‘’соціальної фізики’’, а пізніше як ‘’соціології’’



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.



Огюст Конт (1798-1857) вважається родоначальником позитивізму, суть якого полягає у відмові від абстрактних міркувань про суспільство, і у створенні «позитивної» соціологічної теорії, яка повинна стати доказовою і загальнозначущою, як і природничі теорії.

  • Огюст Конт (1798-1857) вважається родоначальником позитивізму, суть якого полягає у відмові від абстрактних міркувань про суспільство, і у створенні «позитивної» соціологічної теорії, яка повинна стати доказовою і загальнозначущою, як і природничі теорії.

  • Створюючи свою позитивістську концепцію, Конт спочатку наводить визначення суспільної науки як ‘’соціальної фізики’’, а пізніше як ‘’соціології’’.

  • Контівська соціологія грунтувалася на законах біології, істотними у ній були методи дослідження суспільства, основним з яких Конт вважав спостереження, а найбільш адекватним природі соціальних явищ – історичний метод.



О. Конт поділяв соціологію на дві частини:

  • О. Конт поділяв соціологію на дві частини:

  • соціальну статику, яка розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування, це теорія суспільного порядку, організації, гармонії.

  • соціальну динаміку, що вивчає процеси суспільних змін, закони розвитку соціальних систем.



У розумінні закономірностей розвитку природи і суспільства Конт виходив із закону трьох стадій розвитку пізнавальної діяльності, суспільної свідомості людей.

          • У розумінні закономірностей розвитку природи і суспільства Конт виходив із закону трьох стадій розвитку пізнавальної діяльності, суспільної свідомості людей.
          • Мислення, на його думку, у своєму розвитку проходить три стадії: теологічну, метафізичну і позитивну.


Теологічна – домінує релігійна міфологія, явища природи і життя людей пояснюються впливом надприродних сил.

  • Теологічна – домінує релігійна міфологія, явища природи і життя людей пояснюються впливом надприродних сил.

  • Метафізична місце релігійного уявлення займає дослідне знання про явища світу і життя людей, але за слабкого розвитку науки поняття, що відображають ці явища, досить абстрактні.

  • Позитивна – на зміну двом попереднім приходять наукові дослідження законів природи і життя людей.



Суспільства в процесі еволюції також проходять три основні стадії:

  • Суспільства в процесі еволюції також проходять три основні стадії:

  • примітивну, проміжну і позитивну.

  • О.Конт вважав, що суспільство стає також більш складним, диференційованим і спеціалізованим через поділ праці, який разом з мовою і релігією веде до зміцнення соціальної солідарності.



Ідеї Конта були уточнені, поглиблені й розвинуті англійським філософом і соціологом Гербертом Спенсером (1820—1903).

  • Ідеї Конта були уточнені, поглиблені й розвинуті англійським філософом і соціологом Гербертом Спенсером (1820—1903).

  • Ним залишена величезна наукова спадщина.

  • Його праця «Основи соціології» (1877 р.) була однією з перших спроб побудови цілісної соціологічної системи на етнографічному матеріалі.



Загальновизнана заслуга Спенсера полягає у застосуванні принципу еволюції як методологічної основи будь-якого знання, що дало змогу розглядати суспільство з точки зору поступальності його розвитку.

  • Загальновизнана заслуга Спенсера полягає у застосуванні принципу еволюції як методологічної основи будь-якого знання, що дало змогу розглядати суспільство з точки зору поступальності його розвитку.



Соціальна еволюція, за Спенсером, — це прогресивний розвиток суспільства по шляху його ускладнення і вдосконалення діяльності соціальних інститутів.

  • Соціальна еволюція, за Спенсером, — це прогресивний розвиток суспільства по шляху його ускладнення і вдосконалення діяльності соціальних інститутів.

  • Основними складовими еволюції, в тому числі соціальної, є:

  • інтеграція — перехід від простого до складного;

  • диференціація — перехід від однорідного до різнорідного;

  • зростання порядку — перехід від невизначеного до визначеного.



Г. Спенсер за аналогією між суспільством і живим організмом твердив, що:

  • Г. Спенсер за аналогією між суспільством і живим організмом твердив, що:

  • розподіл функцій між органами — спільна риса як суспільства, так і живого організму.



Кожне розвинуте суспільство, на думку Спенсера, має три системи органів:

  • Кожне розвинуте суспільство, на думку Спенсера, має три системи органів:

  • виробничу;

  • розподільну;

  • регулятивну.



Як специфічні частини суспільства виділяв соціальні інститути:

  • Як специфічні частини суспільства виділяв соціальні інститути:

  • домашні

  • обрядові

  • політичні

  • церковні

  • професійні

  • промислові,

  • розглядаючи їх як продукти повільної еволюції.



Г. Спенсер виокремив два типи суспільства:

  • Г. Спенсер виокремив два типи суспільства:

  • військове та індустріальне.

  • Військове суспільство характеризується централізованим контролем та ієрархічною системою влади, в ньому понад усе ціниться дисципліна, а церква схожа на військову організацію.

  • В індустріальному суспільстві переважає промисловість і торгівля, з'являється політична свобода, стає гнучкішою соціальна організація.



Головною ознакою суспільного розвитку Г. Спенсер вважав розподіл праці, який веде до становлення індустріального суспільства.

  • Головною ознакою суспільного розвитку Г. Спенсер вважав розподіл праці, який веде до становлення індустріального суспільства.



Соціологія Г. Спенсера підкреслено індивідуалістична:

  • Соціологія Г. Спенсера підкреслено індивідуалістична:

  • «Суспільство існує для блага своїх членів, а не члени його існують заради суспільства».



Спенсер сформулював закон «рівної свободи», за яким усі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів.

  • Спенсер сформулював закон «рівної свободи», за яким усі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів.



Держава — вільна організація, що охороняє вільних індивідів. Вона не повинна займатися комерційним законодавством, керувати релігійними установами, благодійними товариствами.

  • Держава — вільна організація, що охороняє вільних індивідів. Вона не повинна займатися комерційним законодавством, керувати релігійними установами, благодійними товариствами.

  • Головне завдання держави — здійснення правосуддя і забезпечення дотримання закону рівної свободи, що практично означає захист власності громадян від пограбування і війн.



В ХIХ ст. більшість соціологічних шкіл на основі вчення О.Конта і Г.Спенсера (розуміння соціології як ‘’соціальної фізики’’, що орієнтується на методи біології, фізики), намагались зрозуміти соціальне з допомогою біологічного або природного, а тому одержали в історії соціології назву натуралістична соціологія.

  • В ХIХ ст. більшість соціологічних шкіл на основі вчення О.Конта і Г.Спенсера (розуміння соціології як ‘’соціальної фізики’’, що орієнтується на методи біології, фізики), намагались зрозуміти соціальне з допомогою біологічного або природного, а тому одержали в історії соціології назву натуралістична соціологія.



В соціології виникають школи: органіки, соціальний дарвінізм, расово-антропологічна, географічна та ін.

  • В соціології виникають школи: органіки, соціальний дарвінізм, расово-антропологічна, географічна та ін.





Розглядала суспільство як живий організм, а соціальну диференціацію суспільства — аналогічно до розподілу функцій між різними органами.

  • Розглядала суспільство як живий організм, а соціальну диференціацію суспільства — аналогічно до розподілу функцій між різними органами.

  • Скажімо, німецький соціолог Альберт Шеффле (1831 —1908) економічне життя суспільства ототожнював з обміном речовин в організмі, тобто суспільство – це органічна цілісність, подібна до біологічного організму, але відрізняється від нього п’ятьма типами соціальної тканини та трьома видами основних органів.



Зокрема, Шеффле виділяє існування таких п’яти видів так званої соціальної тканини:

  • Зокрема, Шеффле виділяє існування таких п’яти видів так званої соціальної тканини:

  • засоби комунікації і житлове обладнання, які не притаманні біологічному організму;

  • захисна тканина (одяг, покрівля, різноманітні покриття);

  • тканини, що складаються з економічних, культурних, соціальних організацій;

  • тканини, що утворюють організації та установи, призначення яких виконання державних функцій, реалізація влади;

  • психофізична тканина ( основа інтелектуальної сфери діяльності).



Функціонування суспільства на противагу біологічному організмові забезпечують, згідно з твердженням соціолога, три такі види органів та інститутів:

          • Функціонування суспільства на противагу біологічному організмові забезпечують, згідно з твердженням соціолога, три такі види органів та інститутів:
  • - зовнішні органи (виробництво, транспорт, торгівля, охорона);

  • - внутрішні (спілкування, виховання, релігія, наука, література, мистецтво);

  • - координаційно-регулюючі (держава та її установи).



Ця школа, започаткована наприкінці XIX ст., спиралась на вчення Г. Спенсера.

  • Ця школа, започаткована наприкінці XIX ст., спиралась на вчення Г. Спенсера.

  • Основна ідея соціального дарвінізму – спроби довести, що в основі соціальної структури лежать природні здібності людини.

  • Будь-які соціологічні положення не мають суперечити природним науковим законам, що управляють людською природою.



Основними ознаками, які характеризували соціал-дарвіністський напрям в розвитку соціології були:

  • Основними ознаками, які характеризували соціал-дарвіністський напрям в розвитку соціології були:

  • натуралізація соціального;

  • визнання боротьби за існування та природного відбору як головних соціальних детермінант;

  • аналіз в цьому контексті соціальних конфліктів і суперечностей.



Найвідомішим представником школи соціального дарвінізму вважають польсько-австрійського соціолога Людвіга Гумпловича (1838—1909).

  • Найвідомішим представником школи соціального дарвінізму вважають польсько-австрійського соціолога Людвіга Гумпловича (1838—1909).



Заперечуючи біологічні аналогії, властиві органіцизму, в поясненні розвитку суспільства, Л. Гумплович пояснював соціальні явища з позицій натуралізму, розглядаючи історію людства як природний процес, а соціальні закони як просто різновидність законів природи.

  • Заперечуючи біологічні аналогії, властиві органіцизму, в поясненні розвитку суспільства, Л. Гумплович пояснював соціальні явища з позицій натуралізму, розглядаючи історію людства як природний процес, а соціальні закони як просто різновидність законів природи.



Її представники інтерпретували суспільний розвиток у поняттях спадковості, «расового добору», боротьби «вищих» і «нижчих» рас.

  • Її представники інтерпретували суспільний розвиток у поняттях спадковості, «расового добору», боротьби «вищих» і «нижчих» рас.



В расово-антропологічній школі виділяють два напрями:

  • В расово-антропологічній школі виділяють два напрями:

  • перший пов'язаний зі спробами розкрити глобальні рушійні сили розвитку всесвітньої історії;

  • другий – виходить з розуміння природного відбору і боротьби за виживання, що проповідувалось соціальним дарвінізмом.



Спільним для концепції цієї школи було:

  • Спільним для концепції цієї школи було:

  • визнання расового чинника як головної детермінанти суспільного розвитку;

  • проголошення культурної та біологічної відмінності рас;

  • визнання ієрархічності рас;

  • заперечення можливості змішування рас.



Ж. Гобіно у праці ‘’Нариси про нерівність людських рас’' обґрунтовує наступні ідеї:

  • Ж. Гобіно у праці ‘’Нариси про нерівність людських рас’' обґрунтовує наступні ідеї:

  • - расові особливості – це головні детермінанти суспільного розвитку;

  • - інтенсивність розвитку раси залежить від її біологічної чистоти;

  • - ‘’історичною расою’’ є біла раса.



Основні ідеї цієї школи були закладені ще у творчості Ж.Бодена і Ш.Монтеск’є, які намагалися дослідити роль географічного середовища та природних умов у житті суспільства.

  • Основні ідеї цієї школи були закладені ще у творчості Ж.Бодена і Ш.Монтеск’є, які намагалися дослідити роль географічного середовища та природних умов у житті суспільства.



Основну увагу представники географічної школи зосереджували на взаємовідносинах географічного середовища і соціальних груп, значенні географічного середовища для розміщення промисловості, економічного зростання, процесів урбанізації й індустріалізації, розвитку культури і політичного устрою.

  • Основну увагу представники географічної школи зосереджували на взаємовідносинах географічного середовища і соціальних груп, значенні географічного середовища для розміщення промисловості, економічного зростання, процесів урбанізації й індустріалізації, розвитку культури і політичного устрою.



Географічна школа вперше поставила питання про характер взаємодії суспільства і природи. На жаль, вона не змогла визначити правильне співвідношення між соціальними та природними умовами існування суспільства і надала перевагу останнім.

  • Географічна школа вперше поставила питання про характер взаємодії суспільства і природи. На жаль, вона не змогла визначити правильне співвідношення між соціальними та природними умовами існування суспільства і надала перевагу останнім.



Спроби звести соціальне до біологічного, властиві позитивістській соціології, виявлялись неспроможними. А наприкінці ХIХ ст. призвели до кризи біолого-натуралістичних теорій і посилення психологічних тенденцій у соціології. Соціологи, незадоволені примітивними біоорганічними аналогіями, виявляли зростаючий інтерес до проблеми мотивації та психологічних механізмів соціальної поведінки.

  • Спроби звести соціальне до біологічного, властиві позитивістській соціології, виявлялись неспроможними. А наприкінці ХIХ ст. призвели до кризи біолого-натуралістичних теорій і посилення психологічних тенденцій у соціології. Соціологи, незадоволені примітивними біоорганічними аналогіями, виявляли зростаючий інтерес до проблеми мотивації та психологічних механізмів соціальної поведінки.



Психологічна соціологія не була єдиним цілим. Основне, на чому вона трималася, — прагнення зводити соціальне до психологічного. Але ці спроби реалізовувалися не однаково, та й розуміння психологічного було різним.

  • Психологічна соціологія не була єдиним цілим. Основне, на чому вона трималася, — прагнення зводити соціальне до психологічного. Але ці спроби реалізовувалися не однаково, та й розуміння психологічного було різним.



У психологічній соціології виділяють такі концепції:

  • У психологічній соціології виділяють такі концепції:

  • - психологічний еволюціонізм;

  • - інстинктивізм;

  • - «психологія народів» (тісно пов'язана з етнографією);

  • - інтеракціонізм.



Найбільшого поширення психолого - еволюціоністська соціологія, пов'язана з позитивістською традицією, набула в США. Засновник психологічного напряму в американській соціології Лестер-Френк Уорд (1841 - 1913) стверджував, що з виникненням людства єдина до тих пір еволюція роздвоюється і спонтанний розвиток стихійних сил (генезис) доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі. Цей свідомий аспект еволюції Уорд називає телезисом.

  • Найбільшого поширення психолого - еволюціоністська соціологія, пов'язана з позитивістською традицією, набула в США. Засновник психологічного напряму в американській соціології Лестер-Френк Уорд (1841 - 1913) стверджував, що з виникненням людства єдина до тих пір еволюція роздвоюється і спонтанний розвиток стихійних сил (генезис) доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі. Цей свідомий аспект еволюції Уорд називає телезисом.



Інший американець Франклін-Генрі Гіддінгс (1855 —1931), засновник першої в США кафедри соціології у Колумбійському університеті, вважав, що суспільство - це психічне явище, зумовлене психічним процесом, а тому соціологія повинна поєднувати як суб'єктивне, так і об'єктивне бачення соціального світу. Сам він зосередив увагу на суб'єктивному, психологічному аспекті. Первинний та елементарний суб'єктивний соціальний факт, за Гіддінгсом, - це «усвідомлення роду», тобто визнання себе й інших причетними до одного роду.

  • Інший американець Франклін-Генрі Гіддінгс (1855 —1931), засновник першої в США кафедри соціології у Колумбійському університеті, вважав, що суспільство - це психічне явище, зумовлене психічним процесом, а тому соціологія повинна поєднувати як суб'єктивне, так і об'єктивне бачення соціального світу. Сам він зосередив увагу на суб'єктивному, психологічному аспекті. Первинний та елементарний суб'єктивний соціальний факт, за Гіддінгсом, - це «усвідомлення роду», тобто визнання себе й інших причетними до одного роду.



Видатним представником інстинктивізму вважається англійський психолог Вільям Мак-Дугал (1871 — 1938), який останні 17 років життя працював у США.

  • Видатним представником інстинктивізму вважається англійський психолог Вільям Мак-Дугал (1871 — 1938), який останні 17 років життя працював у США.

  • Кожне суспільне явище він розглядав як певний інстинкт чи низку інстинктів. Так, війни пояснював схильністю людей до забіякуватості, а нагромадження суспільного багатства - скупістю й корисливістю. Найбільшого соціального значення Мак-Дугал надав стадному інстинкту, який утримує людей разом і є в основі більшості інстинктів суспільства.



Наприкінці XIX ст. посилюється інтерес до вивчення безпосередніх явищ групової поведінки людей.

  • Наприкінці XIX ст. посилюється інтерес до вивчення безпосередніх явищ групової поведінки людей.

  • Будь-який масовий рух почали ототожнювати з ірраціональним і руйнівним натовпом.



Так, на думку французького лікаря, антрополога, соціолога Гюстава Лебона (1841-1931), європейське суспільство вступає в новий період свого розвитку – в “ еру юрби ’’, коли розумне критичне начало, втілене в особистості, придушується ірраціональною масовою свідомістю. У зібранні виникає колективна душа, завдяки цьому воно стає організованою, одухотвореною юрбою, єдиним творінням, підкоряється закону духовної єдності.

  • Так, на думку французького лікаря, антрополога, соціолога Гюстава Лебона (1841-1931), європейське суспільство вступає в новий період свого розвитку – в “ еру юрби ’’, коли розумне критичне начало, втілене в особистості, придушується ірраціональною масовою свідомістю. У зібранні виникає колективна душа, завдяки цьому воно стає організованою, одухотвореною юрбою, єдиним творінням, підкоряється закону духовної єдності.



Габріель Тард (1843-1904), французький юрист і соціолог, один з основоположників психології і представник психологічного напрямку в соціології, автор праць із соціальної психології, прагнув звільнити соціологію від біологізму і органіцизму, вважав, що суспільство є продуктом взаємодії індивідуальних свідомостей через передачу людьми один одному і засвоєння ними вірувань, переконань, бажань, намірів та ін.

  • Габріель Тард (1843-1904), французький юрист і соціолог, один з основоположників психології і представник психологічного напрямку в соціології, автор праць із соціальної психології, прагнув звільнити соціологію від біологізму і органіцизму, вважав, що суспільство є продуктом взаємодії індивідуальних свідомостей через передачу людьми один одному і засвоєння ними вірувань, переконань, бажань, намірів та ін.



Суспільні процеси пояснював дією психологічного механізму наслідування, на якому будуються людські взаємовідносини. Відповідно до цього він трактував громадську думку і ‘’психологію натовпу’’.

  • Суспільні процеси пояснював дією психологічного механізму наслідування, на якому будуються людські взаємовідносини. Відповідно до цього він трактував громадську думку і ‘’психологію натовпу’’.



Поєднати психологізм з органіцизмом спробувала інтеракціоністська орієнтація в соціології, що зародилась у США. В центрі її уваги – процесс взаємодії індивідів. Але сама особистість, будучи суб’єктом цієї взаємодії, усвідомлюється не як абстрактний індивід, а як соціальна істота, що належить до певних соціальних груп і виконує певні соціальні ролі.

  • Поєднати психологізм з органіцизмом спробувала інтеракціоністська орієнтація в соціології, що зародилась у США. В центрі її уваги – процесс взаємодії індивідів. Але сама особистість, будучи суб’єктом цієї взаємодії, усвідомлюється не як абстрактний індивід, а як соціальна істота, що належить до певних соціальних груп і виконує певні соціальні ролі.



Георг Зіммель (1858-1918) німецький філософ, соціолог, представник релятивізму, сформулював оригінальне для того часу бачення предмета, методу і завдань соціологічної науки.

  • Георг Зіммель (1858-1918) німецький філософ, соціолог, представник релятивізму, сформулював оригінальне для того часу бачення предмета, методу і завдань соціологічної науки.



Специфічною щодо пізнання соціальних явищ у Зіммеля є теорія історичного розуміння.

  • Специфічною щодо пізнання соціальних явищ у Зіммеля є теорія історичного розуміння.

  • Згідно з нею будь-який вид діяльності можна вважати зрозумілим, коли психічні процеси, на основі яких склалася певна усвідомлена соціальна дія, викликають в інтерпретатора ту саму реакцію, що й у самого діяча.



Одним з творців соціології як науки, професії та навчального предмета є французький філософ, соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917). Е. Дюркгейм продовжував традиції позитивізму, вважаючи соціологію близькою до природничих наук з характерним для них індуктивним методом і принципом об'єктивного спостереження. У своїй книзі «Метод соціології» він формулює правила соціологічного пізнання, які мали гарантувати об'єктивність та ефективність наукового пошуку. Основне з них: соціальні факти потрібно розглядати як предмети.

  • Одним з творців соціології як науки, професії та навчального предмета є французький філософ, соціолог Еміль Дюркгейм (1858-1917). Е. Дюркгейм продовжував традиції позитивізму, вважаючи соціологію близькою до природничих наук з характерним для них індуктивним методом і принципом об'єктивного спостереження. У своїй книзі «Метод соціології» він формулює правила соціологічного пізнання, які мали гарантувати об'єктивність та ефективність наукового пошуку. Основне з них: соціальні факти потрібно розглядати як предмети.



Основними ознаками соціальних фактів є:

  • Основними ознаками соціальних фактів є:

  • - об'єктивне існування щодо окремих індивідів;

  • - примусовий вплив на індивідів.



Соціологія, за Дюркгеймом, є наукою про соціальні факти - ідеї, норми, цінності, вироблені колективною свідомістю людей. Їх вплив на людей здійснюється через соціальні інститути (правові, релігійні та ін.).

  • Соціологія, за Дюркгеймом, є наукою про соціальні факти - ідеї, норми, цінності, вироблені колективною свідомістю людей. Їх вплив на людей здійснюється через соціальні інститути (правові, релігійні та ін.).



Макс Вебер (1864— 1920), автор праць з економіки, права, філософії, історії та соціології.

  • Макс Вебер (1864— 1920), автор праць з економіки, права, філософії, історії та соціології.

  • Найвагоміша його заслуга полягає у розвитку методологічних аспектів соціології. Він є основоположником так званої «розуміючої соціології», теорії соціальної дії, теорії ‘’ідеальних типів’’



Суспільство та його індивіди трактувались Вебером як такі, що виявляються в процесі інтеракції, а не як певні «готові факти».

  • Суспільство та його індивіди трактувались Вебером як такі, що виявляються в процесі інтеракції, а не як певні «готові факти».




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка