Тема організаційна система фармацевтичної галузі Основи організації охорони здоров’я



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.


ТЕМА 1. Організаційна система фармацевтичної галузі

  • Основи організації охорони здоров’я

  • Структура органів управління фармацевтичною галуззю


1. Основи організації охорони здоров’я

  • Право на здоров’я - це загальне право, яке зафіксовано у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р.: кожна людина має право на певний життєвий рівень (їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та сім’ї.

  • Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних та психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.



Основні принципи охорони здоров'я в Україні:

  • Основні принципи охорони здоров'я в Україні:

  • • визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямком діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та розвитку народу України;

  • дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;

  • гуманістична спрямованість, забезпечення переваги загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найуразливіших верств населення;

  • рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послугу галузі охорони здоров'я;

  • відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

  • орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;

  • випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний та медичний підхід до охорони здоров'я;

  • багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва й конкуренції;

  • децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.



Державна політика охорони здоров'я

  • Визначаючи охорону здоров'я одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності, держава розробляє (формує) політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.

  • Верховна Рада України як орган законодавчої влади визначає мету, основні напрямки, принципи системи охорони здоров'я, встановлює нормативи медичної допомоги в країні і обсяги бюджетного фінансування; створює систему відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затверджує комплексні і цільові загальнодержавні програми охорони здоров'я.

  • Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади, гарантом права громадянина на охорону здоров'я виступає Президент України, який забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади.

  • Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я.

  • Міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, здійснюють державний контроль і нагляд за їх реалізацією.



Указом Президента України від 07.01.2000 р. затверджена концепція розвитку охорони здоров'я населення України, яка передбачає реалізацію державної політики у галузі здоров'я, зокрема:

  • Указом Президента України від 07.01.2000 р. затверджена концепція розвитку охорони здоров'я населення України, яка передбачає реалізацію державної політики у галузі здоров'я, зокрема:

  • поетапне збільшення державних асигнувань у сферу охорони здоров'я, їх ефективне використання;

  • забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, переорієнтація охорони здоров'я на суттєве посилення заходів з попередження захворювань, запобігання інфекційним захворюванням, зниження ризиків для здоров'я людини, що пов'язані з забрудненням та шкідливим впливом факторів довкілля;

  • вирішення проблем гігієни та безпеки праці, профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;

  • створення умов для формування та стимулювання здорового способу життя, вдосконалення гігієнічного виховання і навчання населення, особливо дітей та молоді; посилення боротьби із шкідливими звичками;

  • розвиток фізичної культури і спорту; забезпечення раціонального збалансованого харчування населення;

  • здійснення активної демографічної політики, спрямованої на стимулювання народжуваності і зниження смертності, збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я населення, а також соціальної політики, підтримки молоді та захисту інвалідів і людей похилого віку;



забезпечення всебічного гармонійного фізичного та психічного розвитку дитини, починаючи з народження, її раціонального харчування, оптимальних умов побуту, виховання і навчання; запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров'я;

  • забезпечення всебічного гармонійного фізичного та психічного розвитку дитини, починаючи з народження, її раціонального харчування, оптимальних умов побуту, виховання і навчання; запровадження ефективної системи багатоканального фінансування сфери охорони здоров'я;

  • удосконалення системи соціального та правового захисту медичних і фармацевтичних працівників та пацієнтів;

  • визначення критеріїв щодо диференціації розміру оплати праці медичних та фармацевтичних працівників залежно від рівня їхньої кваліфікації, обсягів, якості, складності, ефективності та умов виконуваної роботи;

  • інтенсивний розвиток медичної та фармацевтичної промисловості, в тому числі медичного приладобудування, виробництва лікарських засобів та виробів медичного призначення, здешевлення їх вартості;

  • розроблення державних комплексних та цільових програм охорони здоров'я населення;

  • визначення пріоритетів медичної допомоги та обґрунтування переліку і обсягу гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

  • розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;



проведення реструктуризації галузі з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги, раціоналізації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги;

  • проведення реструктуризації галузі з метою ліквідації диспропорцій у розвитку різних видів медичної допомоги, раціоналізації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги;

  • удосконалення системи інформаційного забезпечення галузі охорони здоров'я на основі широкого розвитку інформаційних мереж, реорганізації медико-статистичної служби;

  • створення системи забезпечення і контролю якості надання медичної допомоги на основі розроблених показників якості;

  • запровадження системи ліцензійних інтегрованих іспитів у вищих медичних навчальних закладах, незалежно від їх підпорядкування, з метою уніфікованого контролю за якістю підготовки фахівців для сфери охорони здоров'я;

  • удосконалення порядку акредитації закладів охорони здоров'я та атестації медичних і фармацевтичних працівників.



Центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України. Його головні функції:

  • Центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України. Його головні функції:

  • забезпечення всебічного розвитку галузі;

  • розвиток установ охорони здоров'я та їхньої матеріально-технічної бази;

  • підготовка медичних та фармацевтичних кадрів;

  • забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя країни та ін. В адміністративно-територіальних одиницях України функції влади покладаються на органи місцевої державної адміністрації.

  • Безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фіз-культурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

  • Заклади охорони здоров'я — підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Можлива також індивідуальна підприємницька діяльність у галузі охорони здоров'я.



Фінансування охорони здоров'я

  • Згідно з законодавством України, фінансування охорони здоров'я повинно здійснюватися за рахунок:

  • Державного бюджету України;

  • республіканського бюджету;

  • бюджетів місцевого та регіонального самоврядуЕіання;

  • фондів медичного страхування;

  • благодійних фондів;

  • будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Так, усі заклади охорони здоров'я мають право використовувати кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами.

  • Основна маса коштів державного і республіканського бюджетів, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, асигнованих на охорону здоров'я, має використовуватися для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги.

  • Друга частина державних коштів повинна виступати джерелом для фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. Це означає, що медична допомога повинна бути безоплатною в місці і під час надання цієї допомоги. На практиці ж фінансування і оплата медичних послуг має більш складний характер.



Система фінансування з держбюджету

  • Система фінансування з держбюджету

  • Фінансування послуг з охорони здоров'я на загальнодержавному та місцевому рівнях є складовою бюджетного процесу, загальні засади якого визначені Бюджетним Кодексом України, прийнятим Верховною Радою у 2001 році. Основними учасниками цього процесу є Верховна Рада, Міністерство фінансів та Міністерство охорони здоров'я України.

  • Обсяги бюджетного фінансування мають визначатися на підставі науково обґрунтованих нормативів із розрахунку на одного жителя. Розмір асигнувань з бюджету повинен складати не менше десяти відсотків національного доходу.

  • Місцеві адміністрації мають значний вплив на процес розподілу коштів на місцевому рівні, оскільки асигнування на охорону здоров'я з місцевих бюджеті в у де кілька разів перевищують асигнування з бюджету державного.

  • Основними джерелами фінансування та підтримки послуг у сфері охорони здоров'я, крім вищевказаних, є:

  • приватне фінансування;

  • безпосередні платежі населення;

  • неофіційна (з кишені пацієнта) оплата послуг;

  • міжнародні програми технічної допомоги;

  • кошти громадських, релігійних і благодійних організацій.



Система державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я включає:

  • Система державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я включає:

  • забезпечення здорових і безпечних умов життя;

  • лікувально-профілактичну та санаторно-курортну допомогу;

  • забезпечення лікарськими засобами.

  • Забезпечення здорових і безпечних умов життя



Лікувально-профілактична допомога

  • Лікувально-профілактична допомога



Забезпечення лікарськими засобами

  • Основу медикаментозної допомоги громадянам України складають лікарські засоби власного виробництва та ті, що імпортуються.

  • Виробництво лікарських засобів здійснюють промислові та інші підприємства; екстемпоральні лікарські засоби виробляються аптеками незалежно від форми власності.

  • Дозволяється промислове виробництво тільки тих лікарських засобів, які в установленому порядку внесені до Державного реєстру.

  • Виробництво нових лікарських засобів допускається з дозволу Міністерства охорони здоров'я України після встановлення їх лікувальної або профілактичної ефективності.

  • Чисельні лікарські засоби надходять із зарубіжних країн. їх закупівлю здійснюють підприємства й організації, котрі мають право зовнішньої торгівельної діяльності після одержання ними дозволу МОЗ України на імпорт конкретного лікарського засобу. Для цього препарат має пройти експертизу та реєстрацію у Державному реєстрі і отримати дозвіл на його застосування в межах України.

  • Підприємства-виробники реалізують лікарські засоби через аптеки, аптечні кіоски, магазини медтехніки або фірмові аптеки.



2. Структура органів управління фармацевтичною галуззю

  • Під структурою органів управління розуміють сукупність взаємопов'язаних державних, господарських і громадських організацій.

  • Органи управлінняце спеціалізовані ланки, що виконують конкретні функції соціальної, координаційної і стимулюючої дії на соціально-економічні процеси в межах підприємства, регіону, галузі і держави в цілому.

  • Система органів управління має багаторівневу структуру, де кожен рівень характеризується своєю сукупністю ланок. Кількість ланок на кожному рівні управління залежить від особливостей розвитку галузі або регіону, соціально-економічної зрілості об'єкта управління.

  • Внутрішня побудова органів управління відповідає тій ролі в народному господарстві, яка відводиться кожній ланці у структурі управління господарським комплексом у цілому. Принципи побудови управління зумовлюють виділення галузевих і територіальних органів, до системи яких входять міністерства і відомства, головні управління і управління Кабінету Міністрів України, галузеві відділи і управління виконкомів, органи управління територіально-виробничими і виробничими комплексами, об'єднаннями (підприємствами).



Розвиток економіки потребує постійного удосконалення галузевого управління. Галузь виступає як виробничо-технічне, організаційне і мотивоване поле, що є об'єктом управління в межах господарського комплексу в цілому.

  • Розвиток економіки потребує постійного удосконалення галузевого управління. Галузь виступає як виробничо-технічне, організаційне і мотивоване поле, що є об'єктом управління в межах господарського комплексу в цілому.

  • Цей процес удосконалення галузевого управління може характеризуватися такими ознаками:

  • зростанням концентрації та централізації виробництва, а у зв'язку з цим — оптимізацією розмірів підприємств (об'єднань);

  • ускладненням господарських зв'язків і створенням через це інтегрованих господарських установ (підприємств);

  • усуненням багатоступеневості в управлінні галузями і їхніми підрозділами;

  • безперервним і комплексним удосконаленням управління галузями відповідно до розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві.



Структура управління галуззю залежить від:

  • Структура управління галуззю залежить від:

  • кількості об'єктів, місця і ролі в народному господарстві,

  • розмірів і територіального розміщення виробництва,

  • рівня техніки і організації виробництва,

  • ступеня складності господарських та інших зв'язків.

  • Міністерство (комітет) — центральний орган державного управління, що здійснює керівництво одніє їз галузей промисловості. Діяльність міністерства (комітету) регламентована обсягом функцій централізованого управління, які мають і можуть бути виконані тільки на такому рівні державного керівництва.

  • Територіальні органи управління за змістом виконавчих функцій є органами загальної компетенції. Вони призначені для поєднання інтересів галузевих міністерств (комітетів) з інтересами місцевого значення і спрямування їх на реалізацію цих інтересів.



Фармацевтичну галузь складають:

  • Фармацевтичну галузь складають:

  • аптечні установи, підприємства і заклади системи Міністерства охорони здоров'я України, що базуються на державній і недержавних формах власності;

  • фармацевтичні підприємства І аптечні установи системи інших міністерств та відомств (Міноборони, Мінтранспорту та ін.);

  • фармацевтичні підприємства і установи дистриб'юторської й аптечної мережі вітчизняних та закордонних недержавних фармацевтичних компаній;

  • науково-дослідні центри (Інститути) та фармацевтичні заклади (факультети) освіти до дипломної та післядипломної підготовки фахівців фармації;

  • державні інспекції з контролю якості лікарських засобів та контрольно-аналітичні лабораторії;

  • видавництва профільних журналів і газет та інформаційно-аналітичні центри;

  • громадські організації.

  • Уся сукупність аптечних установ, підприємств і закладів, разом з органами управління, з їх зв'язками розглядається як той чи інший тип побудови фармацевтичної галузі.



За сучасних умов до органів управління фармацевтичної галузі , які забезпечують «вертикаль» в управлінні охороною здоров'я, відносять Міністерство охорони здоров'я України і його структурні підрозділи. «Горизонталь» забезпечують ' обласні (міські), районні структури управління.

  • За сучасних умов до органів управління фармацевтичної галузі , які забезпечують «вертикаль» в управлінні охороною здоров'я, відносять Міністерство охорони здоров'я України і його структурні підрозділи. «Горизонталь» забезпечують ' обласні (міські), районні структури управління.

  • Міністерство охорони здоров'я України є органом державного управління системою охорони здоров'я та виконує основні завдання:

  • розвиток мережі і матеріально-технічної бази установ охорони здоров'я;

  • підготовка спеціалістів і поліпшення організації їх праці;

  • забезпечення населення висококваліфікованою медичною допомогою;

  • проведення заходів із метою покрашення використання матеріальних і фінансових ресурсів для потреб охорони здоров'я;

  • забезпечення санітарно-епідеміологічних заходів у державі;

  • постійне забезпечення розвитку галузі як складової народного господарства в цілому тощо.



До структури Міністерства охорони здоров'я входять підрозділи:

  • До структури Міністерства охорони здоров'я входять підрозділи:

  • Головне управління лікувально-профілактичною допомогою,

  • Головне санітарно-епідеміологічне управління,

  • Головне управління освіти, науки та інформаційно-аналітичного забезпечення,

  • Головне управління державної служби і медичних кадрів,

  • Державна інспекція контролю якості лікарських засобів і виробів медичної техніки та ін.

  • Перелік підрозділів міністерства, їх завдань узгоджуються і затверджуються урядом із урахуванням потреб господарства на кожному етапі розвитку держави.

  • Тому головним органом управління фармацевтичною галуззю країни виступали Головне аптечне управління, Українське об'єднання (УО) «Укрфармація», Державний департамент з контролю якості, безпеки та виробництва лікарських засобів і виробів медичного призначення, їх завдання — забезпечити «вертикаль» в управлінні фармацевтичною галуззю.



Сьогодні центральним органом управління фармацевтичною галуззю є Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства охорони здоров'я України та йому підпорядковується.

  • Сьогодні центральним органом управління фармацевтичною галуззю є Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства охорони здоров'я України та йому підпорядковується.

  • Основні завдання

  • Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення :

  • Участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері виробництва, контролю за якістю та реалізацією лікарських засобів і виробів медичного призначення:

  • здійснює управління у сфері створення, виробництва, контролю за якістю та реалізацією лікарських засобів, в тому числі діючих речовин (субстанцій), допоміжних речовин, лікарської рослинної сировини, а також лікувальної косметики, імунобіологічних препаратів, біоматеріалів, медичної техніки та інших виробів медичного призначення;

  • вживає відповідно до законодавства заходи з метою забезпечення їх доступності для населення; стимулює розвиток виробництва ліків в Україні;

  • розробляє з урахуванням відповідних рекомендацій ВООЗ та затверджує порядок контролю за обігом і зберіганням, оцінки якості та безпеки продукції, забезпечує та здійснює державний контроль за якістю і безпекою продукції;

  • розробляє порядок введення Державної Фармакопеї України, Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, інших державних реєстрів, порядок проведення доклінічного вивчення продукції;

  • організує та забезпечує експертизу матеріалів клінічного дослідження продукції, надає дозвіл на використання діючих і допоміжних речовин для виробництва продукції, затверджує Положення про комісії з питань етики при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів та виробів медичного призначення, установлює загальні вимоги до матеріально-технічної бази для виробництва продукції, що підлягає державній реєстрації, надає пропозиції щодо патентоспроможності лікарських засобів.



2. Забезпечення державного регулювання у сфері виробництва, ввезення в Україну, вивезення з України, реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, в тому числі вирішення питань їх державної реєстрації та державного контролю за якістю:

  • 2. Забезпечення державного регулювання у сфері виробництва, ввезення в Україну, вивезення з України, реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, в тому числі вирішення питань їх державної реєстрації та державного контролю за якістю:

  • бере участь в акредитації, атестації, ліцензуванні підприємств, установ, організацій, які виробляють, експортують, застосовують, утилізують і знищують продукцію, лабораторій з аналізу якості та безпеки продукції;

  • затверджує документацію, що визначає показники якості та безпеки вітчизняної та іноземної продукції та методи їх контролю, втому числі фармакопейні статті тощо;

  • затверджує документацію, що визначає показники якості та безпеки вітчизняної та іноземної продукції та методи їх контролю, в тому числі фармакопейні статті тощо;

  • вживає заходів до адаптації законодавства України з питань якості та безпеки продукції до законодавства Європейського Союзу.



3. Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства щодо забезпечення населення і закладів охорони здоров'я якісними, високоефективними, безпечними та доступними лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також законодавства щодо їх обігу, зберігання, застосування, утилізації та знищення:

  • 3. Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства щодо забезпечення населення і закладів охорони здоров'я якісними, високоефективними, безпечними та доступними лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також законодавства щодо їх обігу, зберігання, застосування, утилізації та знищення:

  • проводить інформаційно-аналітичну діяльність відповідно до покладених на неї завдань і функцій, забезпечує інформування громадськості з питань виробництва, контролю за якістю та безпекою продукції;

  • здійснює за дорученням МОЗ України міжнародне співробітництво у сфері контролю за якістю та безпекою продукції і в межах своїх повноважень координує виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами у цій сфері;

  • бере участь в установленому порядку у залученні кредитів та інвестицій іноземних держав і вітчизняних недержавних організацій, призначених для організації технічного сприяння виконанню програм з контролю за ринком продукції

  • здійснює моніторинг вітчизняних та зарубіжних ринкових систем, засобів, способів і послуг у галузі контролю за якістю та безпекою продукції та інші функції відповідно до законодавства.



На обласному рівні фармацевтичною галуззю керують виробничі об'єднання (ВО), акціонерні товариства (АТ), фармацевтичні підприємства, холдингові аптечні компанії, корпорації, котрі перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади та рад народних депутатів. На цьому ж рівні управління функціонують представництва вітчизняних і закордонних фармацевтичних компаній. Усі вони утворюють «горизонталь» в управлінні фармацевтичною галуззю.

  • На обласному рівні фармацевтичною галуззю керують виробничі об'єднання (ВО), акціонерні товариства (АТ), фармацевтичні підприємства, холдингові аптечні компанії, корпорації, котрі перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади та рад народних депутатів. На цьому ж рівні управління функціонують представництва вітчизняних і закордонних фармацевтичних компаній. Усі вони утворюють «горизонталь» в управлінні фармацевтичною галуззю.

  • Зазначені структури управління виступають комплексом із правом юридичної особи, що діє на принципах повного госпрозрахунку і самофінансування. На засадах самостійних одиниць до них можуть входити контрольно-аналітична лабораторія, фармацевтичні фабрики (підприємства), аптечні бази (склади), інші госпрозрахункові підрозділи різних форм власності.



Основним завданням ВО, АТ корпорацій «Фармація», холдингових аптечних компаній, фармацевтичних підприємств, представництв фірм є своєчасне забезпечення потреб населення регіону у висококваліфікованій лікарській допомозі, зокрема заходів лікувально-профілактичного і проти епідеміологічного характеру, прискорення впровадження наукових розробок у практику тощо.

  • Основним завданням ВО, АТ корпорацій «Фармація», холдингових аптечних компаній, фармацевтичних підприємств, представництв фірм є своєчасне забезпечення потреб населення регіону у висококваліфікованій лікарській допомозі, зокрема заходів лікувально-профілактичного і проти епідеміологічного характеру, прискорення впровадження наукових розробок у практику тощо.

  • Для цього вони здійснюють такі заходи:

  • розроблюють методичні підходи до планування діяльності аптечних установ (підприємств) і районних органів управління ними для реалізації державних та регіональних програм або участі у них;

  • дають пропозиції стосовно укладання довгострокових договорів із підприємствами-виробниками за допомогою прямих господарських зв'язків або через підрозділи;

  • забезпечують контроль за постачанням лікарських засобів та предметів медичного призначення з урахуванням потреб населення регіону;

  • вивчають і контролюють стан фармацевтичного ринку в регіоні» розроблюють бізнес-план щодо його розширення і стабілізації, в тому числі за рахунок власного виробництва;

  • формують банк інформації про лікарські засоби, фармацевтичну діяльність і за допомогою різних засобів зв'язку пропонують його структурним аптечним підрозділам, медичним і зацікавленим підприємствам та установам;



організовують збір і заготівлю лікарської рослинної сировини для потреб структурних аптечних установ (виробництв);

  • організовують збір і заготівлю лікарської рослинної сировини для потреб структурних аптечних установ (виробництв);

  • формують концепцію розвитку аптечної мережі, зміцнення її матеріально-технічної бази, а також етапи її виконання;

  • беруть участь у формуванні держзамовлення на лікарські засоби і предмети медичного призначення для забезпечення населення і лікувально-профілактичних закладів регіону, а також фінансування на всіх рівнях:

  • розробляють плани потреби у фармацевтичних кадрах і забезпечують підвищення їхньої кваліфікації, атестації, соціальний захист;

  • виконують організаційно-методичне керівництво завдяки вивченню, узагальненню і розповсюдженню досягнень в організації лікарської допомоги;

  • контролюють виробничо-фармацевтичну діяльність і якість лікарських препаратів, їхнє використання лікувально-профілактичними закладами;

  • виконують функції юридичної особи і відповідні до цього обов'язки, мають самостійний баланс, розрахункові та Інші рахунки.



На рівні міських та сільських районів функціонують центральні районні аптеки, районні виробничі підприємства «Фармація», територіальні філії, представництва.

  • На рівні міських та сільських районів функціонують центральні районні аптеки, районні виробничі підприємства «Фармація», територіальні філії, представництва.

  • Окрім виконання основного завдання з лікарського забезпечення населення лікувально-профілактичних установ у регіоні, ці установи (підприємства) виконують додаткові функції:

  • забезпечують організаційно-методичне керівництво діяльністю всіх аптечних установ району;

  • постачають частково чи повністю підвідомчу аптечну мережу лікарськими засобами та предметами медичного призначення;

  • забезпечують зміцнення матеріально-технічної бази з метою створення кращих умов для зберігання, виготовлення, контролю і відпуску лікарських засобів та предметів медичного призначення;

  • контролюють дотримання санітарного й фармацевтичного режимів; здійснюють контроль за кадровим забезпеченням фахівцями і підвищенням їх професійного рівня;

  • планують спільну фармацевтичну діяльність, зокрема господарську, аптечної мережі району;

  • регулюють товарні запаси І їхнє використання;

  • проводять планові і позапланові перевірки товарно-матеріальних цінностей з метою розробки заходів щодо поліпшення зберігання і використання тощо.



Організаційна структура фармацевтичної галузі на рівні держави за сучасних умов








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка