Тема 5 Прийняття управлінських рішень



Дата конвертації24.12.2016
Розмір445 b.


Тема 5 Прийняття управлінських рішень

  • 1. Основи теорії прийняття рішень. 2. Процес прийняття рішень. 3. Методи обгрунтування управлінських рішень.


1. Основи теорії прийняття рішень

  • Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

  • Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

  • Три основні моделі прийняття рішень:

  • 1) класична модель;

  • 2) поведінкова модель;

  • 3) ірраціональна модель.



Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

  • Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

  • Основні характеристики класичної моделі:

  • – особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

  • – особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

  • – особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

  • – особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

  • – мета особи , яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.



Основні характеристики поведінкової моделі

  • Основні характеристики поведінкової моделі

  • – особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

  • – особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

  • – особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

  • Два ключових поняття поведінкової моделі:

  • 1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);

  • 2) поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г.Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”, розуміючи під цим вибір, який є достатньо добрим за даних умов.



Прагнення менеджерів “досягти задоволеності” може бути обумовлено кількома причинами:

  • Прагнення менеджерів “досягти задоволеності” може бути обумовлено кількома причинами:

  • - вони можуть просто не хотіти ігнорувати власні інтереси, тобто продовжувати пошук нових альтернатив, коли вже ідентифіковані декілька прийнятних;

  • - вони можуть бути не здатними зважити та оцінити велику кількість альтернатив;

  • - можливо також втручання в процес прийняття рішень особистих, суб’єктивних факторів.

  • Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

  • а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

  • б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

  • в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.



2. Процес прийняття рішень

  • Нормативний підхід концентрує увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує “правила руху” в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.

  • Технології прийняття рішень в рамках нормативного підходу

  • 1. Інтуїтивна технологія



2. Раціональна технологія

  • 2. Раціональна технологія



Методи творчого пошуку альтернативних варіантів

  • Методи творчого пошуку альтернативних варіантів

  • 1. Методи індивідуального творчого пошуку:

  • Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

  • Метод інверсії- специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути на виворот; поміняти місцями тощо.

  • Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.



2. Методи колективного творчого пошуку:

  • 2. Методи колективного творчого пошуку:

  • Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії. Аби “мозковий штурм” не перетворився на звичайну нараду слід дотримуватись правил:

  • - не дозволяється критицизм і негативні коментарі щодо висловлювань учасників;

  • - ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджуються;

  • - заохочується вільне творче мислення;

  • - забезпечується висування якомога більшої кількості ідей;

  • - заохочується комбінування ідей, розвиток однієї ідеї на закладі інших тощо.

  • Метод “Конференція ідей” відрізняється від методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Всі висунуті ідеї фіксуються в протоколі анонімно.

  • Метод “Колективного блокноту” поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно 2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.



3. Методи активізації творчого пошуку:

  • 3. Методи активізації творчого пошуку:

  • Метод контрольних запитань полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном:

  • - яке нове застосування об’єкту можна запропонувати?

  • - що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо?

  • - що можна на об’єкті замінити і т.д.?

  • Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта. Метод фокальних об’єктів реалізується у такій послідовності:

  • а) вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його удосконалення;

  • б) навмання вибирається декілька випадкових об’єктів;

  • в) складаються списки ознак випадкових об’єктів;

  • г) ознаки випадкових об’єктів приєднуються до фокального об’єкту;

  • д) отримані сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій;

  • ж) отримані варіанти оцінюються та відбираються раціональні рішення

  • .Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, декілька з яких може мати практичний інтерес.



3. Методи обґрунтування управлінських рішень

  • 3. Методи обґрунтування управлінських рішень



Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

  • Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.

  • 1) методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (аналітичні методи та частково методи математичного програмування);

  • 2) методи, що застосовуються в умовах ймовірносної визначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (статистичні методи та частково методи математичного програмування);

  • 3) методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (теоретико-ігрові методи, які залежно від того, що спричиняє невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або свідомі дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор).

  • Якісні методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.



Метод дерева рішень

  • Графік "дерева рішення" в задачі інвестування коштів фірми



Графік “дерева рішень”містить:

  • Графік “дерева рішень”містить:

  • 1) три поля, які можуть повторюватися в залежності від складності самої задачі:

  • а) поле дій (поле можливих альтернатив), перелічені всі можливі альтернативи дій щодо вирішення проблеми;

  • б) поле можливих подій (поле імовірностей подій), перелічені можливі ситуації реалізації кожної альтернативи та визначені імовірності виникнення цих ситуацій;

  • в) поле можливих наслідків (поле очікуваних результатів), кількісно охарактеризовані наслідки (результати), які можуть виникнути для кожної ситуації;

  • 2) три компоненти:

  • а) перша точка прийняття рішення звичайно зображена на графіку у вигляді чотирикутника та вказує на місце, де повинно бути прийнято остаточне рішення, тобто на місце, де має бути зроблений вибір курсу дій;

  • б) точка можливостей звичайно зображується у вигляді кола та характеризує очікувані результати можливих подій;

  • в) "гілки дерева“ зображуються лініями, які ведуть від першої точки прийняття рішення до результатів реалізації кожної альтернативи.



Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми.

  • Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми.

  • Ідея методу "дерево рішень" полягає у тому, що просуваючись гілками дерева у напрямку справа наліво (тобто від вершини дерева до першої точки прийняття рішення):

  • а) спочатку розрахувати очікувані виграші по кожній гілці дерева;

  • б) а потім, порівнюючи ці очікувані виграші, зробити остаточний вибір найкращої альтернативи.

  • Використання цього методу передбачає, що вся необхідна інформація про очікувані виграші для кожної альтернативи та імовірності виникнення всіх ситуацій була зібрана заздалегідь. Метод "дерева рішень" застосовують на практиці у ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на подальші рішення, тобто, як говорять, для прийняття послідовних рішень.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка