Синтетичний вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою



Дата конвертації28.05.2016
Розмір445 b.



Синтетичний вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.

  • Синтетичний вид мистецтва, засобом виразності якого є сценічне дійство, що виникає в процесі гри актора перед публікою.



Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію й ін.

  • Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Його твори містять у собі практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію й ін.





Найдавніші ритуально-обрядові, а потім фольклорні дійства були предтечами театру, вони проводилися у відповідних місцях — поляни, горби, гори, дороги, вулиці, селянські двори, самі будівлі і їх внутрішні приміщення виступали, водночас, й місцем лицедійства, й глядацькою залою. Аж ось, справжнім праобразом теперішнього класичного театру стали амфітеатри Елінів.

  • Найдавніші ритуально-обрядові, а потім фольклорні дійства були предтечами театру, вони проводилися у відповідних місцях — поляни, горби, гори, дороги, вулиці, селянські двори, самі будівлі і їх внутрішні приміщення виступали, водночас, й місцем лицедійства, й глядацькою залою. Аж ось, справжнім праобразом теперішнього класичного театру стали амфітеатри Елінів.



Давньогрецький театр

  • Давньогрецький театр

  • (V ст. до н. е.).

  • Грецькі будівлі театру називалися театрон («бачачи місце»). Театри були великі, розташовувалися на відкритому повітрі, тобто, побудовані на схилах пагорбів. Вони складалися з трьох основних елементів: орхестра, скена і театрон.





Мельпомена

  • Мельпомена



Їх визначальним явищем стала, саме, популяризація театру, як мистецтва й культурної події по більшості тодішнього світу. Характеристики римських театрів схожі з раніше грецькими театрами, оскільки, значну частину архітектурного впливу римляни перейняли від греків. Театри вони були повністю закритими будівлями з усіх боків й мали, здебільшого, овальну форму.

  • Їх визначальним явищем стала, саме, популяризація театру, як мистецтва й культурної події по більшості тодішнього світу. Характеристики римських театрів схожі з раніше грецькими театрами, оскільки, значну частину архітектурного впливу римляни перейняли від греків. Театри вони були повністю закритими будівлями з усіх боків й мали, здебільшого, овальну форму.





Це час нової структурної реформи театру. Опісля часів Релігійного фанатизму й гоніння лицедіїв, почалося невелике послаблення в громадах країн Європи. Тепер ключовим місцем зібрань людей, окрім церкви, знову виступили театри, правда, вони вже не мали сили та впливу збирати великі маси глядачів, тому почали використовуватися будівлі сановних та впливових жителів міст, які згодом дарували свої будівлі цим театрам, або ж залишали собі опіку над театральними трупами (зчаста самі королівські родини виступали в лиці таких меценатів, даруючи своїм громадам такі будівлі).

  • Це час нової структурної реформи театру. Опісля часів Релігійного фанатизму й гоніння лицедіїв, почалося невелике послаблення в громадах країн Європи. Тепер ключовим місцем зібрань людей, окрім церкви, знову виступили театри, правда, вони вже не мали сили та впливу збирати великі маси глядачів, тому почали використовуватися будівлі сановних та впливових жителів міст, які згодом дарували свої будівлі цим театрам, або ж залишали собі опіку над театральними трупами (зчаста самі королівські родини виступали в лиці таких меценатів, даруючи своїм громадам такі будівлі).



Виникнення театру на всіх континентах відбувалося однаково — у зв'язку з первісними ритуальними дійствами. Надалі у своєму розвитку театри різних країн ішли по різних шляхах.

  • Виникнення театру на всіх континентах відбувалося однаково — у зв'язку з первісними ритуальними дійствами. Надалі у своєму розвитку театри різних країн ішли по різних шляхах.



Цей театр завжди був адресований спокушеному, «присвяченому» глядачеві, здатному зчитувати складний символічний код пластики, жестикуляції, міміки. У цьому зберігаються традиції ритуальних дійств — діалогу з богами.

  • Цей театр завжди був адресований спокушеному, «присвяченому» глядачеві, здатному зчитувати складний символічний код пластики, жестикуляції, міміки. У цьому зберігаються традиції ритуальних дійств — діалогу з богами.





Поєднує в собі музику, вокальне виконання, пантоміму, танець і акробатику. Виникла наприкінці XVIII століття

  • Поєднує в собі музику, вокальне виконання, пантоміму, танець і акробатику. Виникла наприкінці XVIII століття





Театральне мистецтво у Західній Европі розвивалося у творчості бродячих акторів: барди, рапсоди, шпільмани, жонглери.

  • Театральне мистецтво у Західній Европі розвивалося у творчості бродячих акторів: барди, рапсоди, шпільмани, жонглери.



Середньовічний театр

  • Середньовічний театр

  • Київська Русь: скоморохи - професійнi мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.



Різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби.

  • Різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби.











В епоху Відродження балет в Італії використовується під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію. Балет переходить на професіональну сцену, де посідає певне місце в оперних і драматичних виставах. Французький балетмейстер Ж.-Ж. Новер широко застосував пантоміму як основу розвитку драматичної дії, перетворив балет у самостійний жанр з певним сюжетом.

  • В епоху Відродження балет в Італії використовується під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію. Балет переходить на професіональну сцену, де посідає певне місце в оперних і драматичних виставах. Французький балетмейстер Ж.-Ж. Новер широко застосував пантоміму як основу розвитку драматичної дії, перетворив балет у самостійний жанр з певним сюжетом.





Водеві́ль (фр. vaudeville) — різновид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику. Водевіль був поширений в США і Канаді. У другій половині XVIII ст. водевіль став у Франції жанром професійного театру. В Росії він з'явився на початку XIX ст. Багато водевілей того часу отримали назву опер-водевілів. В Україні водевіль має і свої національні джерела, передовсім — інтермедії.

  • Водеві́ль (фр. vaudeville) — різновид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику. Водевіль був поширений в США і Канаді. У другій половині XVIII ст. водевіль став у Франції жанром професійного театру. В Росії він з'явився на початку XIX ст. Багато водевілей того часу отримали назву опер-водевілів. В Україні водевіль має і свої національні джерела, передовсім — інтермедії.





Опере́та (іт. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава переважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми.

  • Опере́та (іт. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава переважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми.



Жак Оффенбах – французький композитор і музикант, родоночальник оперети

  • Жак Оффенбах – французький композитор і музикант, родоночальник оперети



Вар'єте — вид розважальної програми, естрадного концерту, який складається з низки коротких номерів різних жанрів: пісень, танців, акробатичних номерів та номерів оригінального жанру, комічних сцен, реприз тощо, які представляє конферансьє.

  • Вар'єте — вид розважальної програми, естрадного концерту, який складається з низки коротких номерів різних жанрів: пісень, танців, акробатичних номерів та номерів оригінального жанру, комічних сцен, реприз тощо, які представляє конферансьє.

  • Мюзикл, як жанр виник в США у 1920-х роках. Мю́зикл— музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, використанням вокально-хореографічних ансамблів, драматичним змістом.





У Радянському Союзі театральне мистецтво було на досить високому рівні. Слід відзначити Великий драматичний театр у Ленінграді на чолі з Г. Товстоноговим, Московський театр на Таганці, головним режисером якого був Ю. Любимов, а в трупі театру працював В. Висоцький, МХАТ, театр "Сучасник" та деякі інші. На весь світ були відомі балетні трупи Великого театру в Москві, ленінградського Марийського театру, Київського театру опери та балету. Відомі балерини Г. Уланова, М. Плісецька, танцювальні колективи — ансамблі "Берізка", під керівництвом І. Мойсеева, ім. П. Вірського, хор ім. Г. Вірьовки.

  • У Радянському Союзі театральне мистецтво було на досить високому рівні. Слід відзначити Великий драматичний театр у Ленінграді на чолі з Г. Товстоноговим, Московський театр на Таганці, головним режисером якого був Ю. Любимов, а в трупі театру працював В. Висоцький, МХАТ, театр "Сучасник" та деякі інші. На весь світ були відомі балетні трупи Великого театру в Москві, ленінградського Марийського театру, Київського театру опери та балету. Відомі балерини Г. Уланова, М. Плісецька, танцювальні колективи — ансамблі "Берізка", під керівництвом І. Мойсеева, ім. П. Вірського, хор ім. Г. Вірьовки.



Фе́дір Іва́нович Шаля́пін

  • Фе́дір Іва́нович Шаля́пін

  • (13 лютого 1873 — 12 квітня 1938) — відомий оперний співак



Плісецька Майя Михайлівна

  • Плісецька Майя Михайлівна

  • — радянська артистка балету, хореограф, письменник, актриса, народна артистка СРСР.



– режисер, актор, педагог, теоретик театру, почесний академік, народний артист СРСР- вважається засновником методології акторського перевтілення. Він вперше на російській сцені затвердив театральні принципи, яким наслідують уже майже 100 років: єдність художнього задуму, психологічна виправданість мізансцен, щирість (правдивість) акторських переживань.

  • – режисер, актор, педагог, теоретик театру, почесний академік, народний артист СРСР- вважається засновником методології акторського перевтілення. Він вперше на російській сцені затвердив театральні принципи, яким наслідують уже майже 100 років: єдність художнього задуму, психологічна виправданість мізансцен, щирість (правдивість) акторських переживань.





У театра великая будущность, как у всего, что имело великое прошлое.

  • У театра великая будущность, как у всего, что имело великое прошлое.

  • Карел Чапек




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка