Створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів



Дата конвертації16.06.2016
Розмір445 b.



створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів

  • створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів



використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб’єктний досвід учнів;

  • використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб’єктний досвід учнів;

  • створення атмосфери зацікавленості кожного учня у результатах роботи всього класу;

  • стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;

  • використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі здійснити вибір найбільш значущих для нього виду і форми змісту навчального матеріалу;

  • оцінка діяльності учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

  • заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

  • створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня;

  • пропозиція навчальних завдань на самопізнання, самовизначення, самореалізацію, спільний розвиток дітей.



пріоритет учня в організації освітнього процесу;

  • пріоритет учня в організації освітнього процесу;

  • орієнтація на процес навчання;

  • орієнтація на особистісні досягнення учнів;

  • створення емоційно-актуального фону уроку;

  • чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;

  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

  • використання активних методів навчання;

  • зв'язок з раніше вивченим, з досвідом набутим учнем;

  • формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;

  • заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.



Для того щоб бути суб’єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти основними етапами:

  • Для того щоб бути суб’єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти основними етапами:

  • орієнтація → визначення мети → проектування → організація → реалізація → контроль → корекція → оцінка.



мотивацію вчителем запланованої діяльності, позитивну настанову на роботу

  • мотивацію вчителем запланованої діяльності, позитивну настанову на роботу

  • орієнтацію учнів щодо місця даного заняття в цілому курсі, розділі, темі за допомогою схем, таблиць, опор, вербальних установок тощо;

  • визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання цього досвіду з проблемами заняття.



визначення на уроці разом з учнями особистісно значущої мети здійснення тієї діяльності, яка запланована вчителем (підведення учнів до усвідомлення того, що може дати урок школяру в даний час, через деякий час, у майбутньому);

  • визначення на уроці разом з учнями особистісно значущої мети здійснення тієї діяльності, яка запланована вчителем (підведення учнів до усвідомлення того, що може дати урок школяру в даний час, через деякий час, у майбутньому);

  • визначення показників досягнення мети.

  • Методи та прийоми реалізації першого та другого етапів: актуалізація; проблематизація; інтрига; ігрова ситуація; прийоми розвитку пізнавального інтересу.



виконання запрограмованої вчителем діяльності шляхом залучення учнів до виконання випереджувальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності;

  • виконання запрограмованої вчителем діяльності шляхом залучення учнів до виконання випереджувальних завдань, підготовки повідомлень, рефератів, виготовлення та відбору наочності;

  • складання плану роботи;

  • обговорення плану роботи.



подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності (усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота чи робота в групах, робота з текстом чи з іншими засобами інформації);

  • подання можливих варіантів і способів виконання навчальної діяльності (усна чи письмова форма, типи завдань, форми звітності, індивідуальна робота чи робота в групах, робота з текстом чи з іншими засобами інформації);

  • вибір учнями способів фіксації нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);

  • вибір учнями (якщо можливо) завдань і способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь і навичок;

  • варіативність домашнього завдання.



залучення учнів до контролю за перебігом навчальної діяльності шляхом заохочення їх до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах;

  • залучення учнів до контролю за перебігом навчальної діяльності шляхом заохочення їх до різних видів контролю, самоконтролю, взаємоконтролю, роботи в групах;

  • участь учнів у виправленні помилок і недоліків у знаннях, усвідомлення їх причин шляхом взаємо- та самоаналізу;

  • надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівняти отримані знання з еталоном;

  • використання механізмів цінування (позитивного ставлення до успіхів школяра), оцінювання (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтинг) не тільки результатів, а й самого процесу навчання.



усвідомлення учнями ситуації досягнення мети;

  • усвідомлення учнями ситуації досягнення мети;

  • відчуття успіху; підкріплення позитивної мотивації стосовно діяльності, тобто реалізацію «механізму цінування».



Визначення загальної мети уроку залежно від місця даного заняття в програмі та її конкретизація залежно від різних етапів уроку.

  • Визначення загальної мети уроку залежно від місця даного заняття в програмі та її конкретизація залежно від різних етапів уроку.

  • Конструювання дидактичного матеріалу різного типу, вигляду й форми, визначення мети, місця й часу його використання на уроці.

  • Добір і організація дидактичного матеріалу, який дає змогу виявляти індивідуальну вибірковість учнів щодо змісту, виду й форми навчального матеріалу, що полегшить його засвоєння.

  • Обмірковування вчителем можливостей для самовияву учнів.

  • Планування різних форм організації навчальної діяльності (співвідношення фронтальної, індивідуальної, самостійної роботи).

  • Планування спостережень за школярами (процедур характеру відстеження).

  • Продумування чергування видів робіт, типів завдань для зниження втомлюваності учнів.



Правило «тиші» – проекція найкращих умов для мислительної роботи дітей.

  • Правило «тиші» – проекція найкращих умов для мислительної роботи дітей.

  • Правило «після мене так же красиво, як було до мене» – проектує гігієну і естетику класної кімнати, в якій ведуться навчальні заняття.

  • Правило «одного голосу» – надання свободи висловлювання кожною дитиною своєї думки.

  • Правило «немає останніх парт» – увага всіх до кожної дитини і –кожного до всіх.

  • Правило «не буває неправильних суджень» – повага до індивідуальних особливостей і своєрідностей особистості людини.

  • Правило «красиво і легко» – ціннісне відношення до праці і здібностей людини оволодівати багатьма навичками і вміннями, які дозволяють людині легко і радісно виконувати будь-яку складну справу.

  • Правило «якби не всі» – етичне осмислення ролі всіх учасників уроку, успіху в якому досягають як всі діти разом, так і кожен окремий учень.

  • Правило «голова хоче відпочити» – ситуація втомлюваності дітей і організація коротких моментів відпочинку.

  • Неписане правило «братства» випливає із турботи про стан спільної справи і успіху кожного, хто знаходиться поруч і разом з усіма одержує знання.

  • Головне правило «щастя уроку» є філософське ствердження цінності людського розуму, здатного пізнавати життя.



Створення вчителем на початку уроку позитивного емоційного настрою на роботу;

    • Створення вчителем на початку уроку позитивного емоційного настрою на роботу;
    • Повідомлення учням не тільки теми уроку (його змісту), а й мети, форм організації їхньої діяльності;
    • Гнучка організація діяльності школярів залежно від завдань уроку (його етапів): повідомлення матеріалу, виконання творчих завдань, взаємоперевірка, аналіз роботи один одного з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;
    • Стимулювання учнів до вибору різних засобів виконання завдань;
    • Використання різноманітного дидактичного матеріалу, який допоможе учню виявити особисту вибірковість типу, виду й форми навчального завдання; характеру його виконання;
    • Активізація суб′єктного досвіду учня, його використання в ході уроку;
    • Аналіз відповіді учня не тільки з позицій правильності, а й з урахуванням того, як учень розмірковував, яким чином вирішував, де й чому помилився, чи висловив оригінальні міркування;
    • Переважна форма спілкування з класом: діалог, полілог;
    • Форми роботи з класом, яким учень віддає перевагу; перевірка домашніх завдань, самостійна робота з підручником, колективне вирішення творчих завдань, взаємоперевірка учнями виконаного завдання, аналіз різних способів вирішення тощо.


1. Створення внутрішньої мотивації навчання:

  • 1. Створення внутрішньої мотивації навчання:

  • мотивація вчителем запланованої діяльності, позитивна настанова на роботу;

  • визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання його з даним заняттям;

  • залучення учнів до визначення особистісно значущої мети уроку та показників досягнення поставленої мети.



2.Характер навчальних завдань:

  • 2.Характер навчальних завдань:

  • співвідношення знань, які діти одержують у готовому вигляді (зі слів учителя) і в процесі самостійного пошуку (виконання випереджувальних завдань, підготовка повідомлень, наявність проблемних ситуацій тощо);

  • надання можливості вибору варіантів і способів виконання навчальної діяльності, фіксації нового матеріалу;

  • стимулювання учнів до вибору завдань для самостійного виконання;

  • співвіднесення репродуктивної і творчої діяльності учнів;

  • доцільність використання активних, інтерактивних методів роботи;

  • рефлексія уроку (окремих його частин), здійснювана разом з учнями;

  • варіативність домашнього завдання.



3. Психологічний клімат уроку:

  • 3. Психологічний клімат уроку:

  • урахування вікових та індивідуальних особливостей, психолого- педагогічна підтримка кожного учня;

  • оцінка при опитуванні не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз того, як учень міркував (який спосіб використовував, чому й у чому помилився тощо), учитель звертається до зрозумілих критеріїв, вироблених разом з дітьми, порівнює дитину саму з собою;

  • аргументація оцінки навчальних досягнень за рядом параметрів (правильність, оригінальність, самостійність);

  • стиль спілкування (діалог, полілог чи монолог);

  • створення «ситуації успіху», надання права на помилку, цінування особистості кожного учня.



Процес взаємодії учителя і учнів на уроці:

  • Процес взаємодії учителя і учнів на уроці:

  • діалог «учитель – учень» (учитель сприймає дитину, слідкує за ходом її думки, не нав’язує дитині свою думку, заохочує дитину, коли вона відстоює свою думку);

  • діалог «учень – учень» (діти сприймають один одного, чують один одного, будують свої відповіді з урахуванням почутого від іншої дитини).






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка