Тема: Основні психічні порушення та психопатологічні прояви Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології



Дата конвертації17.12.2016
Розмір445 b.


Тема: Основні психічні порушення та психопатологічні прояви

  • Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології

  • Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського

  • підготував доц. Я. М. Несторович


МДП (маніакально-депресивний психоз)

  • Клінічно МДП у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз – маніакальної або депресивної, а також зміною цих фаз з наявністю “світлого” проміжку між ними інтермісіями, т. певною періодичністю перебігу без прогредієнтності і деградації особистості.



Маніакальна фаза проявляється трьома основними клінічними ознаками (класична психопатологічна тріада):

  • а) порушення в емоційній сфері – патологічна вітальна емоція радощів, ейфорія, безпричинно піднесений настрій, іноді з відтінком гнівливості, дратівливості;

  • б) порушення інтелектуальної діяльності – прискорення плину думок, асоціацій, яке в тяжких випадках доходить до fuga igearum (“скачки ідей”);

  • в) ефекторно-вольові розлади – загальне посилення інстинктів і цілеспрямованої активності, загальне психомоторне збудження.



Депресивна фаза характеризується:

  • а) в сфері емоцій – патологічно понижений тужливий настрій, депресія;

  • б) в сфері інтелекту – сповільнення мислення, асоціацій;

  • в) з боку ефекторно-вольової сфери – рухова загальмованість, послаблення інстинктів, в т.ч. харчового, сексуального і інших.



Шизофренія.

  • Це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, що характеризується дисоціацією психічних функцій або “розчепленням психіки”, т. втратою єдності психічних процесів, яке з часом приводить до змін особистості особливого типу: зниження енергетичного потенціалу, прогресуюче емоційне збіднення – апато-абулічний синдром і різноманітні продуктивні психопатологічні розлади.



Виділяють 3 рівні розчеплення психіки:

  • І рівень – обов’язковий для всіх клінічних форм і типів перебігу – порушення єдності між особистістю і навколишнім світом та оточуючими, що проявляється прогресуючою байдужістю і бездіяльністю, зануренням у світ своїх переживань (аутизм) або хворий реагує неадекватно в емоційно-вольовій сфері.



  • ІІ рівень – втрачається природний взаємозв’язок між двома чи більше сферами психіки, їх гармонія.

  • Клінічно – неможливість продуктивної діяльності при формальному збереженні інтелекту (розчеплення між інтелектуально-мнестичною та емоційно-вольовою сферами) або неадекватне емоційне відреагування на подразники (розчеплення між сприйманням і емоційно-вольовою сферами) або тотальна дисоціація функціонування всіх головних сфер психіки, коли хворий сприймає одне, розуміє друге, емоційно забарвлює по-третьому, а поступає по четвертому. “Гра симфонічного оркестру без диригента”.



ІІІ рівень – розчеплення (дисоціація) психічних процесів всередині однієї сфери психіки:

  • ІІІ рівень – розчеплення (дисоціація) психічних процесів всередині однієї сфери психіки:

  • Наприклад, в сфері емоцій – амбівалентність: наявність двох протилежних емоцій (любов і ненависть, жорстокість і ніжність) одночасно;

  • в сфері волі – амбітендентність (наявність двох протилежних спонукань одночасно).



Мислення: розірваність (розірваність між фразами, фрагментами фраз), паралогічне (розчеплення між судженнями і висновком); резонерство, символізм і ін.

  • Часто при шизофренії порушується

  • Сприймання:

  • Ілюзії:

  • -         фізичні

  • -         фізіологічні

  • -         психічні

  • Психосенсорні розлади:

  • -         дисморфопсія

  • -         макропсія

  • -         мікропсія

  • аутометаморфопсії (порушення схеми тіла).



Галюцинації – уявне сприймання , сприймання без реально існуючого об’єкта чи явища.

  • Виділяють: слухові, зорові, нюхові, смакові, тактильні, тілесні і вісцеральні галюцинації (сенестопатії)

  • Галюцинації поділяються на:

  • Справжні (повні): Псевдогалюцинації (неповні):

  • - Екстрапроекція - Інтрапроекція

  • - Чуттєва жвавість - Відсутність чуттєвої жвавості

  • (відчуття реальності) - Враження штучності і сторонності

  • - Відсутність довільної змінюваності



По відношенню до хворого виділяють: Нейтральні, коментуючі, імперативні галюцинації.

  • З боку мислення часто маячні, рідше нав’язливі ідеї

  • Маячні синдроми:

  • Параноїдний

  • Паранойяльний

  • Парафренний

  • Емоційні порушення: ейфорія, депресія, амбівалентність, часто наростаюча холодність до близьких, байдужість, емоційна тупість, ненависть до рідних, особливо до матері.

  • Вольова сфера: амбітендентність, послаблення волі аж до абулії, що поєднується з апатією, утворюючи апато-абулічний синдром.



Епілептична хвороба характеризується пароксизмальними явищами у вигляді великих і малих судомних нападів або їх психічних еквівалентів, а також змінами особистості за епілептичним типом.

  • Ознаки пароксизмальності:

  •         стереотипність (постійність одних і тих же проявів);

  •         періодичність (повторюваність);

  •         раптовість початку;

  •         немотивованість, самоусунення;

  •         автономність (незалежність від волі хворого і некерованість);

  •         різного ступеня зміни свідомості;

  •         повна або часткова амнезія пароксизму;

  • зміни на ЕЕГ.



Зміни характеру при епілепсії:

  •         егоцентризм;

  •         утрирована педантичність, прискіпливість;

  •         догідливість;

  •         нудна солодкуватість, і в той же час

  •         злобливість (“полярність характеру”)

  •         жорстокість;

  •         мстивість;

  • злопам’ятство.



З часом виникає епілептичне недоумство:

  •         деталізація мислення;

  •         неможливість виділити головне;

  •         в’язкість мислення;

  •         інертність мислення;

  •         зниження пам’яті;

  • олігофазія.



Ендогенні органічні ураження головного мозку

  • Основними формами інволюційних психозів, які не призводять до зниження інтелекту є пресенільна депресія і пресенільний параноїд. В клініці пресенільної депресії домінує тужливо-тривожний настрій, песимістичні думки і переживання, які стосуються майбутнього хворого і членів його родини. Нерідко депресія має елементи ажитації – хвора лементує, плаче, стогне, заламує руки тощо. Нерідко маячні ідеї самозвинувачення, гріховності; хворий відмовляється від їжі, бо “не заслуговує їсти”, “за їжу нікому платити” і т.п. Хворі слабнуть, марніють, страждають від безсоння.



Інволюційний параноїд частіше виникає у стенічних хворих, владних, підозріливих.

  • Спочатку посилюється властива їм підозріливість, далі виникає маячення переслідування, збитків, ревнощів, отруєння, ставлення, т.з. “маячення малого” розмаху, побутового змісту. Воно конкретне, спочатку іноді правдоподібне, лише з часом стає абсурдним.

  • Виділяють т.з. деменції пресенільного віку: хвороба Альцгеймера і Піка, для яких характерні атрофічні процеси з боку кори головного мозку, що призводить до тотального недоумства з розладом вищих кіркових функцій (мови, письма, праксису).



Так, хвороба Альцгеймера характеризується:

  • а) розлади пам’яті: прогресуюча амнезія, амнестична дезорієнтація;

  • б) апраксії;

  • в) розлади мови (афазії – амнестична і сенсорна), ехолалії;

  • г) алексія; д) аграфія; є) акалькулія.

  • В кінцевій стадії – психічний та фізичний маразм.



Хвороба Піка характеризується переважно псевдопаралітичними симптомами:

  • розгальмованість потягів, ейфорія – при переважній локалізації процесу у фронтоорбітальній ділянці;

  • млявість, афективна тупість – при пораженні випуклих частин лобних доль мозку, наявність схильності до повторення одних і тих фраз, дій, жестів, т. стереотипій.



Неврози

  • Це порушення ВНД, що розвивається під впливом психогеній – психічних травм чи тривалого емоційного напруження і виявляється переважно емоційними порушеннями, тим часом як зміни мислення і поведінки в основному спричинені станом афекту.

  • Основні різновиди неврозів:

  •         неврастенія;

  •         невроз нав’язливих станів;

  • істеричний невроз.



Неврастенія: Основний психопатологічний синдром – це “дратівлива слабкість”.

  • Характерним є поганий настрій та емоційна лабільність, що поєднується із швидким виснаженням нервових процесів (на відміну від істеричного неврозу). Емоційні “вибухи” виникають легко і нерідко з незначного приводу. Типовою є слізливість, навіть у чоловіків. Зниження працездатності, особливо розумової.

  • Невроз нав’язливих станів:

  •         різні нав’язливості;

  •         постійне почуття напруження з важкими передчуттями;

  •         панування уявлень щодо своєї соціальної неспроможності;

  •         підвищена стурбованість щодо критики на свою адресу;

  •        небажання вступати в контакт без гарантії сподобатись;

  •    ухиляння від соціальної і професійної діяльності, зв’язаної із значними соціальними контактами;

  • як наслідок вказаного, не досягають заслуженого рівня у суспільстві, на роботі.



Найбільш поширеними фобіями є:

  •         агорафобія (боязнь відкритого простору, площ);

  •         ерейтофобія (страх почервоніти у присутності сторонніх);

  •         акрофобія (страх висоти);

  •         зоофобія (боязнь тварин);

  •   клаустрофобія (боязнь тісних та закритих приміщень);

  • канцерофобія, сифілофобія і ін.



Для істеричного неврозу характерні симптоми:

  •         у психічній сфері – емоційна яскравість і театральність емоційних проявів, капризність, плаксивість, егоцентризм, брехливість, схильність до патологічного фантазування, афективне мислення, афективне звуження свідомості аж до істеричних потьмарень свідомості;

  •        неврологічні розлади: анестезії і гіпестезії, сурдомутизм, заїкання, істеричні напади, спазми, парези, паралічі;

  • соматичні розлади: нудота, блювання, навіть “гострий живіт”, псевдовагітність;



Закономірності істеричного неврозу:

  •         висока емоційна лабільність;

  •  швидке переключення психічного в соматичне;

  • “захисний” характер симптоматики.



Аномалії розвитку особистості

  • Олігофренія – недорозвиток інтелекту і психіки в цілому, пов’язаний з ураженням ЦНС у внутрішньоутробний період або в ранньому дитинстві (до 3-ох років), що не має тенденції до прогресування.

  • 3 ступені важкості:

  •         Ідіотія;

  •         Імбецильність;

  • Дебільність



Психопатії (МКХ- Х. Аномалії розвитку особистості): Критерії (Ганнушкін П.Б.)

  •        Вираженість патологічних особливостей характеру до такої ступені, що порушується адаптація особистості до середовища, порушуються нормальні взаємовідносини з навколишніми, т. соціальна дезадаптація;

  • Тотальність психопатологічних особливостей особистості, коли патологічними є не окремі риси, а весь психічний склад, вся психічна конституція людини;

  • Відносна стабільність патологічних рис характеру особистості, їх мала зворотність (зберігаються упродовж усього життя).



Акцентуації характеру, на відміну від психопатій, розвиваються в період становлення характеру й зникають з віком.

  • Це наявність лише певних психопатичних рис особистості, виявляються лише в певних ситуаціях і не супроводжуються соціальною дезадаптацією, т. немає тріади Ганнушкіна.

  • Типи акцентуацій:

  •         Демонстративні

  •         Педантичні (ананкасти)

  •         Застрягаючі (паранойяльні)

  •         Збуджувані

  •         Гіпертимні

  •         Дистимічні

  •         Афективно-лабільні

  •         Екстравертовані

  •         Інтравертовані

  • Епілептоїдні



Шизофренiя

  • Це ендогенне прогредiєнтне психiчне захворювання, яке характеризується "розщепленням психiки", тобто втратою єдностi психiчних процесiв, різноманітними продуктивними психопатологічними розладами і призводить до специфічних дефектних змiн особистостi.



Теорії етіології та патогенезу шизофренії

  • демонструють як технізацію суспільства та його технічно-еволюційний розвиток, так і динаміку філософського світосприйняття, в тому числі психічних аномалій. На сьогоднішній день з десятків теорій патогенезу шизофренії залишилося менше десяти. Всі вони відображаючи ступінь розвитку суспільства, тобто власне його розвиток, а також, можливо, і певну деградацію, відображають невеличкі частки того великого, яке і понині являється чи не самою великою загадкою людства. І ім’я йому – “психоз”. Отож теорії.



  • Генетична: (Рюдін) – моногенна – полігенна – гетерогенна.

  • Серед населення в цілому ризик захворіти складає 1 %.

  • У неблизнюкового сіблінга хворого шизофренією – 8 %.

  • При одному батькові хворому цим психозом – 12 %.

  • У дизиготного близнка хворого шизофренією – 40 %.

  • При двох батьках хворих шизофренією – 40 %.

  • У монозиготного близнюка хворого шизофренією – 47 %.

  • Чим важча форма та протікання шизофренії,тим більша ймовірність, що близнюки будуть конкордантними по відношенню до цього захворювання.



  • Конституціональна: (Кречмер) – реактивність процесу протікання.

  • Нейрогенетична: (Клейст, Фогст) – (Леонгард) – (Такт).

  • Вірусно-інфекційна: (Люксембург) – (Брускаіно, Чистович)

  • Клінічна: (Крепелін, Бльойлер).

  • Біохімічна: гормони – нейромедіатори – трансміттери – ліпопротеїди.

  • Психологічна: гештальт (Конрад) – інформаційна – патопсихологічна.

  • Психоаналітичні: (Фройд) – (Фром, Райхман) – (Шторх, Аріетті)



  • Критичним для шизофренії є порушення організації “его”, яке впливає на інтерпритацію реальності та контроль внутрішніх потреб (наприклад – сексу (Фройд), агресії (Адлер), архетипальних рис (Юнг). . Фундаментальний розлад при шизофренії – поява на ранній стадії розвитку хворого неможливості досягнути диференціації між самим собою та оточенням (Поль Федерн).

  • Фройд вважав, що хворий шизофренією регресує до стадії первинного нарцисизму та дезінтегрує “его”. Система символів в симптомах.



Психосоціальні фактори:

  • Теорія навчання. Діти подразнюючи засвоюють ірраціональні реакції та способи мислення. Вони копіюють батьків у яких є свої значимі емоційні проблеми.

  • Теорія ролі сім’ї Грегорі Батесона: подвійний зв’язок. Дитина в ситуації вибору двох альтернатив при тому, що вони обидві викликають тривогу і є непереносимими.

  • Теодор Лідц: патологічна поведінка в сім’ї – перекос.

  • Ліман Вінні: псевдовзаємні та псевдоворожі відносини в сім’ї у вербальній інтерпретації.

  • Соціальні теорії. Індустріалізація та урбанізація.

  • Екологічна : (Паркер).



Епідепіологія.

  • В віковій групі 15 років шизофренія зустрічається з частотою від 0,3 до 1,2 на 1000 людей. Сумарні показники приблизно 1 хворий на 1000 населення. (Г.Каплан, Б.Седок, 1994).

  • В світі щорічно діагностується біля 2 млн. нових хворих шизофренією. З них 2/3 потребують госпіталізації.

  • Ймовірність повторної госпіталізації за двохрічний період після виписки від 40 % до 60 %. Хворі шизофренією займають біля 50 % всіх ліжок для психічно хворих.

  • Шизофренія найбільш вартісне захворювання. Наприклад, щорічна вартість на лікування хворих шизофренією в США складає приблизно 2,5 % національного доходу.



Рівень відтворення, суїциди, смерть

  • Число дітей, що народилися від хворих шизофренією, подвоїлось з 1935 по 1955 рік (прояв політики відкритих дверей, гуманної психіатрії та антипсихіатрії). Показники дітонародження серед хворих шизофренією не відрізняються від таких же серед здорових.

  • 50 % хворих час від часу роблять суїцидальні спроби. 10 % з них їх завершують. Серед цих же хворих спостерігається незрозуміло висока смертність від природних та звичайних причин.



Як проявляються психотичні симптоми?

  • Порушення раціонального мислення

  • Галюцинації,маячення, і т. д., які сприймаються реально



Як шизофренія впливає на повсякденне життя пацієнта?

  • Впливає сама хвороба

  • Впливає страх осуди оточуючих

  • Хворому важко

  • Стати членом суспільства

  • Знайти роботу

  • Отримати кредит

  • Через пов`язані з захворюванням соціальні упередження пацієнти в період ремісії можуть скривати свої розлади



Яка мета лікування?

  • Зменшити вираженість симптомів

  • Покращити соціальну та професійну інтеграцію





Принципи лікування шизофренії

  • Фармакологічні засобиПсихосоціальна терапія

  • Основне в лікуванні шизофренії - антипсихотична терапія



Мета лікувальної терапії.

  • Знизити вираженість продуктивних симптомів

  • (найбільш соціально неблагоприємних и частіше всього є підставою для госпіталізації)

  • Знизити вираженість

  • негативних симптомів

  • (основної причини соціальної ізоляції та незадовільної інтеграції)

  • Довгострокова терапія- соціальна та професійна реінтеграція





Соліан® ефективний ресурс для лікування шизофренії

  • Сила в атиповості



Соліан® Селективна блокада Д2-Д3 рецепторів, унікальний механізм дії





Соліан: найбільш селективний антипсихотик



Можливі побічні ефекти, пов’язані з медіаторними механізмами





























Призначення Соліану® без титрування

  • Призначення Соліану® без титрування



Фармакокінетика атипових антипсихотиків



Соліан легко застосовувати… Просте дозування



Соліан – більш ефективний, ніж традиційні нейролептики проти продуктивних та негативних симптомів шизофренії

  • Соліан – більш ефективний, ніж традиційні нейролептики проти продуктивних та негативних симптомів шизофренії

  • Соліан – високоефективний, зручний у використанні атиповий нейролептик, який дає хворому максимальні можливості для реабілітації зі збереженням когнітивних функцій та високою якістю життя



  • Дякую

  • за

  • увагу



  • Дякую

  • за

  • увагу




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка