдного дебюту,

  • Тип галюцинаторно-маячного дебюту.

  • Типи гострого дебюту:

  • Маніакальноподібний

  • Депресивний (депресія, мутизм, відмова від їжі)

  • Деліріозний

  • Епілептиформний





Форми шизофренії:

  • Форми шизофренії:

  • Проста: починається у підлітковому і юнацькому віці, поступово.

  • Поступове згасання емоційно-вольової активності, зменшення енергетичного потенціалу, аутизм, “філософська інтоксикація”, ментизм, шперунг, гіперестезія, неадекватність емоцій, амбівалентність, емоційна тупість, ворожість до рідних.

  • Параноїдна: юнацький і молодий вік. Початок гострий або поступовий.

  • Основне - маячення різного змісту, часто с-м Кандінського-Клерамбо, з часом – парафренне маячення.

  • Кататонічна форма – рідко тепер зустрічається. Кататонічне збудження або кататонічний ступор





Гебефренічна: Підлітковий і юнацький вік .

  • Гебефренічна: Підлітковий і юнацький вік .

  • Початок частіше гострий.

  • Гебефренічний синдром:

  • Розірваність мислення, ехолалія,

  • ейфорія з пустотливістю, неадекватна розв’язна поведінка, кривляння, “блазнювання”

  • Частіше неблагоприємний прогредієнтний перебіг.

  • Циркулярна (шизоафективний розлад): атипові маніакальні і депресивні фази

  • Фебрильна (гіпертоксична): Гіперпірексія, неправильний тип температурної кривої, затьмарення свідомості, виражена інтоксикація.





Типи перебігу:

  • Типи перебігу:

  • Безперервно-прогредієнтний: прогресивно наростаючі шизофренічні зміни, відсутність спонтанних ремісій

  • Приступоподібно -прогредієнтний (шубоподібний): гострі напади змінюються ремісіями, але дефект особистості наростає з кожним наступним приступом.

  • Рекурентний (приступоподібний): перебіг з поштовхоподібними спалахами і поверненням до початкової хворобливої симптоматики після стійких ремісій. Як правило, супроводжується атиповими маніакальними і депресивними фазами. Дефект особистості виражений мінімально. Зараз виділили в шизоафективний розлад.





Типи ремісій

  • Типи ремісій

  • Повна (ремісія “А”): повне зникнення продуктивної симптоматики при збереженні у частини хворих незначно виражених апато-дисоціативної симптоматики. Не можна працювати із зброєю, отрутами. Суттєво не знижується якість життя.

  • Неповна (ремісія “В”): значне зниження прояву продуктивних симптомів, але зберігаються помірно виражені негативні психотичні розлади і погіршення рівня життєдіяльності (Інв. ІІІ групи).

  • Неповна (ремісія “С”): Помітна редукція продуктивної психосимптоматики, але є вражений дефект особистості за апато-дисоціативним типом, можливі залишкові маячні ідеї, окремі галюцинації (Інвал. ІІ групи).





Часткова (ремісія “Д”) внутрішньолікарняне покращення зменшення гостроти хвороби, певна дезактуалізація психотичних та інших симптомів. Потребують продовження лікування.

  • Часткова (ремісія “Д”) внутрішньолікарняне покращення зменшення гостроти хвороби, певна дезактуалізація психотичних та інших симптомів. Потребують продовження лікування.

  • При шизофренії часто виникають рецидиви, передвісниками якого є:

  • - відмова від прийому ліків

  • - втрата апетиту

  • - не мотивована зміна настрою

  • - зміна поведінки (алкоголізація, аутизація).







Типи дефекту

  • Типи дефекту

  • Апато-дисоціативний, найчастіше. На тлі розщеплення єдності психічних процесів наростає виражений апато-абулічний синдром аж до повної соціально-трудової дезадаптації.

  • Ювенільний: на 1-му місці ознаки шизофренічного недоумства в осіб, які захворіли в дитячому чи підлітковому віці.

  • Параноїдний: на тлі розпаду єдності психіки мають місце параноїдні включення або стійкий парафренний синдром.

  • Психопатоподібний: розщеплення психіки + психопатизація, частіше за експлозивним типом.

  • Змішаний (мозаїчний).





Лікування

  • Лікування

  • При загостреннях – стаціонарне

  • Інсуліношоковий метод: Віденський психіатр М.Закель (1935 р)

  • ЕСТ – 1935 р. угорський психіатр Медуна.

  • Найширше психофармакотерапія

  • На І етапі – зняття психомоторного збудження: аміназин, тизерцин СДД – 600-800 мг

  • Галюцинаторні прояви – галоперидол, др.0,003; 0,005; А- 0,5 %-1 мл

  • СДД – 20-40 мг.

  • Параноїдний синдром – трифтазін, т. 0,005 А – 0,2 % - 1 мл; СДД – 20-60 мг

  • Еглоніл (сульпірід) – т. 0,2; К – 0,05, А. 5% - 2 мл.

  • Хлорпротіксен (труксал) т. 0,025; 0,05; СДД – 200-400 мг





Кататонічна, гебефренічна форми:

  • Кататонічна, гебефренічна форми:

  • Галоперидол – див. вище

  • Мажептил – А 1 % - 1 мл; т. 0,01; СДД – 20-40 мг

  • Проста форма: активуючі нейролептики:

  • Френолон т. 0,005; А 0,5 % - 1 мл; СДД – до 100 мг

  • Сонапакс – т. 0,01 і 0,25; СДД – 100-600мг

  • Неврозоподібна форма : транквілізатори

  • Психопатоподібна: неулептил

  • Гіпертоксична: Аміназин + ЕСТ





Нові препарати

  • Нові препарати

  • Рісперідон (рісполепт) – т. 0,001; 0,002; 0,004. СДД – 4-6 мг.

  • Клопіксол – т. 2,10 і 25 мг.

  • Флюанксол – т. 0,5; 1; 5 мг. СДД – 3-40 мг.

  • Соліан(амісульприд), т. 0,2 і 0,4. СДД – 400-800 мг.

  • Зипрекса(оланзапін), т. 5 і 10 мг. СДД – 5-50 мг.

  • Підтримуюча терапія

  • Модітен-депо: сусп. 2,5 % - 1 мл в/м; 1-3 мл в/м раз в 3 тижні

  • Галоперидолу деканоат 1 мл в/м / міс.(відповідає 50 мг. Звичайного галоперидолу)

  • Клопіксол-депо 1 мл (200 мг) в/м / 3 тижні.

  • Флюанксол – депо 1 мл (20 і 100 мг.)

  • Рісполепт Конста – амп. 1 мл (25 мг.) в/м/2 тижні





Експертиза

  • Експертиза

  • Трудова - ремісія “В” – інваліди ІІІ групи

  • Ремісія “С” – інваліди ІІ групи. Іноді І групи

  • Військова – не служать у війську, знімаються з військового обліку

  • Судова – недієздатні в період загострення.

  • В період повної ремісії – дієздатні і осудні

  • Прогноз (Каплан і Седок, 1935)

  • 1/3 – ведуть нормальний соціально компенсований спосіб життя.

  • 1/3 – упродовж життя відмічаються психопатологічні прояви, але здатні до досить нормального співіснування в суспільстві.

  • 1/3 – виражені психотичні розлади, потребують частої госпіталізації, при цьому 10 % хворих тривалий час перебувають у психіатричних закладах.



Дякую за увагу




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка