“Щоденник”, як І весь архів О. Довженка, зберігається в цгали (Москва). Право розпоряжатися усією спадщиною належало дружині Ю. Солнцевій. Вона заповіла дозвіл на публікування двом літераторам – О. Підсусі та Ю. Левіну



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.



“Щоденник “– це молитва-розпач, це надсадно-тяжкі роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота над долею України, роздуми Громадянина над майбутнім свого народу.

  • “Щоденник “– це молитва-розпач, це надсадно-тяжкі роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота над долею України, роздуми Громадянина над майбутнім свого народу.

  • Митець поділяє себе на власне”Я” – суто Довженко і на “Я”- ліричного героя.

  • Людині,що прискіпливо вдивлялася в себе, було не 60 і не 70, щоб підволити підсумки, а всього тільки 45 – вік зрілості, повноти сили й творчих планів.



“Щоденник”, як і весь архів О. Довженка, зберігається в ЦГАЛИ (Москва). Право розпоряжатися усією спадщиною належало дружині Ю. Солнцевій.Вона заповіла дозвіл на публікування двом літераторам – О. Підсусі та Ю. Левіну .

  • “Щоденник”, як і весь архів О. Довженка, зберігається в ЦГАЛИ (Москва). Право розпоряжатися усією спадщиною належало дружині Ю. Солнцевій.Вона заповіла дозвіл на публікування двом літераторам – О. Підсусі та Ю. Левіну .

  • В долі архіву є багато загадкового.Частина знаходиться у Києві, інша – у Москві.

  • Відновити повний текст можна тільки після 2009 року.



"Прокурорiв у нас вистачить на всiх, не вистачить учителiв, бо загинуть на вiйнi, не вистачить технiкiв, трактористiв, iнженерiв, агрономiв..."(12.07.1942,ст.296 i 7.11.1956,ст.542).

  • "Прокурорiв у нас вистачить на всiх, не вистачить учителiв, бо загинуть на вiйнi, не вистачить технiкiв, трактористiв, iнженерiв, агрономiв..."(12.07.1942,ст.296 i 7.11.1956,ст.542).

  • "Вiйну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренiя або чума. Вiйна - дурна."(19.11.1945,ст.415

  • "Якiсть вiйни - це якiсть органiзацiї суспiльства,народу... Антикультурний стиль життя нашого народу - антикультурний стиль вiйни"(6.07.1942,ст.290 i 7.07.1942,ст.291).



"Скромненька наша Україна..."(29.10.1954,cт.527)

  • "Скромненька наша Україна..."(29.10.1954,cт.527)

  • ,

  • "Україна поруйнована, як нi одна країна в свiтi"(запис вiд 6.12.1943).

  • «Український чесний наш народ понiс найтяжчi жертви в цiй вiйнi"(12.07.1942,ст.295),

  • "Пiд моїм українським дубом їдять жолудi... свинi й шакали"(14.04.1942,ст.208).

  • . земляки - "...квiти бур'яновi, бур'яном забитi"- не хочуть вивчати своїє iсторiї - "Боже, до чого ж вона сумна i безрадiсна. До чого вона невдала і безпросвітна…» (27.04.1942,ст.216) - а "народ, що не знає своїє iсторiї, є народ "(25.05.1942,ст.241)

  • . "Об'єдналися усi українськi землi. Буде єдине стадо i пастир. Усi тепер будемо однакi... Одягнемо прекрасну Буковину, мальовничу слов'янку, в церебкопiвський

  • бушлатземлянистий..."(запис вiд 2.07.1942 ).

  • "Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвiту де-не-де"(23.04.1942,ст.215)



Я глибоко переконаний,що німці одружуються з нашими дівчатами згідно таємного наказу: убити ворожих солдатів і забрати в подружжя ворожих жінок.

  • Я глибоко переконаний,що німці одружуються з нашими дівчатами згідно таємного наказу: убити ворожих солдатів і забрати в подружжя ворожих жінок.

  • А найстрашніше – дівчата не знають, що, виходячи заміж за німця, вони зраджують Батьківщину.

  • Їх не учили Батьківщині – їх учили класовій ворожнечі і боротьбі. Їх не учили історії.

  • ..вона прощалася з людьми і Батьківщиною, їдучи на безнадійну загибель



“Я зневажаю уряд України за його скотиняче ставлення до культурних пам”ятників своєї старовини. У нього немає любові до народу. Народ має багато підстав ненавидіти всіх нас за це”.

  • “Я зневажаю уряд України за його скотиняче ставлення до культурних пам”ятників своєї старовини. У нього немає любові до народу. Народ має багато підстав ненавидіти всіх нас за це”.

  • “І хоч Україна з останніх сил зберігає острівці своєї культури, на них ведеться наступ, за їх знищення нікого не судять, хіба що нагороджують”.

  • “Одне слово, двадцятий вік помстився. Погуляв по слідахі дев”ятнадцятого, і сімнадцятого, і одинадцятого. Зоставив биту цеглу, кам”яні коробочки, на які противно дивитися,і покарбовану землю.”

  • “Яка шкода, що найпотворніші будинки в Києві _ будинок ЦК. Раднаркому, КВО, універмаг зосталися цілими.Зостався і ідіотський будинок воєнвєда проти”Арсеналу”, і найдурніший з усіх залізничних вокзалів, які я абиколи бачив.”



Все життя скорботне (Евріпід)

  • Все життя скорботне (Евріпід)

  • Ти будеш змінювати життя і нічому не порадуєшся. Те, що перед тобою, не подобається тобі, і ти оддаватимеш перевагу тому, чого немає. (Евріпід)

  • Людина міряється не з ніг до голови, а від голови до неба (Конфуцій)



Мирне населення було кинуте радянською армією напризволяще, але після війни планувалося спитати за все якраз у мирного населення.

  • Мирне населення було кинуте радянською армією напризволяще, але після війни планувалося спитати за все якраз у мирного населення.

  • Генерали не дбали про те, щоб виграти бій з меншими втратами, навпаки, хизувалися один перед одним. Як і командири нижчих рангів, коли багато бійців гинуло.

  • Боже, скільки нещасть народу принесли наші тупоголові воєначальники і скільки ще принесуть!Вони будуть карать ні в чім не повинний народ за те, що не вміли командувати і тікали з орденами під хвостами у кобил.Каратимуть за те, що народ просто був під німцями і мусить якось жити, а не повісився увесь чи не був розстріляний німцями.



“Україна втратила за час війни тринадцять мільйонів людей. До Сибіру вислали перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають чимало. Таким чином. Велика Вдовиця втратила сорок відсотків своїх убитими. Спаленими, покатованими, засланими в заслання, вигнаними в чужі землі на вічне блукання…”

  • “Україна втратила за час війни тринадцять мільйонів людей. До Сибіру вислали перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають чимало. Таким чином. Велика Вдовиця втратила сорок відсотків своїх убитими. Спаленими, покатованими, засланими в заслання, вигнаними в чужі землі на вічне блукання…”

  • “…ще шість мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік.”

  • “за двадцять з чимось довоєнних років в ній не прибавилось населення, хоч і стояла вона майже на першому місці по народженню в Європі, та вельми жаждали боги…” (6 вересня 1945 року)



"Часто думаю собi, як марно пропало моє життя..."(10.04.1942,ст.204).

  • "Часто думаю собi, як марно пропало моє життя..."(10.04.1942,ст.204).

  • "Перед смертю попрошу поховати мене десь на лаврських старовинних горах..."(4.05.1942,ст.222).

  • "Менi сорок вiсiм рокiв. Моєму серцю - шiстдесят. Воно зносилося вiд частого гнiву, i обурення, i туги... Я ненавидiв другоряднiсть i боровся з нею скрiзь... Почну працювати, як слуга свого народу i його художник. Про нього я мушу думати, йому вiддати всi рештки сил i серед нього умерти тихо..."(6.06.1942,ст.258-259)

  • . "Художнику треба, очевидно, мучитись все життя"(29.11.1943,cт.325).

  • "Менi хочеться вмерти. Менi здається, що я прожив уже все своє життя, немов ангели покинули мою душу"(16.12.1943,ст.342).

  • "Мене засуджено до смертної кари через отруєння чашою цикути нацiоналiзму..."(21.12.1943,ст.347).

  • "У мене нещасливий дiм. У молодостi в ньому не лунали дитячi крики, плач iсмiх, i зойк "(11.01.1944,ст.355).

  • "Єдине, що мене заспокоює, - моє чисте сумлiння... Прощаю всiх, хто заподiяв менi зло. Не хочу носити в душi зла "(21.02.1944,ст.360).

  • "Сьогоднi роковини моєї смертi..."(31.01.1945,ст.370).



  • Ми раби..."ст.252, бо нiколи не був байдужим (ст.376).

  • Що ж буде народом нашим

  • Образ нещасної моєї України, на полях, i на костях, i на сльозах, i на кровi якої буде здобута перемога, заслонив в моїй душi все. З ним я i закiнчу своєжиття(6.06.1942,ст.260)

  • Свiте мiй убогий ! Покажи менi, де на тобi пролилося ще стiльки кровi, як у нас на Українi. Нема другої України.



". Чи, може, писати "Пiсню про Сталiна"? Господи, знову заблудився мiж трьох сосен". Знав, що багато письменникiв рятували своє життя саме дифiрамбами в адресу Сталiна.

  • ". Чи, може, писати "Пiсню про Сталiна"? Господи, знову заблудився мiж трьох сосен". Знав, що багато письменникiв рятували своє життя саме дифiрамбами в адресу Сталiна.

  • Вiн на це не пiшов, i тому вислухав грiзнi дорiкання "друга Берiї", "холоднодухої i злої людини" режисера М.Чiаурелi:"Ти вождю пожалiв десять метрiв плiвочки. Ти жодного епiзоду в картинах йому не зробив. Пожалiв! Не хотiв зобразити вождя! Гордiсть тебе заїла, от iзагибай тепер..." Що ж, вiн не просто пожалiв вождевi "десять метрiв плiвочки", а свiдомо не уславив "мудрiсть Сталiна", бо вже тодi сумнiвався у правотi iдеологiчних сталiнських постулатiв, концепцiй класової боротьби, яка породила репресiї, зневiру, страх, недовiру один до одного, моральну деградацiю i бездуховнiсть, знищенння нацiональної гордостi, принесла мiльйонам людей концтабори, голодомор, глибокi розчарування...



“Помітив я ще одне у переселенців: ніде не зустрів жодного веселого обличчя. Усі невеселі, стурбовані. І багато облич печальних. Важко живеться народу. Немає пісень. Ніде не співають. Є горілка. Як страшенно дорого обійшлося народові нашому війна”

  • “Помітив я ще одне у переселенців: ніде не зустрів жодного веселого обличчя. Усі невеселі, стурбовані. І багато облич печальних. Важко живеться народу. Немає пісень. Ніде не співають. Є горілка. Як страшенно дорого обійшлося народові нашому війна”

  • .

  • Інші греблі? Зокрема, Кременчуцька? Чи потрібна вона?Для чого вона?Для постачання запорізьких турбін? А може,плюнути нам на ці турбіни, на сії вісім тощих фараонових корів?

  • Чи не дорого нам обійдуться сії їхні кіловати?

  • Нищення сіл, які ідуть під воду показано як апокаліпсис, кінець українського національного світу.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка